Рішення № 86659767, 26.12.2019, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/4661/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"26" грудня 2019 р. м. Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Висоцької Г.А.

при секретарі - Радєвій Н.В.

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні без застосування звукозаписувальної техніки в залі суду м. Вознесенська цивільну справу № 473/4661/19 за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2019 року Савіхіна А.М. в інтересах АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» (далі АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в якому вказує, що 15.01.2013 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір б/н, відповідно до якого позивач надав останньому кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 3000,00 грн., а позичальник зобов`язався щомісячно частинами повертати кредит, відсотки за користування ним в розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Посилаючись на те, що відповідачем умови кредитного договору не були виконані, позивач зазначає, що утворилась заборгованість, яка складається з тіла кредиту - 14286грн.08коп., заборгованості за простроченим тілом кредита – 3420грн.,89коп., за нарахованими відсотками – 0,0 грн., пені за прострочене зобов`язання – 6781грн. 90коп., пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., штрафу (фіксована частина) – 500 грн., штрафу (процентна складова) – 1224 грн. 44 коп.

Ухвалою суду від 08.11.2019 року позовна заява залишена без руху для виконання вимог ст. 175, 177 ЦПК України.

29.11.2019року представником позивача подано заяву в якій вимоги суду були виконані.

Ухвалою суду від 02.12.2019 року справа призначена до слухання в порядку спрощеного провадження на 09-00 год., 26.12.2019 року.

14.06.2018 року товариство змінило назву з Публічного Акціонерного Товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК».

Фіксування судового засідання технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку із відсутністю учасників процесу не здійснюється.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав на адресу суду заяву про розгляд справи за відсутності представника, повне підтримання позовних вимог, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, судом про розгляд справи повідомлявся належним чином, за місцем реєстрації відповідно до положень ч.ч. 6, 7 ст. 128 ЦПК України. Суд вважає за можливе, згідно ст. 280 ч. 1 ЦПК України ( в редакції 03.10.2017 року) ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

За таких обставин суд вважає за можливе, згідно ст. 280 ч.1 ЦПК України ( в редакції 03.10.2017 року) ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИМ БАНКОМ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем 15.01.2013 року був укладений договір б/н, в якому сторони узгодили всі його умови.

Договір складається з анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, Умов і Правил надання банківських послуг, банківських тарифів.

Встановлено, що на виконання умов договору відповідачу, як позичальнику було надано кредит в розмірі 3000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30,00 % на рік за користування кредитними коштами, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Положення ст.ст. 546, 548-551 ЦК України вказують на те, що сторони зобов`язання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобов`язання забезпечується неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення встановлюється в законі або договорі.

Відповідно до ст. 611, ч. 2 ст. 612, ст.ст. 623-625, ч. 1 ст. 1049, ст. 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики (в тому числі достроково), сплатити заборгованість, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

При цьому використання позичальником кредитних коштів в інтересах інших осіб та тяжке матеріальне становище жодним чином не впливає на обов`язок боржника виконати взяті на себе зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається те, що позичальник дійсно належним чином не виконував умови договору в частині вчасного повернення кредиту, а також сплати відсотків за користування ним.

В зв`язку з цим станом на 25.09.2019 року виникла заборгованість по кредитному договору, зокрема заборгованість по кредиту в розмірі 14286, 08 грн., заборгованості за простроченим тілом кредита – 3420грн.,89коп., що підтверджується розрахунком боргу та випискою з рахунку позичальника і які підлягають відшкодуванню.

Позивачем нараховано ОСОБА_1 заборгованість за пенею 6781. 90 грн., штраф (фіксована частина) - 500грн., штраф (процентна складова) – 1224 грн. 44 коп. і щодо зазначених складових боргу, суд враховує наступне.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно Умов і Правил надання банківських послуг за порушення зобов`язань по поверненню кредитних коштів нараховується пеня, а також штрафи у розмірах визначених цими Умовами.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція Верховного Суду України викладена в постанові від 21 жовтня 2015 року по цивільній справі № 6-2003цс15.

Тому застосування подвійної неустойки за одне й те саме порушення зобов`язань за договором є неприпустимим.

Крім цього, згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин» положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями ст. ст. 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через не співмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання).

Аналогічні правові висновки виклав й Верховний Суд України в своїх постановах, зокрема від 03 вересня 2014 року по справі №6-100цс14 та від 04 листопада 2015 року по справі №6-1120цс15 в яких зазначав, що згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

З матеріалів справи вбачається, що нарахована позивачем неустойка є надто завищеною, перевищує загальний розмір боргу за договором, що суперечить самій компенсаційній суті неустойки та засадам цивільного законодавства, а саме справедливості, добросовісності та розумності.

За встановлених обставин в сукупності з відповідача на користь позивача підлягає стягненню лише один з видів неустойки - штраф та в розмірі, що є співмірним з розміром боргу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем понесені судові витрати, пов`язані з сплатою судового збору в розмірі 1921 грн.

За такого, враховуючи часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1556 грн.

Керуючись ст.ст. 4-5, 11-13, 76-83, 133, 141, 258, 264-265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» заборгованість по договору № б/н від 15.01.2013 року станом на 25.09.2019 року, яка складається з: заборгованості по кредиту в розмірі 14286,08 грн., заборгованості за простроченим тілом кредита – 3420 грн. 89коп. штраф (фіксована частина) - 500грн., штраф (процентна складова) – 1224 грн. 44 коп. та на відшкодування судового збору у розмірі 1556 грн., а всього 20 987 ( двадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят сім ) грн. 41 коп.

Заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі заяви про перегляд заочного рішення на протязі 20 днів з дня отримання відповідачем його копії.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його складення.

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», 01001м. Київ вул. Грушевського буд. 1 Д., код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_1 , МФО № 305299.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації : АДРЕСА_1 , РНОКПП- НОМЕР_2 .

Суддя Висоцька Г.А.