Рішення № 86630885, 26.12.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року ЛуцькСправа № 140/3545/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Ковальчука В.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №7 управління з питань застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 01.102019 №42/2, зобов`язання вчинити дії призначити та здійснити нарахування і виплату пенсії державного службовця за віком з часу звернення, тобто з 23 вересня 2019 року, відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків заробітку, зазначеного у довідках від 23.09.2019 №7.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. 26 січня 2000 року вона була визнана інвалідом з дитинства 2 групи і звільнившись з 31.01.2000 року з державної служби за відповідною заявою з 01.02.2000 року була переведена на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993№ 3723-ХІІ (до цієї дати отримувала пенсію як інвалід з дитинства 3 групи на загальних підставах), яку і отримує по даний час.

23.09.2019 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі відповідач) із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу", надавши для цього всі необхідні документи.

Рішенням відділу з питань призначення та перерахунку пенсій № 7 управління з питань застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 01.10.2019 №42/2, з посиланням на Закони України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889 та від 16.12.1993 №3723 визначено, що позивач не має права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" .

Відповідачем було відмовлено у задоволенні заяви позивача мотивуючи це тим, що з 01.02.2000 року позивач була переведена на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" № 3723- ХІІ (далі Закон №3723- XII) і її страховий стаж (повний) - 27 р. 2 міс. 8 дн.

Позивач вважає, що зазначене рішення є протиправним, належним чином не вмотивованим та не обґрунтованим, порушує її законні права на соціальний захист і підлягає скасуванню з наступних підстав.

Позивач зазначає, що вона досягла пенсійного віку 60 років, стаж державної служби складає 25 років 3 місяці 4 дні при необхідному стажі 20 років, страховий стаж становить 35 років 4 місяці 25 днів при необхідних - 30 роках. При цьому звернувшись 23.09.2019 року до відповідача нею були надані всі необхідні документи для призначення пенсії державного службовця за віком.

З врахуванням викладеного позивач просить задовольнити позов повністю.

Ухвалою суду від 05.12.2019 відкрито провадження в справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно із частиною третьою статті 263 КАС України заявами по суті справи є позов та відзив.

У відзиві на позовну заяву від 20.12.2019 вих. №28958/06-39 відповідач позовних вимог не визнає, вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню (а.с.45-47). В обґрунтування зазначає, що відповідно до пункту 3 Порядку, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України "Про державну службу" не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають жінки , які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Враховуючи, що ОСОБА_1 була призначена пенсія по інвалідності згідно статті 37 Закону України "Про державну службу", 01.10.2019 Головним управлінням було прийнято рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до вищевказаного Закону.

Відтак, відповідач вважає, що вимога позивача про призначення пенсії державного службовця не підлягає задоволенню, а тому просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . 26 січня 2000 року позивач була визнана інвалідом з дитинства 2 групи і звільнившись з 31.01.2000 року з державної служби за відповідною заявою з 01.02.2000 року була переведена на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993№ 3723-ХІІ (до цієї дати отримувала пенсію як інвалід з дитинства 3 групи на загальних підставах), яку і отримує по даний час.

23.09.2019 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі відповідач) із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу", надавши для цього всі необхідні документи.

Рішенням відділу з питань призначення та перерахунку пенсій № 7 управління з питань застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 01.10.2019 №42/2, з посиланням на Закони України Про державну службу" від 10.12.2015 № 889 та від 16.12.1993 №3723 визначено, що позивач не має права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" .

Відповідачем було відмовлено у задоволенні заяви позивача мотивуючи це тим, що з 01.02.2000 року позивач була переведена на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" № 3723- ХІІ (далі Закон №3723- XII) і її страховий стаж (повний) - 27 р. 2 міс. 8 дн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" встановлено: "Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами".

Згідно з вимогами ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 46 Основного Закону).

Згідно зі ст. 46 Конституції України право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.

Суд звертає увагу на наступне.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII.

Преамбулою Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІУ (далі - Закон 1058-ІУ) визначено, що цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади, механізми функціонування системи страхування, визначає принципи, засади, механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 10, частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІУ особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника) призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів.

Відповідно до п. 2 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

При цьому для жінок зазначений вік визначається ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та становить шістдесят років.

Судом установлено, що трудовий стаж позивачки на державній службі становить 25 років 03 місяці 04 днів, вона є інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК серія ВДН № 018946, виданої 26 січня 2000 року, досягла віку 60 років та має необхідний страховий стаж більше 30 років.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 , є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, досягла пенсійного віку та має необхідний страховий стаж, суд дійшов висновку, що позивачка має право на призначення пенсії згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця відповідно до Закону № 3723-XII.

Стосовно аргументів ГУ ПФУ у Волинській області, що ОСОБА_1 була призначена пенсія по інвалідності згідно статті 37 Закону України "Про державну службу", а тому з цих підстав їй було відмовлено в призначенні пенсії за віком, суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки орган пенсійного фонду, як суб`єкт владних повноважень, трактує норми Закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України.

ЄСПЛ у п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню, суд визнає протиправним та скасовує рішення відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №7 управління з питань застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 01.102019 №42/2 та для належного захисту порушених прав позивачки суд зобов`язує відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 23 вересня 2019 року пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках від 23 вересня 2019 року №7.

Керуючись статтями 243-246, 250, 262, 290, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасовувати рішення відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №7 управління з питань застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 01.102019 №42/2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, код ЄДРПОУ 13358826) призначити і здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 23 вересня 2019 року пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках від 23 вересня 2019 року №7.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя В.Д. Ковальчук