Рішення № 86671040, 27.12.2019, Волноваський районний суд Донецької області

221/6547/17

2/221/1116/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2019 року м. Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області

у складі:

головуючого судді Безрук Т.В.

за участю:

секретаря судового засідання Чемізової Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Волноваха в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В:

04.12.2017 року позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, в якому просили: 1)визнати протиправною бездіяльність голови правління публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (далі ПАТ «ПУМБ») Черненка С. П., яка виразилась у ненаданні відповіді на їх запит від 22.04.2017 року; 2) зобов`язати голову ПАТ «ПУМБ» протягом 15-ті днів надати належну обгрунтовану відповідь на їх запит від 22.04.3017 року відповідно до законодавства; 3) зобов`язати голову правління Черненка С. П. надати запис їх дзвінка на гарячу лінію від 15 та 16 лютого 2014 року про статус кредитного договору і надання довідки про відсутність заборгованості за кредитним договором № 6072543 від 06.02.2008 року відповідно інформації від менеджера ПАТ «ПУМБ», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , для надання в контролюючи органи.; 4) відправити запит до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, яка у межах своєї компетенції: надає інформацію за запитами на інформацію, надає висновки про віднесення операції до фінансових послуг; у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно – правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення; надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов`язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів.

Позовні вимоги обгрунтовані тим що, 06.02.2008 року між позивачем ОСОБА_2 та відділенням ПАТ «ПУМБ» в м. Донецьк був укладений кредитний договір за № 6072543, за яким позивач отримав кредит на суму 114750,00 грн. з останнім погашенням кредиту 06.02.2015 року зі сплатою 13,9% річних за користування кредитом. Відповідно до наявних квитанцій за період з 13.03.2008 року по 15.02.3014 року позивачем ОСОБА_2 сплачені кошти у сумі 98503,17 грн, залишок за тілом кредиту складає 29938, 81 грн. 15.04.2014 року позивачі звернулися до відділення банку, розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 2а, , де менеджером відділення їм була надана інформація, що статус кредитного договору № 6072543 списаний. 15 та 16 лютого 2014 року вони телефонували на гарячу лінію ПАТ «ПУМБ», де їм також була надана інформація, що статус кредитного договору списаний і вони можуть отримати довідку про відсутність заборгованості за кредитним договором у відділенні банку в м. Донецьк. 24.02.2014 року позивачами було направлено письмове звернення на адрес керівника відділення ПАТ «ПУМБ» в м. Донецьк про списання залишку заборгованості за вказаним кредитним договором в повному обсязі та в надані довідки про відсутність заборгованості позивачів для надання в контролюючи органи. 22.04.2017 року позивачами було направлено електроне письмове звернення голові ПАТ «ПУМБ» Черненко С. ОСОБА_3 з проханням надати довідку про відсутність заборгованості за кредитним договором № 60722543 від 06.02.2008 року для надання контролюючим органам. До теперішнього часу відповіді голови правління ПАТ «ПУМБ» позивачі на їх своє звернення не отримали. Позивачі вважають, що такі дії голови правління ПАТ «ПУМБ», порушують їх конституційні та цивільні права, зокрема передбачені ст.ст. 34, 42 Конституції України, ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 3,5,7,18-20 Закону України «Про звернення громадян», ст. ст. 55, 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та інші права, передбачені нормами діючого законодавства. Крім того, в порушенням вимог кредитного договору та норм чинного законодавства відділення ПАТ «ПУМБ» в м.Донецьку не повідомило позивачів про призупинення здійснення фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою.

Представник ПАТ «ПУМБ» надав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з огляду на наступне.

Посилання позивачів на те, що ними не отримана відповідь на їх звернення від 24.02.2014 року не відповідає дійсності, оскільки відповідь на заяву ОСОБА_2 від 24.02.2014 року була надана позивачу особисто, про свідчить його підпис від 21.03.2014 року на відповіді ПАТ «ПУМБ» за вих. № DON -61/833 від 21.03.2014 року, яка додається. Щодо заяви ОСОБА_2 від 22.04.2017 року слід зазначити, що до національного банку України надійшла скарга ОСОБА_2 від 02.11.2017 року щодо проблем у взаємовідносинах із ПАТ «ПУМБ» у частині ненадання відповіді на запит від 22.04.2017 року, запису дзвінків на гарячу лінію від 15 та 16 лютого 2014 року, а також довідки щодо погашеної/непогашеної кредитної заборгованості за кредитним договором, укладеним між Банком та ОСОБА_2 від 06.02.2008 року № 6072543. За вих. № КНО-33/31851 від 16.11.2017 року ПАТ «ПУМБ» надав відповідь, відповідно до якої станом на дату складання листа відсутня технічна можливість прослухати записи розмов за 15 та 16 лютого 0214 року, про які йдеться у зверненні ОСОБА_2 . Щодо звернення ОСОБА_2 у квітні 2017 року, то таке звернення до банку не надходило.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 13.03.2015 року задоволено позовні вимоги ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішення набрало законної сили, відділом державної виконавчої служби Волноваського району Донецької області відкрито виконавче провадження. До теперішнього часу заборгованість боржниками не погашена, виконавче провадження триває. ПАТ «ПУМБ» вважає, що аргументи, наведені позивачами в позовній заяві нічим не підтверджені та є надумані з метою уникнення відповідальності (т. 1 а.с. 40-41).

