Рішення № 86687828, 18.12.2019, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/856/19

провадження №: 2/398/947/19

РІШЕННЯ

Іменем України

"18" грудня 2019 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Авраменка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрії в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2501512919 від 02 грудня 2016 року в розмірі 56 768,66 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 02 грудня 2016 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2501512919 від 02 грудня 2016 року. 30.07.2018 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення прав вимоги №20180730, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» передало (відступило) новому кредитору – позивачу свої права вимоги до відповідача, а позивач набув права вимоги первісного кредитора за кредитним договором. Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги позивач набув права грошової вимоги до відповідача по кредитному договору №2501512919 від 02 грудня 2016 року на суму 56 768,66 грн., з яких: 32 508,22 грн. – заборгованість за основною сумою боргу; 1 024,65 грн. – заборгованість за відсотками; 14 165,55 грн. – заборгованість за платою за управління кредитом; 9 070,24 грн. – заборгованість за пенею. Відповідач порушив умови кредитування та не виконує належним чином зобов`язання, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом (а. с. 2 – 4).

Відповідач у своєму відзиві заперечував проти задоволення позову з тих підстав, що він є військовослужбовцем, з 18 березня 2014 року по даний час діє особливий період, протягом якого військовослужбовцям не нараховуються штрафні санкції, а також відсотки за користування кредитом (а. с. 87).

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідачем не надано доказів перебування на військовій службі, а тому нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій на підставі кредитного договору є правомірним, у зв`язку з чим просив позов задовольнити в повному обсязі (а. с. 99 – 101).

Учасники справи, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися.

Від представника позивача надійшла заява, в якій він просив позов задовольни та розглядати справу у його відсутність (а. с. 127).

Від представника відповідача надійшла заява, в якій він просив при ухваленні рішення врахувати відзив на позов. Крім того, просив застосувати строки позовної давності до вимог позивача щодо стягнення пені та розглядати справу у його відсутність та відсутність відповідача (а. с. 130).

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

02 грудня 2016 року відповідач подав заяву №2501512919 на отримання кредиту в ТОВ «ФК «ЦФР». В заяві, серед іншого, визначено розмір кредиту, строк кредитування, відсоткова ставка. Також, своїм підписом на заяві відповідач погодився з тим, що ця заява разом з умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» становить кредитний договір між ТОВ «ФК «ЦФР» та ним, як позичальником, підтвердив факт ознайомлення з кредитним договором до його укладення, та погодився з його умовами, отримав примірник заяви, погодився отримати Умови отримання кредитів від ТОВ «ФК «ЦФР» шляхом роздрукування з веб-сайта кредитодавця www.kreditmarket.ua. Крім того, відповідачем підписано графік погашення кредиту. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях ст. 634 ЦК України (а. с. 5 – 7, 13 – 14).

За цим кредитним договором відповідач отримав кредит у розмірі 37 015,43 грн., які було перераховано на його платіжну картку та не оспорюється відповідачем (а. с. 8, 9).

30 липня 2018 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення прав вимоги №20180730, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги за кредитним договором №2501512919, укладеним 02.12.2016 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 (а. с. 20 – 22). Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги позивач набув права грошової вимоги до відповідача по кредитному договору №2501512919 від 02 грудня 2016 року на суму 56 768,66 грн., з яких: 32 508,22 грн. – заборгованість за основною сумою боргу; 1 024,65 грн. – заборгованість за відсотками; 14 165,55 грн. – заборгованість за платою за управління кредитом; 9 070,24 грн. – заборгованість за пенею (а. с. 23).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №2501512919 від 02.12.2016 року.

Статтями 12, 13, 81 та 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 30 липня 2018 року виникла заборгованість в розмірі 56 768,66 грн., яка складається з: 32 508,22 грн. – заборгованість за основною сумою боргу; 1 024,65 грн. – заборгованість за відсотками; 14 165,55 грн. – заборгованість за платою за управління кредитом; 9 070,24 грн. – заборгованість за пенею (а. с. 17).

В той же час, згідно з довідкою Головного управління Національної гвардії України від 23.05.2019 року №216 сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі та працює у Центральному територіальному управлінні Національної гвардії України з 10.11.2017 року по теперішній час (а. с. 88). Довідкою військової частини 2269 Національної гвардії України від 23.07.2019 року №309 підтверджується, що ОСОБА_1 проходив військову службу у зазначеній військовій частині з 11.11.2014 року по 09.11.2017 року (а. с. 90). При цьому, в період з 29.12.2017 року по 02.04.2018 року ОСОБА_1 безпосередньо брав участь антитерористичній операції, що підтверджується довідкою Головного управління Національної гвардії України від 14.05.2018 року №818 (а. с. 89).

При цьому, подаючи заяву №2501512919 від 02 грудня 2016 року на отримання кредиту в ТОВ «ФК «ЦФР» відповідач зазначив, що є військовослужбовцем військової частини 2269 (а. с. 5).

Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» внесені зміни до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 наступного змісту – військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним – з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період – період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Виконуючого обов`язки Президента України №303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію» в Україні оголошено початок проведення часткової мобілізації, тобто з вказаного часу в державі настав особливий період, який триває по теперішній час.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що нарахування позивачем відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій (пені) на підставі кредитного договору №2501512919 від 02.12.2016 року протягом всього строку кредитування є неправомірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 1 024,65 грн. та заборгованості за пенею в розмірі 9 070,24 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення плати за управління кредитом суд зазначає наступне.

Оскільки, відповідно до заяви №2501512919 від 02 грудня 2016 року на отримання кредиту та п. 2.2. Умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» фінансова установа надала відповідача кредит на споживчі цілі, то особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Зазначений правовий висновок викладено Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746 цс16.

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Споживач є вразливою стороною договірних відносин, тому законодавець визначився з посиленим захистом споживачів, що відображено в Законі України «Про захист прав споживачів»

За положеннями абзацу третього частини четвертої статті ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України в постанові від 06 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16.

Крім того, суд звертає увагу, що плата за управління кредитом не передбачена ні заявою №2501512919 від 02.12.2016 року на отримання кредиту, ні Умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» (в редакції від 30 березня 2015 року).

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за платою за управління кредитом в розмірі 14 165,55 грн. задоволенню не підлягають.

Отже, обґрунтованою є вимога щодо стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою боргу. При цьому слід врахувати, що за період з моменту отримання кредиту по дату складення розрахунку відповідачем сплачено в рахунок погашення неправомірно нарахованих відсотків суму в розмірі 5 563,97 грн. (238,00 грн.+713,83 грн.+693,04 грн.+231,73 грн.+748,87 грн.+1 938,05 грн.+1 000,00 грн.), пені в розмірі 72,19 грн. та безпідставно нарахованої плати за управління кредитом в розмірі 9 717,08 грн. (1 180,80 грн.+2 361,60 грн.+1 273,99 грн.+1 087,61 грн.+751,13 грн.+3 061,95 грн.), що підтверджується розрахунком, наданим позивачем (а. с. 17). Зазначені суми, сплачені відповідачем, необхідно зарахувати в рахунок погашення заборгованості за основною сумою боргу за кредитом.

Враховуючи те, що відповідач не виконав передбачені кредитним договором і законом зобов`язання, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 17 154,98 грн. (32 508,22 грн. (заборгованість за основною сумою боргу згідно з розрахунком позивача) – 5 563,97 грн. (загальна сума, сплачена відповідачем в рахунок погашення неправомірно нарахованих відсотків) – 72,19 грн. (загальна сума, сплачена відповідачем в рахунок погашення неправомірно нарахованої пені) – 9 717,08 грн. (загальна сума, сплачена відповідачем в рахунок погашення безпідставно нарахованої плати за управління кредитом)).

Щодо заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності до позовних вимог про стягнення пені, то суд зазначає, що підстав для застосування позовної давності в даній справі немає, оскільки в цій частині в позові відмовлено з підстав необґрунтованості стягнення пені.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України та абз. 1 п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 576,30 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 – 81, 83, 141, 258, 259, 263 – 265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (юридична адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, адреса фактичного місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх 4, код за ЄДРПОУ 35625014, п/р НОМЕР_2 в ПАТ «ТАСкомбанк», МФО 339500) заборгованість за кредитним договором №2501512919 від 02 грудня 2016 року станом на 30 липня 2018 року в розмірі 17 154 (сімнадцять тисяч сто п`ятдесят чотири) гривні 98 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (юридична адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, адреса фактичного місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх 4, код за ЄДРПОУ 35625014, п/р НОМЕР_2 в ПАТ «ТАСкомбанк», МФО 339500) судовий збір в розмірі 576 (п`ятсот сімдесят шість) гривень 30 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 27 грудня 2019 року.

Суддя О.В. Авраменко