Рішення № 86661527, 26.12.2019, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 487/768/19 провадження №2/489/1474/19

РІШЕННЯ

Іменем України

26 грудня 2019 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Коденко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі – ТОВ «Споживчий центр») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

У січні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованості за кредитним договором в розмірі 7120,00 грн., а також судовий збір в розмірі 1921,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 04.10.2018 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір 04.10.2018-100004085, відповідно до п.1.1 якого Кредитор зобов`язується надати кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Даний договір не є договором про споживчий кредит та на нього не поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування», так як відповідно до пункту 1 частини другої статті 3 Закону України «Про споживче кредитування» цей Закон не поширюється, зокрема, на кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця.

Відповідно до пункту 1.4 кредитного договору позичальник отримав кредит у розмірі 4000,00 грн. на 14 календарних днів, з кінцевим терміном повернення кредиту до 17.10.2018 та платою за користування кредитом у розмірі 1120,00 грн. Кредитні кошти відповідач отримав 04.10.2018, що підтверджується видатковим касовим ордером № 5179 від 04.10.2018. Проте, до теперішнього часу ОСОБА_1 не сплатив ТОВ «Споживчий центр» заборгованість по кредитному договору, розрахунок та розмір якої зазначені в додатку № 1 до даної позовної заяви, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником грошових зобов`язань за договором кредиту залишає за собою право нарахування штрафу, розмір якого щодня зростає на 2%, починаючи від 2% у перший день невиконання. Отже, сума штрафу, на яку має право ТОВ «Споживчий центр» та яку ОСОБА_1 повинен сплатити позивачу, становить 7372,80 грн. відповідно до розрахунку, наведеного у додатку № 1 до даної позовної заяви. Проте, позивач просить стягнути лише частину штрафу у розмірі 2000,00 грн., що не є відмовою позивача від права стягнення іншої частини штрафу у майбутньому.

16.09.2019 відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив, в якому позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» визнав частково, а саме тіло кредиту в сумі 4000,00 грн. Позовні вимоги щодо стягнення з нього відсотків за користування кредитом та штрафу не визнав, оскільки він є військовослужбовцем і відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не має сплачувати штрафні санкції, відсотки за користування кредитом з початку і до закінчення особливого періоду.

Ухвалою суду від 14.05.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

У судове засідання, призначене на 18.12.2019 08:00 годину, сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Надали до суду письмові заяви про розгляд справи у їх відсутність.

У наданій 24.09.2019 до суду відповіді на відзив представник позивача вказав, що під час укладання кредитного договору відповідачем не були надані позивачу необхідні документи або їх засвідчені копії, які б підтверджували призов, проходження військової служби у особливий період, а надані відповідачем до відзиву на позовну заяву копії документів не підтверджують факт проходження військової служби, так як не засвідчені в установленому порядку.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши матеріали справи та встановивши фактичні обставини, суд дійшов наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 04.10.2018 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 04.10.2018-100004085, відповідно до пункту 1.1 якого за цим Договором Кредитор зобов`язується надати кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Кредитний договір укладений на строк до одного місяця (пункт 8.1), кредит наданий на будь-які законні цілі, включаючи перекредитування, підприємницьку, незалежну професійну діяльність або виконання обов`язків найманого працівника (пункт 1.2).

04.10.2018 ТОВ «Споживчий центр» видав ОСОБА_1 кредит у розмірі 4000,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 5179 від 04.10.2018, чим виконав свої зобов`язання своєчасно та в повному обсязі.

Відповідно до пункту 4.1 Договору Позичальник зобов`язується забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів за користування ними шляхом внесення в касу Кредитора готівкою або перерахування на рахунок кредитора в такі терміни: а) повернення кредиту до 17.10.2018; проценти за користування кредитом - в день повернення кредиту або в останній день строку, на який кредит пролонгований; в) штрафні санкції, які можуть бути нараховані кредитором за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред`явлення Кредитором вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що у випадку невиконання/неналежного виконання Позичальником грошових зобов`язань за Договором кредиту залишає за собою право нарахування штрафу, розмір якого щодня зростає на 2%, починаючи від 2% у перший день невиконання.

Проте, відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим має непогашену заборгованість перед ТОВ «Споживчий центр» за кредитним договором, яка складається з 4000,00 грн. заборгованості за основною сумою боргу; 1120,00 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом; 2000,00 грн. штрафу. Всього заборгованість на суму 7120,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи наведені вимоги закону, а також те, що відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим має непогашену заборгованість, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 4000,00 грн. обґрунтованими, а тому позов в цій частині вимог підлягає задоволенню.

Між тим, суд не погоджується з вимогами про стягнення відсотків за користування кредитом та штрафу, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем з 26.12.2013 на підставі наказу командира в/ч 9930 № 3720ос та перебуває на військовій службі, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1 , довідкою начальника інституту ВМС НУ «ОМА» від 19.07.2019 № 460/86/326 та копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 , виданого 20.09.2016, яке є безтерміновим та діє на всій території України.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.2014 статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 1 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Головним управлінням оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу Збройних Сил України надано інформацію (лист-відповідь від 01.10.2015 за вихідним № 822/2/8417) про наступне: відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» з момент оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 № 303/2014 в Україні настав особливий період, скасування особливого періоду буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на сході України; на даний час в Україні діє особливий період.

Національним Банком України дано роз`яснення стосовно перегляду умов кредитних договорів позичальників-військовослужбовців, а саме роз`яснено, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації», який набрав чинності з 08.06.2014, внесено доповнення до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких не підлягають нарахуванню штрафні санкції, пені за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами й організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 та триває по теперішній час.

За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

У частині четвертій статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.

Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Системний аналіз наведених правових норм, а також загальновідомих обставин іноземної агресії щодо України дає суду підстави стверджувати, що у проміжки між періодами проведення мобілізації стан особливого періоду не припинявся.

Враховуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку про те, що відповідачу, як військовослужбовцю Збройних сил України, відсотки та штрафні санкції за кредитним договором не повинні нараховуватися, оскільки на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду наведеній у постанові від 11.12.2019 по справі № 521/7927/16-ц.

Доводи представника позивача про те, що під час укладання договору відповідач не надавав документи або їх засвідчені копії, що підтверджували призов чи проходження ним військової служби у особливий період, суд до уваги не приймає з огляду на надання відповідачем вищенаведених судом документів, які підтверджують його статус військовослужбовця та проходження ним військової служби.

На підставі статті 141 ЦПК України пропорційно задоволеним вимогам з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1079,02 грн. (1921,00 х 56,17), витрати на оплату якого понесені позивачем при зверненні до суду.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором 04.10.2018-100004085 від 04.10.2018 у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 коп.) та судовий збір у розмірі 1079,02 грн. (одна тисяча сімдесят дев`ять гривень 02 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з пунктом 15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А;

відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 26.12.2019.

Суддя І.В.Коваленко