Рішення № 86631272, 26.12.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року м. Житомир справа № 285/2965/19

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій просить:

- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу та видачі посвідчення інваліда війни.

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради встановити ОСОБА_1 статусу інваліда війни та видати відповідне посвідчення.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що Управлінням праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради йому було безпідставно відмовлено у наданні статусу інваліда війни та не видано посвідчення згідно поданих ним документів, які, на його думку, належним чином підтверджують факт участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони.

Ухвалою судді позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не є достатньою підставою для встановлення статусу інваліда війни. Для встановлення такого статусу необхідна додаткова підстава - залучення особи до формувань Цивільної оборони.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та має статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

Згідно експертного висновку № 5273 від 23.05.2014, довідки до акту огляду МСЕК №084549 позивач є особою з інвалідністю 2 групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно довідок № 01/84 від 16.11.1992, № 11/26.07.1991, виданих Житомирським спецавтопідприємством 0604 та довідками Загальцевської сільської ради Бородянського району, ОСОБА_1 03 травня 1986 року, як водій підприємства, приймав участь в евакуації худоби із с.Лелів Чорнобильського району в с.Загальци Бородянського району Київської області, за що йому виплачено подвійний розмір заробітної плати в сумі 7,57 рублів.

Влітку 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради із заявою про видачу посвідчення інваліда війни.

Листом від 09.08.2019 №2274 відповідач повідомив, що відповідно до пункту 9 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи, які були залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю, внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Оскільки надані позивачем документи не містять інформації про його залучення до складу формувань Цивільної оборони, підстав для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни немає.

Не погоджуючись з відмовою відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.

Правовий статус ветеранів війни, гарантії щодо створення належних умов для їх життєзабезпечення визначено у Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII.

Відповідно до статті 4 Закону № 3551-XII, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Перелік осіб, які належать до інвалідів війни, встановлений статтею 7 Закону № 3551-XII.

Пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII передбачено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, статус інваліда війни з підстав, визначених у пункті 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII, надається за наявності у особи сукупності таких обов`язкових умов:

1) залучення особи до складу формувань Цивільної оборони;

2) отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302. Згідно з пунктом 2 Положення №302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до пункту 10 Положення №302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Отже особи, які залучались до складу формувань Цивільної оборони у квітні 1986 року, інвалідність яких пов`язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за наявності документів, підтверджуючих право на отримання статусу інваліда війни, мають право отримати такий статус з видачею відповідного посвідчення.

Зі змісту Положення вбачається, що факт отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, підтверджується довідкою медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Що стосується кола осіб, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони та доказів, якими підтверджують такі обставини, суд звертає увагу на таке.

Так, наділяючи осіб, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС правом на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, законодавець у Законі №3551-XII та Положенні №302 не визначив родових ознак формувань Цивільної оборони, на склад яких поширюються зазначені пільги. Не визначено вказаними нормативно-правовими актами й переліку документів, що підтверджували б факт участі осіб у складі формувань ЦО.

З урахуванням викладеного, вказані обставини підлягають встановленню у кожному випадку індивідуально, з урахуванням обставин справи.

Позивач зазначає, що сам по собі факт залучення його до участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є вичерпним доказом залучення його до складу формувань Цивільної оборони.

Проте такі аргументи позивача суд відхиляє.

Дійсно, Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06 червня 1975 року № 90, було передбачено, що формування ЦО, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при ліквідації аварій, катастроф, стихійних сил, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Однак, крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь й інші формування, які створювались в іншому порядку ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно розпоряджень керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Суд зазначає, що пунктом 9, відповідно до якого статус особи з інвалідністю внаслідок війни було поширено й на осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, частину 2 статті 7 Закону № 3551-XII було доповнено Законом від 15.06.2004 № 1770-IV.

З пояснювальної записки до проекту Закону від 15.06.2004 № 1770-IV слідує, що до категорії осіб, на яких поширюється дія вимог пункту 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII законодавець мав на меті віднести близько 200 осіб, залучених до мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони Чернігівської, Житомирської та Київської областей, які виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення, і отримали інвалідність.

Перелік робіт, які провадились цими загонами, включав проведення радіаційної розвідки, гасіння пожеж на забруднених радіонуклідами торфовищах, дезактивацію доріг, жилих та адміністративних будинків, спецобробку техніки на пунктах дезактивації, доставку дезактиваційних речовин та інші. Роботи здійснювались у складі військових формувань, при цьому усі архівні документи на підтвердження цих фактів, збереглись.

Метою внесення змін до Закону № 3551-XII, відповідно до вказаної пояснювальної записки, було надати вказаним особам («інвалідам з цієї малочисельної категорії ліквідаторів») тих самих соціальних гарантій, що і особам, які залучались до ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі військових формувань, оскільки характер виконуваних ними робіт та їх негативний вплив на здоров`я, були співрозмірними.

Також, у пояснювальній записці до проекту Закону від 15.06.2004 № 1770-IV вказано, що за час, що пройшов з дня Чорнобильської катастрофи, більше 130 бійців з числа загальної кількості осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони (1300 осіб), вже померли, а 200 є інвалідами.

Саме для цих двохсот ще живих інвалідів прирівняння у правах до їхніх товаришів, з якими вони пліч-о-пліч ліквідували наслідки жахливої катастрофи, було б актом відновлення справедливості, хоч і запізнілим.

Таким чином, право на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі вимог пункту 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII має незначне коло осіб (приблизно 200 чоловік), що разом з військовими формуваннями виконували першочергові заходи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони та прийняли на себе смертельну дозу радіоактивного випромінювання, за умови надання доказів, підтверджуючих участь у такій ліквідації.

Отже, позивач помилково вважає, що статус особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, визначених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII, поширюється на усіх без виключення ліквідаторів аварії на ЧАЕС, яким встановлена інвалідність.

Більш того, в матеріалах справи наявний лист Департамента з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від 27.05.2019 № 01.1-14/590, з якого вбачається, що у цього органу, враховуючи звернення позивача, відсутні підстави для видачі довідки про залучення громадян до складу формувань Цивільної оборони.

Документи, які позивач долучив до своєї заяви щодо набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони, позивач не надав.

Суд зазначає, що ця обставина є істотною, позаяк в протилежному випадку статус особи з інвалідністю внаслідок війни (на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ) поширювався б на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і, відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що не відповідає меті Закону № 3551-ХІІ.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.06.2018 (справа №377/797/17) та від 10.05.2018 (справа №279/12162/15-а).

Таким чином, враховуючи відсутність доказів залучення позивача саме до невоєнізованого формування Цивільної оборони з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, суд приходить до висновку про відсутність підстав для встановлення позивачеві статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно відмовив заявникові у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради (вул. Ушакова, 40, м. Новоград-Волинський, 11708, код ЄДРПОУ 03192773) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова