Рішення № 86672742, 24.12.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/11766/19

Провадження № 2/243/3351/2019

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2019 року Слов?янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Мірошниченко Л.Є.

За участю:

секретаря судового засідання Плаксіної Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 7 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за

позовною заявою ОСОБА_1

до

відповідача Акціонерного товариства “Українська залізниця”

вимоги позивача: про стягнення заборгованості по заробітній платі,

В С Т А Н О В И В :

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1. У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення заборгованості по заробітній платі, обґрунтувавши свої вимоги тим, що з 13.07.2016 року він був прийнятий до структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії ПАТ «Укрзалізниця». Згідно до Наказу (розпорядження) №» 7381/ДН-ос від 10.07.2017 року його було звільнено з 17.07.2017 року у зв`язку зі скороченням штату на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. Проте після звільнення з ним не було проведено повного розрахунку, тобто відповідач не виплатив йому заборгованість по заробітній платі, у тому числі компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки та вихідну допомогу у розмірі 26 217 грн.70 коп. У зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача на свою користь вищезазначені суми та компенсацію втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати в сумі 4 511 грн. 47 коп.

2. Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Лаврищев В.В., що діє на підставі ордеру серія АН №1004846 від 07.1.2019 року та договору про надання юридичних послуг з ТОВ “Юридична компанія Гарант Правосуддя” (а.с.16,38), належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи до суду не з`явились, позов просили розглянути за своєї відсутності, вимоги задовольнити.

3. Представник відповідача Акціонерного товариства “Українська залізниця” Парахотін А.П., який діє на підставі Довіреності від 25 липня 2019 року (а.с.73) про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у задоволенні вимог просив відмовити. Відповідно до наданого відзиву на позовну заяву (а.с.74-75), зазначив що Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей. Позивач не перемістився з непідконтрольної території, продовжив працювати на тій частині підприємства, яка перебувала на території проведення АТО та на території тимчасово непідконтрольній Україні. Висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року засвідчено настання обставин непереборної сили, що унеможливлює виконання АТ Українська залізниця обов`язків, та є підставою для звільнення від відповідальності зобов`язаної сторони. Таким чином та враховуючи, що відсутня вина відповідача у нездійсненні виплат на користь позивача оскільки це є наслідком злочинних дії третіх осіб, що підтверджується Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року, в тому числі і про наявність після 20.03.2017 року обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання АТ «Укрзалізниця» своїх обов`язків перед позивачем, просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця» відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача до суду не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується судовою повісткою направленої на його електрону адресу (а.с.99,104), від нього не надійшло повідомлення про причини неявки, ним не використано наданого законом права на участь у судовому засіданні, тому суд, враховуючи згоду позивача (представника позивача), відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

4. Представником позивача Лаврищевим ОСОБА_2 07.11.2019 року надано клопотання про витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК України, з Акціонерного товариства “Українська залізниця” (а.с.56-57).

5. Представником відповідача Парахотіним ОСОБА_3 надано клопотання про надання додаткового строку га подання відзиву по справі (а.с.71).

6. Представником відповідача ОСОБА_4 надано клопотання про надання додаткових доказів по справі (а.с.91-93).

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

7. Ухвалою суду від 15.10.2019 року (а.с.24), відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

8. Ухвалою суду від 14.11.2019 року (а.с.69), клопотання представника позивача задоволено та витребувано з Акціонерного товариства «Українська залізниця» засвідчені належним чином:

- копію наказу № 236-ДНД від 17.03.2017 року “Про встановлення простою”;

- копію наказу № 645-113-1 від 28.04.2017 року “Про деякі питання діяльності регіональної філії “Донецька залізниця”;

- відомості про обставини (дата, спосіб, місце) ознайомлення з наказом № 236-ДНД від 17.03.2017 року та № 645-113-1 від 28.04.2017 року ОСОБА_1 та керівництво Виробничого підрозділу “Ясинуватська дистанція колії”, де працював ОСОБА_1 ;

- копію наказу про звільнення ОСОБА_1 за № 7381/ДН-ОС від 10.07.2017 року;

- підстави для прийняття АТ «Українська залізниця» рішення про виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку – 29 днів;

- підстави для прийняття АТ «Українська залізниця» рішення про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 1 середньомісячного заробітку;

- відомості про обставини (дата, спосіб, місце) ознайомлення ОСОБА_1 з наказом про звільнення № 7381/ДН-ОС від 10.07.2017 року;

- відомості про обствани проставляння відповідних записів до трудової книжки ОСОБА_1 , у тому числі щодо звільнення на підставі наказу № 7381/ДН-ОС від 10.07.2017 року.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

9. З копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що 13.07.2016 року він був прийнятий до структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії ПАТ «Укрзалізниця». (а.с.6-8).

