Рішення № 86631255, 26.12.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/10451/19

категорія 112030100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом та просить:

- визнати протиправними дії Міністерства Внутрішніх Справ України щодо відмови в зв`язку з невідповідністю вимогам п.4 Порядку, в призначені одноразової грошової допомоги з встановленням другої групи інвалідності та втратою працездатності в 70 відсотків;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути матеріали та призначити, передбачену законом грошову допомогу за встановлену другу групу інвалідності та визначену втрату працездатності в розмірі 70 відсотків в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказав, що звільнився з органів внутрішніх справ 31.12.2003. З 17.06.2004 йому було встановлено 3 групу інвалідності та виплачено страхове відшкодування, з 25.03.2019 під час повторного огляду МСЕК установлено 2 групу інвалідності. З метою отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із 2-ою групою інвалідності звернувся до УМВС України в Житомирській області, а останнє, в свою чергу, направило висновок для вирішення про її виплату до Міністерства внутрішніх справ України. Розглянувши висновок, Департамент фінансово-облікової політики МВС України повернув матеріали з питання призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із їх невідповідністю вимогам п.4 Порядку № 850 від 21.10.2015, про що дізнався з листа УМВС України в Житомирській області. Вважає, що Міністерством внутрішніх справ України протиправно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки норма п.4 Порядку № 850 від 21.10.2015 не позбавляє права на отримання одноразової грошової допомоги, а тільки встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми в залежності від часу повторного встановлення інвалідності після первинного.

Ухвалою суду від 18.10.2019 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Міністерством внутрішніх справ України направлено до суду відзив на адміністративний позов з проханням у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Заперечуючи проти позовних вимог відповідач указав, що 02.07.2015 було прийнято Закон України «Про Національну поліцію», який набрав чинності 07.11.2015. Даним законом, зокрема, було визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію». Отже, позивач обґрунтовує свою правову позицію шляхом застосування до спірних правовідносин нормативно-правовий акт, що втратив чинність і на спірні правовідносини не розповсюджується. Також, аналіз Порядку № 850 свідчить про те, що ним не передбачено призначення і виплата одноразової грошової допомоги особам - ліквідаторам ЧАЕС.

УМВС України в Житомирській області подало до суду пояснення, з яких слідує, що останнє направило висновок до відповідача, а отже виконало свої обов`язки, покладені п.7 та п.8 Порядку № 850. Також зазначає, що з моменту первинного огляду МСЕК ОСОБА_1 минуло більше 2-х років, тому МВС України повернуло матеріали без прийняття рішення.

Дослідивши матеріали справи, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що ОСОБА_2 звільнений з органів внутрішніх справ 27.12.2003 наказом УМВС України в Житомирській області № 175 о/с від 31.12.2003.

За результатами первинного огляду, позивачу з 23.04.2004 було встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, що пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та у зв`язку з цим нараховане та виплачене страхове відшкодування в розмірі 57190,68 грн.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААБ № 546225 від 01.04.2019, ОСОБА_1 за результатами повторного огляду встановлено ІІ групу інвалідності з 25.03.2019 внаслідок захворювання, що пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

З метою отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, позивач звернувся до УМВС України в Житомирській області з відповідною заявою та переліком документів.

Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на підставі заяви та доданих до неї матеріалів складено висновок про призначення одноразової грошової допомоги позивачу, який направлено до МВС України.

Листом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 03.09.2019 № 227/29/105/05-2019 повідомлено позивача про те, що Департаментом фінансово-облікової політики МВС України матеріали з питання призначення одноразової грошової допомоги повернуто у зв`язку із їх невідповідністю вимогам п.4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року.

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зважає на наступне.

07.11.2015 набрав чинності Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII.

За змістом положень пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року.

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію", і відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 р. N 850.

