Рішення № 86657784, 24.12.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2019м. ДніпроСправа № 904/5649/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко Н.Е. за участю секретаря судового засідання Найдьонової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ", м.Кривий Ріг

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОМНОБУДІВНИКІВ 2, КОРПУС 2", м.Кривий Ріг

про стягнення 200 605, 67 грн.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОМНОБУДІВНИКІВ 2, КОРПУС 2" (далі - відповідач) про стягнення 200 605,67 грн. з яких заборгованість за надані послуги у розмірі 185 394,60 грн., 3% річних у розмірі 1162,14грн., інфляційні втрати у розмірі 1 310,79грн. та пеня у розмірі 12 738,14 грн.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнення доводів позову.

02.03.2015 між позивачем та відповідачем укладено договір №243 про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення.

Позивачем на підставі умов Договору №243 від 02.03.2015 за період з 01.06.2019 по 31.10.2019 було виписано відповідачу рахунки за послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення на загальну суму 239 318,65 грн.

Відповідачем частково здійснено оплату за надані позивачем послуги у розмірі 53 924,05грн.

Крім того, на підтвердження існуючої заборгованості, позивачем надано акт звірки від 30.10.20019 станом на 01.11.2019 на суму 185 394,60грн., який був підписаний у двосторонньому порядку позивачем та відповідачем.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором №243 від 02.03.2015 за період з 01.06.2019 по 31.10.2019 становить 185 394,60грн.

Одночасно, у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань за договором №243 від 02.03.2015, позивачем нараховано пеню, 3% річних, інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2019 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.12.2019.

24.12.2019 до суду від відповідача надійшов відзив.

Короткий зміст відзиву та узагальнення його доводів.

Відповідач вказує, що позивачем в розрахунку інфляційних втрат безпідставно включено періоди за місяці в яких частково, чи повністю була погашена заборгованість, у зв`язку з чим, у позивача відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат в заявленому позивачем розмірі.

Крім того, відповідач вказує, що позивач звернувся з позовом 03.12.2019, у зв`язку із чим, вимоги про стягнення пені, на думку відповідача, частково виходять за межі строків позовної давності.

Окрім цього, відповідач просить суд зменшити розмір неустойки (пені) на 90 відсотків та розстрочити оплату заборгованості по рішенню суду, рівними долями щомісячно, протягом 11 календарних місяців з першого дня наступного місяця після ухвалення рішення по справі.

24.12.2019 від позивача надійшла заява, відповідно до якої зазначає, що останнім отримано відзив відповідача, проте надання заперечень на відзив є правом позивача, а не обов`язком. У зв`язку з чим, позивач просить розглянути справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні, яке відбулося 24.12.2019, здійснено розгляд справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні, яке відбулося 24.12.2019, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу окремо, який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2015 між Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" (далі – виконавець, позивач) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Домнобудівників 2, корпус 2" (далі – споживач, відповідач) було укладено договір №243 про надання послуг централізованого постачання холодної води і водовідведення (далі – договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення, а споживач зобов`язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що орієнтовний обсяг послуг визначається на підставі розрахункової заявки споживача, узгодженої з відділом Водозбуту виконавця, яка є невід`ємною частиною договору. Загальний обсяг послуг з централізованого постачання холодної води орієнтовно складає: 76212 м3/рік; загальний обсяг послуг з централізованого водовідведення орієнтовно складає: 76212 м3/рік.

За умовами пункту 1.3 договору договірний обсяг централізованого постачання питної води та водовідведення можу бути змінений (збільшений або зменшений) за письмовою заявкою споживача. Заявка повинна бути надіслана на адресу виконавця та отримана останнім не пізніше, ніж за один місяць до початку кварталу. У випадку, якщо виконавець має технічну можливість виконати таку заявку, зміни оформлюються додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору.

У пункті 1.4 договору "Характеристика засобів обліку та регулювання споживання води" сторонами вказано вид та тип засобу обліку води - лічильник грос, заводський номер 0421421, а також його перше показання - 145160 та місце встановлення - Домнобудівників, 2 корпус 2.

Тарифи на послуги (за 1 куб.м без ПДВ) становлять згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 12.11.2015 №2762 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП "Кривбасводоканал": на централізоване водопостачання - 3,22 грн., на централізоване водовідведення - 3,30 грн.; згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 26.11.2015 №2868 "Про встановлення тарифів на послуги централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем" з 29.01.2016: на централізоване постачання холодної води - 4,14 грн., на централізоване водовідведення - 4,24 грн (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 2.2 договору розмір щомісячної плати за надані послуги згідно з нормативами (нормами) споживання на момент укладення цього договору орієнтовно становить 41408,52 грн. без ПДВ, у тому числі за: централізоване постачання холодної води 20450,22 грн. без ПДВ за 6351 м3; водовідведення 20958,30 грн. без ПДВ за 251,76 м3.

Вартість послуг може бути змінена відповідно до вимог чинного законодавства України.

У випадку зміни тарифів, оплата послуг здійснюється споживачем по новим тарифам без зміни інших умов договору. Зміна тарифів відбувається з моменту набуття чинності відповідної постанови компетентного органу, яким є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Споживач здійснює оплату за надані послуги по новим тарифам без додаткового узгодження (п. 2.4 договору).

В пункті 3.3 договору сторонами узгоджено, що плата за надані послуги при наявності засобів обліку води здійснюється за їх показниками та розподілом у відповідності до п. 1.4 договору.

В разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку води, за умови якщо мешканці будинку не мають квартирних засобів обліку та які сплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуються витрати води, об`єми якої визначаються індивідуальними технологічними нормативами використання питної води споживача, інших юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень в цьому будинку та сумарні витрати води за показниками всіх квартирних засобів обліку (п. 3.5 договору).

При наявності стовідсоткового оводомірювання квартир житлового будинку, різниця між сумою та показаннями обліку на вводі в будинок, відноситься на рахунок споживача та сплачується останнім (п. 3.6 договору).

При наявності часткового оводомірення квартир житлового будинку сума показань квартирних водомірень сумується з сумою потреби квартири без водоміру, та отримана різниця між показаннями загальнобудинкового водоміру на вводі в будинок та загальною сумою витрати води мешканцями квартир житлового будинку, відноситься на рахунок споживача та сплачується останнім (п. 3.7 договору).

Пунктом 10.12 договору передбачено, що споживач для підписання акту про кількість отриманих послуг направляє свого представника у відділ Водозбуту виконавця не пізніше 01 числа кожного місяця наступного за звітним. Якщо представник споживача не прибув у встановлений термін, або відмовився від підписання акту, виконавець на підставі даних технічних засобів обліку води, або нормативів (норм) водопостачання у односторонньому порядку складає акт, який вважається узгодженим споживачем та є підставою для здійснення нарахувань та подальшої оплати останнім, один примірник акта в триденний строк направляється на адресу споживача.

Об`єми послуг з централізованого постачання питної води і водовідведення, що надаються на об`єкти, які перебувають в управління споживача, визначаються за показниками будинкових технічних засобів обліку, а у разі відсутності останніх - за нормативами питного водопостачання з подальшим розподілом їх на норми водоспоживання та витратами по утриманню будинку (п. 10.13 договору).

Цей Договір укладається на 3 роки та набирає чинності з 01.11.2013 у відповідності до ч. 3 ст. 631 ЦК України і діє в частині надання послуг з водопостачання та водовідведення до 01.11.2018, а в частині розрахунків за надані послуги - до повного погашення заборгованості (п. 9.1 договору).

