Рішення № 86677475, 12.09.2019, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Р І Ш Е Н Н Я Справа № 200/20069/15

Ім`ям України Провадження № 2/200/2113/19

(заочне)

12 вересня 2019 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська , у складі:

головуючого - судді Литвиненка І.Ю.,

при секретарі - Шейко А.М.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Платінум Банк» про стягнення депозитних коштів та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , у вересні 2015 року, звернувся до суду із позовною заявою до відповідача – ПАТ «Платінум Банк» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу № 00330515 від 23 лютого 2015 року в розмірі 205 доларів 54 цента США, моральної шкоди у сумі 20000 гривень та витрат на правову допомогу (а.с. 1).

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 23 лютого 2015 року між ним та ПАТ «Платінум Банк» укладено договір про розміщення вкладу «Валютообмінний» № 00330515 у сумі 103 долара США, строком до 24 серпня 2015 року, з нарахуванням 8 % річних на умовах, визначених договором. 25 серпня 2015 року він звернувся до відділення відповідача з проханням повернути вклад із нарахованими відсотками, однак отримав відмову з посиланням на те, що звернутися йому необхідно було у день закінчення договору, 24 серпня 2015 року. Проте, у цей день було державне свято і тому він звернувся до банку за коштами наступного дня. Невиконанням з боку відповідача договірних зобов`язань, йому було завдано моральної шкоди, яку вона оцінює у 20000 гривень. Також прохає стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у сумі 1000 гривень.

Ухвалою від 23 вересня 2015 року позов залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків (а.с. 11).

Ухвалою від 23 листопада 2015 року у справі відкрито провадження, розгляд справи призначено на 29 грудня 2015 року (а.с. 18).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 грудня 2015 року у зв`язку із закінченням повноважень судді Яковлєва Д.О. головуючим у справі визначено суддю Шевцову Т.В. (а.с. 20).

Ухвалою від 30 грудня 2015 року суддею Шевцовою Т.В. справу прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено на 16 березня 2016 року (а.с. 21).

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2016 року позовні вимоги позивача задоволені частково (а.с.27-29).

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2016 року залишено без змін (а.с. 55-57).

Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2018 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 119-123).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 лютого 2019 року головуючим у справі визначено суддю Єлісєєву Т.Ю. (а.с. 126).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 квітня 2019 року, у зв`язку зі звільненням судді Єлісєєвої Т. ОСОБА_2 , головуючим у справі визначено суддю Литвиненка І.Ю. (а.с. 132).

Ухвалою від 19 квітня 2019 року справу прийнято до свого провадження суддею Литвиненком І.Ю., підготовче судове засідання призначено на 01 липня 2019 року (а.с. 133).

Ухвалою від 21 червня 2019 року у задоволенні клопотання представника ПАТ «Платінум Банк» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено (а.с. 141).

31 липня 2019 року до суду від ПАТ «Платінум Банк» надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача не погоджується із доводами позивача та прохає відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач до закінчення строку дії договору не звернувся до банку із заявою про відмову від продовження строку дії договору, у зв`язку з чим зберігання вкладу було продовжено до 24 лютого 2016 року. Саме в цей день у касі банку позивач отримав свій вклад разом із нарахованими відсотками у сумі 211 доларів 03 центи США (а.с. 150).

