Рішення № 86691524, 26.12.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року 16 год. 40 хв.Справа № 280/4835/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29, код ЄДРПОУ 40108688) про зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд зобов`язати відповідача вилучити з персонально-довідкового обліку УІАП ГУНП на обліку по Запорізькій області всі персональні данні ОСОБА_1 , як особи фігуранта у будь- якому кримінальному провадженні.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що в порушення вимог ст.11 Закону України «Про інформацію», ст.10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та ст. 21 Закону України «Про національну поліцію» відповідач протиправно до цього часу не вилучив з персонально-довідкового обліку УІАП ГУНП на обліку по Запорізькій області всі персональні данні ОСОБА_1 , як особи фігуранта у кримінальній справі № 33011-2-1-2011/011059 за обвинуваченням позивача у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. Позивач стверджує, що згідно відповіді від 27.06.2019 за вих. № 04/2/2-282-18 йому стало відомо про те, що кримінальна справа № 33011-2-1-2011/011059 фактично втрачена. Але, інформація із баз даних про це відповідачем не вилучена. На підставі викладеного, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, 31.10.2019 надав до суду відзив на адміністративний позов (вх. №45292), в якому зазначає, що позов пред`явлено до ГУНП однак, дії передбачені КПК України вчинялись слідчим лінійного відділення міліції на ст. Запоріжжя придніпровського УВСТ. Вказаний підрозділ не є структурним підрозділом ГУНП у Запорізькій області, ні структурним підрозділом ГУМВС в Запорізькій області. ГУНП в Запорізькій області не володіє інформацією щодо документів виданих Управлінням МВС України в Запорізькій області. Вважає позовні вимоги безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 08.10.2019 відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи призначено на 31.10.2019 без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 прокуратурою Запорізької області надано відповідь (від 27.06.2019 вих. № 4/2/2-282-18) в якій повідомлено позивача про те, що «…кримінальна справа № 33011-2-1- 2011/011059, у якій Вам пред`явлене обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, 20.06.2011 надійшла до Запорізької прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері з Лінійного відділу міліції ст. Запоріжжя УМВС України на Придніпровській залізниці. Згідно з книгою обліку кримінальних справ, направлених для затвердження обвинувального висновку, № 88 за 2011 рік Запорізької прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, 25.06.2011 вказана кримінальна справа за вихідним номером № 11059вих.11 скерована до суду для розгляду по суті. За інформацією районних судів м. Запоріжжя та Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області вказана кримінальна справа для розгляду по суті до районних судів Запорізької області не надходила. З огляду на викладене, прокуратурою області 10.08.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне провадження № 42018080000000302 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, щодо службової недбалості, внаслідок якої допущено втрату кримінальної справи, у якій Вам пред`явлено обвинувачення. За наслідками досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні 29.12.2018 слідчим прокуратури області винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 384 КК України у зв`язку з відсутністю складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.…».

З вимогою вилучити з персонально-довідкового обліку УІАП ГУНП на обліку по Запорізькій області всі персональні данні ОСОБА_1 , як особи фігуранта у будь- якому кримінальному провадженні, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Дослідивши спірні правові відносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 11 Закону України від 02.10.1992 № 2657-XII «Про інформацію» (далі Закон України № 2657-XII) кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон України № 2939-VI).

Згідно статті першої Закону № 2939-VI цей закон регулює правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних.

Вказаний Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.

Згідно статті 5 наведеного Закону об`єктами захисту є персональні дані.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2939-VI визначено, що персональні дані мають бути точними, достовірними та оновлюватися в міру потреби, визначеної метою їх обробки.

Пунктом 6 частини 2 статті 8 цього ж Закону передбачено, що суб`єкт персональних даних має право пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.

Згідно частини першої статті 12 Закону збирання персональних даних є складовою процесу їх обробки, що передбачає дії з підбору чи впорядкування відомостей про фізичну особу.

Статтею 15 Закону № 2939-VI визначено, що персональні дані видаляються або знищуються в порядку, встановленому відповідно до вимог закону.

Персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі: 1) закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб`єкта персональних даних на обробку цих даних або законом; 2) припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником бази, якщо інше не передбачено законом; 3) видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого; 4) набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних. Персональні дані, зібрані з порушенням вимог цього Закону, підлягають видаленню або знищенню у встановленому законодавством порядку.

Персональні дані, зібрані під час виконання завдань оперативно-розшукової чи контррозвідувальної діяльності, боротьби з тероризмом, видаляються або знищуються відповідно до вимог закону.

Таким чином, згідно вищенаведених норм Закону персональні дані мають бути точними, достовірними та оновлюватися в міру потреби.

Частиною першою статті 8 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон України № 580-VIII) визначено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження поліції у сфері інформаційно-аналітичного забезпечення та формування інформаційних ресурсів передбачено ст. 25, 26 Законом № 580-VIII.

Пунктом першим частини другої статті 25 цього ж Закону визначено, що в рамках інформаційно-аналітичної діяльності поліція формує бази даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України.

Частина друга статті 25 Закону №580-VIII регламентує, що поліція в рамках інформаційно-аналітичної діяльності формує бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України.

Пунктом 2 частини першої статті 26 вказаного Закону визначено, що поліція наповнює та підтримує в актуальному стані бази даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, стосовно виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень, осіб, які їх учинили, руху кримінальних проваджень; обвинувачених, обвинувальний акт щодо яких направлено до суду.

Відтак, посилання відповідача на те, що в даному випадку він не є належним відповідачем у справі суд вважає безпідставними та такими, що не відповідають положенням Закону №580-VIII.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону № 580-VIII поліція вживає всіх заходів для недопущення будь-яких порушень прав і свобод людини, пов`язаних з обробкою інформації.

Частиною 3 статті 7 Закону № 580-VIII встановлено, що здійснення заходів, що обмежують права і свободи, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування.

Суд зазначає, що персонально-довідковий облік є частиною єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, тобто, володільцем цього обліку є МВС України, а управління інформаційно-аналітичної підтримки Управління відповідно до статті 25 Закону № 580-VIII є його користувачем.

Відповідно до пункту першого частини 3 статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.11.2016 року № 1256 «Про організацію доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України» затверджено Порядок доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України.

Цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру надання відомостей з інформаційної підсистеми «Оперативно-довідкова картотека» єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, що містить відомості стосовно осіб, яким повідомлено про підозру в учиненні кримінального правопорушення, та осіб, яких засуджено за вчинення кримінального правопорушення, права та обов`язки суб`єктів, що є учасниками зазначеної процедури.

Порядком доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України визначено, що персонально-довідковий облік - систематизований банк (база) даних інформаційної підсистеми «Оперативно-довідкова картотека» єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України стосовно осіб, яким повідомлено про підозру в учиненні кримінального правопорушення, та осіб, яких засуджено за вчинення кримінального правопорушення.

Порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України визначено Інструкцією про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України, затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Державного департаменту України з питань виконання покарань № 823/188 від 23.08.2002 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 9 вересня 2002 року № 738/7026 (далі - Інструкція).

Пунктом 4 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.

Таким чином, вказана Інструкція застосовується в діяльності органів Національної поліції.

Згідно з пунктом 2.1 Інструкції, об`єктами оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку є особи, які на території України обвинувачуються у

вчиненні злочинів або засуджені, розшукуються, затримані за підозрою в занятті бродяжництвом, а також громадяни України, що вчинили злочини за її межами і відомості про яких надійшли офіційними каналами згідно з міжнародними договорами у сфері обміну інформацією, які набрали чинності в установленому порядку.

Облік здійснюється шляхом ведення алфавітних оперативно-довідкових картотек (далі - ОДК) і дактилоскопічних картотек (далі - ДК), у тому числі з використанням автоматизованих банків даних та автоматизованих дактилоскопічних інформаційних систем.

Як встановлено в ході розгляду справи, позивачу у кримінальній справі № 33011-2-1- 2011/011059 пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. 25.06.2011 вказана кримінальна справа за вихідним номером № 11059вих.11 скерована до суду для розгляду по суті. Однак, матеріали кримінальної справи були втрачені, відомості про прийняття остаточного рішення у справі відсутні.

Порядок вилучення облікових документів передбачений п.11.1 Інструкції.

Так, з оперативно-довідкових картотек ДІТ при МВС та територіальних УОІ-ВОІ вилучаються: а) раніше складені облікові документи у разі їх переоформлення на підставі постанов органів слідства (дізнання) або ухвал судів про уточнення (зміну) анкетних даних осіб, що стоять на обліку; б) алфавітні картки на осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності, до яких не застосовувався запобіжний захід у вигляді взяття під варту, при заміні цих карток на арештантські або картки з рішенням суду; в) облікові документи на осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності як обвинувачені, кримінальні справи стосовно яких припинені на стадії досудового слідства на підставі реабілітації або відносно яких судом прийнято виправдувальний вирок; г) облікові документи, що підлягають вилученню у зв`язку із закінченням строку їх зберігання відповідно до п.10 Інструкції.

Лише неможливість встановлення місця знаходження кримінальної справи № 33011-2-1-2011/011059, не може бути самостійною підставою для вилучення інформації із бази даних оперативно-довідкового обліку, адже не спростовує того факту, що позивач є особою, яка притягується до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України (у редакції 1960).

Таким чином, оперативно-розшукові та дактилоскопічні обліки створені з метою запобігання вчинення кримінальних правопорушень, а також оперативного розслідування кримінальних правопорушень, тому вилучення даних із зазначених баз обліку (як і їх внесення) повинно відбуватися в рамках кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Звертаючи із позовом до суду позивач не ставить питання про визнання протиправними дій (бездіяльності) чи рішень суб`єкта владних повноважень, лише просить суд зобов`язати відповідача у справі вчинити певні дії - вилучити з персонально-довідкового обліку УІАП ГУНП по Запорізькій області всі персональні данні ОСОБА_1 , як особи фігуранта у будь- якому кримінальному провадженні. Відтак, між сторонами наразі відсутній спір, що може бути вирішений судом.

Крім того, звертаючись до суду із такими позовними вимоги позивач не зазначає, яким саме чином, існування вказаної інформації в оперативно-довідкових картотеках ДІТ при МВС та територіальних УОІ-ВОІ порушує його права, чи впливає на їх реалізацію. Доказів вказаного суду не надано.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Суд звертає увагу позивача також на те, що постановою ВП ВС від 26.03.2019 року по справі № 807/1456/17 висловлена наступна правова позиція про те, що «…внесення інформації до Реєстру (ЄРДР) є передбаченим законом фіксуванням комплексу вчинених у кримінальному провадженні процесуальних дій - офіційного пред`явлення особі обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, а також подальшого руху справи на стадії судового розгляду з метою розрахунку показників, пов`язаних з результатами розслідування і розкриття кримінальних правопорушень. Всупереч доводам позивача, викладеним в адміністративному позові та касаційній скарзі, відображення в ЄРДР цих відомостей не є констатацією винуватості позивача у вчиненні злочину, не суперечить закріпленим у статті 62 Конституції України і статті 17 КПК України засадам презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, не перешкоджає його професійній діяльності і не обмежує жодних інших прав та інтересів…». На підставі викладеного, ВП ВС дійшла висновку, що дії чи бездіяльність уповноважених службових осіб, пов`язані із внесенням або невнесенням передбачених КПК України відомостей до ЄРДР, не є здійсненням публічно-владних управлінських функцій. А тому спори щодо таких дій або бездіяльності не є публічно-правовими, і юрисдикція адміністративних судів на них не поширюється. Більш того, такі вимоги не можуть бути предметом розгляду в суді жодної юрисдикції.

Однак, суд в даному випадку не застосовує вказану правову позицію ВП ВС, оскільки характер правовідносин у справах є різним. А зауважує позивачу у зв`язку із його посиланням на наявність відомостей в ЄРДР в мотивувальній частині позову.

У зв`язку із відмовою у задоволенні адміністративного позову розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29, код ЄДРПОУ 40108688) про зобов`язання вчинити дії, -відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення у повному обсязі складено та підписано 26 грудня 2019 року.

Суддя Л.Я. Максименко