Рішення № 86639598, 12.12.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/7278/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.12.2019 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Бедьо В.І.

за участю секретаря судових засідань – Пазяк С.М.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 , ОСОБА_5

представника відповідача Киблярівської сільської ради - Гузинець В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Киблярівської сільської ради Ужгородського району, ОСОБА_3 про встановлення межі між земельними ділянками, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, який обґрунтовує наступним.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 25.09.2017 року, виданого державним нотаріусом Гончаренко М.В., зареєстрованого в реєстрі за № 3-933, ОСОБА_1 є власницею житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 .

Вказаний будинок позивач успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та є єдиним спадкоємцем її майна.

Окрім житлового будинку покійній матері належала земельна ділянка для його обслуговування відповідно до п. 12 рішення 11 сесії 22 скликання Киблярівської сільської ради від 25.03.1998 року площею 0,60 га. На підставі даного рішення сесії було виготовлено державний акт про право приватної власності на земельну ділянку серія ЗК № 012-12794, від 12.06.1998 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів за № 222, де ОСОБА_8 є власником земельної ділянки площею 0,60 га. з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку - 0,15 га, та ведення особистого селянського господарства - 0,45 га.

Після звернення позивача із запитом до відповідної землевпорядної організації з метою внесення земельної ділянки в базу ДЗК та надання документів на землю і на будівництво будинку, для якого виділялася земельна ділянка стало зрозуміло про наявність порушення у конфігурації земельної ділянки площею 0,15 га., яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Так, згідно плану вказаної ділянки на плані зовнішніх меж відображених в акті - діл. № 1. збірного кадастрового плану меж земельної ділянки виготовленого ЗРФ Дії «Центр ДЗК», плану забудови земельної ділянки згідно будівельного паспорту від 1973 року № 67 за типовим проектом будівлі №30-2к-4 стало очевидно що ширина ділянки від дороги яка вказана в акті -2 м. є меншою ніж це є по факту та по даним будівельного паспорту, де вона становить —11.8 м

Така ситуація з державним актом порушувала права позивача оскільки за вказаними розмірами ділянки не можливо встановити її фактичну площу та площу, яка була передана згідно п. 12 рішення 11 сесії 22 скликання Киблярівської сільської ради від 25.03.1998 року - і.60 га., при меншій ширині ділянки - її площа виходить також меншою.

Вказане стало перешкодою у виготовленні кадастрових номерів та оформленн спадщини, оскільки землевпорядна організація не могла скласти кадастрові плани які ( відрізнялися від планів вказаних на державному акті більш ніж на 0,5 м. (дозволена похибка).

У зв`язку з наведеним я звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з відповідним позовом до Киблярівської сільської ради про скасуванні державного акту на право приватної власності на землю.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 14.12.2017 року по справі № 308/7426/2015-ц суд визнав недійсним державний акт про право приватної власності на земельну ділянку серія ЗК № 012-12794 від 12.06.1998 року, зареєстрований в книзі записів державних актів за № 222 та виданий на ім`я ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 0,60 га. з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку та веденні особистого селянського господарства, виданого на підставі п. 12 рішення 11 сесії 22 скликанні Киблярівської сільської ради від 25.03.1998 року.

В подальшому землевпорядною організацією ФОП ОСОБА_9 було виготовлене технічну документацію по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), згідно якої ширина земельної ділянки зі сторони вулиці становить 11,8 м. кв. як це встановлено в будівельному паспорті від 1973 року та рішенні Ужгородського міськрайонного суду від 14.12.2017 року.

Після отримання даної документації позивач розпочала процедуру погодження меж ділянки згідно акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання та дізналася про те, ще відповідач по справі і її сусід ОСОБА_3 08.06.2016 року отримав у власність земельну ділянку площею 0,1556 га. кадастровий номер 2124883000:13:013:0023 номер запису про власність 14935067.

Підписати акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання ОСОБА_3 відмовився посилаючись на те, що ним було зроблено прибудову до власного будинку після чого прохід у його двір став вужчим і йому потрібно збільшити його ширину змістивши прохід в сторону мого будинку.

Також стало відомо, що ОСОБА_3 частково заступив на ділянку позивача (більш як на 1 метр) у зв`язку з чим вона вийшла вигнутою в сторону будинку позивача, хоча ширина ділянки зі сторони фасаду та із задньої сторони є однаковою, що видно на кадастровому плану ФОП ОСОБА_9 .

Позивачу не відомо, хто розробляв документацію на ділянку відповідача, однак з питанням підписання акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання відповідач до неї не звертався, і тому їй не відомо яким чином відбулося погодження меж між їх ділянками.

ОСОБА_10 готова змиритись із невідповідністю меж її ділянки в її середній частині, однак що стосується її ширини зі сторони вулиці, вважаю за необхідне вжити всіх заходів в тому числі шляхом подання даного позову аби відновити свої порушені права.

В будівельному паспорті від 1973 року № 67 за типовим проектом будівлі №30-2к-4 на плані забудови земельної ділянки зафіксовані розмір як ділянки позивача - 11,8 м. так і ділянок сусідів зліва 11,0 м. та справа ділянка ОСОБА_3 - 10 м.

Таким чином позивач вважає, що відповідач та сільська рада без жодних узгоджень з нею визначила частину її ділянки як землю загального користування для того, що ОСОБА_3 мав можливість проїзду до власного двору. Тому позивач має намір встановити тверді межові знаки (огорожу).

Виготовивши документацію на свою ділянку з врахуванням вищевикладеного позивач подала її на погодження до Киблярівської сільської ради та заявою просила, щоб відповідна комісія приїхала на місцевість та зафіксувала протоколом комісії щодо використання земельної ділянки під житловим будинком здійснюється по фактичним межам, та не порушує земельні лінії і не порушує межі земельної ділянки суміжного землекористувача ОСОБА_3 .

Крім того було повідомлено, що державний акт на право державної власності який був виданий ОСОБА_8 за рішенням суду справа №308/7426/15-ц від 14 грудня 2017 року скасовано у зв`язку з допущеними помилками при його видачі, а саме - це ширина дворогосподарства 9.20 м., замість 11,80 м. згідно плану, який був виданий 15 березня 1973 року № 67 за типовим проектом будівлі №30-2к-4.

На звернення позивача Киблярівська сільська рада надала позивачу лист від 19.09.2018 року № 317/02-06, в якому повідомлено про те, що між дворогосподарством (будинком) позивача та дворогосподарством сусіда ОСОБА_3 згідно генерального плану забудови с. Лінці розміщений двір загального користування, ширина якого згідно Державних будівельних норм повинна становити не менше 3 метрів, тому сільська рада не може приймати рішення про передачу комусь у власність дану частину земельної ділянки і тому ширина дворогосподарства ОСОБА_1 перед будинком повинна залишитись на рівні 9,2 метра.

З даного викопіювання випливає, що інформація викладена у відповіді за підписом сільського голови Пеца О ОСОБА_11 В ОСОБА_11 не відповідає дійсності так як позначень щодо наявності там двору користування між будинком позивача та будинком ОСОБА_3 не має.

Також в подальшому позивач дізналася, що питання погодження межі її ділянки все таки було винесено на розгляд земельної комісії. Протоколом земельної комісії Киблярівської сільської ради від 03.12.2018 року та рішенням Киблярівської сільської ради від 03.12.2018 року у погодженні межі та підписанні технічної документації було відмовлено з причин наявності між ділянкою позивача та ділянкою відповідача двору спільного користування.

На підставі викладеного позивач просить суд встановити межу між земельною ділянкою що належать ОСОБА_1 згідно п. 12 рішення 11 сесії 22 скликання Киблярівської сільської ради від 25.03.1998 року як єдиній спадкоємиці своєї матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 для будівництва та обслуговування належного позивачу житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , площею 0,1560 га. та земельною ділянкою площею 0, 0.1556 га, яка належить ОСОБА_3 , кадастровий номер 2124883000:13:013:0023, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 згідно якої ширина ділянки від дороги має становити 11,8 м. без влаштування двору спільного користування між даними ділянками згідно плану будівельного паспорту який був виданий 15 березня 1973 року № 67 за типовим проектом будівлі №30-2к-4.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.07.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі з повідомленням сторін.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали вимоги позову та просили задовольнити з підстав, викладених у змісті позовної заяви.

Представники відповідача ОСОБА_3 заперечили проти задоволення позовної заяви з підстав, викладених у відзиві на позов. Зокрема відповідач вказує на те, що ОСОБА_1 скасувала державний акт про право приватної власності на спірну земельну ділянку серії ЗК № 012 -12794, виготовлений на підставі будівельного паспорту за адресою: с. Лінці, тому нею не доведено, що цей будівельний паспорт є дійсно паспортом забудови земельної ділянки, на яку виготовлений державний акт. Також відповідач вказує на те, що відновлення меж земельної ділянки проводиться по затвердженій документації, а позивачу її ніхто не погоджував. Відтак відповідач вважає, що в матеріалах справи відсутні документи, які б дозволили суду встановити межі між земельними ділянками позивача та відповідача.

Представник відповідача Киблярівської сільської ради заперечив проти задоволення позову.

В судовому засіданні, вислухавши пояснення учасників у часників судового процесу, дослідивши наявні в справі докази, суд встановив наступне.

Згідно свідоцтва про право на спадщину від 25.09.2017 року, виданого державним нотаріусом Гончаренко М.В., зареєстрованого в реєстрі за № 3-933, позивач ОСОБА_1 отримала в спадщину від померлої ОСОБА_6 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , який належав померлій на підставі Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданого 10.08.2017 року, індексний номер 94195181, державним реєстратором Ужгородського районного комунального підприємства технічної інвентаризації Тимчук Т.О. та зареєстрованого в Реєстрі Речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна : 1323616821248, номер запису про право власності : 21812192.

З архівного витягу № 87 від 11.04.2018 року вбачається, що рішенням 11 сесії 22 скликання Киблярівської сільської ради від 25.03.1998 року ОСОБА_8 передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0, 60.

На підставі даного рішення сесії було виготовлено державний акт про право приватної власності на земельну ділянку серія ЗК № 012-12794 від 12.06.1998 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів за № 222, згідно якого ОСОБА_8 є власником земельної ділянки площею 0,60 га. з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку - 0,15 га, та ведення особистого селянського господарства - 0,45 га.

Позивач пояснила, що звернулася із запитом до відповідної землевпорядної організації з метою внесення земельної ділянки в базу ДЗК та надання документів на землю і на будівництво будинку,

для якого виділялася земельна ділянка, і було виявлено порушення у конфігурації земельної ділянки площею 0,15 га., яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Зокрема згідно плану вказаної ділянки на плані зовнішніх меж відображених в акті - діл. № 1. збірного кадастрового плану меж земельної ділянки виготовленого ЗРФ Дії «Центр ДЗК», плану забудови земельної ділянки згідно будівельного паспорту від 1973 року № 67 за типовим проектом будівлі №30-2к-4 стало зрозуміло, що ширина ділянки від дороги яка вказана в акті -2 м. є меншою ніж це є по факту та по даним будівельного паспорту, де вона становить —11.8 м

Позивач зазначає, що у зв`язку неточностями у державному акті за вказаними розмірами ділянки не можливо встановити її фактичну площу та площу, яка була передана згідно п. 12 рішення 11 сесії 22 скликання Киблярівської сільської ради від 25.03.1998 року - 0.60 га., адже при меншій ширині ділянки - її площа виходить також меншою.

Вказане стало перешкодою у виготовленні кадастрових номерів та оформленні спадщини, оскільки землевпорядна організація не могла скласти кадастрові плани які ( відрізнялися від планів вказаних на державному акті більш ніж на 0,5 м. (дозволена похибка).

У зв`язку з ним позивач звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з відповідним позовом до Киблярівської сільської ради про скасуванні державного акту на право приватної власності на землю.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 14.12.2017 року по справі № 308/7426/2015-ц суд визнав недійсним державний акт про право приватної власності на земельну ділянку серія ЗК № 012-12794 від 12.06.1998 року, зареєстрований в книзі записів державних актів за № 222 та виданий на ім`я ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 0,60 га. з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку та веденні особистого селянського господарства, виданого на підставі п. 12 рішення 11 сесії 22 скликанні Киблярівської сільської ради від 25.03.1998 року.

Як вбачається з мотиваційної частини вказаної рішення позовні вимоги були задоволені з тих підстав, що виправлення в державному акті зробити неможливо, а розмір земельної ділянки не відповідав фактичним межам та площі земельної ділянки, яка відводилася для будівництва та обслуговування житлового будинку згідно будівельного паспорта , у судовому засіданні достовірно встановлено належність даного майна померлій за життя, отже право позивача підлягало захисту в судовому шляхом визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, оскільки позивач в подальшому може реалізувати своє право на спадщину.

З матеріалів справи слідує, що ФОП ОСОБА_9 було виготовлене технічну документацію по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), згідно якої ширина земельної ділянки зі сторони вулиці становить 11,8 м. кв., як це встановлено в будівельному паспорті від 1973 року ( а. с. 19) та рішенні Ужгородського міськрайонного суду від 14.12.2017 року.

Після отримання даної документації позивач розпочала процедуру погодження меж ділянки згідно акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Позивач вказує на те, що її сусід ОСОБА_3 , якому було передано у власність земельну ділянку площею 0,1556 га. кадастровий номер 2124883000:13:013:0023 номер запису про власність 14935067, відмовився підписати акт прийомки-передачі межових знаків у зв`язку з тим, що ним було зроблено прибудову до власного будинку після чого прохід у його двір став вужчим і йому потрібно збільшити його ширину змістивши прохід в сторону будинку позивача.

Вказані обставини також не заперечила в судовому засіданні сторона відповідача.

На звернення позивача Киблярівська сільська рада надала позивачу лист від 19.09.2018 року № 317/02-06, в якому повідомляє про те, що між дворогосподарством (будинком) позивача та дворогосподарством сусіда ОСОБА_3 згідно генерального плану забудови с. Лінці розміщений двір загального користування, ширина якого згідно Державних будівельних норм повинна становити не менше 3 метрів, тому сільська рада не може приймати рішення про передачу комусь у власність дану частину земельної ділянки і тому ширина дворогосподарства ОСОБА_1 перед будинком повинна залишитись на рівні 9,2 метра.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що в будівельному паспорті від 1973 року № 67 за типовим проектом будівлі №30-2к-4 на плані забудови земельної ділянки зафіксовані розмір як ділянки позивача - 11,8 м. так і ділянок сусідів зліва 11,0 м. та справа ділянка ОСОБА_3 - 10 м.

З пояснень позивача встановлено, що виготовивши документацію на свою ділянку вона подала її на погодження до Киблярівської сільської ради та просила, щоб відповідна комісія приїхала на місцевість та зафіксувала протоколом комісії щодо використання земельної ділянки під житловим будинком здійснюється по фактичним межам, та не порушує земельні лінії і не порушує межі земельної ділянки суміжного землекористувача ОСОБА_3

Протоколом земельної комісії Киблярівської сільської ради від 03.12.2018 року та рішенням Киблярівської сільської ради від 03.12.2018 року ( а.с. 25-26) у погодженні межі та підписанні технічної документації було відмовлено з причин наявності між ділянкою позивача та ділянкою відповідача двору спільного користування.

Вказані обстаивни слугували підставою для зврення позивача до суду з даним позовом.

З доданого до матеріалів справи висновку будівельно- технічного Дослідження № 0001/2016 року, складеного 31.03.2016 року ФОП ОСОБА_12 вбачається, що в частині розміру земельної ділянки при дорозі, земельна ділянка вказана в акті не відповідає розміру ділянки, яка відводилась для будівництва та обслуговування житлового будинку згідно будівельного паспорту.

На противагу вказаному висновку стороною відповідача надано суду Висновок експерта № 1/19 від 04.12. 2019 року, складений судовим експертом Бучок Р.П. Об`єктами дослідження в межах даної експертизи зазначено: територію між будинками гр. ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 та будинком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Висновком даного дослідження експерт встановив, що територія між будинком гр. ОСОБА_3 адресою: АДРЕСА_2 та будинком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 фактично використовується як землі загального користування, для заїзду до цих будинків. Також експерт зазначає, що ширина заїзду не може бути менша, аніж вимоги п. 15.3. Державних будівельних норм ДБН Б. 2.2. – 12:2019 «Планування та забудова територій» та згідно ст. 83 Земельного кодексу України, землі загального користування не підлягають приватизації, тобто передачі у приватну власність будь-якій із сторін.

Разом з тим надавши оцінку вказаному висновку, суд приходить до переконання, що такий є суперечливим, оскільки жодних документів, які б підтверджували, що спірна земельна ділянка є землями загального користування матеріали справи не містять.

З цих підстав суд критично відноситься також до рішенням Киблярівської сільської ради від 03.12.2018 року ( а.с. 25-26), яким позивачу відмовлено з причин наявності між ділянкою позивача та ділянкою відповідача двору спільного користування, адже в будівельному паспорті від 1973 року № 67 за типовим проектом будівлі №30-2к-4 на плані забудови земельної ділянки зафіксовані розмір як ділянки позивача - 11,8 м. так і ділянок сусідів зліва 11,0 м. та справа ділянка ОСОБА_3 - 10 м.

Сторона відповідача піддає сумніву будівельний паспорт від 1973 року № 67 за типовим проектом будівлі №30-2к-4, однак жодних доказів, що вказаний документ виданий з порушеннями тощо нею не надано.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.

Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом);

г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем;

ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території);

д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

є) копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об`єкти зареєстровані);

ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт;

з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів);

и) кадастровий план земельної ділянки;

і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Порядок виконання робіт по складанню технічної документації із землеустрою регламентується Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 376 від 18 травня 2010 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі Інструкція).

Відповідно до пункту 2.8. Інструкції технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема: план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів). На бажання замовника замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки; акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

За положеннями пунктів 3.1, 3.12, 3.14 Інструкції, межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення.

Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Передача межових знаків на зберігання власнику (користувачу) земельної ділянки здійснюється за актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Відповідно до додатку № 2 Інструкції акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання обов`язково має бути підписаний суміжними землекористувачами.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так, правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру встановлено Законом України «Про Державний земельний кадастр».

Відповідно до ч. 1 ст. 21 цього Закону відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до ст. 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

За приписами ч.ч. 2-6 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які приймають участь у справі. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи досліджені докази та обставини, встановлені під час судового розгляду, суд приходить до висновку, що в даному випадку позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки підтверджують, що існує необхідність у відновленні меж земельної ділянки, тому суд вважає за необхідне встановити ширину земельної ділянки, що була передана у власність ОСОБА_8 відповідно до п.2 рішення 11 сесії 22 скликання Киблярівської сільської ради від 25.03.1998 року для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 від дороги в межах 11, 8 м. без влаштування двору спільного користування між земельною ділянкою, що була передана у власність ОСОБА_8 відповідно до п.2 рішення 11 сесії 22 скликання Киблярівської сільської ради від 25.03.1998 року для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 та земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_3 , кадастровий номер 2124883000:13:013:0023, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , згідно плану будівельного паспорта, який був виданий 15.03.1973 року № 67 за типовим проектом будівлі № 30-2к-4.

Задовольняючи позовні вимоги, суд одночасно вирішує питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, та стягує з відповідачів на користь позивача витрати по оплаті судового збору, які документально підтверджені.

Керуючись ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 81, 116, 184, 198 ЗК України, ст. 55 Закону України «Про землеустрій», ст.ст. 10-13, 81, 83, 141, 263, 265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позову заяву - задовольнити.

Встановити ширину земельної ділянки, що була передана у власність ОСОБА_8 відповідно до п.2 рішення 11 сесії 22 скликання Киблярівської сільської ради від 25.03.1998 року для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 від дороги в межах 11, 8 м. без влаштування двору спільного користування між земельною ділянкою, що була передана у власність ОСОБА_8 відповідно до п.2 рішення 11 сесії 22 скликання Киблярівської сільської ради від 25.03.1998 року для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 та земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_3 , кадастровий номер 2124883000:13:013:0023, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , згідно плану будівельного паспорта, який був виданий 15.03.1973 року № 67 за типовим проектом будівлі № 30-2к-4.

Стягнути з Киблярівської сільської ради Ужгородського району на користь ОСОБА_1 384 грн. судового збору.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 користь ОСОБА_1 384 грн. судового збору.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Киблярівська сільська рада, адреса: 89450, с. Кібляри, 165, Ужгородського району.

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_4 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: В.І. Бедьо