Рішення № 86630987, 26.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року Справа № 160/11731/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним рішення головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №321/03-08/2019 від 30.10.2019р. про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу роботи зазначеного у трудовій книжці, заробітної плати для обчислення пенсії, але в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацюючих осіб, починаючи з дати звернення - 07.12.2018р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 року визнано протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, поданої його представником ОСОБА_2 07.12.2018 року. Проте, рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №321/03-08/2019 від 30.10.2019 року відмовлено в призначенні пенсії за віком позивачу. Позивач не погоджується з такою відмовою, зазначаючи, що його право на звернення через представника із заявою про призначення пенсії встановлено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

На думку позивача, такі дії відповідача є протиправними, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/11731/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 на адресу суду від відповідача 20 грудня 2019 року надійшов відзив на позовну заяву.

В наданому до суду відзиві зазначено, що документи, передбачені п.2.22 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 щодо підтвердження місця проживання (реєстрації) на території України ОСОБА_1 до пенсійного органу не надав. Таким чином, звернення ОСОБА_1 до Кам`янського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення/перерахунок пенсії є безпідставним..

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 , НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується його паспортом громадянина України для виїзду за кордон, термін дії паспорта продовжено до 12.05.2020 року.

До липня 2000 року ОСОБА_1 проживав за адресою: АДРЕСА_1 та працював на території України, що підтверджується відомостями трудової книжки позивача.

В подальшому в липні 2000 року позивач виїхав на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, де і мешкає зараз за адресою: АДРЕСА_2 .

07.12.2018 року ОСОБА_1 через свого представника Акермана Олега Матвійовича на підставі нотаріально посвідченої довіреності №941/18 від 28.11.2018 року, виданої у Державі Ізраїль, м.Тель-Авів, звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області через Кам`янський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) із заявою про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком як непрацюючому пенсіонеру, в якій також просив направити запити відповідно до записів трудової книжки щодо отримання довідок по заробітній платі, що враховується для обчислення пенсії, довідок про перейменування (реорганізацію) підприємств, інших недостатніх для призначення пенсії документів та врахувати найвигідніший період по заробітній платі.

До вказаної заяви представником позивача було додано всі необхідні та достатні документи для призначення пенсій за віком, а саме: нотаріально посвідчені копії довіреності №941/18 від 28.11.2018 року, паспорта, картки платника податків, оригінали та копії трудової книжки та вкладишу до неї, заява про перерахування пенсійних виплат на банківський рахунок, копія паспорта представника та оригінал для звіряння.

Листом від 17.12.2018 року за вих.№2702/02-07/24 Кам`янський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомив представника позивача, що 13.12.2018 року відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №6 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повернуто без розгляду заяву від 07.12.2018 року про призначення пенсії ОСОБА_1 , оскільки в документах є розбіжності.

Не погоджуючись з наданою відмовою, позивач оскаржив її до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 року у справі №160/5409/19 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, поданої його представником ОСОБА_2 ;

- зобов`язано головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду;

- в іншій частині позову відмовлено.

Вказане рішення суду набрало законної сили 02.09.2019 року, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до ч.1 ст. 370 Кодекс адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

На підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 року у справі №160/5409/19 позивач через свого представника ОСОБА_2 повторно звернувся до Кам`янського відділу обслуговування громадян (сервісний центр).

Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 321/03-08/2019 від 30 жовтня 2019 року відмовлено в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

В обґрунтування прийнятого рішення управлінням зазначено, що відповідно до п. 1.1 Порядку 22-1 заява про призначення пенсії подається безпосередньо до управління Пенсійного фонду України за місцем проживання (реєстрації). ОСОБА_1 до виїзду на постійне місце проживання до країни Ізраїль не проживав у м. Кам`янське Дніпропетровської області, а тому не мав підстав для звернення за призначенням пенсії саме до Кам`янського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Не погоджуючись з наданою відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 25 Конституції України гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (стаття 33 Конституції України).

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Право на пенсію в Україні є конституційним правом громадянина України.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим законом та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 51 цього Закону встановлено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Так, рішенням Конституційного Суду України №25рп/2009 від 07.10.2009 року визнано такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

Таким чином, означеним рішенням встановлено, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Право громадянина на одержання пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" та рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000 року закони, правові акти або окремі положення визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню, як такі, що відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з дня набрання чинності рішенням №25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV виникли підстави, у тому числі, для призначення і виплати пенсії позивачу у розмірі, передбаченому Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

При цьому, відсутність законодавчо визначеного порядку подання громадянами України заяв про призначення пенсії у випадку постійного проживання за межами України, не може бути підставою для позбавлення таких осіб права на соціальний захист, що встановлене Конституцією України.

Згідно з частиною 1 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до частини 5 статті 45 означеного Закону документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно з пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, (далі Порядок № 22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

При цьому, суд враховує, що право особи звернутися до органу УПФУ із заявою про призначення пенсії через свого представника прямо передбачено як статтею 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», так. П.1.1 Порядку №22-1.

Згідно з п.2.9 Порядку №22-1 особа, яка звертається за пенсією, повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує особу, місце її проживання).

Пунктом 2.22 Порядку№22-1 визначено, що за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці або особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне місце проживання.

Відповідно до п. 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Відповідно до п. 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру, копія якої зберігається у пенсійній справі.

Відповідно до п. 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Отже, призначення пенсії здійснюється на підставі належним чином оформленої заяви, що подається до територіального органу Пенсійного фонду, який, в свою чергу: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності); має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; приймає рішення про відмову або призначення пенсії.

Вчинення зазначених дій належить до компетенції саме відповідача у справі.

В рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 року у справі №160/5409/19, встановлюючи протиправність відмови позивача у розгляді пенсії, суд зазначив наступне:

- положеннями Порядку № 22-1 та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не передбачено, до якого саме територіального Пенсійного фонду України має звертатися заявник для подання заяви про поновлення виплати пенсії, якщо раніше виплату було припинено виплату пенсії у зв`язку з виїздом за кордон та він не проживає на території України, та не перебуває на обліку у територіальних відділеннях Пенсійного фонду України;

- на думку суду, вказана обставина не може бути перешкодою для реалізації позивачем свого права на отримання пенсії за умови дотримання інших вимог, передбачених Порядком №22-1 та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішенням суду, яке набрало законної сили та яке є обов`язковим до виконання, вже було встановлено протиправність дій відповідача щодо відмови у розгляді та призначенні пенсії на підставі відсутності права позивача щодо звернення із заявою до Кам`янського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Відтак, потворно відмовляючи у призначенні пенсії з тих самих підстав, позивачем протиправно порушено право позивача та проігноровано рішення суду, яке є обов`язковим до виконання відповідачем.

Отже, вимога позивача про визнання протиправним рішення головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №321/03-08/2019 від 30.10.2019 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 є такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу роботи зазначеного у трудовій книжці, заробітної плати для обчислення пенсії, але в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацюючих осіб, починаючи з дати звернення - 07.12.2018 року, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

З урахуванням тієї обставини, що відповідачем двічі відмовлено у призначенні пенсії з однієї тієї ж самої підстави та зобов`язання відповідача рішенням суду потворно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та надати мотивовану відповідь не спричинили відновлення порушених відповідачем прав позивача, то суд, приймаючи рішення, виходить з того, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування. Варто запобігти порушеному праву у майбутнім.

Направлення позивача на повторний розгляд його заяви породжує новий спір. Тим більше, варто враховувати, що встановлено незаконність рішень головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії за віком двома рішенням судів: у цій справі та справі №160/5409/19, і наступним кроком для відновлення права після визнання рішення, яким порушено це право, слід зобов`язати вчинити дії по призначенню пенсії.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна вимога стосовно зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру з врахуванням всього стажу роботи зазначеного у трудовій книжці, заробітної плати для обчислення пенсії, але в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацюючих осіб, починаючи з дати звернення - 07.12.2018р. підлягає задоволенню. Зрештою, до первісної заяви про призначення пенсії, позивач надав всі необхідні документи, що підтверджується рішенням суду у справі №160/5409/19.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 139, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задоволити.

Визнати протиправним рішення головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №321/03-08/2019 від 30.10.2019 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу роботи зазначеного у трудовій книжці, заробітної плати для обчислення пенсії, але в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацюючих осіб, починаючи з дати звернення - 07.12.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук