Рішення № 86633373, 26.12.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року справа № 580/2067/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

У Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м.Черкаси, вул. Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 39392109) (далі - відповідач), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив визнати протиправними та скасувати вимоги від 21.05.2019 №Ф-2965-51 про сплату недоїмки з єдиного внеску (далі - ЄВ) в сумі 21030,90 грн. та від 12.08.2019 №Ф-2965-51 про сплату ЄВ на суму 23785,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні вимоги прийняті протиправно та з порушенням вимог податкового законодавства. Зазначає, що з 29.01.2016 його адвокатська діяльність зупинена, про що у відповідний реєстр внесений запис. Отже, доходу від неї не отримував. Тому нарахування ЄВ є незаконним, а вимоги підлягають скасуванню. З цього приводу посилається на постанову Верховного Суду від 05.11.2018 у справі №820/1538/17.

Ухвалою суду від 02.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву. Згідно з даними розписки та рекомендованого повідомлення вказану ухвалу відповідач отримав 09.07.2019, а позивач 10.07.2019.

24.07.2019 та 11.10.2019 відповідач подав суду відзиви на позов, в яких просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі. Зазначив, що факт зупинення адвокатської діяльності позивача не звільняє його від сплати ЄВ у розмірі мінімального страхового внеску. Вказує, що заяву про зняття з обліку позивач подав лише 26.09.2019. У зв`язку з цим спірні вимоги є правомірними.

06.08.2019 позивач подав суду відповідь на відзив з аналогічними позовній заяві доводами.

Ухвалою суду від 30.07.2019 зупинено провадження у справі до часу набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі №520/3939/19. У зв`язку з набранням законної сили рішенням у вказаній справі суд ухвалою від 21.12.2019 поновив провадження у цій справі та продовжив її розгляд.

Ухвалою від 26.12.2019 суд відмовив повністю у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Черкаській області від 24.10.2019 про заміну відповідача на нього, як правонаступника.

Оскільки обґрунтованих клопотань від учасників спору про розгляд справи у судовому засіданні з їх викликом суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, суд дійшов висновку розглянути справу без виклику сторін у судове засідання за наявними письмовими доказами.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суд встановив, що 21.05.2019 відповідач прийняв вимогу № Ф-2965-51 про сплату боргу з ЄВ на суму 21030,90грн. 12.08.2019 відповідач прийняв вимогу №Ф-2965-51 про сплату боргу з ЄВ на суму 23785,08 грн. Не погоджуючись з ними позивач звернувся в суд.

Оцінюючи спірні вимоги суд врахував, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до пунктів 2-4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства Фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі - Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки). Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI ЄВ на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 ст.2 Закону № 2464-VI встановлено, що виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до ч.4 ст.8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з п.5 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно з ч.5 ст. 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

З даних інтегрованої картки позивача з ЄВ суд встановив, що у спірну вимогу 21.05.2019 № Ф-2965-51 увійшла нарахована недоїмка з ЄВ, як особі, що здійснює незалежну професійну діяльність 8448,00грн. за 2017 рік, 9828,72 грн. за 2018 рік та 2754,18 грн. за 1 квартал 2019 року. У вимогу від 12.08.2019 №Ф-2965-51 додатково включено ЄВ за 2 квартал 2019 року на суму 2754,18грн.

Суд з`ясував, що вказаний вище облік відповідачем ЄВ стосувався діяльності позивача, як особи, що здійснює незалежну професійну діяльність адвоката на підставі свідоцтва від 01.11.2013 серії ЧК №000538 про право на зайняття адвокатською діяльністю. Водночас на підставі заяви позивача з 29.01.2016 адвокатська діяльність зупинена, про що у відповідний реєстр адвокатів внесений запис. Докази відновлення такої діяльності суду не надані.

З цього приводу суд врахував таке.

Пунктом 1 ч.1 ст.1 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) передбачено, що адвокат це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 3 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання.

На підставі підп.14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно зі ст.13 Закон № 5076-VI якого, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 вказаного Закону, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката.

Виходячи зі змісту частин 5, 6 ст.31 Закону №5076-VI протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (ч. 1 ст.17 Закону № 5076-VI).

Для вирішення спору суд врахував висновки Верховного Суду (далі - ВС) у постанові від 05.11.2018 у справі №820/1538/17, які обов`язкові для врахування судом. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

ВС у вказаному рішення вказав, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності. Однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Крім того, у постанові від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 ВС зазначив, що наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності. Однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу. Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Оскільки з 21.01.2019 позивач не здійснював адвокатської діяльності, не мав усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, не отримував доходу від такої діяльності, вказане свідчить про відсутність обов`язку сплати ЄВ.

Врахувавши висновки ВС у згаданих вище справах, суд дійшов висновку, що спірні вимоги є протиправними і підлягають скасуванню у повному обсязі, а позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи обґрунтованість позовних вимог та керуючись ст.139 КАС України, суд дійшов висновку стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати зі сплати відповідно до квитанції від 29.06.2019 №30459 на суму 768,40 грн. у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДФС в Черкаській області (код ЄДРПОУ 39392109) від 21.05.2019 №Ф-2965-51 про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 21030,90 грн. та від 12.08.2019 №Ф-2965-51 про сплату єдиного внеску на суму 23785,08 грн.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Черкаській області (код ЄДРПОУ 39392109) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання позову а в сумі 768,40грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 26.12.2019.