Ухвала суду № 86631288, 26.12.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

26 грудня 2019 року м. Житомир

справа № 240/11969/19

категорія 110000000

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Горовенко А.В., перевіривши виконання вимог законодавства при поданні позовної заяви заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Софія-Гамма", про визнання протиправним та скасування спеціального дозволу,-

встановив:

Заступник прокурора Житомирської області звернувся до суду із позовом в інтересах держави, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами №6307, виданий 27.12.2018 Державною службою геології та надр України Товариству з обмеженою відповідальністю "Софія-Гамма".

Відповідно до ухвали суду від 03.12.2019 позовну заяву заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків - 10 днів, з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду:

- позовної заяви (її копій відповідно до кількості учасників справи) з обґрунтуванням підстав для звернення до суду із даним позовом та доказів на підтвердження вказаних підстав.

20 грудня 2019 року на адресу суду від заступника прокурора Житомирської області на виконання вимог ухвали суду від 03.12.2019 надійшла заява за вх.№30396/19, в якій в обґрунтування підстав для звернення до суду, прокурор вказує, що даний позов поданий із метою запобігання незаконному наданню надр у користування (що є суспільно значимим питанням) у зв"язку із порушенням встановленої державою процедури (неправильним застосуванням законодавства) та з порушенням норм природоохоронного законодавства шляхом незаконного складання протоколу ДКЗ України №4057, і наданні виключного поза аукціонного права юридичній особі на отримання у свою «власність» спеціального дозволу №6307 та права на видобуток корисних копалин.

Вказує, що на даний час відсутній державний орган, який фактично здійснює нагляд за законністю видачі спеціальних дозволів на користування надрами, окрім Державної служби геології та надр України, яка таку протиправну видачу і здійснила та виступає відповідачем у даній справі. Заступник прокурора Житомирської області, оскаржуючи незаконний спеціальний дозвіл звернувся до суду, як позивач.

Також зазначає, що відповідно до вичерпного переліку повноважень Міністерство енергетики та захисту довкілля України та Міністра, останні не наділені повноваженнями щодо звернення до суду із позовами про визнання протиправними та скасування спеціальних дозволів на користування надрами з підстав незаконності їх видачі.

Позивач посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду відповідно до висновків якої прокурор не зобов`язаний звертатись до органів виконавчої влади із будь-якими пропозиціями з метою досудового врегулювання спору, повідомляти про виявлені порушення з метою ініціювання вжиття тих чи інших заходів.

Зазначає, що сам факт їх незвернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування спеціального дозволу №6307 свідчить про те, що Міністерство енергетики та захисту довкілля України в особі Міністра неналежно виконує свої повноваження із захисту державного інтересу, у зв`язку із чим у прокурора виникли обґрунтовані підстави для звернення до суду.

З приводу викладеного, суд зазначає наступне.

У даній справі за позовом заступника прокурора Житомирської області відсутні передбачені законом виключні випадки, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави, також відсутні підстави стверджувати, що позов має на меті захист "інтересів держави", позаяк прокурором не доведено, що захист інтересів у сфері користування надрами не здійснює або не належним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. В контексті предмету цього позову інтереси держави представлені відповідними органами.

Пунктом 1 та абзацу першого пп.1 п.2 Положення про Міністерство енергетики та захисту довкілля України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 року №32 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.09.2019 №847), (далі - Положення №32) визначено, що Міністерство енергетики та захисту довкілля України (Мінекоенерго) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінекоенерго є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, біологічної і генетичної безпеки.

Окрім того, суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України (далі - Постанова КМУ №275), відповідно до частини 1 якого Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

За змістом абзацу шостого підпункту "б" пункту 2 частини 4 Постанови КМУ №275 Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону земель, надр, зокрема щодо: консервації деградованих і малопродуктивних земель; збереження водно-болотних угідь; виконання екологічних вимог під час надання у власність і користування, зокрема в оренду, земельних ділянок; здійснення заходів із запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами; додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні; додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель; ведення будівельних, днопоглиблювальних робіт, видобування піску і гравію, прокладення кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду; установлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також додержання режиму використання їх територій; використання та охорони надр.

Більше того, виходячи із закріпленої у відповідних Положеннях про Мінекоенергетики та Держекоінспекцію компетенції, вказані органи державної влади уповноважені здійснювати функції держави у спірних правовідносинах й, зокрема, Держекоінспекція наділена правом на звернення до суду із позовом щодо: обмеження чи зупинення діяльності суб`єктів господарювання і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, впливу фізичних та біологічних факторів, лімітів скидів забруднюючих речовин; визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища (пункт 5 частини 4 Постанови КМУ №275)

Також, відповідно до пункту 1 Положення про Державну комісію України по запасах корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2000 №1689 вона є установою, що діє при Держгеонадрах і належить до сфери управління цього органу, який, в свою чергу, згідно з Положенням про Державну службу геології та надр України, здійснює організацію проведення державної експертизи та оцінки запасів і ресурсів корисних копалин, а також інших геологічних матеріалів, у межах якої має право, через утворену у його складі робочу групу, зокрема, розглядати, схвалювати, затверджувати, уводити в дію, направляти на доопрацювання або ж скасовувати протоколи Державної комісії України по запасах корисних копалин.

У даному випадку необхідність звернення до суду з цим позовом прокурор обґрунтував відсутністю суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, однак, з огляду на вказані вище приписи законодавства, такі твердження є помилковими, а отже й передбачені Кодексом адміністративного судочинства України і Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VI підстави для подання цього позову у заступника прокурора Житомирської області не виникли, оскільки прокурор, звернувшись з позовом в інтересах держави до відповідача не навів серед іншого, відповідних обґрунтувань щодо не здійснення чи неналежного здійснення державним органом саме інтересів держави.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №0640/4292/18 та від 31.10.2019 у справі №826/6673/17.

Відповідно до ч.4 ст.5 КАС України передбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Водночас, згідно з частинами третьою та четвертою статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Разом з тим, частиною третьою статті 23 Закону України “Про прокуратуру” визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Аналіз частин третьої та четвертої статті 53 КАС України у взаємозв`язку з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що участь прокурора в судовому процесі в адміністративних судах (в тому числі касаційне оскарження судових рішень) стає можливою за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу.

Відтак, у поданій на вимогу ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 03.12.2019, уточненій позовній заяві, прокурором не обґрунтовано підстави для звернення до суду із даним позовом відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що підстави для звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах держави відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17 та від 10 травня 2018 року у справі № 918/323/17, ухвалах від 07 травня 2018 року у справі №910/18283/17, від 16 травня 2018 року у справі №826/13768/16 та від 19.07.2018 року у справі №822/1169/17.

Окрім того слід враховувати, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).

Пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

З огляду на викладене, позивач не виконав вимог ухвали суду від 03.12.2018 про залишення позовної заяви без руху, у строк встановлений судом.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на викладене, оскільки недоліки позовної заяви, залишеної без руху не усунено заступником прокурора Житомирської області в повному обсязі у строк, встановлений судом, то суд дійшов до висновку про повернення позовної заяви заступника прокурора Житомирської області без розгляду, що не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

ухвалив:

1. Позовну заяву заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Софія-Гамма", про визнання протиправним та скасування спеціального дозволу, -повернути позивачу без розгляду.

2. Копію ухвали надіслати заступнику прокурора Житомирської області не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

3. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

4. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя А.В. Горовенко