Рішення № 86630884, 26.12.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року ЛуцькСправа № 140/3275/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання неправомірними дій щодо відмови у зарахуванні до трудового стажу у подвійному розмірі періоду роботи на посаді медичної сестри-анестезиста Берестечківської лікарні № 2 із 27 березня 1980 року по 27 листопада 1990 року відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; зобов`язання здійснити перерахунок пенсії із серпня 2019 року, зарахувавши до трудового стажу у подвійному розмірі період роботи на посаді медичної сестри-анестезиста Берестечківської лікарні № 2 із 27 березня 1980 року по 27 листопада 1990 року відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що із 27 березня 1980 року по 26 листопада 1990 року працював на посаді медичної сестри-анестезиста хірургічного відділення Берестечківської районної лікарні № 2. Трудовий стаж у галузі медицини уцілому складає повних 42 роки. Із 03 квітня 2018 року позивачу призначена та виплачується пенсія за віком. Однак, при обрахуванні стажу роботи при призначенні пенсії, відповідачем не враховано у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи із 27 березня 1980 року по 26 листопада 1990 року. У відповідь на заяву про зарахування до стажу роботи за вказаний період у подвійному розмірі та, відповідно, перерахунку пенсії, листом від 30 вересня 2019 року відповідач відмовив з тих підстав, що відповідно до довідки Берестечківської районної лікарні № 2 хоча і підтверджено факт роботи позивача протягом вказаного періоду на посаді медсестри-анестезиста операційного блоку, однак вказано, що відділення реанімації і анестезіології у структурі закладу у спірний період не існувало. ОСОБА_1 , посилаючись на статтю 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», вважає таку відмову неправомірною та вважає, що за результатами проведеної реорганізації анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я має право на зарахування до трудового стажу спірного періоду у подвійному розмірі.

У відзиві на позов від 13 грудня 2019 року представник відповідача його вимог не визнав (арк. спр. 27-28). Вказав, що для зарахування до стразового стажу у подвійному розмірі вказаного вище періоду немає законних підстав, оскільки доказів про роботу позивача у реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я із 27 березня 1980 року по 27 листопада 1990 року ОСОБА_1 не надав, а на посаду медсестри-анестезиста операційного блоку районної лікарні дія статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не поширюється. З таких підстав просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року відкрито провадження у даній справі та відповідно до пункту першого частини першої, частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судовий розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (арк. спр. 1).

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 із 27 березня 1980 року по 26 листопада 1990 року (включно) працював на посаді медичної сестри-анестезиста хірургічного відділення Берестечківської районної лікарні № 2, що стверджується копією трудової книжки, довідкою № 29 від 18 листопада 2019 року Берестечківської районної лікарні № 2 (арк. спр. 19-20, 21).

Із 03 квітня 2018 року позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком, призначену згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 працював на посаді медичної сестри-анестезиста хірургічного відділення Берестечківської районної лікарні № 2 із 27 березня 1980 року по 26 листопада 1990 року, однак при призначенні пенсії вказаний період роботи не був зарахований у подвійному розмірі у відповідності до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Із листа Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 1020/В-01 від 30 вересня 2019 року (арк. спр. 23) випливає, що підставою для відмови у зарахуванні у подвійному розмірі період роботи із 27 березня 1980 року по 26 листопада 1990 року є те, що позивач працював на посаді медсестри-анестезиста операційного блоку, а відділення реанімації і анестезіології у структурі вказаного медичного закладу охорони здоров`я не було.

Позивач, не погодившись із рішенням відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Закон України "Про пенсійне забезпечення" відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Згідно із пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так відповідно до приписів пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Крім того, відповідно до пункту 20 Порядку № 637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організації або їх правонаступників потрібно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Суд звертає увагу на те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Періоди роботи ОСОБА_1 на посаді медичної сестри-анестезиста хірургічного відділення Берестечківської районної лікарні № 2 із 27 березня 1980 року по 26 листопада 1990 року зазначені в трудовій книжці позивача: записи 4, 5 (арк. спр. 19 зворот). Усього трудовий стаж позивача у медичній сфері становить більше 30 років.

Окрім того, в матеріалах справи наявна довідка Комунального некомерційного підприємства «Берестечківська районна лікарня № 2» від 18 листопада 2019 року, якою засвідчено, що ОСОБА_1 із 27 березня 1980 року по 26 листопада 1990 року працював на посаді медсестри анестезиста хірургічного відділення медичної установи (арк. спр. 21).

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909.

Так, відповідно до абзацу 2 цієї постанови лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) лікарняних закладів, лікувально-профілактичних закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіїв, амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладів переливання крові, закладів охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладів, санітарно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів мають право на пенсію за вислугу років при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років.

Розділом 2 Переліку встановлено, що до закладів охорони здоров`я відносяться: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

В зазначених закладах і установах право на призначення пенсії за вислугу років мають право лікарі та середній медичний персонал.

Відповідно до примітки 2 цієї Постанови робота за спеціальністю в закладах, установах на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності та відомчої належності закладів і установ. В свою чергу, Переліком не передбачена необхідність підтвердження роботи в структурному лікувальному закладі для визначення чи підтвердження спеціального стажу. Крім того, Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 303 від 08 жовтня 1997 року проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.

Згідно із роз`ясненням, наданим Міністерством охорони здоров`я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 28 травня 2002 року № 10.02.11/450 і від 21 червня 2002 року № 02- 8863-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії враховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону України «Пенсійне забезпечення».

Положеннями статей 3, 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» визначено, що закладами охорони здоров`я є підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров`я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.

Вищезазначене свідчить, що час роботи на посаді медсестри-анестезиста хірургічного відділення Берестечківської районної лікарні № 2 із 27 березня 1980 року по 26 листопада 1990 року зараховується у подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та з урахуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909.

Враховуючи зазначене, суд вважає протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області у зарахуванні у подвійному розмірі до стажу позивача період роботи із 27 березня 1980 року по 26 листопада 1990 року, оскільки вказаний період роботи підтверджений записами у трудовій книжці позивача та відповідними довідками.

Таким чином, з врахуванням проаналізованих доказів, встановлених правовідносин та відповідних норм законодавства суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки виконувана позивачем робота, на посаді медичної сестри-анестезиста хірургічного відділення Берестечківської районної лікарні № 2 із 27 березня 1980 року по 26 листопада 1990 року за своїм характером відноситься до роботи, яка дає право на зарахування до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, правомірності свої рішень (підстави на які посилався відповідач щодо неврахування спірного періоду роботи позивача у подвійному розмірі не знайшли підтвердження під час розгляду справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами), позовні вимоги є обґрунтованими, відтак позов підлягає до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 768 грн 40 коп., сплачений відповідно до квитанції від 01 листопада 2019 року (арк. спр. 2).

Керуючись статтями 73-77, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області у зарахуванні до трудового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі періоду роботи на посаді медичної сестри-анестезиста Берестечківської районної лікарні № 2 із 27 березня 1980 року по 27 листопада 1990 року відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі період роботи на посаді медичної сестри-анестезиста Берестечківської районної лікарні № 2 із 27 березня 1980 року по 27 листопада 1990 року відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням подвійного стажу роботи за період із 27 березня 1980 року по 27 листопада 1990 року, із серпня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768 грн 40 коп. (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 26 грудня 2019 року.