10. Згідно до Наказу (розпорядження) №» 7381/ДН-ос від 10.07.2017 року ОСОБА_1 було звільнено з 17.07.2017 року у зв`язку зі скороченням штату на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України., з компенсацією за невикористану відпустку – 29 днів (а.с.13).

11. Відповідно до розрахунків заробітної плати ОСОБА_1 (а.с.14-15), йому була нарахована заробітна плата у період:

-за березень 2017 року 4854 грн.41 коп., в тому числі оплата вимушеного простою 1210 грн. 19 коп., сума до виплати 3860 грн. 15 коп.;

-за квітень 2017 року 616 грн. 38 коп., в тому числі оплата вимушеного простою 605 грн. 10 коп., сума до виплати 490 грн. 13 коп.;

-за травень 2017 року нарахування відсутні;

-за червень 2017 року 616 грн. 38 коп., в тому числі оплата вимушеного простою 605 грн. 10 коп., сума до виплати 490 грн. 13 коп.;

-за липень 2017 року15 619 грн. 06 коп., в тому числі оплата вимушеного простою 363 грн.06 коп., компенсація за невикористану щорічну відпустку, у розмірі 26 днів 7611 грн.92 коп., вихідна допомога при звільненні 7358 грн. 37 коп. сума до виплати 12 493 грн.59 коп.

12. Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу (а.с.29-31), розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_5 .О ОСОБА_6 (код 40150216) за березень 2017 року становить 4854 грн. 41 коп., за квітень - липень 2017 року дані відсутні.

13. Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 №1554/2 від 05.12.2019 року (а.с.94) вбачається, що за період березень - липень 2017 року останньому нарахована заробітна плата лише за березень у розмірі 1575 грн. 20 коп., до видачі – 1252 грн. 57 коп.

V. Оцінка суду.

14. Конституція України закріплює основні засади правового статусу людини і громадянина в Україні, тобто ті провідні ідеї, що покладені в основу змісту й умов реалізації прав та обов`язків людини і громадянина в нашій державі. Передусім це стосується частин 1, 2 ст. 24 Конституції України, відповідно до яких, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

15. Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

16. Зі змісту ч.7 ст.43 Конституції України, ч.1ст.115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

17. Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата-це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

18. У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно - правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття «заробітна плата».

19. Згідно з ст. 2 Закону України «Про оплату праці», основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок ( окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

20. Відповідно до ст.115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлено колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництва трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представникам обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

21. Вирішуючи справу по суті, суд виходить із того, що Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

22. Згідно ст. 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

23. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

24. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10), «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

25. ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

26. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону - суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

27. Відповідно до вимогст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

28. Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з наданих до суду документів ОСОБА_1 дійсно працював у ВП “Ясинуватська дистанція колії” структурного підрозділу “Донецька дирекція залізничних перевезень” монтером колії 4 розряду. 17 липня 2017 року позивач був звільнений з роботи на підставі п.1 статті 40 КЗпП України, що підтверджено Копією трудової книжки.

29. Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», а позивач ОСОБА_1 перебував з відповідачем в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав усі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

30. Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність первинних документів, як підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати, оскільки обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати.

Типові форми первинного обліку використовуються з метою обліку використання робочого часу усіх категорій працюючих, для контролю за дотриманням встановленого режиму робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час та інших показників, необхідних для складання форм державних статистичних спостережень з праці.

Зокрема, типова форма №П-5 “Табель обліку використання робочого часу” надається як рекомендована для застосування і використовується як формалізований набір показників у складі первинного обліку підприємства щодо робочого часу, необхідний для заповнення форм державних статистичних спостережень з праці.

Крім того, як вказано в Постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року по справі №243/5469/17, провадження №61-94св17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця.

31. Суд звертає увагу на ті обставини, що структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» здійснює господарську діяльність на підконтрольній Україні території, починаючи з квітня 2016 року, а позивача звільнено 17 липня 2017 року.

32. Відповідач належними та допустимими доказами у відповідності зі ст.ст. 76-81 ЦПК України, не спростував відомості, наведені у вказаних документах (довідках), наданих позивачем, та не надав доказів, що відомості, які відображені в них, є недостовірними.

Наданий суду Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України не звільняє відповідача від обов`язку виплатити працівнику заборгованість з оплати праці, а лише підтверджує відсутність вини підприємства у несвоєчасній виплаті заробітної плати.

33. Враховуючи, що відповідач не виконав своїх зобов`язань, щодо виплати позивачу заробітної плати за період з 01.03.2017 року по 17 липня 2017 року, тому суд вважає, що таке порушення є порушенням ст.1 Протоколу №1.

34. Суд приймає до уваги як належний доказ по справі надані позивачем розрахункові листи за період березень - липень 2017 року, відповідно до яких позивачу нараховувалася заробітна плата за час простою, а також Наказ про звільнення позивача з роботи, оскільки зазначені документи не мають суперечностей та не викликають у суду сумнівів, щодо їх достовірності, оскільки факт наявності та розмір зазначеної заборгованості із заробітної плати відповідачем не спростовано.

Щодо ненадання позивачем оригіналу наказу про звільнення, а лише його копії, суд вважає дану обставину такою, що не породжує сумнівів щодо його достовірності, оскільки копія зазначеного наказу є належним доказом, тому, що він узгоджується з відомостями внесеними у трудовій книжці та з розрахунками по заробітній платі позивача, а також не оспорюється відповідачем.

35. Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача компенсацію за 29 днів щорічної відпустки та вихідної допомоги у розмірі середнього заробітку, суд виходить з наступного.

36. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

37. Відповідно до положень п. 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстатом України від 13 січня 2004 року № 5, Фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входить, зокрема, оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством.

38. Наявність невикористаних днів відпустки ОСОБА_5 .О. підтверджується наказом (розпорядженням) № 7381/ДН-ос від 10.07.2017 року про припинення трудового договору (контракту) (а.с.13), кількість невикористаних днів відпустки, за які надається компенсація становить 29, тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

39. Крім того, відповідно до статті 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст.36 та п. 1, 2 і 6 ст.40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

40. Як вбачається із матеріалів справи, а саме, наказу про припинення трудового договору з ОСОБА_1 № 7381/ДН-ос від 10.07.2017 року (а.с.13), позивач має право на отримання вихідної допомоги в розмірі одного середнього місячного заробітку. Така допомога не була йому виплачена і зазначена обставина за наявними матеріалами справи відповідачем визнається.

41. У зв`язку з наведеним, суд приходить до переконання, що право позивача на отримання компенсації за 29 днів невикористаної щорічної відпустки та одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку є безспірним, а тому вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині.

42. Відповідно до роз`яснень викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначені суми без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

43. З урахуванням роз`яснень викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд приходить до висновку, що з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2017 року по 17.07.2017 року у розмірі 20 131 грн. 03 коп., з урахуванням частково виплачених сум за березень 2017 року у розмірі 1252 грн.57 коп., в тому числі заборгованість по виплаті вихідної допомоги у розмірі середнього заробітку та компенсацію за невикористані 29 днів щорічної відпустки, без урахування обов`язкових платежів та податків.

44. Таким чином вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у розмірі 20 131 грн. 03 коп., оскільки саме зазначена сума вираховується з наданих позивачем розрахунків заробітної плати за березень 2017 року - липень 2017 року.

45. Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі не більше ніж за один місяць, згідно вимогам ст. 430 ЦПК України підлягає негайному виконанню.

46. Що стосується позовних вимог в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, то суд виходить з наступного.

47. Відповідно до ст. 34 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

48. Відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1).

49. Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

50. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (стаття 2).

51. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3).

52. Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4).

53. Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати».

54. Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

55. Відповідно до пунктів 4, 5 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

56. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).

57. Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5).

58. Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14, від 14.12.2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до ст. 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

59. Оскільки на теперішній час вищезазначена заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати є обґрунтованими та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 4 511 грн. 47 коп.

60. Зазначена сума заробітної плати та компенсації втрати частини грошових доходів підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до ст. 14.1.180, ст. 18, ст. 162.1.3, ст. 168 Податкового кодексу України, є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

61. Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно до вимог Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Законом України «Про Державний бюджет на 2019рік», встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2019 року у сумі 1921 грн.

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою 09.10.2019 року, звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись 9,12,19,81,82,141,263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 44,94,115-117 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” про стягнення заборгованості по заробітній платі – задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Тверська, 5, на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2017 року по 17.07.2017 року у розмірі 20 131 грн. 03 коп., в тому числі заборгованість по виплаті вихідної допомоги у розмірі середнього заробітку та компенсацію за невикористані 29 днів щорічної відпустки та суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 4 511 грн. 47 коп., без урахування обов`язкових платежів та податків.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» утримати з 20 131 грн. 03 коп. та з 4 511 грн. 47 коп., податок з доходів фізичних осіб та інші обов`язкові платежі.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в частині стягнення заборгованості з заробітної плати за березень 2017 року в сумі 1575 грн. 20 коп. – відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Тверська, 5, на користь держави судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. Отримувач коштів: Слов`янске УК/м. Слов`янськ/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37803368, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Рахунок отримувача: UA108999980000031218206005075, Код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі не більше ніж за один місяць.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або в порядку п.15.5 Перехідних Положень ЦПК України. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 26.12.2019 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Л.Є. Мірошниченко