Рішення № 86631185, 26.12.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року ЛуцькСправа № 140/3156/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Громадської ради доброчесності, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вища кваліфікаційна комісія суддів України про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Громадської ради доброчесності (далі - ГРД, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі - ВККСУ, третя особа) про визнання протиправним та скасування висновку про невідповідність позивача як судді Ківерцівського районного суду Волинської області суду критеріям доброчесності та професійної етики, затвердженим Громадською радою доброчесності 22.09.2019.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.1).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є суддею Ківерцівського районного суду Волинської області і відносно нього відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ВККСУ проводилося кваліфікаційне оцінювання. В межах процедури кваліфікаційного оцінювання відповідачем затверджено висновок від 22.09.2019 про невідповідність позивача як судді Ківерцівського районного суду критеріям доброчесності та професійної етики.

Позивач вважає, що оскаржуваний висновок відповідача є безпідставним, необґрунтованим, таким, що містить неправдиві та недостовірні відомості та не підтвердженні належними та допустимими доказами і прийнятий без врахування усіх обставин та вимог чинного законодавства, у зв`язку із чим просить визнати його протиправним та скасувати.

У встановлений судом строк відзиву від відповідача, а також інших заяв, клопотань, пояснень не надійшло, при цьому, копію ухвали про відкриття провадження у справі, а також позовну заяву і додані до неї документи надіслано судом на поштову адресу відповідача - м. Київ, вул. Генерала Шаповала, 9 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а також на електронну адресу ГРД. Проте, зазначений лист повернувся до суду не врученим із відміткою "не знайдено за цією адресою", тобто зазначена копія ухвали не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин. Відтак, в силу вимог частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) слід вважати, що копія ухвали про відкриття провадження у адміністративній справі вручена відповідачу належним чином.

Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ВККСУ подала пояснення на позовну заяву у яких зазначила, що відповідно до пунктів 1, 2 глави 6 розділу II Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03.11.2016 № 143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13.02.2018 № 20/зп-18) (далі - Положення), встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності. Пунктом 11 розділу V Положення встановлено, що рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється в разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала, більшого за 0.

Відповідно до положень частини третьої статті 85 Закону рішенням Комісії від 12.12.2018 № 313/зп-18 запроваджено тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей під час кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.

ОСОБА_1 пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.

ОСОБА_1 склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрала 86,625 бала, за результатами виконаного практичного завдання - 89,5 балів. На етапі складення іспиту суддя загалом набрав 176,125 балів.

Рішенням Комісії від 25.04.2019 № 59/зп-18 затверджено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді "Іспит", складеного 26.07.2018, зокрема, судді Ківерцівського районного суду Волинської області Костюкевича О.С., якого допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди".

22.09.2019 електронною поштою до Комісії надійшов висновок про невідповідність судді Ківерцівського районного суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики". Зазначений висновок складено та подано без дотримання вимог підпункту 4.10.1 пункту 4.10. розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної Комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13.10.2016 № 81/зп-16 (зі змінами, далі - Регламент), а саме: недотримано десятиденного строку подання висновку до Комісії. 23.09.2019 Комісією проведено співбесіду із суддею, під час якої обговорено питання щодо показників за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності, які виникли під час дослідження суддівського досьє. Разом з тим Комісія, врахувавши думку судді, з підстав зазначених вище, ухвалила протокольне рішення про залишення висновку без розгляду і врахування фактів, у ньому вказаних, як інформації, яка міститься в досьє судді Ківерцівського районного суду Костюкевича О.К.

Під час проведення засідання, Комісією у складі колегії було розглянуто порушені питання у висновку ГРД та відповідні пояснення, які були надані позивачем з приводу порушених питань.

Комісія, розглянувши питання про результати кваліфікаційного оцінювання судді Ківерцівського районного суду ОСОБА_1 , визначила, що суддя Костюкевич О.К. за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 750,125 бала та визнала таким, що відповідає займані посаді та прийняла відповідне рішення від 23.09.2019 №813/ко-19. Однак це рішення набирає чинності в порядку, визначеному підпунктом 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії судців України. На сьогодні розгляд питання про підтримку вказаного рішення колегії Комісії, ухваленого у межах процедури кваліфікаційного оцінювання судді Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді, відповідно до абзацу третього підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не відбувся.

Просить врахувати надані пояснення при прийнятті рішення.

Від учасників справи інших заяв по суті справи не надходило.

Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що Указом Президента України від 13.08.2002 №712/2002 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Луцького районного суду Волинської області строком на п`ять років.

Постановою Верховної Ради України № 528-VII від 18.03.2008 обраний на посаду судді Луцького міськрайонного суду Волинської області - безстроково.

Указом Президента України від 02.02.2009 № 57/2009 «Про переведення судді» позивача переведено на посаду судді Ківерцівського районного суду Волинської області.

Рішенням ВККСУ від 07.06.2018 призначено кваліфікаційне оцінювання та визначено графік проведення іспитів 2188 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, серед яких суддя Ківерцівського районного суду Волинської області Костюкевич О.К.

23.09.2019 ВККСУ проведена співбесіда з ОСОБА_1 за результатами дослідження досьє судді у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.

Напередодні проведення співбесіди, позаробочий час 22.09.2019 на електронну адресу Комісії надійшов висновок ГРД "Про невідповідність судді Ківерцівського районного суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики", затверджений 22.09.2019 (далі -висновок). Вказаний висновок Комісією зареєстровано 23.09.2019.

З висновку від 22.09.2019 вбачається, що підставами для його прийняття стало те, що:

1) Суддя вчинив дії, які негативно впливають на авторитет правосуддя.

(підпункт 3.14 пункту 3 Індикаторів визначення невідповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики, затверджених рішенням Громадської ради доброчесності від 11.01.2019).

2) Суддя ухвалював рішення, обумовлені корпоративною солідарністю, маніпулюючи обставинами чи законодавством (підпункт 1.8 пункту 3 Індикаторів визначення невідповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики, затверджених рішенням Громадської ради доброчесності від 11.01.2019) .

Крім того у висновку додатково звернуто увагу на інформацію, яка є недостатньою для висновку про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, однак має бути врахована в сукупності з іншими обставинами, які характеризують його за цими критеріями. Зокрема, звернуто увагу на неналежне виконання позивачем як головою суду Закону України «Про доступ до публічної інформації », а саме за зверненнями ОСОБА_2 , які не одноразово були предметом судового оскарження. Зазначено що у своєму позові до суду ОСОБА_3 також звернув увагу на те, що один із його повторних запитів судом зареєстровано не було, або було зареєстрованим під хибним номером, оскільки дві відповіді суду на його запити містили один і той же вихідний номер. Суд дійшов висновку, що запитувана позивачем інформація не стосується його особисто та не є публічною в розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації-". Громадська рада доброчесності не погоджується з таким твердженням суду та вважає, що суддя як голова суду був зобов`язаний забезпечити дотримання принципу відкритості судової влади та надати ОСОБА_3 інформацію у відповідь на його запити. Поведінка, яку демонструє суддя, для учасників процесу та інших осіб не є еталоном порядності і справедливості, прикладом чесності. Така поведінка судді підриває упевненість громадян у справедливості судової системи.

На підставі викладених фактів Громадська рада доброчесності зробила оцінку про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики (а.с. 24-26).

23.09.2019 розглянувши питання про результати кваліфікаційного оцінювання судді Ківерцівського районного суду ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді, ВККСУ прийняла рішення від 23.09.2019 №813/ко-19, яким визнала суддю Ківерцівського районного суду ОСОБА_1 таким, що відповідає займаній посаді (набрав 750,125 бала), вказавши, що рішення набирає чинності відповідно до підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту ВККСУ (а.с. 65-70).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

При цьому, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій. Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб`єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Отже, визначальною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним владних управлінських функцій. Водночас, за законом надання правового захисту у порядку адміністративного судочинства правам, свободам, інтересам, що порушені суб`єктом владних повноважень, не пов`язується з обов`язковим віднесенням такого суб`єкта до системи органів державної влади або місцевого самоврядування, а так само не ставиться у залежність від наявності або відсутності у такого суб`єкта владних повноважень статусу юридичної особи.

Так, правовий статус та завдання ГРД визначені статтею 87 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини 1 якої ГРД утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.

Частиною першою статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або не підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.

Згідно з пунктом 16 частини четвертої статті 85 названого Закону суддівське досьє має містити висновок ГРД (у разі його наявності).

З аналізу змісту вказаних норм видно, що на ГРД покладено функцію щодо участі у проведенні кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

Тобто, відповідач у зазначений спосіб приймає участь у формуванні суддівського корпусу, впливає на суддівську кар`єру та наділений з цією метою відповідними владними повноваженнями, а тому, за висновком суду, є іншим суб`єктом при здійсненні владних управлінських функцій на підставі законодавства і, відповідно, є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України та належним відповідачем за даним адміністративним позовом.

Також варто відмітити, що за сферою правового регулювання Закон України "Про судоустрій і статус суддів" визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, тобто містить норми саме публічного права.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Висновок ГРД, затверджений відповідним рішенням, як одностороннє владне волевиявлення, є обов`язковими для розгляду іншим суб`єктом, зокрема, Комісією, стосується прав та інтересів конкретно визначеної особи та, відповідно, є правовим актом індивідуальної дії, на підставі якого виникають публічно-правові відносини.

Отже, процес надання для Комісії висновку про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики, містить усі ознаки владної управлінської діяльності, на основі закону, з огляду на що прийнятий відповідачем висновок, як акт індивідуальної дії з правовими наслідками для позивача, має відповідати критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, суд вважає, що даний спір стосується проходження позивачем публічної служби.

Враховуючи, що складання та надання висновку про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики, який за своєю суттю є актом індивідуальної дії, є здійсненням владних управлінських функцій та стосується проходження позивачем публічної служби, а також зважаючи на те, що спірний висновок ГРД безпосередньо стосується прав та законних інтересів позивача, які вона вважає порушеними, даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами КАС України.

Згідно з частиною першою статті 87 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ГРД утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.

Відповідно до частини шостої статті 87 вказаного Закону Громадська рада доброчесності: 1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 2) надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 3) надає, за наявності відповідних підстав, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє; 4) делегує уповноваженого представника для участі у засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді); 5) має право створити інформаційний портал для збору інформації щодо професійної етики та доброчесності суддів, кандидатів на посаду судді.

Абзацом 2 частини третьої статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.

Статтею 2 Регламенту ГРД передбачено, що завданням Ради як інструменту громадськості, що встановлений Законом України "Про судоустрій і статус суддів", є утвердження доброчесності та високих стандартів професійної етики у суддівському корпусі. З цією метою Рада сприяє Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання шляхом надання інформації про них або висновків про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) цим критеріям.

Підпунктом 4.10.1 пункту 4.10 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженим Рішенням ВККСУ 13.10.2016 № 81/зп-16 (далі - Регламент ВККСУ) передбачено, що інформація щодо судді (кандидата на посаду судді) (далі - інформація) або висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності (далі - висновок) надається до Комісії Громадською радою доброчесності не пізніше ніж за 10 днів до визначеної Комісією дати засідання з проведення співбесіди стосовно такого судді (кандидата на посаду судді) (далі - співбесіда). Інформація або висновок подаються до Комісії у паперовій або електронній формі безпосередньо чи за допомогою засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію подання документів. Приймання Комісією інформації або висновку завершується о 18 год. 00 хв. (о 24 год. 00 хв. у разі направлення електронною поштою) дня, який передує першому з 10 днів до визначеної Комісією дати проведення співбесіди. Інформація або висновок вважаються поданими, якщо отримані Комісією у строк, визначений абзацом третім цього пункту. У разі недотримання Громадською радою доброчесності строку, визначеного абзацом третім цього пункту, питання щодо розгляду матеріалів, вирішується Комісією у складі колегії під час проведення засідання, про що ухвалюється протокольне рішення. Висновок, що надійшов після початку засідання з проведення співбесіди, Комісією не розглядається.

Відповідно до підпункту 4.10.2 пункту 4.10 Регламенту ВККСУ суддя (кандидат на посаду судді) має бути ознайомлений Громадською радою доброчесності з інформацією, що може свідчити про невідповідність його критеріям професійної етики та доброчесності (далі - інформація негативного характеру) або висновком, та має право надати Громадській раді доброчесності відповідні пояснення.

Згідно з частинами першою, другою статті 19 Регламенту ГРД за результатами аналізу та (або) перевірки інформації щодо судді (кандидата на посаду судді) Рада колегією приймає вмотивований висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та (або) доброчесності, якщо визнає: 1) достовірною інформацію, яка є достатньою для такого висновку; або 2) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію доброчесності чи професійної етики, що може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади. У висновку наводяться посилання на джерела інформації, а в разі необхідності самі джерела додаються до висновку.

Про необхідність надання саме обґрунтованого висновку йдеться також і у Висновку Ради Європи від 10.04.2017 щодо Регламенту ГРД (п. 3.4), а саме: усі рішення судової ради про призначення, просування по службі, оцінку, дисциплінарну відповідальність та будь-які інші рішення, що стосуються кар`єри суддів, повинні бути обґрунтованими, що кореспондується з вимогами, встановленими у частині другій статті 2 КАС України.

Суд звертає увагу, що поняття "доброчесність" чинним законодавством не визначене, а тому є оціночним поняттям, на чому зауважено також і у згаданому Висновку Ради Європи щодо ГРД, а також у Звіті Ради Європи та Асоціації правників України про результати моніторингу діяльності ГРД в контексті стандартів і рекомендацій Ради Європи.

Як вбачається з наведених норм Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Регламенту ГРД, обсяг оцінювання, що здійснюється ГРД, обмежується питаннями професійної етики та доброчесності суддів (кандидатів на посаду судді).

Поряд з цим, відповідно до пункту 11 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді), показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС України від 03.11.2016 №143/зп-16, відповідність кандидата на посаду судді критерію доброчесності оцінюється (встановлюється) за такими показниками:

11.1. Достовірність відомостей, зазначених кандидатом на посаду судді у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларації про доходи від професійної діяльності для самозайнятої особи, фізичної особи - підприємця.

11.2. Достовірність відомостей, зазначених кандидатом на посаду судді у декларації родинних зв`язків та декларації доброчесності, а також інших документах, поданих кандидатом.

11.3. Наявність інформації про вчинення кандидатом на посаду судді проступків або правопорушень, які свідчать про його недоброчесність, а також фактів притягнення його до відповідальності.

11.4. Наявність незабезпечених зобов`язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя.

11.5. Відповідність витрат і майна кандидата на посаду судді та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам.

11.6. Дотримання кандидатом на посаду судді законодавства, що регулює його професійну діяльність.

11.7. Надання адвокатом (патентним повіреним) правової допомоги з питань, які відповідають рівню його компетенції.

11.8. Чесність і сумлінність при здійсненні професійної діяльності.

11.9. Інші дані, які можуть вказувати про відповідність кандидата на посаду судді критерію доброчесності.

Ці показники оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, яка міститься у досьє кандидата на посаду судді, зокрема:

1) інформації та документів, наданих кандидатом на посаду судді, та будь-якої іншої інформації, яка міститься у досьє кандидата на посаду судді;

2) інформації, наданої центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, органом державного фінансового контролю в Україні, іншими органами державної влади, установами та організаціями;

3) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

4) декларації родинних зв`язків та декларації доброчесності кандидата на посаду судді;

5) результатів повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (у разі її проведення);

6) висновку Громадської ради доброчесності (за наявності);

7) іншої інформації, що включена до досьє кандидата на посаду судді.

Відповідність кандидата на посаду судді критерію професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками:

10.1. Відповідність витрат і майна кандидата на посаду судді та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам.

10.2. Відповідність кандидата на посаду судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції.

10.3. Для науковців:

10.3.1. Дотримання норм та принципів, що визначають моральну поведінку вченого, його відповідальність перед суспільством, а також дотримання норм та принципів Етичного кодексу ученого України.

10.4. Для адвокатів:

10.4.1. Дотримання принципів та засад здійснення адвокатської діяльності щодо високих етичних стандартів поведінки та дотримання адвокатами особливих деонтологічних вимог і правил, визначених Правилами адвокатської етики.

10.5. Наявність фактів притягнення кандидата на посаду судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про неетичність його поведінки.

10.6. Інша інформація, що міститься у досьє кандидата на посаду судді.

Ці показники оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у досьє кандидата на посаду судді, та співбесіди.

Отже, будь-яке рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема й висновок ГРД, має бути обґрунтованим, ґрунтуватись на достовірних обставинах та підтверджуватись відповідними доказами.

Оцінюючи висновок ГРД на предмет його обґрунтованості по суті висвітлених у ньому питань, суд звертає увагу на таке.

Підставою для висновку про невідповідність ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики ГРД зазначила про виявлення нею таких даних:

1) Суддя вчинив дії, які негативно впливають на авторитет правосуддя (підпункт 3.14 пункту 3 Індикаторів визначення невідповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики, затверджених рішенням Громадської ради доброчесності від 11.01.2019).

Таким фактом на думку відповідача є те, що згідно з даними досьє судді, починаючи з 2009 року, позивач незмінно перебуває на посаді голови суду три строки поспіль. Так, він призначався/обирався на цю посаду 24.02.2009, 16.04.2015, 06.04.2017. Відповідно до принципу, втіленого у законодавстві, зайняття посади голови суду повинно обмежуватися двома строками поспіль. Після 2014 року реалізація цього принципу стала однією з необхідних умов відновлення довіри до судової влади. На переконання відповідача, обрання судді головою суду три рази поспіль є порушенням правила про обрання на адміністративну посаду "не більше двох строків поспіль" (стаття 20 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), яке слід розуміти так, що суддя не може обіймати одну й ту саму адміністративну посаду в суді більше як два строки послідовно один за одним, незалежно від того, коли і за яким законом його було обрано (призначено) на цю посаду. До послідовного зайняття адміністративної посади потрібно відносити і випадки припинення повноважень на адміністративній посаді і обрання на цю посаду знов через деякий час за умови, що протягом цього часу зазначену посаду не обіймала інша особа.

2. Суддя ухвалював рішення, обумовлені корпоративною солідарністю, маніпулюючи обставинами чи законодавством (підпункт 1.8 пункту 3 Індикаторів визначення невідповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики, затверджених рішенням Громадської ради доброчесності від 11.01.2019).

Зокрема зазначено, що 31.10.2014 суддя закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо судді Рожищенського районного суду Волинської області ОСОБА_5 . Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 12.08.2014, ОСОБА_5 керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, скоїв ДТП внаслідок чого кілька осіб отримали тілесні ушкодження. Факт алкогольного сп`яніння судді було підтверджено висновком щодо результатів медичного огляду №2139 від 12.08.2014.

На думку громадської ради суддя допоміг ОСОБА_5 . уникнути покарання. У своєму рішенні він послався на гарантії незалежності та недоторканності суддів, які нібито виключають можливість притягнення суддів до адміністративної відповідальності за загальною процедурою. Так, суддя процитував Рішення Конституційного Суду України щодо гарантій недоторканності судців №19-рп/2004 від 01.12.2004, яким КСУ дав офіційне тлумачення положенням Закону України "Про статус судців". Однак цей Закон втратив чинність в 2010 році, з прийняттям Закону України "Про судоустрій і статус судців", яким гарантії недоторканності судді було поширено лише на випадки притягнення до кримінальної відповідальності.

Більше того, суддя стверджував таке: "Відповідно до cтатті 13 Закону України «Про статус суддів», який діяв до вступу у законну силу Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суддям забезпечена недоторканість. Судді не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності і взяті під варту без згоди Верховної Ради України. Вони не можуть бути піддані заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, без згоди органу, який обрав суддю на посаду". Однак останнє положення було виключено з закону ще 1999 року.

Таким чином, мотивуючи своє рішення, суддя використав положення закону, які втратили чинність ще 1999 року, та зманіпулював при цьому Рішенням Конституційного Суду України, яке було прийнято через п`ять років після виключення цього положення із закону. Таке свавільне тлумачення та використання закону суддею допомогло ОСОБА_5 уникнути покарання за керування автомобілем в нетверезому стані.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на наступне.

Позивач дійсно тричі призначався/обирався на посаду голови суду 24.02.2009, 16.04.2015, 06.04.2017.

Суд зазначає, що в періоди обрання позивача головою суду, ці питання регламентувалися різними Законами, а саме Законом України «Про судоустрій» від 07.02.2002 № 3018-ІІІ (втратив чинність 03.08.2010), Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI; та Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII.

У своєму Рішенні Рада суддів України «Щодо нового порядку обрання суддів на адміністративні посади» від 02.04.2015 № 34, зазначила, що особи, які були призначені на адміністративні посади відповідно до законодавства, що діяло раніше, є такими, що можуть бути обраними на адміністративну посаду в суді і обіймати її два строки поспіль. У ці строки не враховується і строк попереднього перебування на адміністративній посаді.

Суд зазначає, що за загальним правилом норми нового закону зворотної дії в часі не мають, тому обрання голови суду за нормами нового закону, не може розцінюватись як перебування на посаді другий строк поспіль.

На думку суду, враховуючи зазначені обставини, позивачем не було порушено вимог статті 20 Закону України "Про судоустрій і статус суддів» та норм Кодексу суддівської етики.

Також з цього приводу суд звертає увагу на те, що у своєму висновку відповідач сам стверджує, що існує і інше законодавче тлумачення даного питання, яке відмінне від позиції ГРД, та називає його помилковим.

Вказане свідчить про те, що відповідач намагається трактувати норми чинного законодавства на власний розсуд, що на думку суду, не входить до його повноважень.

Частиною другою статті 20 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII встановлено, що голова місцевого суду, його заступник, голова апеляційного суду, його заступники, голова вищого спеціалізованого суду, його заступники обираються на посади зборами суддів відповідного суду з числа суддів цього суду.

Статтею 13 Кодексу суддівської етики встановлено, що суддя, що перебуває на адміністративній посаді в суді, повинен утримуватися від поведінки, дій або висловлювань, які можуть призвести до виникнення сумнівів у єдиному статусі суддів і в те, що професійні судді здійснюють колективне вирішення питань організації роботи суду.

Відповідно до зазначених норм обрання голови суду здійснюється зборами суддів відповідного суду. Вибори проводяться із дотриманням процедури, а голосування за кандидатів є таємним. Обрання на адміністративну посаду судді зборами суддів, фактично засвідчує можливість такої особи належно виконувати покладені на неї обов`язки та довіру колективу.

Аналіз зазначених норм законодавства дає суду підстави стверджувати, що сам по собі факт перебування особи на адміністративній посаді три строки поспіль не може свідчити про порушення норм законодавства та суддівської етики.

У своєму висновку відповідач лише констатує факт перебування позивача на адміністративній посаді та норми законодавства.

Однак, суд зазначає, що у висновку жодним чином не обґрунтовано в чому саме полягав негативний вплив чи негативні наслідки для авторитету правосуддя зайняття позивачем посади голови суду більше двох строків поспіль, як це передбачено підпунктом 3.14 пункту 3 Індикаторів, в чому є порушення статті 20 Закону та статті 13 Кодексу суддівської етики.

Щодо ухвалення рішення, обумовлених корпоративною солідарністю, маніпулюючи обставинами чи законодавством (підпункт 1.8 пункту 3 Індикаторів визначення невідповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики, затверджених рішенням Громадської ради доброчесності від 11.01.2019), суд зазначає наступне.

В даному випадку за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 суд прийняв постанову про закриття провадження. Уданій постанові суддею були наведено мотиви та підстави для її прийняття. Вказана постанова набрала законної сили та є чинною.

Суд зазначає, що принцип верховенства права у рішеннях ЄСПЛ щодо України стосується вимог «якості» закону та юридичної визначеності. Так, принцип верховенства права вимагає дотримання вимог «якості» закону, яким передбачається втручання у права особи та в основоположні свободи.

Інший елемент змісту принципу верховенства права ЄСПЛ розглянув у справі «Христов проти України» (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04) рішення від 19 лютого 2009 року: 33). Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду

Виходячи із зазначеного у даному випадку судове рішення відносно ОСОБА_5 , яке постановив позивач набрало законної сили та є остаточним, а відтак не може бути поставлено під сумнів будь-ким.

Крім цього, суд зазначає, що відповідач у висновку від 22.09.2019 фактично дає оцінку судовому рішенню, трактує його на правильність застосування суддею нормативних актів, та наводить аргументи, чому він вважає висновки суду помилковими, що є неприпустимим та не входить до повноважень Громадської ради доброчесності.

Суд звертає увагу на ту обставину, що Громадська рада доброчесності утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання. Однак в її повноваження не входить перевірка судових рішень на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до частини третьої статті 126 Конституції України суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

У даному випадку такі обставини у діях судді відсутні.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, судової практики Європейського суду з прав людини та обставин справи, суд дійшов висновку, що необхідним для прийняття ГРД висновку про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики є визнання ГРД достовірною інформації, яка є достатньою для такого висновку, або наявність обґрунтованого сумніву щодо доброчесності та професійної етики особи, що має ґрунтуватись на чітких, обгрунтованих та об`єктивних критеріях такого визнання (оцінювання) і повинно підтверджуватися достатньою і достовірною інформацією.

Таким чином, згідно з положеннями статті 87 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 19 Регламенту ГРД, висновки ГРД повинні бути обґрунтованими, а викладені в них обставини - достовірно підтвердженими. Лише належно обґрунтовані висновки (із чітким викладенням фактів і доказів, а також оцінка доказів з ретельним віднесенням факту до відповідної категорії) дають основу для висновку про недоброчесність. Належно обґрунтовані висновки мають містити мінімальні складові (правову підставу, встановлені факти, оцінку доказів, віднесення факту до відповідної категорії тощо) та слугують основою для правильного та справедливого рішення. Окрім того, лише належно викладені рішення можуть бути основою для формування практики визнання поведінки недоброчесною та такою, що порушує правила етики судді.

Водночас, ГРД під час складання своїх рішень, не повинна перебирати на себе компетенцію інших органів влади в частині встановлення фактів, що згідно з нормами чинного законодавства України прямо не належать до компетенції ГРД, а віднесені до компетенції інших органів держави, зокрема, наводити висновки щодо достатності підстав вважати встановленими відповідні обставини, у разі відсутності рішення такого компетентного органу, прийнятого у визначеному чинним законодавством України порядку

Підсумовуючи викладене у сукупності, суд вважає, що викладені в оскаржуваному висновку доводи ГРД не є достатніми для висновку про наявність обґрунтованого сумніву чи можливість виникнення обґрунтованого сумніву щодо відповідності позивача критерію доброчесності чи професійної етики.

Доводи відповідача, викладені у висновку, ґрунтуються на припущеннях, не доведених обставинах, є необ`єктивними та неправомірними, а відтак, не можуть бути підставою для його для прийняття.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями представника Комісії, висновок складено та подано до Комісії без дотримання вимог Регламенту Комісії, а саме: не дотримано строку подання висновку до Комісії, висновок ГРД зареєстровано в день проведення співбесіди (23.09.2019), а не за 10 днів; не зазначено інформації щодо пояснень судді, відмови від їх надання, мотивів та підстав їх врахування або відхилення, відомостей щодо можливості судді ознайомитись з висновком.

Ненадання можливості позивачу надати пояснення щодо питань, які зазначені у висновку ГРД, на переконання суду, свідчить про неповне отримання інформації, використання її без належної перевірки.

При цьому, судом наголошується, що ненадання позивачу можливості подати пояснення з приводу отриманої щодо нього негативної інформації позбавило позивача права на участь у процесі прийняття рішення щодо нього.

Враховуючи викладене у сукупності, суд вважає, що оскаржуваний висновок ГРД від 22.09.2019 не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, прийнятий без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, є протиправним та порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких гуртуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано жодних заперечень проти позовних вимог, жодних доказів в обґрунтування викладеного у оскаржуваному висновку та на спростування викладених обставин позивачем в позовній заяві.

Керуючись статтями 243-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати висновок Громадської ради доброчесності від 22.09.2019 про невідповідність судді Ківерцівського районного суду Волинської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ).

Відповідач: Громадська рада доброчесності (03109, м. Київ, вул. Генерала Шаповала, 9).

Третя особа: Вища кваліфікаційна комісія суддів України (03109, м. Київ, вул. Генерала Шаповала, 9, код ЄДРПОУ 37316378).

Суддя Р.С. Денисюк