Позивач у судовому засіданні зменшив позовні вимоги та підтвердив, що дійсно отримав грошові кошти 24 лютого 2016 року. Прохав стягнути з відповідача на його користь заподіяну моральну шкоду та витрати на правову допомогу.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином (а.с. 157), письмових заяв та клопотань суду не надходило. З цих підстав суд розглянув справу у заочному порядку за відсутності представника відповідача та ухвалив рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами в наданих ними межах, суд доходить висновку про можливість часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 23 лютого 2015 року сторонами укладено договір № 00330515 про розміщення вкладу «Валютообмінний» (з можливістю поповнення, продовження строку зберігання та щомісячною капіталізацією процентів), предметом якого є розміщення на вкладному рахунку грошової суми у 103 долари США, зі строком повернення вкладу 24 серпня 2015 року (а.с. 3). Пунктом 2.2 вказаного договору передбачено, що строк зберігання вкладу продовжується на той самий строк, якщо вкладник не звернувся до банку за вкладом в дату його повернення, протягом операційного часу відділення банку. При цьому кількість днів у наступному строку зберігання коштів може відрізнятись від попереднього строку, якщо дата повернення вкладу припадає на небанківський день, в такому випадку встановлюється дата повернення вкладу наступного банківського дня. На виконання умов укладеного договору 23 лютого 2015 року позивачем внесено до каси відповідача суму у 103 долари США (а.с. 4). Листом відповідача від 27 серпня 2015 року позивачу у відповідь на його звернення від 25 серпня 2015 року відмовлено у поверненні вкладу, з посиланням на відсутність його заяви про відмову від продовження дії строку договору у день, що передує дню повернення вкладу, шляхом подання відповідної заяви. В цьому листі також зазначено, що у випадку, коли дата закінчення депозиту випадає на вихідний день, дата закриття депозиту переноситься на наступний робочий день (а.с. 5). Відповідно до виписки відповідача по особовому рахунку позивача, депозитний вклад видано вкладнику 24 лютого 2016 року (а.с. 151-153).

Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язків в натурі. Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з вимогами ч.ч. 1, 3 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад); за договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Відповідно до вимог ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Нормою частини 5 ст. 254 ЦК України встановлено, що, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. В пункті 17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» № 9 від 01 листопада 1996 року роз`яснено, що, вирішуючи спори, що випливають із права приватної власності громадян, суди повинні виходити з положень ст. 41 Конституції України. Приписами ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права власності. Відповідно до вимог ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно із вимогами ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди та не пов`язана з розміром цього відшкодування; розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. Сторони перебували між собою у договірних правовідносинах. Так, 23 лютого 2015 року позивачем укладено договір № 00330515 про розміщення строкового банківського вкладу «Валютообмінний» зі строком повернення вкладу 24 серпня 2015 року. На виконання умов договору позивач вніс до каси банки 103 долари США. Оскільки день закінчення строку договору припав на національне свято – День незалежності України, позивач звернувся до банку наступного робочого дня, тобто 25 серпня 2015 року. Проте, відповідач відмовив йому у видачі вкладу, посилаючись на те, що до 24 серпня 2015 року той не звернувся до банку із заявою про відмову у продовженні строку дії договору. Тому банк продовжив самостійно строк дії договору до 24 лютого 2016 року. З такими діями відповідача погодитися не можна, оскільки останній день договору припадав на офіційний вихідний день, тому відділення банку у цей день було зачинено, що унеможливило звернення позивача до банку саме у цей день. Позивач закономірно звернувся до банку за поверненням свої грошових коштів наступного дня. Проте грошові кошти позивачу були виплачені лише 24 лютого 2016 року.

Враховуючи те, що внаслідок невиплати відповідачем суми вкладу та відсотків за користування ним у визначений договором строк, позивач переніс певні душевні страждання, викликані дискомфортом у вигляді неможливості тривалий час користуватися своєю власністю – грошовими коштами, а відтак і у зміні звичного способу життя, він і має право на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди. Суд вважає розумним, справедливим та достатнім визначити її розмір у 200 гривень.

При зверненні до суду позивач скористався послугами адвоката, за що оплатив його послуги у сумі 1000 гривень (а.с.7), які підлягають стягненню на його користь з відповідача.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору на загальну суму 1071 гривень 84 копійки (а.с. 16, 81а).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 129, 141, 213-215, 258, 265, 280, 353 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Платінум Банк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 200 гривень на відшкодування завданої йому моральної шкоди, грошові кошти у сумі 1071 гривень 84 копійки, сплачені ним, як судовий збір, витрати на правову допомогу у сумі 1000 гривень, а всього стягнути грошових коштів на загальну суму 2271 гривня 84 копійки.

У задоволенні позовних вимог у іншій частині позову – відмовити за безпідставністю.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів зо дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні – протягом 30 днів зо дня отримання ними копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його проголошення, або протягом 30 днів зо дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Заочне рішення може бути переглянуто за заявою відповідача, яку може бути подано протягом 30 днів зо дня його проголошення.

Суддя І.Ю. Литвиненко