07.12.2017 року ухвалою Волноваського районного суду відкрито провадження у вказаній цивільній справі.

У судове засідання позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з`явилися, надали заяви, в яких просили справу розглядати без їх участі (т. 1 а.с. 75, т.2 а.с.10-214).

Представник ПАТ «ПУМБ» адвокат Курилова О. А. у судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, додатково надіслала письмові пояснення, в яких зазначила, що на її думку, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивачів про зобов`язання надати відповідь на їх звернення від 22.04.2017 року, з огляду на те, що таке звернення позивачів ПАТ «ПУМБ» не отримував. Позивачами не доведено належними та допустимими доказами факт направлення ними та факт отримання відповідачем вказаного звернення. Станом на дату подання позову указом Президента України від 15.05.2017 року № 133/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і борони України від 28.04.2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних санкцій економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», відповідно до п. 11 № 425 додатків №№ 1,2 до якого було заборонено Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів «Mail.ru» та соціально орієнтованих ресурсів «Вконтакте» та «Одноклассники». Отже, починаючи з 17.05.2017 ІНФОРМАЦІЯ_1 доступ до Інтернет ресурсу«Mail.ru» був заборонений, а тому позивачі не могли надати жодної роздруківки на підтвердження факту генерування електронного листа на вказаному сайті, а долучена до позовної заяви роздруківка викликає сумнів у своїй достовірності. Крім того звернення від 22.04.2017 року є не першим зверненням позивачів з проханням надати довідку про відсутність заборгованості. В позовній заяві позивачі зазначають, що 24.02.2014 року вони вже звертались до відповідача з проханням надати вказану довідку. Але при цьому позивачі замовчують факт отримання відповіді на вказане звернення з роз`ясненням про неможливість надання такою довідки через наявність заборгованості. З дати отримання позивачами такою відповіді і до дати начебто подання наступного звернення 22.04.2017 року жодних платежів на погашення кредитної заборгованості позивачами не здійснювалось, що свідчить про відсутність підстав для надання такої довідки про відсутність заборгованості. Вважає, що подання повторного звернення про надання такої довідки без здійснення погашення заборгованості за кредитним договором, є зловживанням з боку позивачів своїми права та намаганням уникнути погашення заборгованості у незаконний спосіб, в тому числі шляхом звернення до суду.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.02.2008 року між позивачем ОСОБА_2 та відділенням ПАТ «ПУМБ» в м. Донецьк був укладений кредитний договір за № 6072543, за яким позивач отримав кредит на суму 114750,00 грн. з останнім погашенням кредиту 06.02.2015 року зі сплатою 13,9% річних за користування кредитом. В забезпечення виконання умов договору ОСОБА_2 укладено договір поруки з відповідачем ОСОБА_1 № 6119991 від 06.02.2008 року.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 13.03.2015 року задоволено позов ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» суму заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 67362,30 грн., судові витрати по справі в сумі 673, 62 грн. Рішення набрало законної сили 23.03.2015 року (т. 1 а.с. 60).

17.05.2016 року відділом державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного рішення суду (т. 1 а.с. 63).

Згідно копії листа 24.02.2014 року ОСОБА_2 звернувся до відділення ПАТ «ПУМБ» в м. Донецьк із заявою про розгляд питання про списання залишку заборгованості по кредитному договору № 6072543 в повному обсязі. В листі просив надати довідку про відсутність заборгованості по кредитному договору для надання в органи державтоінспекції. Згідно штампу в правому нижньому куті листа заява отримана відділенням ПАТ «ПУМБ» в м. Донецьк 24.02.2014 року (т. 1 а.с. 57).

Листом за вих.№ ДОN-61/83 від 21.03.2014 року ПАТ «ПУМБ» надало відповідь на заяву ОСОБА_2 від 24.02.2014 року, в якій зазначило про неможливість надання довідки про відсутність заборгованості за кредитним договором та неможливість списання залишку заборгованості за кредитним договором через наявну заборгованість ОСОБА_2 перед Банком. На зворотньому аркуші вказаної відповіді міститься напис мовою оригіналу «копию получил ОСОБА_4 21.03.2014 г.» та підпис (т. 1 а.с. 58).

Згідно копії листа відповіді на звернення ПАТ «ПУМБ» на ім`я заступника директора департаменту-начальника першого управління нагляду Департаменту банківського нагляду Національного банку України встановлено, станом на дату складання листа у ПАТ «ПУМБ» відсутня технічна можливість прослухати записи розмов за 15 та 16 лютого 2014 року. Відповіді стосовно порушених гр. ОСОБА_2 питань перед Банком було надано клієнтові у листах із вихідними № КНО-113/3926/02-1 від 15.07.2016 р., № КНО-120/878/02-1 від 09.09.2016 року та № КНО – 120/878/02-2 від 27.09.2016 року відповідно. У листі зазначено, зо звернення від імені гр. ОСОБА_2 у квітні 2017 р. на адресу Банку не надходило (т.1 а.с. 59).

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь – які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожан сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Статтею 11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу.

Якщо попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження.

У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.

Якщо автор і адресат у письмовій формі попередньо не домовилися про інше, електронний документ вважається відправленим автором та одержаним адресатом за їх місцезнаходженням (для фізичних осіб - місцем проживання), у тому числі якщо інформаційна, телекомунікаційна, інформаційно-телекомунікаційна система, за допомогою якої одержано документ, знаходиться в іншому місці. Місцезнаходження (місце проживання) сторін визначається відповідно до законодавства.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі посилаються на той факт, що начебто 22.04.2017 року ними було направлено електроне письмове звернення голові ПАТ «ПУМБ» Черненко С. ОСОБА_5 . з проханням надати довідку про відсутність заборгованості за кредитним договором № 60722543 від 06.02.2008 року для надання контролюючим органам. Як доказ на підтвердження вказаної обставини до позову долучена копія звернення та роздруківка про начебто надіслання електронного листа на адресу відповідача на сайті«Mail.ru» (т.1 а.с. 8-12). Отримання вказаного звернення від позивачів категорично заперечується відповідачем ПАТ «ПУМБ».

Проаналізувавши надані позивачами вказані документи, суд доходить висновку, що вони не є належним доказом на підтвердження факту отримання відповідачем електронного запиту від позивачів, оскільки ці документи не відповідають вимогам чинного законодавства, передбаченими зокрема у вищенаведеній ст. 11 З Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Отже за таких обставин суд не вбачає в діях відповідача ПАТ «ПУМБ» порушень прав позивачів, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів» та Законом України «Про звернення громадян» та відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність голови правління ПАТ «ПУМБ» та зобов`язання останнього надати відповідь на запит за позивачів від 22.04.2017 року.

Також суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог позивачів в частині надання запису дзвінка на гарячу лінію за 15 та 16 лютого 2014 року, оскільки, як вбачається з вище дослідженого судом листа відповіді ПАТ ПУМБ на адресу Національного банку України, записи гарячої лінії за вказаний період на теперішній час не збереглися. Отже у відповідача відсутня об`єктивна можливість надати такі такий запис позивачам. При цьому суд звертає увагу, що вимоги позивачів не містять посилання норми чинного законодавства, які б зобов`язували банки записувати та зберігати телефоні дзвінки на гарячі лінії.

Щодо позовних вимог в частині направлення запиту до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, яка у межах своєї компетенції: надає інформацію за запитами на інформацію, надає висновки про віднесення операції до фінансових послуг; у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно – правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення; надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов`язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно з ч.1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

З огляду на зазначене, суд вважає, що направлення запиту до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, не є належним засобом захисту цивільних прав та інтересів особи, який може бути застосований судом, а тому відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Інші доводи позивачів про порушення з боку відповідача норм діючого законодавства під час виконання зобов`язань за кредитним договором та надання кредитних послуг не оцінюються судом оскільки, по- перше, не стосуються предмету позову у цій справі, а по-друге, спірні питання з приводу кредитних зобов`язань вже вирішені судовим рішенням, що набрало законної сили.

Інші письмові документи, надіслані позивачами на адресу суду, являють собою переписку позивачів з органами та установами, та не є доказами в розумінні ст. 76 ЦПК України, а тому не оцінювалися судом при розгляді цієї справи.

З урахуванням вищенаведеного суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про захист прав споживачів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 27 грудня 2019 року.

Суддя Т.В. Безрук