Рішення № 86656408, 18.12.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 336/4262/19 2/335/2707/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря судового засідання Каравайко В.В., розглянувши у залі суду в м. Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три відсотки річних від простроченої суми та пені, в обґрунтування якого зазначила наступне.

Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23.12.2009 року відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, задоволено частково цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 та стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 188 714 гривень. Згідно ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 24.03.2010 року вирок суду було змінено, в частини конфіскації майна засудженого в рахунок відшкодування цивільного позову потерпілої.

Ухвалою Верховного суду України від 19.10.2010 року відмовлено у задоволенні касаційної скарги.

Постановою державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 15.01.2014 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вироку суду в частині стягнення моральної шкоди.

05.06.2019 року постановою державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області накладено арешт на майно відповідача.

На час подання позову до суду сума шкоди відповідачем не відшкодована, у зв`язку з чим позивач змушена була звернутися до суду з відповідною позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 902 491,24 гривень, яка складається з 53 915 гривень – 3 відсотки річних від 188 714 гривень суми моральної шкоди, завданої здоров`ю, витрати від інфляції за весь час прострочення у сумі 380 637,93 гривень, пеню в сумі 467 938,31 гривень, судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 07.10.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.

24.10.2019 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити, зазначив, що заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки позовні вимоги не обґрунтовані та не підтверджені доказами, а посилання позивача на норми ст. 625 ЦК України не відносяться до правовідносин, які зазначені у позовній заяві. Крім того, надав заяву, у якій просив застосувати позовну давність до позовних вимог, оскільки позивач просить стягнути пеню та відсотки на вже стягнуті вироком суду грошові кошти.

28.11.2019 року ухвалою суду підготовче провадження по справі було закрито та справу призначено до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явилася, в позовній заяві просила розглянути справу за відсутності позивача та її представника.

Відповідач у судове засідання не з`явився, суду подав письмові пояснення, в яких просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі на підставах викладених у відзиві на позов, та заяву, у якій просив розглянути справу у його відсутність.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд розглянув справу без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23.12.2009 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 188 714 гривень. Конфісковано в рахунок забезпечення цивільного позову потерпілої 1/3 частини квартири та автомобіль «Митсубісі Лансер», які належать ОСОБА_2 (а.с.6-8).

Відповідно до ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 24.03.2010 року вирок суду було змінено, а саме виключено з резолютивної частини вироку суду посилання в частини конфіскації 1/3 частини квартири засудженого в рахунок відшкодування цивільного позову потерпілої (а.с. 9-13).

Ухвалою Верховного суду України від 19.10.2010 року відмовлено у задоволенні касаційної скарги (а.с. 14-15).

Постановою державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 15.01.2014 року відкрито виконавче провадження №41445390 за виконавчим листом №1-142/09, виданим 13.04.2010 року, з примусового виконання вироку суду в частині стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 188 714,00 гривень (а.с. 16 зв.стор.).

05.06.2019 року постановою державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області накладено арешт на майно відповідача, а саме на квартиру, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17).

На час розгляду справи шкода не відшкодована, і цей факт не оспорюється відповідачем, що підтверджується відзивом відповідача на позовну заяву (а.с. 72).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з частиною першою статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

У статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За положеннями статті 1166 ЦК України єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв`язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

Верховний Суд під час розгляду цивільної справи № 200/21325/15-ц (постанова від 07.11.2018р.) сформулював правову позицію, згідно якої вказав на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України), а також зазначив, що потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Таким чином, оскільки в справі, яка розглядається відповідачем не спростовано своєї вини у заподіянні шкоди, цивільний позов про стягнення з відповідача шкоди завданої злочином в розмірі 188 714,00 гривень не відшкодовано, позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки зобов`язання з відшкодування шкоди є грошовим зобов`язанням, обґрунтованими слід визнати вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, пені та трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання (а.с. 20-25) перевірений та прийнятий судом як такий, що відповідає вимогам чинного законодавства і тому позов належить задовольнити в повному обсязі.

Що стосується заяви відповідача про застосування позовної давності, суд виходить з наступного.

Частиною 3 ст. 268 ЦК України, передбачені вимоги, на які позовна давність не поширюється, а саме на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію.

За таких обставин заява відповідача про застосування позовної давності не підлягає задоволенню.

Оскільки позивач на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, він підлягає стягненню з відповідача безпосередньо в дохід держави.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню в дохід держави судові витрати у розмірі 1 921 гривень.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 77-81, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) про стягнення моральної шкоди – задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди, яка складається з: трьох відсотків річних у розмірі 53 915 (п`ятдесят три тисячі дев`ятсот п`ятнадцять) гривень, інфляційних витрат у розмірі 380 637 (триста вісімдесят тисяч шістсот тридцять сім) гривень 93 копійки та пені у розмірі 467 938 (чотириста шістдесят сім тисяч дев`ятсот тридцять вісім) гривень 31 копійка, у загальному розмірі 902 491 (дев`ятсот дві тисячі чотириста дев`яноста одна) гривня 24 копійки.

Стягнути зі ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя: В.В. Калюжна