Рішення № 86631693, 26.12.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2019 року справа № 320/4624/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М.

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Фастівського об`єднаного управління Пенсійного фонду Україна Київської області

про визнання протиправними дії та та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Фастівського об`єднаного управління Пенсійного фонду Україна Київської області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Фастівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови здійснити перерахунок пенсії виходячи із 16 годин роботи в зоні ЧАЕС та довідки від 23.10.2001 № 265.

- зобов`язати Фастівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області провести перерахунок та виплату пенсії виходячи із 16 годин роботи в зоні ЧАЕС, довідки від 23.10.2001 № 265 та рішення суду від 18.09.2001 р.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В обґрунтування позову позивач посилався на протиправні дії відповідача, який у порушення вимог законодавства України безпідставно відмовив позивачу у проведенні перерахунку пенсії на підставі довідки від 23.10.2001 №265 виданої АТ «Факел», відповідно до якої, позивач у квітні 1986 році був направлений для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (далі - ЧЕАС), оскільки відповідно до маршрутного листа від 27.04.1986 №983 в період з 27.04.1986 по 06.05.1986, час його перебування в зоні ЧЕАС складав 16 год., що не було враховано при перерахунку пенсії.

З урахуванням викладеного, позивач вважає дії відповідача щодо відмови перерахунку пенсії виходячи із 16 год. роботи в зоні відчуження є протиправними.

Відповідач правом надати відзив на позовну заяву не скористався.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 02.09.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Фастівським МРВГУ МВС України в Київській області 08 серпня 1996 (а.с.7).

Позивач перебуває на обліку у Фастівському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області та одержує пенсію згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії НОМЕР_2 від 26.12.2000 (а.с.9).

Експертним висновком Київської регіональної міжвідомчої експертної комісії позивачу встановлено захворювання, що пов`язане з роботами по ліквідації на ЧАЕС (а.с.11).

Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК №123631 від 18.12.2000 позивачу довічно встановлено ступінь втрати працездатності 70 %, у зв`язку з професійним захворюванням пов`язаного з роботами на ЧАЕС (а.с.10).

Маршрутним листом №983 встановлено, що позивач в період з 27.04.1986 по 06.05.1986 перебував в зоні ЧАЕС по 16 годин (а.с.18).

Вказана обставина справи встановлена рішення Фастівського міськрайонного суду від 18.08.2001 у справі №2-2203 (а.с.17).

Згідно довідки про заробітну плату №265 від 23.10.2001, виданої АТ «Факел» фактична заробітна плата за роботу в зоні відчуження, із якої визначається пенсія, становить 180,09 крб., - за 30.04.1896, 350,20 крб., - за 06.05.1986.

У грудні 2017 року позивач звернувся до Фастівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про перерахунок пенсії, у якій позивач просив перерахувати йому пенсію виходячи з розміру відшкодування фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.12).

Листом Фастівського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України в Київській області від 01.07.2019 №4167/03 позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії на підставі вказаної заяви, оскільки відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2018 справа №810/1911/18 здійснено перерахунок пенсії, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження, та з урахуванням факту роботи в зонах ЧАЕС згідно з довідкою №265 від 23.10.2001, маршрутного листа №983 від 27.04.1986 та рішення Фастівського міськрайонного суду від 18.08.2001 у справі №2-2203 (а.с.13).

Не погоджуючись з рішенням Фастівського об`єднаного управління Пенсійного фонду Україна Київської області, позивач звернувся з позовом до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII.

Відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством України.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначається Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 (далі - Порядок №1210).

Відповідно до п.1 Порядку №1210, пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Підпунктом 4 пункту 3 Порядку №1210 передбачено, що у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.

Згідно із абз.4 ст.15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.

VI. Оцінка суду

Спірні, у межах даної справи, правовідносини врегульовані: Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1210.

Статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством України, але не більше 3,0 тис карбованців.

Відповідно до п.1 Порядку №1210, пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обчислюються на підставі довідок про заробітну плату, що видаються на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Така довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами (пункт 17 Порядку).

