Рішення № 86691534, 26.12.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року (о 17 год. 10 хв.)Справа № 280/5233/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі — ОСОБА_2 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Запорізького міського центру зайнятості (далі – Запорізький МЦЗ, відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови зарахувати до страхового стажу період навчання позивача на підготовчому відділенні денної форми навчання філологічного факультету Запорізького державного педагогічного інституту з 26 листопада 1974 по 17 липня 1975 року;

зобов`язати відповідача включити до страхового стажу для обчислення пенсії період навчання позивача на підготовчому відділенні денної форми навчання філологічного факультету Запорізького державного педагогічного інституту з 26 листопада 1974 по 17 липня 1975 року та здійснити перерахунок розміру пенсії, призначеної з 08 серпня 2017 року (з моменту її нарахування).

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 08.08.2014 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказує, що 24 вересня 2019 року звернувся до відповідача з заявою щодо зарахування до страхового стажу для призначення пенсії за віком період навчання позивача на підготовчому відділенні денної форми навчання філологічного факультету Запорізького державного педагогічного інституту з 26 листопада 1974 по 17 липня 1975 року, проте листом від 03.10.2019 №44/І-1 ШУ ПФУ в Запорізькій області було відмовлено у зарахуванні страхового стажу вказаного періоду з посиланням на положення ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вказані дії відповідача вважає протиправними, оскільки за нормами законодавства, що діяло у 1974-1975 роках, слухачі підготовчого відділення за правовим статусом прирівняні у правах до студентів вищого навчального закладу, час навчання на підготовчому відділенні за денною формою навчання не переривав трудового стажу, та просить суд зобов`язати його зарахувати означений період навчання до страхового стажу при призначенні пенсії.

Ухвалою судді від 04.14.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, призначене перше судове засідання на 03 грудня 2019 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 19 листопада 2019 року на адресу суду надіслав відзив на адміністративний позов (№4842), у якому, зокрема, із посиланням на приписи Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про вищу освіту» стверджує, що період зарахування позивача слухачем підготовчого відділення не є навчанням у вищому навчальному закладі. Підготовчі курси (підготовче відділення) при вищому навчальному закладі не є рівноцінним самим вищим навчальним закладам, а навчання на підготовчому відділенні (курсах) не є складовою навчання у вищому навчальному закладі, так як у разі, якщо особа не вступить до останнього з будь-якої причини (відмова від вступу, не здача іспитів тощо), період навчання на підготовчих курсах (відділеннях) не може вважатись здобуттям вищої освіти, отже запис у трудовій книжці про період навчання на підготовчому відділенні не є підставою для зарахування цього періоду до страхового стажу. Крім того, вважає, що позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду з позовом за захистом прав, свобод та інтересів оскільки він звернувся до суду із позовом в жовтні 2019 року, хоча дізнався про ймовірне порушення свого права у серпні 2014 року, з моменту отримання пенсії за серпень 2014 року. Крім того, наголошує, що позивач у період з серпня 2014 року по серпень 2019 року до відповідача з заявою про зарахування до страхового стажу для обчислення пенсії періоду навчання на підготовчому відділенні з 26.11.1974 по 17.07.1975 не звертався, вперше він звернувся до відповідача з заявою від 24.09.2019 щодо зарахування періоду навчання на підготовчому відділенні до страхового стажу. У позовній заяві позивачем не зазначено жодної поважної причини пропуску звернення до суду. Ураховуючи викладене, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

22 листопада 2019 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх. №49165), у якій додатково з приводу посилання відповідача на порушення строків для звернення до суду наголошує, що під час призначення пенсії будь-яких документів щодо порядку обчислення пенсії та порядку обчислення трудового стажу йому надано або направлено на його адресу не було, жодних роз`яснень під час подання документів для призначення пенсії з цього приводу не надавалось. Стверджує, що не був обізнаний щодо врахування чи неврахування певних періодів трудового стажу під час призначення пенсії, оскільки для призначення належного пенсійного забезпечення звернувся до відповідної установи Пенсійного фонду України, працівники якої уповноважені на прийняття рішень з призначення пенсій. Надавши трудову книжку, яка містила всі відповідні та необхідні для призначення пенсій відомості, не міг припустити, що певні періоди трудового стажу не будуть враховані при призначенні пенсії.

Так, на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 з 08.08.2014 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком, призначену на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

24 вересня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив включити до страхового стажу для обчислення пенсії період його навчання на підготовчому відділенні денної форми навчання філологічного факультету Запорізького державного педагогічного інституту з 26 листопада 1974 по 17 липня 1975 року згідно з записом у трудовій книжці (стор. 4).

Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії відповіді ГУ ПФУ в Запорізькій області від 03.10.2019 за №44/І-1, відповідачем не враховано до страхового стажу позивача період його перебування слухачем підготовчих курсів з 26.11.1974 по 17.07.1975. При цьому, відповідач посилається на те, що Законом України «Про пенсійне забезпечення» не передбачено зарахування до страхового стажу періоду перебування на підготовчих курсах при вищих навчальних закладах.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та просить зобов`язати відповідача здійснити зарахування вказаного періоду навчання до страхового стажу, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю та статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі – Закон №1788-ХІІ) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом "е" статті 3 Закону №1788-ХІІ право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.

Відповідно до пункту "д" частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Статтею 1 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV) визначено, що страховий стаж -період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

У відповідності до частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другої цієї статті Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як вбачається із позовної заяви та підтверджується даними трудової книжки від 17.08.1971, позивач 26 листопада 1974 по 17 липня 1975 року був слухачем підготовчих курсів у Запорізькому державному педагогічному інституті за спеціальністю: російська мова та література (запис 6), а у подальшому зарахований студентом І-го курсу філологічного факультету Запорізького державного педагогічного інституту (запис 7).

Підготовчі відділення при вищих навчальних закладах були створені відповідно до Постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР від 20.08.1969 №681 «Про організацію підготовчих відділень при вищих навчальних закладах» та Постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР від 08.10.1969 №573.

Вказаними нормативно-правовими актами визначалося, що: 1) "при організації підготовчих відділень передбачається проведення учбових занять по денній, вечірній та заочній формах навчання...; створення відділень при наявності не менше 100 слухачів, які навчаються з відривом і без відриву від виробництва; строк навчання з відривом від виробництва - 8 місяців, без відриву від виробництва - 10 місяців" (п. 2 зазначених нормативних актів); 2) "на підготовчі відділення приймаються особи з закінченою середньою освітою з числа передових робітників, колгоспників і демобілізованих з рядів Збройних Сил СРСР. Молоді робітники і колгоспники, які вступають на підготовчі відділення, повинні мати стаж практичної роботи (не менше одного року). Відбір і направлення молоді на ці відділення здійснюються безпосередньо керівниками промислових підприємств, установ, організацій транспорту і зв`язку, радгоспів, колгоспів, командуванням військових частин за рекомендацією партійних, комсомольських і профспілкових організацій" (п. 3 зазначених нормативних актів). 3) "слухачам підготовчих відділень, зарахованим на навчання з відривом від виробництва, виплачується, стипендія в розмірі, встановленому для студентів І курсів вищих учбових закладів (п. 5 та 10 відповідно), при яких організовані підготовчі відділення, у відповідності з Постановою Ради Міністрів СРСР від 09.07.1963 № 774 та розпорядження Ради Міністрів УРСР від 27.07.1963 № 1114".

Крім цього, відповідно до вищевказаних нормативно-правових документів було розроблено та затверджено Положення про підготовче відділення при вищому навчальному закладі (Накази Міністерства вищої та середньої освіти СРСР №712 від 26.09.1969; №394 від 17.05.1971; №468 від 31.05.1974 та №504 від 14.07.1987, згідно з яким: а) "час навчання на підготовчому відділенні не перериває трудового стажу" (пункт 21); в) "особам зарахованим на підготовче відділення видається квиток слухача", "на слухачів підготовчого відділення поширюються права та обов`язки, встановлені для студентів вищого навчального закладу" (пункт 9-10).

Суд зазначає, що на момент навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком регулювався Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590 «Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій» (далі - Порядок).

Згідно з підпунктом "і" пункту 109 вказаного Порядку встановлено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі. При призначенні пенсій по старості періоди вказані у підпункті "і" зараховуються в стаж при умові, що цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба в складі Військових сил СРСР.

Відповідно до записів трудової книжки позивача, у період до зарахування на підготовчі курси, а саме з 31.10.1972 по 04.11.1974 позивач проходив службу у лавах Радянської Армії (запис 5).

Таким чином, враховуючи, що за нормами законодавства, що діяло у 1974-1975 роках, слухачі підготовчого відділення за правовим статусом прирівняні у правах до студентів вищого навчального закладу, відтак, відповідно до положень частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV, час його навчання підлягає зарахуванню до трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України справа №442/5154/13-а (2а/442/14/14) від 17.11.2016.

Суд вважає, що за нормами законодавства, що діяло в період навчання позивача на підготовчому відділенні, слухачі підготовчого відділення за правовим статусом прирівняні у правах до студентів вищого навчального закладу, час навчання на підготовчому відділенні за денною формою навчання не перериває трудового стажу, а тому підлягає зарахуванню до трудового стажу.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Зважаючи на природу та підстави даного спору та, оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, - суд вважає за необхідне визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання позивача на підготовчому відділенні денної форми навчання філологічного факультету Запорізького державного педагогічного інституту з 26 листопада 1974 по 17 липня 1975 року, та зобов`язати відповідача зарахувати позивачу вказані періоди, здійснивши перерахунок розміру пенсії з 24 вересня 2019 року.

Водночас, суд вважає, що вимоги позивача щодо здійснення перерахунок та виплати пенсії за період з 08.08.2014 (з моменту її призначення) по 24.09.2019 (дати звернення ОСОБА_1 до органу ПФУ) підлягають залишенню без розгляду.

Так, відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У відповідності до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто, право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її певні права чи законні інтереси у сфері публічно-правових відносин потребують захисту.

Обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення прав чи інтересів заявника, а ознакою такого порушення є зміна стану його суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Водночас, суд зазначає, що право на соціальний захист - це передбачені законодавством, гарантовані державою певні можливості людини отримати від держави, а також інших суб`єктів, які діють за уповноваженням або дозволом держави, на умовах і в порядку, передбаченому законодавством, а також договором, матеріальне забезпечення, матеріальну підтримку та соціальні послуги у разі настання соціальних ризиків.

Між тим, хоча право людини на соціальний захист в розумінні закріплених Конституцією принципів є абсолютним, воно не може бути реалізованим без власного волевиявлення громадянина, тобто є відносним суб`єктивним правом.

В свою чергу, суб`єктивне право визначається як передбачена для уповноваженої особи в цілях задоволення її інтересів міра можливої поведінки, яка забезпечена юридичними обов`язками інших осіб. Суб`єктивне право характеризується такими можливостями, як: 1) можливість особи діяти в межах, встановлених нормою права; 2) можливість для особи користуватися певним соціальним благом; 3) можливість вимагати відповідних дій від інших осіб; 4) можливість звернутися до суду для захисту порушеного права.

З аналізу наведених правових норм суд дійшов висновку, що про порушення права чи інтересу у сфері соціального захисту, зокрема, при реалізації права на отримання пенсії, особа може стверджувати лише у тому випадку, якщо вона звернулась до суб`єкту владних повноважень, уповноваженого на здійснення владних управлінських функцій, за реалізацією цього права, і останній прийняв негативне для цієї особи рішення, або не прийняв таке рішення взагалі.

Як вбачається з вищенаведених обставин справи, ОСОБА_1 про порушення свого права міг дізнатися з моменту отримання пенсії за серпень 2014 року. Проте, позивач у період з серпня 2014 року по серпень 2019 року до відповідача з заявою про зарахування до страхового стажу для обчислення пенсії періоду навчання на підготовчому відділенні з 26.11.1974 по 17.07.1975 не звертався, вперше він звернувся до відповідача з заявою від 24.09.2019 щодо зарахування періоду навчання на підготовчому відділенні до страхового стажу. У позовній заяві позивачем не зазначено жодної поважної причини пропуску звернення до суду.

Таким чином, оскільки лише у вересні 2019 року позивач звернувся до пенсійного органу, а у жовтні 2019 року він звернувся до суду з приводу відмови відповідача у здійсненні перерахунку пенсії з вимогою зобов`язати відповідача перерахувати виплату пенсії з моменту призначення у 2014 році, вказане свідчить про порушення позивачем строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України в частині таких вимог про зобов`язання, а тому позовна вимога з 08.08.2014 по 23.09.2019 повинна бути залишена судом без розгляду.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 512,27 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Запорізькій області пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови зарахувати до страхового стажу період навчання ОСОБА_1 на підготовчому відділенні денної форми навчання філологічного факультету Запорізького державного педагогічного інституту з 26 листопада 1974 по 17 липня 1975 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області включити до страхового стажу для обчислення пенсії період навчання ОСОБА_1 на підготовчому відділенні денної форми навчання філологічного факультету Запорізького державного педагогічного інституту з 26 листопада 1974 по 17 липня 1975 року та здійснити перерахунок розміру пенсії з 24 вересня 2019 року.

Позовні вимоги про здійснення перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 з 08.08.2014 по 23.09.2019 (включно) залишити без розгляду.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 512,27 грн. (п`ятсот дванадцять гривень 27 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак