Рішення № 86633525, 26.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року м. Київ №826/17227/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянув-ши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича (далі - Уповноважена особа), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предме-ту позову, просить:

1) визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо не включення позивача до переліку вкладників ПАТ "Банк Михайлівський" (далі - Банк), які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

2) скасувати рішення Уповноваженої особи зазначене у наказі №42/2 від 01.06.2016 в частині затвердження результатів проведеної перевірки правочинів на предмет їх нікчемнос-ті, за якими встановлено нікчемність правочинів (транзакцій) з виконання 19.05.2016 платіж-них документів ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" (далі - ТОВ "ІРЦ") по перераху-ванню коштів на рахунки позивача у сумі 100885,23 грн.;

3) зобов`язати Уповноважену особу надати Фонду додаткову інформацію щодо пози-вача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Банку за рахунок Фонду в розмірі 100885,23 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2019 закрито провадження у справі у частині скасування рішення Уповноваженої особи у наказі №42/2 від 01.06.2016 в частині затвердження результатів проведеної перевірки правочинів на предмет їх нікчемності, за якими встановлено нікчемність правочинів (транзакцій) з виконання 19.05.2016 платіжних документів ТОВ "ІРЦ" по перерахуванню коштів на рахунки позивача у сумі 100885,23 грн.

Підставою позову зазначено те, що позивач є вкладником Банку і на нього поширюються передбачені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" гарантії відшкодування коштів за вкладом у сумі 100885,23 грн. Вважає, що всупереч ст.ст. 26, 27 цього Закону відповідач не включив її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом на рахунку. Висновок про нікчемність правочину вважає безпідставним.

Уповноважена особа подала відзив, в якому просить відмовити в позові з тих підстав, що договір позики, укладений між позивачем і ТОВ "ІРЦ", є двостороннім, без участі банку як повіреного, тому не є вкладом згідно із Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Також, зазначає про нікчемність правочину відповідно до п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" згідно з наказом від 01.06.2016 №42/2 і актом Комісії №2.

Фонд подав заперечення, в яких просить відмовити в позові з тих підстав, що до нього не надходили відомості про включення позивача до Загального реєстру вкладників.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

06 травня 2016р. між Банком і позивачем укладено договір №980-025-000003222 банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)", згідно з яким позивачу відкрито рахунок № НОМЕР_1 в гривні для зберігання грошей.

06 травня 2016р. позивач вніс готівкою 100000 грн. на вказаний рахунок, що підтвер-джується копією квитанції від 06.05.2016 №1003161.

06 травня 2016р. між позивачем і ТОВ "ІРЦ" укладено договір №980-025-000234791, згідно з яким позивач передає у власність ТОВ "ІРЦ" грошові кошти в сумі 100000 грн. на строк по 07.11.2016, а ТОВ "ІРЦ" зобов`язується повернути кошти позивачу та виплатити проценти за ставкою 33,54% річних в порядку та на умовах, встановлених цим договором, перерахувавши вказані кошти на рахунок позивача у ПАТ "Банк Михайлівський" № НОМЕР_1 . При цьому днем надання суми коштів у власність ТОВ "ІРЦ" вважається день зарахування коштів у сумі 100000 грн. на поточний рахунок товариства відповідно до умов цього договору.

Згідно з платіжним дорученням від 06.05.2016 №1003037 кошти у сумі 100000 грн. перераховані з рахунку позивача № НОМЕР_1 на рахунок ТОВ "ІРЦ" з призначенням платежу "Перерахування залучених коштів зг. дог. №980-025-000234791 від 06.05.2016".

19 травня 2016р. ТОВ "ІРЦ" перераховано на рахунок позивача кошти в сумі 100000 грн. та відсотки у сумі 885,23 грн., що підтверджується копією довідки про стан рахунку № НОМЕР_1 від 28.07.2016 №3Г3/662, випискою рахунку № НОМЕР_1 з 19.05.2016 по 31.10.2016.

Із 23.05.2016 запроваджено тимчасову адміністрацію Банку на підставі рішення Націо-нального банку України від 23.05.2016 №4/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" і рішення виконавчої дирекції Фонду від 23.05.2016 №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Уповноваженою особою на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" призначено Ірклієнка Ю.П.

Із 13.07.2016 розпочато процедуру ліквідації Банку на підставі рішення Національного банку України від 12.07.2016 №124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" і рішення виконавчої дирекції Фонду від 12.07.2016 №1213 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21.06.2018 №1758 продовжено строк лікві-дації Банку на два роки з 13.07.2018 до 12.07.2020 включно.

На час розгляду справи Уповноваженою особою є Волков О.Ю. згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 17.09.2019 №2356.

Комісією по перевірці правочинів (у т.ч. договорів) на предмет виявлення правочинів (у т.ч. договорів), що є нікчемними (далі - Комісія), в ході перевірки виявлено, що Банком 19.05.2016 виконано платіжні документи ТОВ "Інвестиційно-Розрахунковий Центр" (далі ТОВ "ІРЦ") з перерахування коштів на рахунки 12159 фізичних осіб у сумі 1298015973,74 грн., при цьому фінансових можливостей товариства, зокрема, залишку коштів, було недостатньо для проведення вищенаведених правочинів. Виходячи із наведеного Комісією встановлено, що за ознаками нікчемності та обставин, наведених у додатку до акту, зазначені правочини (транзакції) підпадають під критерії, передбачені п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з наявним у справі витягом від 22.05.2018 з додатку до акта №2 від 01.06.2016 Комісії позивача включено до Переліку фізичних осіб, на рахунки яких 19.05.2016 здійснені перерахування коштів з поточного рахунку № НОМЕР_2 ТОВ "ІРЦ" у сумі 100885,23 грн.

Листом Уповноваженої особи від 28.07.2016 №3Г3/662 позивачу повідомлено про нікчемність переказу коштів (транзакції), здійсненого ТОВ "ІРЦ" 19.05.2016 у сумі 100885,23 грн. згідно із ст. 215 ЦК України, п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гаран-тування вкладів фізичних осіб", тому мають бути повернуті.

Спірні правовідносини виникли у сфері функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та стосуються правомірності не включення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування Фондом коштів за вкладом.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України від 23.02.2012 №4452-VI "Про систему гаранту-вання вкладів фізичних осіб" (далі - Закон №4452) (у редакції, чинній на час введення тимчасової адміністрації банку) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

Згідно з ч. 2 ст. 26 цього Закону вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Як визначено у ч. 1 ст. 2 Закону №4452:

вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти (п. 3);

вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п. 4).

Як встановлено судом, позивачу відкрито у Банку рахунок, на який зараховано кошти у сумі 100000 грн., тому позивач вважається вкладником цього Банку, на якого поширюються гарантії відшкодування коштів за вкладом.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону №4452 Уповноважена особа складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з ч. 2 ст. 27 цього Закону Уповноважена особа протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Пунктом 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14, передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інфор-мацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необ-хідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вклад-ника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Доказів того, що після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Банку і отримання цього рішення Фондом, Уповноваженою особою відповідно до ст. 27 Закону №4452 включено позивача до Переліку вкладників або протягом процедури ліквідації подано до Фонду додаткову інформацію про позивача, відповідач до суду не надав, про наявність таких доказів - не зазначив, а судом таких фактів не встановлено.

Оцінюючи правомірність не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, суд зважає на таке.

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 26 Закону №4452 гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Такі випадки визначені у ч. 4 ст. 26 Закону №4452, однак про їх наявність ніхто з учасників справи не стверджував і доказів не надав, а судом таких випадків не встановлено.

Щодо визнання нікчемним правочину відповідно до п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону №4452, про що вказує відповідач, суд зазначає наступне.

Пунктами 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону №4452 передбачено, що правочини (у т.ч. договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

- банк уклав правочини (у т.ч. договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7);

- банк уклав правочин (у т.ч. договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України (п. 8);

- здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства (п. 9).

Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону №4452 Фонд:

1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;

3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

При вирішенні справи суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 №826/1476/15 про те, що перелік передбачених ч. 3 ст. 38 Закону №4452 підстав, за яких правочини (у т.ч. договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення ст. 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч. 3 ст. 38 Закону №4452 (п. 42). Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492, та договорами з відповідними клієнтами. Банку (п. 45). Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то ст. 38 Закону №4452 не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею (п. 46). При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (ч. 2 ст. 215 ЦК України та ч. 3 ст. 38 Закону №4452) незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку. Тому факт того, що наказ уповноваженої особи Фонду не був оскаржений позивачем і є чинним, жодним чином не впливає на нікчемність правочину (п. 48).

У справі відсутні докази, які б достовірно і переконливо свідчили про те, що умови укладеного між позивачем і Банком правочину (договір банківського рахунку) передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Водно-час зміст укладеного між Банком і позивачем договору, дослідженого судом, таких умов не передбачає.

Відповідачем не зазначено фактичних обставин і не надано суду доказів того, що позивач є пов`язаною особою банку в розумінні Закону №4452.

Відповідачем не зазначено фактичних обставин і не надано суду доказів здійснення Банком після віднесення його 22.12.2015 до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів з позивачем, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Договір банківського рахунку, хоча і укладений після віднесення Банку до категорії проблемних, однак доказів того, що цей договір збільшує витрати, пов`язані з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства, не надано.