Отже, право позивача на встановлення відповідної пенсії встановлюється Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а порядок перерахунку та виплати постановою Кабінетом Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 р. «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З огляду на вищезазначені норми, суд вказує на те, що підставою для перерахунку пенсії є довідка, видана підприємством, де працювала особа, яку відряджено на роботи в зону відчуження, а підставою проведення розрахунку заробітної плати за період роботи в зоні відчуження є первинні документи про нараховану та виплачену заробітну плату, про тривалість робочого дня та місця виконання роботи або довідки, які мають підтверджувати час, місце, тривалість робочого дня та довідки підприємств, установ, організацій - про заробітну плату.

Звертаючись до відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії, позивач надав довідку АТ «Факел» від 23.10.2001 №265, що засвідчена печаткою закладу та містить підписи посадових осіб закладу, обов`язкові реквізити про розмір заробітної плати та кратність.

Відповідно до вказаної довідки фактична заробітна плата позивачу за роботу в зоні відчуження, із якої визначається пенсія, становила 180,09 крб., - за 30.04.1896, 350,20 крб., - за 06.05.1986.

Суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних доказів, що дані, які містяться в довідці про заробіток позивача, містить неправдиві або недостовірні дані. В судовому порядку вказана довідка недійсною не визнавалась.

Положеннями Порядку №1210 передбачено, що у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4.

Таким чином, розмір пенсії по інвалідності ставиться в залежність від заробітку, фактично отриманого особою у період її роботи в зоні відчуження.

Згідно довідкою АТ «Факел» від 23.10.2001 №265 розмір заробітної плати обчислювався виходячи з робочого дня, тривалість якого становила 16 годин.

Відомості щодо підтвердження тривалості робочого дня у зоні відчуження позивача наявні у маршрутному листі, відповідно до якого позивач відряджався з 27.04.1986 по 06.05.1986 для виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Тривалість робіт, для яких відряджався позивач, становить з 07:00 год. по 22:00 год., тобто 16 год.

Разом з тим, факт тривалості робочого дня позивача у зоні відчуження 16 год. встановлено рішенням Фастівського місцевого міського суду Київської області від 18.09.2001 у справі №2-2203, що набрало законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав до суду документи, які підтверджують факт знаходження позивача в зоні ЧЕАС менше місяця, та документи які відповідно до пп. 4 п. 3 Порядку №1210, та є підставою для нарахування та обчислення пенсії.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч приписів частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач не надав належних та беззаперечних доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України", п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України", п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України").

Згідно з п.п.4, 23 ч. 1 Європейської соціальної хартії від 03.05.1996, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)" № 137-V 14.09.2006, усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права ("Brumarescu v. Romania" № 28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку ("Judgment in the Case of Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova" № 45701/99).

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що дії Фастівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження, та з врахуванням факту роботи в зонах ЧАЕС згідно з довідкою №265 від 23.10.2001, рішення Фастівського міськрайонного суду від 18.08.2001 у справі №2-2203, та маршрутного листа №983 від 27.04.1986, є протиправними, а отже позовна вимога щодо зобов`язання пенсійного органу здійснити перерахунок та виплату пенсії виходячи з 16 годин роботи в зоні ЧАЕС є обґрунтованою, та підлягає задоволенню.

VIІ. Висновок суду

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

VІІ. Розподіл судових витрат

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач є інвалідом ІІ групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (Категорії 1), та звільнений від сплати судового збору у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір», а вимог про відшкодування інших судових витрат не заявляв.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними дії Фастівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови здійснити перерахунок пенсії згідно довідки від 23.10.2001 № 265.

Зобов`язати Фастівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області провести перерахунок та виплату пенсії виходячи із 16 годин роботи в зоні ЧАЕС, довідки від 23.10.2001 № 265 та рішення суду від 18.09.2001.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного судупротягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 26.12.2019

Суддя Леонтович А.М.