Рішення № 86630897, 09.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2019 року Справа № 160/6510/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

11.07.2019 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просив суд:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Новомосковський відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №17 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) провести перерахунок та виплату пенсії по інвалідності 2-ї групи ОСОБА_1 , з моменту її настання, а саме: з 02.02.2018 до 28.01.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з відмовою у перерахунку пенсії по інвалідності, зазнаючи, що:

- інвалідність ІІІ групи була встановлена позивачу з 01.03.2019 року, пенсію по вказаній групі інвалідності позивач почала отримувати з 28.01.2019 року;

- у період з 02.02.2018 року по 28.02.2019 року позивач мала другу групу інвалідності та пенсію за вказаний період не отримувала;

- всі необхідні документи містяться в матеріалах пенсійної справи позивача, проте органами Пенсійного фонду не беруться до уваги.

На думку позивача, оскаржувані дії є протиправними, у зв`язку з чим вона звернулась до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 було залишено без руху та запропоновано позивачу протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви.

01.08.2019 від позивача до суду на виконання ухвали надійшов уточнений адміністративний позов, у якому позовні вимоги позивачем викладені у наступній редакції:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно ОСОБА_1 неправомірними в частині невиплати пенсії по інвалідності 2-ї групи;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Новомосковський відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №17 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) провести перерахунок та виплату пенсії по інвалідності 2-ї групи ОСОБА_1 , з моменту її настання, а саме: з 02.02.2018 до 28.01.2019.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Розгляд справи по суті вирішено розпочати з 20.08.2019 року.

Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), що підтверджується матеріалами справи.

23.08.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позовні вимоги не визнало та просило суд відмовити в їх задоволенні, з огляду на таке:

- рішенням відповідача №84 від 21.05.2018 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності другої групи з 02.02.2018 року;

- при повторному зверненні позивача до відповідача встановлено, що позивач має необхідний стаж для призначення пенсії, а тому їй було призначено пенсію по інвалідності другої групи внаслідок загального захворювання;

- позивачем пропущено строк для звернення до суду з позовом, так як їй було відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності в травні 2018 року, а до суду вона звернулась лише в 2019 році.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Згідно з копією паспорту серії НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , є громадянкою України.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААА №731908 від 02.02.2018 року позивач має другу групу інвалідності з 02.02.2018 року через загальне захворювання.

Відповідно до довідки №423 до акта огляду МСЕК серії 12ААБ №205576 від 11.03.2019 року позивач має третю групу інвалідності з 01.03.2019 року через загальне захворювання.

З матеріалів пенсійної справи відомо, що 11.04.2018 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії по інвалідності.

21.05.2018 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності згідно з рішенням відділу з питань призначення та перерахунків пенсії №17 Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області №84, у зв`язку з відсутністю стажу 9 років.

У вказаному рішенні №84 позивачу, також, рекомендовано звернутись за призначенням пенсії по інвалідності до Управління праці та соціального захисту населення смт. Магдалинівка або надати уточнюючу довідку за період роботи в колгоспі «Авангард».

Вказане рішення було направлено на адресу позивача 24.05.2018 року, що підтверджується реєстром відправлених листів.

Повторно із заявою про призначення пенсії по інвалідності, позивач звернулась 28.01.2019 року.

Рішенням №046450002117 від 05.02.2019 року позивачу з 28.01.2019 року була призначена пенсія по інвалідності з розрахунку загального страхового стажу 26 років 4 місяці 24 дні.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо не призначення та невиплати пенсії з 02.02.2018 року – дати встановлення інвалідності, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Відповідно до пункту 2 частини 1 вказаної статті пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

Статтею 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особи, визнані інвалідами мають право на пенсію по інвалідності за наявності відповідного страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією.

Згідно з статтею 33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія по 3 групі інвалідності призначається в розмірі 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Статтею 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції, чинній на момент звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії (квітень 2018 року) визначено, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років.

Судом встановлено, що при первісному зверненні із заявою про призначення пенсії у квітні 2018 року, відповідачем надано відповідь про відмову у призначенні пенсії №84 від 21.05.2018 року на підставі відсутності у позивача необхідного страхового стажу.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено порядок звернення із заявою про призначення пенсії, а саме:

- частина 1 статті 44 визначає, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально;

- частиною 1 статті 45 передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

Таким чином, діючим законодавством встановлено обмеження щодо періоду призначення пенсії по інвалідності, якщо особа звернулась із заявою про призначення пенсії після спливу трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

Судом встановлено, що інвалідність позивачу призначена 02.02.2018 року, з повторною заявою про призначення пенсії позивач звернулась 28.01.2019 року, відтак, позивачу правомірно призначено пенсію з дати звернення із заявою, оскільки на момент звернення із заявою про призначення пенсії 28.01.2019 року сплив трьохмісячний термін з дня встановлення інвалідності.

Щодо первісного звернення позивача із заявою про призначення пенсії, яке відбулось у квітні 2018 року, то суд зазначає, що позивачу на вказане звернення було надано рішення №84 від 21.05.2018 року про відмову у призначенні пенсії.

До суду з цією позовною заявою позивач звернулась лише 11.07.2019 року, тобто після спливу терміну тривалістю більше 1 року.

Частиною 1. ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вказує позивач, порушення його права щодо призначення пенсії триває з 02.02.2018 року, проте про відмову у призначенні пенсії з визначеного терміну позивачу було повідомлено рішенням №84 від 21.05.2018 року.

Вказане рішення позивачем не оскаржувалось, а отже в силу спливу строку позовної давності вважається погодженим позивачем.

Суд зазначає, що наявність обов`язку у відповідача призначити пенсію позивачу не позбавляє особу необхідності вживати заходів щодо захисту свого права, якщо воно порушується.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Аналогічної правової позиції щодо строків звернення до суду дотримується Верховний Суд в постанові від 31.07.2018р. у справі №757/42126/15-а (провадження №К/9901/45142/18), в постанові від 22 листопада 2018 року у справі №483/1359/16-а (адміністративне провадження №К/9901/20307/18).

Відповідно до ч.5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Таким чином, суд не наділений повноваженнями надання правової оцінки рішенню відповідача №84 від 21.05.2018 року за позовом, пред`явленим до суду 11.07.2019 року.

Крім того, позивач, заявляючи позовні вимоги про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно ОСОБА_1 неправомірними в частині невиплати пенсії по інвалідності 2-ї групи та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії по інвалідності 2-ї групи ОСОБА_1 , з моменту її настання, а саме: з 02.02.2018 до 28.01.2019, фактично просить суд надати правову оцінку рішенню №84 від 21.05.2018 року, яке не є предметом спору у даній справі та знаходиться поза межами строку позовної давності.

З огляду на встановлені у справі обставини, з урахуванням порядку призначення пенсії по інвалідності та обмежень, встановлених законодавцем для відповідної категорії спорів, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно призначено позивачу пенсію по інвалідності з дати звернення із заявою про призначення пенсії 28.01.2019 року.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати на користь позивача не відшкодовуються.

Відповідно до вимог ст. 263 КАС України справа повинна була бути розглянута до 03.09.2019 року.

При цьому, суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юхно І.В. перебувала у щорічній відпустці з 20.08.2019 по 06.09.2019 року, 07.09.2019, 08.09.2019 року - вихідні дні.

Згідно ч. 6 ст. 120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Отже, справу було розглянуто 09.09.2019 року.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя І.В. Юхно