Рішення № 86650558, 10.10.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/13793/19

Провадження №2-а/521/345/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 року місто Одеса

Суддя Малиновського районного суду міста Одеси Плавич І.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

УСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходиться на розгляді адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги та пояснюючи підстави звернення до суду позивач посилався на ті обставини, що 16 січня 2019 року в.о. заступника начальника митниці - начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС Чайка Є.О. було ухвалено постанову про порушення митних правил №4103/50000/18, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 470 МК України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500,00 гривень.

Позивач - ОСОБА_1 - вважає, що порушення митних правил не допускав, з висновками митного органу не згодний. Позивач зазначає, що розгляд справи про порушення митних правил Одеською митницею ДФС відбувся із порушенням вимог закону. Зважаючи на викладене позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просив скасувати постанову про порушення митних правил №4103/50000/18 від 16 січня 2019 року.

Відповідач - Одеська митниця ДФС - не скористалась процесуальним правом, відзив на позовну заяву ОСОБА_1 до суду не надходив.

Позивач - ОСОБА_1 - у відкрите судове засідання не з`явився, від особи надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів згідно з частиною 3 статті 194 КАС України.

Представник Одеської митниці ДФС у відкрите судове засідання не з`явився, від особи надійшла заява про невизнання заявлених вимог та розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів згідно з частиною 3 статті 194 КАС України.

Вивчивши наявні матеріали справи, установивши фактичні обставини спору, дослідивши зібрані докази у їх сукупності, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами у справі належну правову оцінку, суд доходить наступного висновку.

Під час судового розгляду справи суд установив, що відповідно до інформації, наявній в розділі «Попередні переміщення (Перетин кордону транспортним засобом)» програми АСМО «Інспектор-2006», 09 липня 2018 року о 16 годині 24 хвилині ОСОБА_1 увезено на митну територію України через міжнародний автомобільний пункт пропуску «Кучурган-Первомайськ» відділу митного оформлення №1 митного поста «Кучурган» Одеської митниці ДФС каналом руху «зелений коридор» легковий автомобіль марки «Toyota Avensis», реєстраційний номер НОМЕР_1 , країна реєстрації - Литва, номер кузова - НОМЕР_2 , в митному режимі «Транзит» з метою особистого користування.

Відповідно до інформації, наявної в АСМО «Інспектор-2006», указаний транспортний засіб доставлений до митниці призначення не був, з приводу продовження терміну перебування транспортного засобу на митній території України у зв`язку з дією обставин внаслідок аварії чи обставин дії непереборної сили, чи внаслідок протиправних дій третіх осіб, накладення арешту або вилучення зазначеного транспортного засобу до митниць ДФС у період з 09 липня 2018 року по 19 грудня 2018 року не звертався.

20 грудня 2018 року посадовою особою Одеської митниці ДФС було складено протокол про порушення митних правил №4103/50000/18.

16 січня 2019 року в.о. заступника начальника митниці - начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС України Чайка Є.О., ухвалено постанову у справі про порушення митних правил №4103/50000/18, згідно з якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 470 МК України та накладено на особу адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день вчинення порушення становить 8500,00 гривень.

За висновком митного органу ОСОБА_1 повинен був доставити до митниці призначення автомобіль марки «Toyota Avensis», реєстраційний номер НОМЕР_1 , терміном до 19 липня 2018 року. У зв`язку з невиконанням вимог закону строк тимчасового ввезення транспортного засобу був перевищений позивачем більше ніж на десять діб.

У відповідності до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як передбачає стаття 90 МК України, транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пунктом «а» частини 2 статті 91 МК України, митний режим транзиту застосовується до товарів, які переміщуються, зокрема, внутрішнім транзитом або каботажем від пункту ввезення (пропуску) на митну територію України до органу доходів і зборів, розташованого на митній території України.

Як передбачає пункт 1 частини 1 статті 95 МК України, встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Відповідно до статті 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Так, як встановлює частина 3 статті 470 МК України, перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однак правова позиція позивача ґрунтується на тому, що 28 січня 2019 року на підставі митної декларації №UA500200/2019/000632 від 24 січня 2019 року громадянин ОСОБА_2 здійснив митне оформлення вказаного транспортного засобу зі сплатою митних платежів на загальну суму 63500,00 гривень. Особою отримано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Перевіряючи обґрунтованість позову суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» від 08 листопада 2018 року №2612-VIII, розділ XXI МК України доповнено пунктами 9-2 та 9-3.

Згідно з пунктом 9-3 розділу XXI МК України, протягом 270 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» митне оформлення транспортного засобу, що класифікується за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД та щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється за умови сплати належних митних платежів та добровільної сплати до державного бюджету фізичною особою, яка є власником такого транспортного засобу або уповноважена розпоряджатися ним та декларує такий транспортний засіб для вільного обігу на митній території України, коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Здійснення митного оформлення транспортного засобу з дотриманням умов, визначених абзацом першим цього пункту, звільняє осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 МК України, за порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту.

09 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №1077 «Про затвердження Тимчасового порядку виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України та внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 і від 04 червня 2007 року №79».

Відповідно до пункту 1 Тимчасового порядку, даний порядок визначає механізм виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів, що класифікуються за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД та ввезені громадянами на митну територію України в період з 01 січня 2015 року до 25 листопада 2018 року, а також: 1) перебувають у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, поміщення в який здійснювалося шляхом вчинення дій, усного декларування або декларування з використанням іншого документа, ніж митна декларація, на бланку єдиного адміністративного документа; 2) перебували у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, були вивезені за межі митної території У країни після 25 листопада 2018 року та ввезені повторно.

Згідно з пунктом 11 Тимчасового порядку, сплата належних митних платежів, а також коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, передбачених пунктом 9-3 розділу XXI МК України під час здійснення митного оформлення транспортного засобу, покладається на декларанта або на особу, уповноважену на це декларантом. Зазначені митні платежі та кошти сплачуються згідно з електронною митною декларацією, за якою здійснюється декларування такого транспортного засобу у митний режим імпорту (випуск для вільного обігу).

Митне оформлення транспортного засобу, щодо якого не порушені строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється без сплати до державного бюджету коштів, передбачених пунктом 9-3 розділу XXI МК України у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому як передбачає пункт 16 Тимчасового порядку, завершення у встановленому порядку митного оформлення транспортного засобу у митний режим імпорту (випуск для вільного обігу) та добровільна сплата декларантом до державного бюджету коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, звільняє осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 МК України, за порушення митних правил стосовно випущеного для вільного обігу транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту.

Зважаючи на усталену практику Європейського суду з прав людини, категорія «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, охоплює розраховані державними органи до сплати митні платежі, які розглядаються судом як частина сфери оподаткування (рішення в справах «Інтерсплав проти України» («Intersplav v. Ukraine», заява №803/02), «TOB «Полімерконтейнер» проти України» («Polimerkonteyner, TOV v. Ukraine», заява №23620/05 тощо).

Так згідно з параграфами 16, 17 рішення Європейського суду з прав людини в справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України» («Polimerkonteyner, TOV v. Ukraine», заява №23620/05), суд наголошує, що першою і найбільш важливою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання з боку органів державної влади у мирне володіння майном має бути законним. Умова законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля. Крім того, будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» («Sporrong and Lonnroth v. Sweden», заяви №№7151/75; 7152/75, п. 69-73).

Водночас за висновками Європейського суду з прав людини, наведеними у параграфі 110 рішення в справі «Вінтман проти україни» («Vintman v. Ukraine», заява №28403/05), для того, щоб відповідати вимогам статті 13 Конвенції, засоби юридичного захисту повинні бути ефективними як на практиці, так і в теорії, зокрема органи державної влади держави-відповідача своїми діями або бездіяльністю не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати їхньому використанню (див. рішення від 18 грудня 1996 року у справі «Аксой проти Туреччини» («Aksoy v. Turkey», п. 95). Іншими словами, для того, щоб бути ефективним, засіб юридичного захисту має бути незалежним від будь-якої дискреційної дії державних органів влади і бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення у справі «Гурепка проти України» («Gurepka v. Ukraine», заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи забезпечити належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення у справі «Кудла проти Польщі» («Kudla v. Poland», заява №30210/96, п. 158).

Відтак, суд доходить висновку, що митним органом розглянуто адміністративну справу без дотримання вимог закону, зокрема - положень розділу ХХІ МК України.

Як чітко зобов`язує частина 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зважаючи на висновки Європейського суду з прав людини, наведені у параграфі 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» («Fedorchenko and Lozenko v. Ukraine», заява №387/03), параграфі 43 рішення у справі «Кобець проти України» («Kobets v. Ukraine», заява №16437/04) та параграфі 60 рішення у справі «Бєлоусов проти України» («Belousov v. Ukraine», заява №4494/07), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відтак, посилання відповідача щодо обґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності викликають обґрунтований сумнів, що має тлумачитись на користь позивача.

Отже перевіривши факти і обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності та взаємозв`язку, встановивши характер правовідносин, що виникли між сторонами, і надавши їм належну правову оцінку, - суд доходить висновку про задоволення позову, скасування оскаржуваної постанови у справі про порушення митних правил та звільнення позивача від адміністративної відповідальності.

Відповідно до частин 1, 5 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Водночас, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням заявленого позову та звільненням позивача від сплати судового збору, суд доходить висновку про компенсування суми неоплаченого судового збору в розмірі 768,40 гривень за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України.

Керуючись статтями 6, 7, 9, 19, 72, 77, 132, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 371, пунктами 9, 15.5 розділу VII КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову в.о. заступника начальника митниці - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС України Чайка Є.О. у справі про порушення митних правил №1592/50000/18, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 470 МК України - скасувати.

Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, яка передбачена частиною 3 статті 470 МК України, - на підставі пункту 9-3 розділу XXI МК України

Компенсувати суму неоплаченого судового збору в розмірі 768,40 гривень за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України.

Судове рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду або через Малиновський районний суд міста Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.

Рішення підписане суддею 10 жовтня 2019 року.

Повні відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5 статті 246 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 - Одеська область, Тарутинський район, с. Ново-Українка; РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Одеська митниця ДФС - 65078, місто Одеса, вулиця Івана і Юрія Лип, 21-а; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39441717.

Суддя: І.В. Плавич