Рішення № 866853, 09.08.2007, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

09.08.07 Справа№ 11/226

 Суддя Сало І.А.

При секретарі судового засідання І.Легуцькому

По справі:

За позовом: Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави -Міністерства оборони України в особі Державного підприємства “Львівський бронетанковий ремонтний завод” яикй є правонаступником військової частини А-1565 МО України, м.Львів

До відповідача: Приватного підприємства “Агрофірми “Дружба”, с.Тернопілля Миколаївського району

Про стягнення 8025,06грн.

У відкритому судовому засіданні взяли участь представники:

Від прокурора: Котелевець-пом.прок.посвідчення № 174

Від позивача: Гривняк-предст. доручення № 830 від 27.04.2007року

Від відповідача: не з”явився

Стороні, яка бере участь у справі, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме її процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть позову:

Розглядається справа за позовом Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави -Міністерства оборони України в особі Державного підприємства “Львівський бронетанковий ремонтний завод” яикй є правонаступником військової частини А-1565 МО України про стягнення із Приватного підприємства “Агрофірми “Дружба” 8025грн. боргу.

Від здійснення технічного запису судового процесу сторона відмовилась.

Відповідач в судове засідання не з»явився, хоча у встановленому ст.64 ГПК України порядку був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 1957637 від 26.07.2007року.

Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

Стаття 3 Закону України "Про Збройні Сили України" визначає, що Збройні Сили України - це військова державна структура, яка організаційно складається з органів військового управління, об'єднань, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, а ст. 15 Закону України "Про Збройні Сили України" визначає, що фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство Оборони України, яке відповідно до ст. З вказаного Закону, Указу Президента України №888/97 від 21.08.1997 року "Про затвердження Положення про Міністерство Оборони України" та ст. 1, 6 вказаного "Положення про МО України'" є центральним органом виконавчої влади і військового управління, що забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництва Збройними Силами України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань і в процесі їх виконання взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади.

Відповідно до п.18, 20 зазначеного „Положення...", Міністерство Оборони України утворює, реорганізує і ліквідує у встановленому порядку підприємства, установи, організації, контролює їх діяльність та керує економічною і фінансовою роботою у ЗС України,

Також, у відповідності до ст.ст. 34, 37 Закону України "Про власність" від 7,02,!991 року, загально - державну власність складають... майно ЗС України, оборонні об'єкти. Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання.

Статтями 3, 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" передбачено, що Міністерство Оборони України є органом державного управління ЗС України і несе повну відповідальність за їх розвиток та підготовку до виконання завдань оборони, а суб'єктами господарської діяльності у ЗС України є військові об'єднання, військові частини, установи та організації, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Військова частина А1565 (Державне підприємство МО України "Львівський ремонтний механічний завод"), була створена і діяла на підставі Статуту підприємства (з відповідними змінами та доповненнями), в якому зазначено, що вона є державним підприємством, заснованим на державній власності і підпорядкованим Міністерству Оборони України (далі -Органу управління майном).

Метою діяльності частини є ремонт військової техніки за державним замовленням для потреб МО України, за укладеними в належному порядку договорами для інших вітчизняних і зарубіжних замовників та інша діяльність, яка не суперечить законодавству України і передбачена Статутом підприємства.

Майно ДП МО України "Львівський РМЗ" є державного власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання.

 Керівник підприємства несе повну відповідальність перед органом управління майном Міністерством Оборони України, за стан та діяльність підприємства, ефективне використання закріпленого за управлінням державного майна, витрачення грошових коштів, контроль за виконанням договірних зобов'язань.

Із 1 листопада 2004 року, на підставі Наказу державного секретаря Міністерства Оборони України №28 від 26.06.2003 року та Директиви Міністра Оборони України №Д-115/1/016 від 30.12.2003 року, військова частина А 1565 (Державне підприємство МО України "Львівський ремонтний механічний завод") реорганізована у Державне підприємство МО України "Львівський бронетанковий ремонтний завод", який є правонаступником по зобов'язанням даної військової частини.

Державне підприємство МО України "Львівський бронетанковий ремонтний завод" (далі - ДП МО України „Львівський БТРЗ"} створене і діє на підставі Статуту вказаного підприємства, який є додатком до наказу МО України №»28 від 26 червня 2003 року.

В статуті вказаного підприємства зазначено:

Підприємство "Львівський бронетанковий ремонтний завод" (далі - ДП МО України "Львівський БТРЗ"), є державним підприємством, заснованим на державній власності і підпорядкованим Міністерству Оборони України (далі - Орган управління майном).

Дії МО України "Львівський БТРЗ" є самостійним господарським статутним суб'єктом, який має права юридичної особи та здійснює виробничу та іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству та статуту підприємства, з метою одержання прибутку.

Підприємство створене з метою виконання замовлення МО України по ремонту озброєння та військової техніки, його договірних зобов'язань по ремонту та виготовленню продукції загально-технічного призначення та іншої товарної продукції.

