Рішення № 86690349, 21.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2019 року Справа № 160/11512/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши у місті Дніпрі в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18.11.2019 р. ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (надалі – відповідач), з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Чечелівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо не проведення дорахування трудового (страхового) стажу строком 01 року 08 місяців 04 днів.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дорахувати до загального страхового стажу 01 рік 08 місяців 04 дні, а всього нарахувати загального страхового стажу 29 років 09 місяців 19 днів;

- згідно ст.25 Закону України №1058-ІУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перерахувати з 31.05.2013 року коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою: КС=См х Вс/100%х12, де Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.

В обґрунтування позовної заяви позивач вказує, що не згодна з розрахунком її повного трудового (страхового) стажу та вважає, що відповідачем протиправно не зараховано період її навчання у технічному училищі за професією перукар широкого профілю з 01.09.1975 р. по 20.07.1976 р., у зв`язку із чим до зазначеного стажу неправомірно не зараховані 10 місяців 22 дня. Також, зарахуванню до трудового (страхового) стажу, на думку позивача, підлягає період її роботи на Харцизькому сталедротовому-канатному заводі, а саме 09 місяців 13 днів, що з урахуванням періоду навчання всього становить 01 рік 08 місяців 04 дні. ОСОБА_1 вважає достатніх підстав для дорахування до загального страхового стажу 01 рік 08 місяців 04 дні, всього - 29 років 09 місяців 19 днів.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду матеріали справи №160/11512/19 передані до розгляду судді Віхровій В.С.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження без виклику учасників справи у судове засідання.

Згідно з ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Враховуючи положення ч.4 вказаної статі, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи № 160/11512/19 у спрощеному провадженні.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач – заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 261 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

17.12.2019 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач повідомляє про незгоду з вимогами позову з огляду на наступне.

Також 17.12.2019 р. на вимогу суду через канцелярію суду відповідачем подано копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до п. 6 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Положенням ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону № 1788-XII визначені види пенсій.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ., перебуває на обліку в органах пенсійного фонду та отримує пенсію за віком з 31 травня 2013 року відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

21.10.2019 р. позивач звернулась до органу пенсійного фонду шляхом подання електронного звернення через особистий кабінет вебпорталу Пенсійного фонду України (portal.pfu.gov.ua) про надання інформації про її страховий стаж.

Листом Чечелівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 23.10.2019 р. за №3262/М-08 повідомлено позивача про надсилання запитуваної інформації.

До листа долучений розрахунок повного трудового (страхового) стажу, згідно якого вбачається, що стаж розрахований всього у розмірі 28 років 1 місяць 15 днів з розбивкою по періодах.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що до загального страхового стажу позивача не були включені наступні періоди:

з 19.10.1976 р. по 31.07.1977 р. – роботи у Харцизському сталепровочному заводі з підстав відсутності наказу про прийняття та звільнення з роботи, що є порушенням Інструкції ведення трудових книжок.

з 01.09.1975 р. по 20.07.1976 р. – навчання в Дніпродзержинському технічному училищі з підстав відсутності в трудовій книжці запису щодо періоду навчання.

Таким чином, предметом спору у даній справі є підстави неврахування означених періодів до загального страхового стажу позивача, що зумовило її звернення до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Процедура подання документів для оформлення пенсій визначається Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1 (надалі - Порядок №22-1).

Згідно пункту 2.1 Порядку 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок №637). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку 22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року №637 (надалі – Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Згідно записів у трудовій книжці на ім`я ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) від 07.10.1974 р. наявні, зокрема, наступні записи:

№4 - 19.10.1976 р. – прийнята учеником лаборанта в ЦЗЛ Харцизького сталедротово-канатного заводу (підстава записка про прийняття від 07.10.1976 р.);

№5 – 22.01.1977 року – присвоєно 2 розряд лаборанта механічних випробовувань в ЦЗЛ (підстава протокол №14 від 22.01.1977 р.);

№6 – 31.07.1977 року – звільнена за власним бажанням за ст.38 КЗпП УРСР (записка про звільнення від 01.08.1977 р.).

На підтвердження роботи на Харцизькому сталедротово-канатному заводі позивачем надано Довідку №38/11 від 11.11.2019 р., яка видана Обществом с ограниченной возможностью «РОСТЭКСПОСНАБ 8» (рос.) на імя Васильевой (Моисеева) ОСОБА_5 (рос.)

Записи про навчання в Дніпродзержинському технічному училищі у період з 01.09.1975 р. по 20.07.1976 р. в трудовій книжці відсутні.

На підтвердження перебування на навчанні позивачем надано до суду довідку №145 від 03.06.2013 р., згідно якої вбачається, що ОСОБА_6 дійсно навчалась у Дніпродзержинському технічному училищі у спірний період, проте була відрахована та атестат не отримана.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 за № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі – Інструкція №58). До Інструкції №58 діяла Інструкція, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162.

Так, трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

У відповідності до положень п.2.1 Інструкції №58 трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться:

відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження;

відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;

відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;

відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Отже законодавством покладено обов`язок щодо своєчасного та належного заповнення трудової книжки працівника. При цьому, записи вчиняються в порядку, який чинний на дату заповнення відомостей.

Суд досліджуючи записи у трудовій книжці дійшов висновку, що вони потребують уточнень та містять розбіжності в частині зазначення ім`я позивача у документах, які підтверджують наявний страховий стаж. Так, згідно паспорту громадянина України позивач є «Наталя», а згідно довідки №38/11 від 11.11.2019 р., трудової книжки, - «Наталья». Згідно довідки №145 від 03.06.2013 р. – « ОСОБА_7 ». З огляду на що, у сукупності зі зміною прізвища у зв`язку із укладанням шлюбу, на підставі поданих документів не можливо достеменно підтвердити спірні періоди позивача для зарахування їх до загального страхового стажу.

Факти, які підлягають встановленню у судовому порядку, як то належність документів певній особі, регламентовані статтею 315 ЦПК України та вирішуються у цивільному провадженні за зверненням особи до місцевого загального суду.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV (надалі – Закон №1058-ІV) органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відтак, орган пенсійного фонду за наявності правових підстав не зарахував такі період роботи до загального страхового стажу позивача.

Крім того, судом не встановлено, що позивач, встановивши, що спірні періоди навчання та роботи не включені до загального трудового стажу, зверталася до органів пенсійного фонду з відповідною заявою про перерахунок своєї пенсії.

Матеріали справи містять докази звернення позивача до органу пенсійного фонду лише за інформацією про розрахунок стажу.

Тому суд вважає, що відповідач не набув обов`язку щодо перерахунку пенсії, у зв`язку із чим не можна вважати такі дії органу пенсійного фонду неправомірними.

Разом з тим, слід зазначити, що позивач не позбавлена права звернення до органу пенсійного фонду.

Частиною 2 ст. 6 КАС України, передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах «Beyelerv. Italy» № 33202/96, «Oneryildizv. Turkey» № 48939/99, «Moskalv. Poland» № 10373/05).

У відповідності до ч. 2 ст.3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно із статтею 21 Конституції України, усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Враховуючи викладене, суд вважає, що органи Пенсійного фонду повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії та вирішення питання щодо перевірки наявного стажу роботи для її (пенсії) призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При розгляді даної справи, судом не встановлено неправомірних дій та/або рішень відповідача у відношенні до позивача.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем у позові не обґрунтовано звернуті вимоги до Чечелівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, то ді як позивачем визначено ГУ ПФУ у Дніпропетровській області.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

При цьому, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За наведених обставин у сукупності, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки обставини і факти наведені у позові не знайшли свого правового підтвердження та потребують коригувань у спосіб, визначений законом.

Таке рішення, на думку суду, матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства.

У відповідності до положень ст.ст.132-139 КАС України, розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи, не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 132, 132-139, 246-247, 249, 255, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.С. Віхрова

Рішення не набрало законної сили 21.12.2019

Суддя В.С. Віхрова

Згідно з оригіналом

Помічник судді Ю.Ю. Ковтун