Рішення № 86691090, 27.12.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/10784/19

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області щодо не передачі земельної ділянки в оренду на 49 років для сінокосіння згідно із його заявою від 27.08.2019 за кадастровим номером 1820983500:05:000:0989, площею 171,4828 га, що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, прийнятої на тридцять шостій сесії сьомого скликання від 18.09.2019;

- зобов`язати відповідача передати земельну ділянку в оренду терміном на 49 років для сінокосіння ОСОБА_1 за кадастровим номером 1820983500:05:000:0989, площею 171,4828 га, що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем до селищної ради було подано заяву про передачу земельної ділянки в оренду. Рішенням 36-ї сесії VII скликання Брусилівської селищної ради від 18.09.2019 було відмовлено у її задоволенні з тих підстав, що вказана земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами. Позивач вважає таку відмову протиправною та безпідставною.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 18.10.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач у строк та в порядку, визначеному ст.152, ч.1 ст.261 КАС України подав відзив на позовну заяву від 06.11.2019. В обґрунтування якого вказано, що рішенням 36 сесії VII скликання Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області від 18.09.2019 №1185 земельну ділянку за кадастровим номером 1820983500:05:000:0989 включено до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами, а тому відповідач на виконання вимог ст.136 ЗК України правомірно відмовив у передачі вказаної земельної ділянки у користування.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 КАС України.

У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Зі змісту наданих матеріалів судом встановлено, що позивач звертався до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області із заявою від 27.08.2019, в якому просив передати в оренду земельну ділянку за кадастровим номером 1820983500:05:000:0989 площею 171,4828 га (а.с.13).

Згідно з п.1 рішення 36 сесії VII скликання Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області "Про розгляд заяв громадян" від 18.09.2019 № 1185, відповідач за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.08.2019 за вхідним номером №Г-1751 про передачу в користування на умовах договору оренди землі, земельної ділянки для сінокосіння площею 171,4828 га за кадастровим номером 1820983500:05:000:0989, відмовив у передачі в користування на умовах договору оренди землі, земельної ділянки для сінокосіння, у зв`язку з тим, що вказана земельна ділянка включена до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами (а.с.14).

Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, а тому звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 ЗК України у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 статті 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

При цьому п."а" ч.3 ст.22 ЗК України у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам.

Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч.1 ст.134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 статті 135 ЗК України передбачено, що продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 136 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Системний аналіз правових норм свідчить, що включення земельної ділянки до переліку ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, які виставляються на торги, виключає надання цієї земельної ділянки в інший спосіб, до завершення торгів, у тому числі у порядку надання громадянам у користування для сінокосіння.

Зі змісту долучених доказів встановлено, що позивачу відмовлено у наданні в оренду земельної ділянки площею 171,4828 га за кадастровим номером 1820983500:05:000:0989, оскільки відповідно до п.2 рішення тридцять сьомої сесії VII скликання Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області "Про внесення змін до переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами" від 23 жовтня 2019 року №1224 та Додатку №2 до даного рішення, запитувану позивачем земельну ділянку включено до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами (а.с.25-26, 28-32).

Пунктами "б" та "в" ч.1 ст.5 ЗК України встановлено, що земельне законодавство базується, в тому числі, на принципі забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави та невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч. 2 ст.2 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Частинами 1, 3 та 5 статті 16 Закону №280/97-ВР встановлено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 21 Закону №280/97-ВР встановлено, що обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно з Конституцією та законами України може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Згідно з п.34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

З огляду на системний аналіз норм чинного законодавства, орган місцевого самоврядування як рівноправний учасник цивільних відносин та власник земельних ділянок, який володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо земельних ділянок комунальної власності будь-які дії, які не суперечать закону, в тому числі і включати земельні ділянки до Переліку земельних ділянок комунальної власності селищної ради, права на які підлягають продажу на конкурентних засадах (на земельних торгах).

Рішенням Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області "Про внесення змін до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами" від 23 жовтня 2019 року №1224 цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1820983500:05:000:0989 площею 171,4828 га не змінювалося, а лише було включено земельну ділянку до переліку згідно з додатком 2.

У додатку 2 до рішення від 23 жовтня 2019 року №1224 відображено прогнозоване цільове призначення земельної ділянки, однак зміна цільового призначення відбувається у порядку визначеному статтею 20 Земельного кодексу України, за проектом землеустрою щодо її відведення, а не шляхом включення земельної ділянки до переліку ділянок, що пропонуються для продажу на земельних торгах.

За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області щодо не надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки для сінокосіння згідно із заявою ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги у вказаній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас передача земельної ділянки у користування у даному випадку належить до дискреційних повноважень Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.

Крім того, надання земельної ділянки у користування є комплексним процесом, що складається з етапів надання дозволу на розробку проекту землеустрою, розробки проекту вказаного проекту, його погодження та затвердження у встановленому Земельним кодексом України та прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у користування.

Суд зазначає, що надання дозволу не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність чи у користування. Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування, а тому заявлені позивачем вимоги є передчасними та за своєю суттю є втручанням у дискреційні повноваження Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області.

При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, а тому у задоволенні позову у частині зобов`язання Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області передати земельну ділянку в оренду слід відмовити.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Зважаючи на протиправність оскаржуваної відмови, застосовуючи механізм захисту права порушеного суб`єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Брусилівську селищну раду Брусилівського району Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 серпня 2019 року про надання земельної ділянки в оренду для сінокосіння за кадастровим номером 1820983500:05:000:0989 площею 171,4828 га, що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, за результатами розгляду прийняти рішення з урахуванням положень статті 123 Земельного кодексу України та встановлених обставин справи.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі статті 382 КАС України суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням постанови в даній справі.

Зважаючи на відсутність судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246 КАС України,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області (вул.Метрополита Ілларіона,50, смт.Брусилів, Житомирська обл., 12601, код ЄДРПОУ 04348504) щодо передачі земельної ділянки з кадастровим номером 1820983500:05:000:0989 площею 171,4828 га, що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, в оренду на 49 років для сінокосіння згідно заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Брусилівську селищну раду Брусилівського району Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 серпня 2019 року про надання земельної ділянки з кадастровим номером 1820983500:05:000:0989 площею 171,4828 га, що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, в оренду для сінокосіння ОСОБА_1 , за результатами якого прийняти рішення із врахуванням положень статті 123 Земельного кодексу України та встановлених обставин справи.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва