Рішення № 86684788, 18.12.2019, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/7323/19

2/296/2379/19

З А О Ч Н Е

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2019 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомир в складі:

головуючого судді Рожкової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Могилевець В.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" про стягнення середньомісячного заробітку та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

30.07.2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень, просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за період з 19.07.2017 до 18.12.2019 у сумі 35 454,87 грн. та 10 000 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування позовних зазначила, що з 22.07.1985 по 10.12.2015 працювала на ДП "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" на посаді бухгалтера-касира. На підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України звільнена за скороченням штату. У зв`язку з невиплатою заборгованості по заробітній платі позивач звернулась до суду. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 04.08.2016 з відповідача на її користь стягнуто 22 749,36 грн. Вдруге, рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 18.07.2017 з відповідача на її користь стягнуто 17 801, 99 грн. З жовтня 2016 року у Корольовському ВДВС м. Житомира перебувають два виконавчі листи про виконання вказаних рішень суду. Згідно листа Корольовського ВДВС м. Житомира від 16.04.2019 кошти на користь позивача не стягнуто. У зв`язку з непроведенням розрахунку відповідачем з дня звільнення, позивач змушена звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 05.08.2019 позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с.17-19).

05.08.2019 позивач подала заяву про усунення недоліків позовної заяви (а.с.23-25).

Ухвалою судді від 25.09.2019 позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання (а.с.31).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Від відповідача відзив на позов до суду не надходив, копія належним чином завіреної ухвали про відкриття провадження від 25.09.2019, разом з судовою повісткою про виклик та копією позовної заяви з додатками судом направлялися за адресою місцезнаходження відповідача (а.с.33).

У судове засідання, призначене на 18.12.2019 відповідач представника не направив.

Враховуючи викладене, у суду є підстави вважати, що відповідач належним чином повідомлений про порядок розгляду справи.

Згідно з ч.1 ст.174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено, ч. 8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст.ст.211, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з Державним підприємством "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій", що підтверджується копією трудової книжки, серія НОМЕР_1 (а.с.4-7).

Згідно довідки Державного підприємства Державного підприємства “Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій” №3/146 від 10.12.2015 заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_2 станом на 10.12.2015 становить 14 221,08 грн. (а.с.15).

Відповідно до довідки Державного підприємства “Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій” ОСОБА_2 працювала на посаді бухгалтера-касира з посадовим окладом 1 610,00 грн. Заробітна плата за шість місяців (з 01.06.2015 по 30.11.2015) склала 8 820, 59 грн.(а.с.14).

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 04.08.2016 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства “Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій” на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у розмірі 14221,08 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 8528,28 грн., а всього 22749,36 грн. (а.с.9).

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 18.07.2017 позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства “Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій” на користь ОСОБА_2 17 801 грн. 99 коп., з яких: - 3841,32 грн. – компенсація за невикористану відпустку, 13960,67 грн. - середній заробіток за період затримки розрахунку з 08.08.2016 року.

З листа Корольовського ВДВС м. Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області № 8.22-29/36/2019/28615 від 16.04.2019 вбачається, що станом на 12.04.2019 на виконанні в Корольовському ВДВС м. Житомира ГТУЮ у Житомирській області перебувають виконавчі листи № 296/2289/16-ц та №296/2442/17 (а.с.13)

Таким чином, на час розгляду справи рішення суду не виконане, заборгованість ОСОБА_2 не виплачена.

Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пункт 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" передбачає виплату середнього заробітку за час затримки виплат, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї провини, відсутність грошей у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно п.32 постанови № 9 від 6 листопада 1992 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку виходячи із заробітку за останні два календарних місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві менш двох місяців, обчислення провадиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Здійснення відповідних розрахунків визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2012 року та від 11 червня 2014 року.

Механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Під час його проведення слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата».

Розрахунок середньоденної заробітної плати визначається шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на кількість робочих днів.

Відповідно до даних довідки про заробітну плату Державного підприємства “Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій” розмір середньої заробітної плати ОСОБА_2 у жовтні та листопаді складає 1226,67 грн.

Позивач просить про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 19.07.2017 (з наступного дня після ухвалення Корольовським районним судом м. Житомира заочного рішення) по день ухвалення судом рішення у даній справі, тобто до 18.12.2019.

За період з 19.07.2017 по 18.12.2019 кількість робочих днів становить 607.

Таким чином, середній заробіток, який підлягає виплаті ОСОБА_2 складає 35 454, 87 грн. (58,41 грн. х 607 днів).

Згідно із ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного підприємства "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають задоволенню.

Вимоги ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

На підставі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При з`ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Звертаючись до суду позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння їй моральних страждань, їх ступеня, форми, а також не обґрунтовує розмір заявлених вимог, а тому суд відмовляє ОСОБА_2 у цій частині позовних вимог.

Питання щодо судових витрат суд вирішує з урахуванням положень ст.141 ЦПК України і вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 768,40 грн. на користь держави.

Керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 280-281, 284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до Державного підприємства "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 19.07.2017 по 18.12.2019 у розмірі 35 454 грн (тридцять п`ять тисяч чотириста п`ятдесят чотири) грн. 87 коп.

У задоволені решти вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства “Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій” на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач:

ОСОБА_2

проживає за адресою:

АДРЕСА_1

РНОКПП НОМЕР_2

Відповідач:

Державне підприємство

"Житомирський державний центр

науково-технічної інформації та інновацій"

місцезнаходження а за адресою:

м. Житомир, вул. В. Бердичівська, 31

ЄДРПОУ 02736484

Головуючий суддя О. С. Рожкова