Трансакція з перерахування коштів з рахунку ТОВ "ІРЦ" на рахунок позивача, зважаючи на висновок Великої Палати Верховного Суду у п. 45 постанови від 04.07.2018 №826/1476/15, не є правочином, укладеним між Банком та позивачем, тому посилання відповідача на нікчемність цього правочину відповідно до п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону №4452 є безпідставними і не доводять правомірність не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.

У цьому ж контексті суд враховує висновок Верховного Суду у постанові від 23.04.2019 у справі №822/6076/15, який зазначив, що положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Посилання відповідача у своїх запереченнях на встановлені для Банку обмеження постановою Національного банку України від 22.12.2015 №917/БТ, якою цей банк віднесено до категорії проблемних, суд відхиляє як безпідставні, оскільки жодних обмежень щодо укладення з позивачем договору банківського рахунку та зарахування на рахунки позивача коштів від ТОВ "ІРЦ" цією постановою не встановлено.

Посилання відповідача на здійснення Банком кредитних операцій та на обставини повернення ТОВ "ІРЦ" коштів фізичним особам, суд не бере до уваги, оскільки вони не стосуються взаємовідносин між Банком і позивачем та не спростовують відкриття позивачу банківського рахунку і зарахування на нього коштів.

Посилання відповідача на те, що договір позики, укладений між позивачем і ТОВ "ІРЦ", є двостороннім, суд вважає вірними, адже це не суперечать змісту даного договору. Однак, виходячи з того, що Банк не був стороною цього правочину, то за змістом ч. 3 ст. 38 Закону №4452 цей правочин не підпадає під критерії нікчемності, визначені вказаною нормою, тому міркування відповідача про протилежне є безпідставними.

Водночас, як вбачається із встановлених судом обставин справи, укладення договору банківського рахунку і зарахування коштів на рахунок позивача відбулося до запровадження тимчасової адміністрації банку (23.05.2016), що не суперечить ч. 3 ст. 36 Закону №4452, якою встановлено, що правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

Таким чином, судом не встановлено обмежень щодо укладення договору банківського рахунку чи зарахування на нього коштів від іншої особи, а також передбачених ч. 3 ст. 36 і п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону №4452 обставин, з якими пов`язується нікчемність правочину.

Приходячи до таких висновків, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 19.06.2019, від 31.07.2019 у справах №826/1793/16, №826/1790/16 у подібних правовідносинах.

Про наявність інших правових підстав нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) чи доказів визнання цього правочину недійсним у судовому порядку або застосу-вання рішенням суду наслідків недійсності нікчемного правочину відповідачем не зазначено й до суду таких не надано.

Отже, зважаючи на недоведеність відповідачем наявності передбачених ст.ст. 26, 36, 38 Закону №4452 підстав для не відшкодування позивачу коштів у сумі 100885,23 грн. за рахунок Фонду, суд дійшов висновку про те, що гарантії Фонду поширюються на відшко-дування позивачу цих коштів.

Враховуючи, що згідно із ст. 26 Закону №4452 позивач набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, але не був включений Уповноваженою особою до переліку вкладників з причин, правомірність яких не доведена перед судом, суд дійшов висновку про допущення цим відповідачем протиправної бездіяльності, яка порушила право позивача на одержання гарантованої суми відшкодування, тому дана вимога є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

З метою ефективного захисту і поновлення порушеного права позивача суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги про зобов`язання відповідача подати до Фонду додат-кову інформацію про позивача, якому необхідно здійснити виплату відшкодування.

При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено судовий збір у загальній сумі 1950 грн. згідно з квитанцією від 19.12.2017 №0.0.919713817.1.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №817/649/16 зроблено висновок про те, що дія ч. 3 ст. 22 Закону України від 12.05.1991 №1023-XII "Про захист прав споживачів" поширюється на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом під час здійснення останнім владних управлінських функцій, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами на підставі п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону №4452-VI.

Отже, позивач була звільнена від сплати судового збору, тому сплачений нею судовий збір може бути повернутий за відповідною заявою. Підстав для стягнення з відповідача судового збору за таких обставин не має.

Керуючись ст.ст. 2, 90, 241-246 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 .

2. Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівсь-кий" Волкова Олександра Юрійовича щодо не включення позивача до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", які мають право на відшкоду-вання коштів за вкладами за рахунок Фонду.

2. Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на лік-відацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Публічному акціонерному товаристві "Банк Михай-лівський", за яким ОСОБА_1 має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сумі 100885,23 грн. (сто тисяч вісімсот вісімдесят п`ять гривень 23 копійок).

Позивач: ОСОБА_1 ;

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідачі:

1) Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волков Олександр Юрійович; 01032, м. Київ, вул. Тараса Шевченка, 35.

2) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;

04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Дата рішення є днем складення його у повному обсязі.

Суддя Д.А. Костенко