Рішення № 86630896, 23.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2019 року Справа № 160/6788/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС в Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Капітал» про стягнення податкового боргу,–

ВСТАНОВИВ:

18.07.2019 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Капітал», у якому позивач просить суд:

- стягнути податковий борг з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Капітал» на користь державного бюджету в сумі 282 806,00 грн шляхом стягнення коштів з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків та з рахунків в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритого в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Підставою для звернення позивача до суду з адміністративним позовом стало порушення відповідачем вимог Податкового кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено:

- ТОВ «Агрохім-Капітал» (код ЄДРПОУ 40257213) знаходиться на обліку як платник податків в Кам`янському управлінні ГУ ДФС у Дніпропетровській області та на даний час має податковий борг у сумі 282806,00 грн;

- В інтегрованих картах платника податків обліковується податковий борг в сумі 282806,00 грн, в тому числі по податку на додану вартість в сумі 170 грн, по податку на прибуток в сумі 282636,00 грн

- У зв`язку з наявністю податкового боргу ТОВ «Агрохмі-Капітал» було направлено податкову вимогу №31598-17/03 від 13.03.2018 року

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 року позовну заяву прийнято до провадження, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Капітал» (код ЄДРПОУ 40257213) зареєстроване у якості юридичної особи 05.02.2016 року та перебуває на обліку у Кам`янському управлінні Головного управління ДФС у Дніпропетровській області як платник податків.

В інтегрованій картці товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Капітал» станом на день судового розгляду справи обліковується податковий борг з податку на додану вартість на загальну суму 170 грн., який виник з огляду на наступне:

- штрафні санкції, нараховані згідно п.п.54.3.3 п.54.3 ст. 54 глави 4 розділу ІІ ПКУ за неподання податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2018 року, згідно податкового повідомлення-рішення (форма ПС) №0056891208 від 14.03.2018 в сумі 170 грн. (направлене на адресу платника податків засобами поштового зв`язку та повернуто на адресу податкового органу у зв`язку з закінченням терміну зберігання).

В інтегрованій картці товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Капітал» станом на день судового розгляду справи обліковується податковий борг з податку на прибуток на загальну суму 282636,00 грн., який виник з огляду на наступне:

- Податкова декларація №9298618138 від 09.02.2018 року в сумі 279576,00 грн;

- штрафні санкції, нараховані згідно п.п.54.3.3 п.54.3 ст. 54 глави 4 розділу ІІ ПКУ п. 120.1 ст. 120 ПКУ за неподання податкової звітності з податку на прибуток підприємства за І квартал 2018 року, згідно податкового повідомлення-рішення (форма ПС) №0125741239 від 30.05.2018 в сумі 1020 грн. (направлене на адресу платника податків засобами поштового зв`язку та вручено відповідачу 30.08.2018 року);

- штрафні санкції, нараховані згідно п.п.54.3.3 п.54.3 ст. 54 глави 4 розділу ІІ ПКУ п. 120.1 ст. 120 ПКУ за неподання податкової звітності з податку на прибуток підприємства за півріччя 2018 року, згідно податкового повідомлення-рішення (форма ПС) №0203791239 від 22.08.2018 в сумі 1020 грн. (направлене на адресу платника податків засобами поштового зв`язку та вручено відповідачу 07.06.2018 року);

- штрафні санкції, нараховані згідно п.п.54.3.3 п.54.3 ст. 54 глави 4 розділу ІІ ПКУ і п. 120.1 ст. 120 ПКУ за неподання податкової звітності з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартали 2018 року, згідно податкового повідомлення-рішення (форма ПС) №0007085542 від 26.11.2018 в сумі 1020 грн. (направлене на адресу платника податків засобами поштового зв`язку та вручено відповідачу 29.11.2018 року);

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що у зв`язку з несплатою узгоджених грошових зобов`язань податковий борг товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Капітал» з податку на прибуток підприємства складає 282636,00 грн (279576,00 грн (податкова декларація №9298618138 від 09.02.2018) + 1020 грн (ППР №0125741239)+1020 грн (ППР №0203791239)+ 1020 грн (ППР №0007085542).

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що у зв`язку з несплатою узгоджених грошових зобов`язань податковий борг товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Капітал» з податку на додану вартість складає 170 грн (ППР №0056891208).

У зв`язку з несплатою ТОВ «Агрохім-Капітал» грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що станом на час звернення позивача до суду за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 282806,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За положеннями підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За положеннями пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1. цієї статті для подання податкової декларації (пункт 203.2 ст.203 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.120-1.1. ст. 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Відповідно до ст.137 Податкового кодексу України податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 ПКУ, від бази оподаткування. Відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пункті 57.1-1 статті 57 та 141.4 статті 141 ПКУ, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.

Відповідно до п. 137.4 статті 137 ПКУ податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, крім:

- виробників сільськогосподарської продукції, визначеної статтею 209 цього Кодексу, які можуть обрати річний податковий (звітний) період, який починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року;

- у разі якщо особа ставиться на облік і контролюючим органом як платник податку протягом податкового (звітного) періоду, перший податковий (звітний) період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, і закінчується останнім календарним днем-такого податкового (звітного) періоду;

- якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого податкового (звітного) періоду), останнім податковим; (звітним) періодом вважається період, на який припадає дата ліквідації.

Відповідно до п.120.1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг – сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до абзацу першого пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За приписами пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Пунктом 60.6 статті 60 Податкового кодексу України передбачено, якщо нарахована сума грошового зобов`язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов`язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

Податковим органом було сформовано податкову вимогу форми «Ю» від 13.03.2018 року №31598-17/03, яка була направлена платнику податків засобами поштового зв`язку та отримана відповідачем 26.03.2018 року.

Суд звертає увагу, що на час розгляду справи судом матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем суми податкового боргу, заявленого до стягнення, а також доказів оскарження останнього у судовому порядку.

У підпункті 14.1.137 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надано визначення терміну «орган стягнення», відповідно до якого це – державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу України визначено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

На підставі підпункту 19-1.1.45 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

За положеннями частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Дослідивши зібрані по справі докази та враховуючи те, що заявлену до стягнення суму у встановлені строки відповідач не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, доказів її погашення станом на день розгляду справи не надано, а судом самостійно на виконання вимоги статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Таким чином, судовий збір у розмірі 4242,09 грн., сплачений Головним управлінням ДФС України у Дніпропетровській області відповідно до платіжного доручення від 08.07.2019 року №1636, не підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до вимог ст. 258 КАС України, справа повинна була бути розглянута до 20.09.2019 року.

При цьому, суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юхно І.В. перебувала у Національній школі суддів України на підготовці для підтримання кваліфікації з 16 по 20 вересня 2019 року. 21.09.2019 року та 22.09.2019 року припадають на вихідні дні.

Згідно ч. 6 ст. 120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Отже, справу було розглянуто 23.09.2019 року.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а; код ЄДРПОУ 39394856) до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Капітал» (місцезнаходження: 51931, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, пр. Тараса Шевченка, буд.18, кв.12; код ЄДРПОУ 40257213) про стягнення податкового боргу – задовольнити повністю.

Стягнути податковий борг з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Капітал» на користь державного бюджету в сумі 282 806,00 грн шляхом стягнення коштів з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків та з рахунків в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритого в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Юхно