Згідно зі пп.2 п.3 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 р. N 850 (надалі - Порядок № 850), грошова допомога призначається і виплачується у разі: установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Пунктом 7 Порядку № 850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Відповідно до п.8 Порядку № 850, керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Пунктом 9 Порядку № 850 встановлено, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Згідно зі п.14 Порядку № 850, призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Слід указати, що ці підстави є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Водночас, Департаментом фінансово - облікової політики МВС України матеріали ОСОБА_1 з питання призначення одноразової грошової допомоги розглянуто та повернуто без прийняття рішення.

При цьому, лист УМВС України в Житомирській області від 13.02.2019 не містить посилань відповідача на п.14 Порядку № 850, а тому суд вважає, що МВС України не прийняло рішення про відмову в призначенні грошової допомоги.

Тобто спосіб, у який МВС України розглянуло заяву та документи про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, Законом № 565-ХІІ та Порядком № 850 не передбачені.

Щодо посилання відповідача на п.4 Порядку № 850 в частині невідповідності документів позивача про призначення одноразової грошової допомоги, то суд відхиляє їх у зв`язку із наступним.

Суд зауважує, що відповідно до п.2 Порядку № 850, днем виникнення права на отримання грошової допомоги є у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Працівник міліції, а в разі його загибелі (смерті) - члени його сім`ї, батьки та утриманці можуть пред`явити МВС вимоги щодо виплати грошової допомоги протягом трьох років з дня настання події, що дає право на отримання такої допомоги (п.13 Порядку № 850).

У свою чергу пунктом 4 Порядку № 850 передбачено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Зміст наведених положень Порядку № 850 свідчить на користь висновку, що пункт 4 Порядку № 850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження щодо визначення розміру такої допомоги в залежності від часу повторного медичного огляду, в результаті якого встановлена вища група чи іншу причина інвалідності або більший відсоток втрати працездатності. Вказана норма Порядку № 850 регулює лише порядок визначення розміру допомоги, проте не встановлює підстави для її призначення та виплати.

Також суд ураховує, що Законом України "Про міліцію" не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку № 850.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, суд вважає, що п.4 Порядку № 850 не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" та підставою для відмови у затвердженні висновку управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про її призначення, повернення матеріалів позивача без розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 30 січня 2018 року № 822/1579/17, від 13 лютого 2018 року № 808/1866/16 та № 806/845/16, від 01 серпня 2018 року у справі № 750/5060/17 та від 18 жовтня 2018 р. у справі № 369/13187/17.

Беручи до уваги викладене, а також те, що відповідачем не прийнято рішення про відмову у призначенні допомоги, враховуючи приписи ч.2 ст.9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та приходить до висновку про протиправність дій Міністерства Внутрішніх Справ України щодо повернення матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в зв`язку з невідповідністю вимогам п.4 Порядку № 850 від 21.10.2015.

Щодо вимоги зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути матеріали та призначити грошову допомогу за встановлену другу групу інвалідності, то суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 70 рішення у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

При розгляді справи "Кечко проти України", Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, як що чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Окрім того, суд враховує, що статтею 13 "Право на ефективний засіб юридичного захисту" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahalv. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

З огляду на зазначене, а також ураховуючи встановлений у судовому порядку факт протиправності дій Міністерства внутрішніх справ України та, з метою повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 2 групи інвалідності з 25 березня 2019 року, внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обовязків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року.

Згідно зі ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.72 вказаного Кодексу).

Відповідно до ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.73 вказаного Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У даній справі відповідачем - Міністерством внутрішніх справ України правомірності своїх дій доведено не було, тому, суд вважає, що позов слід задовольнити.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10, Мсп601,Центральна Частина Києва, Київ,01601, код ЄДРПОУ 00032684), третя особа Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (Старий Бульвар, 5/,37, м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 40108625) про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити.

Винати протиправними дії Міністерства Внутрішніх Справ України щодо повернення матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в зв`язку з невідповідністю вимогам п.4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням йому 2 групи інвалідності з 25 березня 2019 року, внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обовязків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова