Рішення № 86632457, 26.12.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004149

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2019 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сакалоша В.М.,

секретаря судового засідання Гулкевича В.О.;

сторони не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом позову Адміністрації Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі,-

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі – Адміністрація ДПС України, позивач) до ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , відповідач) в якій позивач просить суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь Адміністрації Державної прикордонної служби України грошові кошти в розмірі 136263,44 грн.- витрати пов`язані з його утриманням у Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького.

Ухвалою від 03.08.2019 суд відкрив спрощене позовне провадження в адміністративній справі та залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Національну академію Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького (далі – третя особа, НАДПСУ).

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Відповідач під час навчання у НАДПСУ перебував на повному державному забезпеченні за рахунок коштів Державного бюджету України. У зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту, ОСОБА_1 був звільнений з військової служби не відслуживши 5 років після закінчення вищого навчального закладу. Щодо даних обставин, позивач зазначає, що п.10 ст.25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зокрема передбачено, що особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого навчального закладу відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади витрати пов`язані з їх утриманням у відповідному навчальному закладі. Однак відповідачем добровільно відшкодування не здійснено. Відтак у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, таке відшкодування здійснюється у судовому порядку. Зазначено, що НАДПСУ є структурною одиницею Державної прикордонної служби України. Командування академії несе повну відповідальність за збереження та ефективне використання закріпленого за вказаним навчальним закладом майна. Отже, на переконання позивача, невідшкодування ОСОБА_1 витрат пов`язаних з утриманням в НАДПСУ є прямою шкодою державі.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Від третьої особи пояснень по суті спору до суду не надходило.

Ухвалою від 26.12.2019 суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності.

У зв`язку з цим суд, керуючись ч. 6. ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), здійснює розгляд справи за наявними матеріалами.

Сторони явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили. Адміністрація ДПС України надала суду клопотання про розгляд справи без участі представника.

Підстав передбачених ст.ст. 205, 206 КАС України для відкладення розгляду справи судом не встановлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ґрунтовно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 05.08.2011 по 28.02 2015 ОСОБА_1 навчався у НАДПСУ.

19.12.2014 між ОСОБА_1 та Державною прикордонною службою було укладено Контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі. Згідно з яким відповідач взяв на себе зобов`язання протягом дії контракту про ходити військову службу на посадах осіб офіцерського складу в органах Державної прикордонної служби. Контракт був укладений на 5 років, набрав чинності з 01.03.2015.

Відповідно до додаткових умов контракту (п.5.2) ОСОБА_2 зобов`язався добровільно відшкодувати витрати пов`язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі відповідно до вимог ч. 10 ст. 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у разі дострокового припинення Контракту та при відмові від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу у Державній прикордонній службі України.

Згідно Витягу №55-ОС від 05.03.2018 з Наказу начальника 7 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби з ОСОБА_3 В. припинено (розірвано) контракт та звільнено його з військової служби за пунктом «и» (у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) ч. 6 (із застосуванням частини 8) ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу) у запас. Підставою стали рапорт начальника відділу прикордонної служби «Угнів» IV категорії (тип В) від 19.02.2018, протокол засідання атестаційної комісії прикордонного загону від 20.02.2018 №10 ,подання від 27.02.2018.

Згідно Витягу з зазначеного Наказу від 12.03.2018 №58-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.

На підтвердження розміру витрат які підлягають відшкодуванню за період з 05.08.2011 по 28.02.2015, позивачем долучено до матеріалів справи відповідні розрахунки згідно з якими заявлена сума включає наступні складові: грошове забезпечення – 87654,84 грн., речове забезпечення – 2917,49 грн., продовольче забезпечення 23799,68 грн., медичне забезпечення – 629,26 грн., забезпечення комунальними послугами та енергоносіями – 21262,17 грн.

Після розірвання контракту відповідачем, на переконання позивача, протиправно не було добровільно відшкодовано витрати, пов`язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, які він зобов`язаний відшкодувати, оскільки Контракт було розірвано достроково. У зв`язку з тим що невідшкодування відповідачем вказаних витрат є прямою шкодою держави та повинно бути захищене судом, Адміністрація ДПС України звернулася до суду з цим позовом.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Що стосується норм процесуального права, то Верховний Суд у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 810/2610/16 зазначив, що спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.

Саме така правова позиція висловлена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 (провадження № 11-669апп18).

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З врахування позиції Верховного Суду, дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Вирішуючи спір суд виходить наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232 (далі –Закон №2232) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно частин 1, 3 статті 25 Закону України №2232 підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. Зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань.

Згідно частини 5 статті 25 Закону України №2232 з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону.

Частиною 10 ст. 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 частини п`ятої статті 26 вказаного Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Відповідач звільнений з військової служби у запас за пунктом «и» частини 6 з урахуванням вимог частини 8 статті 26 Закону №2232 (у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем).

З Аркушу бесіди від 27.02.2018 вбачається, що ОСОБА_1 погодився із фактом дострокового припинення Контракту та звільнення в запас. Претензій до терміну подання до звільнення у відповідача не було. Також відповідач був повідомлений про обов`язок відшкодувати витрати пов`язані з утриманням у НАДПСУ.

Актом від 27.02.2018 підтверджується факт відмови ОСОБА_1 від написання зобов`язання щодо добровільного відшкодування коштів, які були витрачені на його утримання у НАДПСУ.

З Розрахунку витрат наявного в матеріалах справи вбачається, загальна їх сума складає 136263,44.

Отже, відповідач зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в НАДПСУ у сумі 136263,44.

Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах затверджений постановою Кабінету Міністрів України №964 від 12.07.2006. (далі - Порядок №964).

Згідно пункту 1 Порядку №964 цей Порядок визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - вищі навчальні заклади) відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "и", "і" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі (далі - витрати).

Згідно пункту 3 Порядку №964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Вказаним Порядком передбачено, що витрати відшкодовуються Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управлінню державної охорони, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбі (п. 2 Порядку № 964).

Сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та Держспецтрансслужби (п. 8 Порядку № 964).

Згідно пункту 6 Порядку №964 витрати у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби відшкодовуються за весь період навчання.

Згідно пункту 7 Порядку №964 у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Станом на час розгляду справи, відповідач не надав доказів про відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в позов необхідно задовольнити повністю.

Згідно частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Доказів понесення вказаних витрат позивачем не надано.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Адміністрації Державної прикордонної служби України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 26; ЄДРПОУ 00034039) витрати пов`язані з утриманням ОСОБА_1 у Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького в розмірі 136263 (сто тридцять шість тисяч двісті шістдесят три) грн. 44 коп.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2019.

Суддя В.М. Сакалош