Відповідно до пункту 9.2 договору цей договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією зі сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

Доказів припинення договору або зміни його умов матеріали справи не містять, отже на момент розгляду справи договір є чинним і в силу положень статті 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) обов`язковим до виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги централізованого постачання холодної води та водовідведення, яка виникла на підставі договору, тобто зобов`язальні правовідносини сторін у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого cамоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-VI від 24.06.2004).

У статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з положеннями ст. 13 цього Закону централізоване постачання холодної води та водовідведення за критерієм функціонального призначення житлово-комунальних послуг відноситься до категорії комунальних послуг.

У відповідності до п. 1 ст. 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у даній сфері.

Згідно із частиною 1 статті 1 ЦК України особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 цього Кодексу передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, встановлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Як визначено частиною 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, зазначеними нормами закону споживачів зобов`язано оплачувати надані ним житлово-комунальні послуги.

Згідно із частиною 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

За приписами частин 1,2 статті 32 "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

На виконання умов договору позивач у період з 01.06.2019 по 31.10.2019 надав відповідачу послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення на суму 239 318,65 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи копії виставлених для оплати рахунків та акти приймання передачі послуг (а.с. 30-37).

Вищевказані рахунки за спірний період були отримані уповноваженим представником відповідача нарочно, що підтверджується особистим підписом останнього та відтиском печатки ОСББ "Домнобудівників 2, корпус 2" у реєстрах-попередженнях позивача, витяги з яких містяться у матеріалах справи (а.с. 38-39).

Відповідно до п. 3.1 розділу ІІІ договору "Оплата спожитих послуг" розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що споживач здійснює оплату за послуги централізованого постачання холодної води і водовідведення у грошовій формі в повному обсязі не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця. Можливі інші форми оплати наданих послуг, які не суперечать діючому законодавству України.

Вартість витрати води, об`єми якої визначаються індивідуальними технологічними нормативами використання питної води на утримання багатоквартирного житлового фонду, сплачуються споживачем до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, у відповідності до вимог Порядку №205 та Методики №126 (п. 3.4 договору).

Приписами частини 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, відповідач згідно з умовами укладеного між ним та позивачем договору повинен був розрахуватися за отримані послуги централізованого постачання холодної води та водовідведення у строк до 10 числа місяця, наступного за кожним розрахунковим місяцем.

Отже, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості спожитих послуг із водопостачання та водовідведення є таким, що настав.

З наданого позивачем розрахунку (а.с. 15) вбачається, що відповідач за спожиті послуги водопостачання та водовідведення розрахувався лише частково в сумі 53 924,05 грн., внаслідок чого сума його заборгованості перед позивачем становить 185 394,60 грн.

Господарський суд дійшов висновку, що конклюдентними діями відповідач визнав себе зобов`язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситься дії з часткової оплати спірної заборгованості.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до положень статті 599 цього Кодексу зобов`язань припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення суду не надано.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 185 394,60 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що споживач несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором, у тому числі, за несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені. Згідно з підпунктом 5.1.2 пункту 5.1 договору за несвоєчасну оплату послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у термін, визначений п. 3.2, п. 3.4 цього договору, споживач сплачує на користь виконавця пеню у розмірі 0,1% від суми платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який сплачується пеня.

На підставі п. 5.1. Договору позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 12 738,14 грн.:

- за червень 2019 - за період з 11.07.2019 по 12.11.2019 у розмірі 5 185,56грн.;

- за липень 2019 - за період з 11.08.2019 по 12.11.2019 у розмірі 3 874,25грн.;

- за серпень 2019 - за період з 11.09.2019 по 12.11.2019 у розмірі 2 861,64грн.;

- за вересень 2019 - за період з 11.10.2019 по 29.10.2019 у розмірі 742,12грн.;

- за жовтень 2019 - за період з 11.11.2019 по 12.11.2019 у розмірі 74,57грн.

Розрахунок пені судом перевірений та визнаний таким, що зроблений правильно, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 2180,43грн. підлягають задоволенню.

Твердження відповідача, про нарахування позивачем пені поза межами строків позовної давності, Господарський суд відхиляє, оскільки період за який позивач нарахував пеню, а саме:

- за червень 2019 - за період з 11.07.2019 по 12.11.2019;

- за липень 2019 - за період з 11.08.2019 по 12.11.2019;

- за серпень 2019 - за період з 11.09.2019 по 12.11.2019;

- за вересень 2019 - за період з 11.10.2019 по 29.10.2019;

- за жовтень 2019 - за період з 11.11.2019 по 12.11.2019,

не перевищує строку позовної давності в один рік, який визначено статтею 258 Цивільного кодексу України.

Крім того, розглянувши заявлене у відзиві клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки на 90%, суд дійшов до висновку про зменшення розміру неустойки на 50%, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до частини 1 статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

За правилами пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частин 2-4 статті 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (частина 3 статті 15 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 зазначено, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

За приписами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України, встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки, суд взяв до уваги те, що відповідач здійснив часткову оплату за наданні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення за договором №243 від 02.03.2015 в сумі 53 924,05грн.

Таким чином, судом встановлено відсутність в діях відповідача умисних дій (заздалегідь передбачуваних).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати складають 1 310,79 грн. (за загальний період з червня 2019 по жовтень 2019) та 3% річних 1 162,14 грн. (за загальний період з 11.07.2019 по 12.11.2019).

Розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних перевірений судом і визнаний таким, що здійснений правильно, тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо відстрочки виконання рішення суду.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013, до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім`ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи - боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Дослідивши заявлене у відзиві клопотання про відстрочку виконання рішення суду, господарський суд визнав його необґрунтованим, а отже таким, що не підлягає задоволенню.

Господарський суд приходить до висновку, що обставини, які з`явилися підставою виникнення спору, не є винятковим випадком, а тому з урахуванням матеріальних інтересів сторін, наявності інфляційних процесів у економіці держави та інших обставин справи клопотання про відстрочку виконання рішення суду не підлягає задоволенню.

Окрім того, Господарський суд взяв до уваги, що відповідач не довів належними доказами, що надання відстрочки буде сприяти виконанню рішення суду.

Загальновідомою обставиною є наявність в економіці держави інфляційних процесів та економічної кризи, однак дотримуючись балансу інтересів сторін господарський суд вважає справедливим в задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення суду відмовити.

З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 124, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252, п. 17.5 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОМНОБУДІВНИКІВ 2, КОРПУС 2" про стягнення 200 605,67 грн. з яких заборгованість за надані послуги у розмірі 185 394,60 грн., 3% річних у розмірі 1162,14грн., інфляційні втрати у розмірі 1 310,79грн. та пеня у розмірі 12 738,14 грн. - задовольнити у повному обсязі.

Клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки на 90 відсотків - задовольнити частково.

В задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення - відмовити.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Домнобудівників 2, корпус 2" (50103, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Домнобудівників буд. 2, корпус 2; ідентифікаційний код 38788571) на користь Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, 6а; ідентифікаційний код 03341316) основний борг у сумі 185 394,60 грн. (сто вісімдесят п`ять тисяч триста дев`яносто чотири грн. 60 коп.), пеню в сумі 12 738,14 грн. (дванадцять тисяч сімсот тридцять вісім грн. 14 коп.), інфляційні втрати в сумі 1 310,79 грн. (одна тисяча триста десять грн. 79 коп.), 3% річних у сумі 1 162,14 грн. (одна тисяча сто шістдесят дві грн. 14 коп.) та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 009,09 грн. (три тисячі дев`ять грн. 09 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Реквізити сторін:

Стягувач: Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, буд. 6 а, код ЄДРПОУ 03341316).

Боржник: з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Домнобудівників 2, корпус 2" (50103, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Домнобудівників буд. 2, корпус 2; ідентифікаційний код 38788571).

Повний текст рішення складено - 27.12.2019.

Суддя Н.Е. Петренко