Підприємство є юридичною особою. Воно веде самостійний баланс, має розрахунковий рахунок в банку, печатку зі своїм найменуванням. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Керівник підприємства несе повну відповідальність перед органом управління майном -Міністерством Оборони України, за стан та діяльність підприємства, контроль за виконанням договірних зобов'язань.

Таким чином, для захисту порушеного права. Міністерство Оборони України та його структурний підрозділ - ДП МО України "Львівський бронетанковий ремонтний завод", як правонаступник військової частини А!565 (ДП МО України „Львівський ремонтний механічний завод"), уповноважені виступати сторонами в господарському суді, оскільки згідно вимог ст. ст. 58, 59 Статуту внутрішньої служби ЗС України, керівник (командир), як єдиноначальник, особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність ввіреної йому установи, а також зобов'язаний вживати заходів щодо відшкодування збитків, заподіяних їй, для чого діяти у відповідності із законом.

Військовий прокурор Львівського гарнізону діє згідно п. 2 ст. 121 Конституції України та звертається з позовом до господарського суду в інтересах Держави - МО України та його структурного підрозділу - ДП МО України "Львівський бронетанковий ремонтний завод", який є правонаступником військової частини А1565 (ДП МО України „Львівський ремонтний механічний завод"), як органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних питаннях, оскільки не виконання відповідачем умов договору комісії спричинило збитки Міністерству Оборони України в особі військової частини А1565 (тепер - Державного підприємства), чим були порушені державні інтереси.

Згідно з укладеним договором від 20.09.2005 року № 283 позивач надав відповідачу послуги з транспортного обслуговування, а відповідач згідно п. 2.2.1. цього договору зобов'язувався своєчасно провадити оплату. Згідно п. 3.1. та п. 3.2. цього договору відповідач повинен був оплатити послугу в 3-х денний термін з моменту надання Виконавцем (позивачем) рахунку-фактури.

Виконуючи свої зобов'язання, відповідно до п. 1.1. позивач надав послуги за період з 20 по 24 вересня 2005 роки на загальну суму 6618,55 грн., згідно акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 20.09.2005 року та акту звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.2007 року, копії яких додаються.

Відповідач свої грошові зобов'язання не виконав та порушив термін оплати за надані послуги і станом на 30.04.2007 (за період з 20 вересня 2005 по 20 квітня 2007 року) борг становить суму 6618,55 грн., згідно акту звірки від 30.04.2007 року.

На адресу відповідача позивачем 21.03.2005 року неоднарозово направлялись претензії ( претензія за вих. № 535 від і 8.03.2005 року, №623 від 28.03.2006 року, №372 від 26.02.2007 року) про повернення боргу., але відповідач дані претензії залишив без відповіді і задоволення.

У відповідності до статті 526 ЦК України "Загальні умови виконання зобов'язань" -зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, ідо звичайно ставляться.

В ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 901 ЦК України наголошує, що за договором про надання послуг одна сторона виконавець зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а змовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послуги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

Стаття 625 ЦК України вказує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора (позивача) зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таке саме визначення грошового зобов'язання міститься в ст. 198 ГК України

Сума боргу за вищеназваним договором станом на 30.04.2007 року за період прострочення з 20 вересня 2005 року по 20 квітня 2007 року (19 місяців) становить 6618,55 грн. з урахуванням індексу інфляції за квітень 2007 року (16,5%) - 1092,06 грн., а також з урахуванням трьох процентів річних - 314,45 грн. згідно розрахунку, що додається.

Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання мас виконуватись належним чином відповідно до умов укладеного договору і в установлений строк.

Відповідно до статті 509 (Поняття зобов 'язання і підстави його виникнення) ЦК України зобов'язання визначається як правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 11 ЦК України.

Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити борг в сумі 6618,55 грн. за надані послуги та нараховані інфляційні і три відсотки річних за весь час користування чужими коштами, так як одержав послуги. Тим самим свій борг визнав повністю, а тому є усі законні підстави, згідно ст.264 ЦК України для повного задоволення вимог позивача.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими матеріалами справи та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідач при наданих йому правах та можливостях позов не заперечив, доказів оплати не представив.

Судові витрати слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. 121 Конституції України, ст.ст. 2, 29, 54, 55, 56, 57 ПЖ України, ст. ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст, ст. 6, 15, 16, ст. ст. 49, 82-84, 116 ГПК України,

суд,-

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства “Агрофірми “Дружба”, с.Тернопілля Миколаївського району (код ЄДРПОУ 03760912) на користь Державного підприємства “Львівський бронетанковий ремонтний завод”, м.Львів, вул. Стрийська,73 (код ЄДРПОУ 079856) 8025,06грн. боргу.

Стягнути з Приватного підприємства “Агрофірми “Дружба”, с.Тернопілля Миколаївського району (код ЄДРПОУ 03760912) в доход державного бюджету 102,00грн. держмита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя