Рішення № 86630988, 26.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року Справа № 160/8723/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду у вересні 2019 року надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОККПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (вул. Казакова, 3, м. Дніпро, 49107, код ЄДРПОУ 39788766) в якій позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН2381/1511/НП/АВ/ТД-ФС/521 від 04 червня 2019 року про накладення штрафу на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 125190,00 грн.; визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН2381/1511/НП/АВ/МГ-ФС/522 від 04 червня 2019 року про накладення штрафу на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 166920,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувані постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, адже відомості, що містяться в акті інспекційного відвідування, на підставі якого їх прийнято, не відповідають дійсності, прийняті з порушенням процесуальних особливостей проведення інспекційного відвідування, порядок проведення інспекційного відвідування, за яким проводилася перевірка, не відповідає нормам чинного законодавства України.

Позивач зазначає, що ОСОБА_2 було прийнято на посаду продавця з 01.05.2019, що підтверджується наказом № 5 від 30.04.2019, трудовим договором від 01.05.2019 та даних за якими формування повідомлення до органів доходів і зборів за формою F3001001 відбулося саме 01.05.2019.

Також позивач зазначив, що встановлення інспекційним відвідуванням не нарахування та невиплата ФОП ОСОБА_1 у 2019 році звільненим працівникам компенсації за невикористані дні щорічної відпустки не відповідає дійсності, адже працівникам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було виплачено компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, що підтверджується поясненнями із зазначенням відсутності претензій до ФОП ОСОБА_1 .

Одночасно позивач посилається на порушення відповідачем порядку проведення інспекційного відвідування, а саме непогодження її проведення з Мінсоцполітики, невідповідність питань, що зазначені у зверненні особи про порушення трудового законодавства, а також неправомірного застосування Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017.

Додатково представником позивача до суду було надано письмові пояснення, в яких зазначає, що, грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки не відноситься до мінімальних державних гарантій в оплаті праці, а тому застосування штрафу на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП є протиправним.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/8723/19.

Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області до суду надано відзив на позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що перевіркою питання оформлення трудових відносин під час здійснення інспекційного відвідування 06.05.2019 ФОП ОСОБА_1 , в магазині «Сезам» було встановлено особу, що працювала без оформлення трудового договору, при цьому договір про прийняття ОСОБА_2 на роботу від 01.05.2019 та наказ № 5 від 30.04.2019, було надано лише 07.05.2019, а повідомлення про прийняття на роботу було подано лише 06.05.2019 о 17 год. 07 хв., тобто після інспекційного відвідування. Також під час інспекційного відвідування встановлено, що ФОП ОСОБА_1 звільненим працівникам не нараховано та не виплачено компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки.

Також відповідач зазначає, що оскаржувані постанови про накладення штрафу були винесені відповідно до приписів Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013. при цьому, вказаним порядком, не встановлений обов`язок відповідача контролювати час отримання позивачем рішення про розгляд справи про накладення штрафу.

19.12.2019 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом отримано клопотання відповідача про перенесення розгляду справу на іншу дату, мотивуючи своє клопотання великим навантаженням відділу юридичного забезпечення Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Суд, розглянувши вказане клопотання не вбачає підстав для його задоволення, оскільки відповідачем не наведено обгрунтованих та поважних причин щодо неможливості прийняття участі в судовому засіданні у даній справі.

Разом з тим, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта..

Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 08.05.2019 № 521-І «Про проведення інспекційного відвідування», який винесено на підставі звернення ОСОБА_5 від 16.04.2019 щодо порушення стосовно неї законодавства про працю, було проведено інспекційне відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатами якого складено акт № ДН2381/1511/НП/АВ від 13.05.2019.

В ході інспекційного відвідування виявлено порушення з боку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ч. 1 ст. 21 та ч. ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, а саме: під час здійснення інспекційного відвідування о 12 год. 02 хв. 06 травня 2019 року за адресою здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 , магазин «Сезам» у виробничому приміщенні магазину знаходилася особа, що виконувала обов`язки продавця. Зі слів вказаної особи, така знаходилася на стажуванні перший день. Чоловік, що з`явився в магазині, назвався сином ФОП ОСОБА_1 – ОСОБА_7 та заборонив надавати будь-які пояснення інспектору, при цьому на підтвердження трудових відносин було надано договір на ім`я ОСОБА_6 від 17.10.2018.

Разом з тим, 07 травня 2019 року ФОП ОСОБА_1 надав документи відповідно до яких ОСОБА_6 працювала у період з 18.10.2018 по 03.04.2019 та пояснив, що 06.05.2019 в магазині «Сезам» працювала ОСОБА_2 , яка під час проведення інспекційного відвідання перехвилювалася та надала невірну інформацію.

При цьому 07.05.2019 ФОП ОСОБА_1 було надано наказ від 30.04.2019 № 5 про прийняття на роботу ОСОБА_2 з 01.05.2019, а повідомлення про прийняття на роботу було подано 06.05.2019 о 17 год. 07 хв., що, за висновком інспектора, свідчить про фактичне допущення фізичної особи до роботи без укладання трудового договору та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

На підставі вказаних обставин Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області, за порушення ч. 1 ст. 21 та ч. ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України до позивача застосовано штраф у розмірі 125190,00 грн. про що винесено постанову № ДН2381/1511/НП/АВ/ТД-ФС/521 від 04 червня 2019 року.

Також під час інспекційного відвідування відповідачем було встановлено порушення позивачем ч. 1 ст. 83 КЗпП України, а саме, що ФОП ОСОБА_1 звільненим працівникам не нараховувалась та не виплачувалася компенсація за невикористані дні щорічної відпустки: 1) наказом про припинення трудового договору від 28.02.2019 № 3 звільнено ОСОБА_3 , при звільненні не нараховано та не виплачено компенсації за 9 днів невикористаної щорічної відпустки; 2) наказом про припинення трудового договору від 28.02.2019 № 2 звільнено ОСОБА_4 , не нараховано та не виплачено компенсації за 2 дні невикористаної щорічної відпустки; 3) наказом про припинення трудового договору від 10.03.2019 № 4 звільнено ОСОБА_5 , при звільненні не нараховано та не виплачено компенсації за 10 днів невикористаної щорічної відпустки; 4) наказом про припинення трудового договору від 02.04.2019 № 5 звільнено ОСОБА_6 , при звільненні не нараховано та не виплачено компенсації за 11 днів невикористаної щорічної відпустки. За висновком відповідача, встановлені обставини призвели до недотримання ФОП ОСОБА_1 вимог ст. 12 Закону України «Про оплату праці».

Постановою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН2381/1511/НП/АВ/МГ-ФС/522 від 04 червня 2019 року до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 166920,00 грн. на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Надаючи оцінку оскаржуваним постановам, суд зазначає, що відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 «Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпПУ працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Суд зазначає, що за приписами статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються, зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Верховний Суд у постанові від 31.01.2019 в адміністративній справі № 809/799/17 виклав правову позицію, відповідно до якої органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення в першу чергу повинні ураховувати особливості правового регулювання, визначені законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, одночасно звертаючи увагу на правила, перелічені в частині п`ятій статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та, якщо певні правовідносини не врегульовані законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, звертатись до інших норм Закону № 877-V.

Закону, який би регулював правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері дотримання законодавства про працю та зайнятість населення на цей час немає, а тому спеціальним законодавчим актом, який регулює ці правовідносини, є Закон № 877-V, незважаючи на те, що він регулює правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності для багатьох органів контролю.

Згідно з наказом № 521-І від 03.05.2019 «Про призначення інспекційного відвідування» встановлено, що захід контролю був призначений та проведений на підставі звернення працівника ОСОБА_5 щодо порушення стосовно неї законодавства про працю.

При цьому необхідно зазначити, що сам Акт інспекційного відвідування взагалі не містить жодного посилання, що позаплановий захід було здійснено за зверненням особи щодо перевірки порушень законодавства про працю.

Статтею 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що підставою для здійснення позапланового заходу є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Однак, відповідачем не надано доказів попереднього погодження проведення інспекційного відвідування з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю).

Також, суд звертає увагу на перевищення відповідачем наданих законом повноважень під час проведення інспекційного відвідування, адже статтею 6 вищевказаного Закону встановлено, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що питання, які були предметом перевірки, пов`язані зі зверненням ОСОБА_5 та не доведено, що ОСОБА_5 просила провести перевірку з питань, які були предметом інспекційного відвідування.

Так, відповідно до звернення від 22.04.2019, ОСОБА_5 зазначила про існування підозри, що вона не була офіційно працевлаштована у ФОП ОСОБА_1 , оскільки відсутня сплата страхових внесків до органів Пенсійного фонду України.

Таким чином, жодних питань щодо невиплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, ОСОБА_5 не порушувалося.

Також судом встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , щодо яких виявлено під час інспекційного відвідування порушення, до відповідача з відповідними зверненнями щодо порушення їх прав не зверталися.

Так само не зверталася з такою заявою і ОСОБА_2 ..

Натомість в матеріалах справи містяться нотаріально завірені письмові пояснення ОСОБА_4 , згідно з якими остання з 04.02.2019 по 28.02.2019 працювала у ФОП ОСОБА_8 в магазині «Сезам», в день звільнення ОСОБА_4 було виплачено компенсацію за 2 дні невикористаної щорічної відпустки, у зв`язку з чим у ОСОБА_4 відсутні претензії з вказаного приводу.

Вказані обставини є самостійною підставою для скасування оскаржуваних постанов Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, оскільки інспекційне відвідування було проведено відповідачем з порушенням процедури та перевищенням компетенції.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпПУ юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Таким чином, застосування стягнення у вигляді штрафу на підставі абз. 4 ч.2 ст.265 КЗпП України можливо виключно у випадку недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Саме на підставі вказаної норми Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 166920,00 грн., про що винесено оскаржувану постанову № ДН2381/1511/НП/АВ/МГ-ФС/522 від 04 червня 2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати визначається Законом України «Про оплату праці».

Статтею 2 вказаного Закону визначено структуру заробітної плати:

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про оплату прації» норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Суд зазначає, що оплата праці врегульована главою VII КЗпП України, а гарантії та компенсації встановлені у главі VIIІ КЗпП України , в той же час, наведені норми не містять положень щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні працівника, яка передбачена ч. 1 ст. 83 КЗпП України.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про оплату праці» також не передбачено виплату грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки при звільненні працівника, в якості норм оплати праці.

Таким чином, грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки не належить до мінімальних державних гарантій, оскільки не являється нормою чи гарантією в оплаті праці, що передбачені ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оплату праці», або положеннями КЗпП України.

З огляду на викладене, суд знаходить обґрунтованими доводи позивача щодо неправомірності застосування відповідачем штрафу на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, оскільки порушення позивачем ч. 1 ст. 83 КЗпП України шляхом не нарахування та не виплати компенсації днів невикористаної щорічної відпустки не є недотриманням мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Додатково суд зазначає, що відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено.

Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду (п. 7 Порядку).

Матеріалами справи підтверджується, що першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області було прийнято рішення від 22.05.2019 № ДН2381/1511/НП/АВ/ТД/МГ/ІП щодо розгляду справи про накладення штрафу 04 червня 2019 року о 09:00 год. в приміщенні ГУ Держпраці у Дніпропетровській області.

На адресу ФОП ОСОБА_1 було направлено письмове повідомлення.

За правилами ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Під час розгляду даної адміністративної справи встановлено, що відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови не було дотримано вищевказані принципи, оскільки на момент розгляду справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 , у відповідача були відсутні докази щодо отримання особою, яка притягається до відповідальності, повідомлення щодо розгляду справи про накладення штрафу, що суперечить вимогам чинного законодавства. А відтак у відповідача були відсутні правові підстави для розгляду справи та прийняття будь-якого рішення за результатами такого розгляду.

Враховуючи сукупність викладених обставин, суд доходить висновку про протиправність оскаржуваних постанов Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН2381/1511/НП/АВ/ТД-ФС/521 від 04 червня 2019 року та № ДН2381/1511/НП/АВ/МГ-ФС/522 від 04 червня 2019 року

На підставі викладеного, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов ФОП ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ч.1 ст.139 КАС України, якими встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, на користь ФОП ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області необхідно стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3881,60 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОККПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (вул. Казакова, 3, м. Дніпро, 49107, код ЄДРПОУ 39788766) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН2381/1511/НП/АВ/ТД-ФС/521 від 04 червня 2019 року та № ДН2381/1511/НП/АВ/МГ-ФС/522 від 04 червня 2019 року.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (вул. Казакова, 3, м. Дніпро, 49107, код ЄДРПОУ 39788766) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОККПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3881 (три тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна