
17.12.2019 240/378/19
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2019 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді - Левченка А.М.,
за участі:
секретаря судового засідання - Черкасової О.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про виселення з жилого приміщення і зняття з реєстрації та вселення в жиле приміщення,-
ВСТАНОВИВ
У травні 2019 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення з жилого приміщення і зняття з реєстрації та вселення в жиле приміщення, в якому просив суд:
Виселити ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з. житлового будинку АДРЕСА_1 , що належить йому на праві приватної власності і розташований за адресою: АДРЕСА_2 , без надання їм іншого жилого приміщення, з подальшим зняттям з реєстрації.
Вселити позивача ОСОБА_1 до житлового будинку АДРЕСА_1 , що належить йому на праві приватної власності і розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
В обгрунутвання позову зазначено, що у 2014 році до нього приїхали його дорослі діти з м. Донецька, яких він впустив до себе жити. Спочатку усе було гаразд, позивач разом із своєю колишньою дружиною ОСОБА_4 , жили в злагоді та мирі, вели спільний побут. Пізніше, його діти, відповідачі по справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , почали настроювати свою матір ОСОБА_4 проти нього, принижувати гідність, робити з нього божевільного, ображати: “алкашем”, “гулякою”, “ледарем”, звинувачували його у тому, що їх матір стала інвалідом та прикута до ліжка. Згодом проживання позивача спільно з його дорослими дітьми та його колишньою дружиною стало неможливим. Позивач неодноразово звертався до сільради та органів поліції зі скаргами та зверненнями, але такі заходи громадського впливу виявились безрезультатними. Зараз позивач вимушений проживати за іншою адресою та позбавлений можливості вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, внаслідок протиправних дій відповідачів.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Горбач Л.І. позов підтримали, просили суд його задовольнити.
В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечували. Відповідачі пояснили суду, що їх батько – позивач ОСОБА_1 , довів їх матір до інвалідності, оскільки усе життя вів розгульний спосіб життя, принижував матір, що довело її до стану інвалідності. Відповідачі пояснили, що не чинять перешкод у вільному володінні, користуванні та розпорядженні позивачем його житловим будинком, а лише роблять йому зауваження з приводу того, як він жив та як живе зараз, вважаючи його спосіб життя та його особу аморальною.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання викликалась, до суду не з`явилась. Учасники справи пояснили суду, що відповідач має незадовільний стан здоров`я, а тому не має можливості прибути до суду.
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_4 в судове засідання викликалась належним чином, але до суду з`явитись не має можливості з поважних причин, з урахуванням думки учасників справи, суд вирішив розглянути цивільну справу без її участі.
Заслухавши учасників справи, допитавши заявлених свідків, дослідивши надані сторонами письмові, аудіо та відеоматеріали, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що належить йому на праві приватної власності і розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Вказані обставини підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.09.2019 року №179794518 (а.с. 125).
У вказаному домоволодінні зареєстровані: ОСОБА_4 – колишня дружина ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_3 – син ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_2 – донька ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить довідка Степанівської сільської ради від 14.01.2019 року № 84 (а.с. 25).
Згідно листа Степанівської сільської ради від 14.01.2019 року №11 мешканець села Степанівка ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , звертався зі скаргами на своїх дітей та дружину, а саме: 17.04.2018, 04.07.2018, 15.08.2018, 10.09.2018 року. За усіма скаргами сільським головою була проведена роз`яснювальна робота з дітьми заявника, кожного разу були спроби налагодити контакти в родині, досягти примирення.
Відповідно до листа Олександрівського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області від 05.07.2019 року № 4888/304/08 встановлено, що громадянин ОСОБА_1 у п`ять разів звертався до відділення поліції, а саме: 23.03.2018, 09.04.2018, 08.06.2018, 22.11.2018, 26.11.2018 року.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , який працює на посаді сільського голови Степанівської сільської ради, показав суду, що знайомий з сім`єю ОСОБА_6 У 2014 році до діти позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_2 переїхали до батьківської хати з м. Донецька. Між батьком та дітьми дійсно частко виникають сварки, в сільраді наявні заяви і від батька і від його дітей. Періодично конфлікт вдається узгодити, а потів усе повторюється. Свідок показав суду, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 дійсно не пускають батька до хати.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав суду, який є знайомим позивача, показав суду, що у квітні-травні позивач переїхав до нього жити, а потім переїхав до с. Іверське. Позивач розповідав свідку, що пішов зі своєї хати, тому що жити стало неможливо, діти виганяли його з дому будь-якими шляхами, викликали поліцію, хотіли відправити його в божевільню.
З досліджених в судовому засіданні відео, аудіо та фото файлів, які надані відповідачами на цифровому носії CD-R (а.с. 154) судом встановлено провокуючу поведінку відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по відношенню до позивача ОСОБА_1 , під час якої відповідачі висловлюють на адресу позивача різноманітні образи на підвищених тонах, свідомо провокуючи його на відповідь, але, позивач на такі образи та провокації реагує стримано.
Відповідно до вимог статті 47 Конституції України держава гарантує кожному право на житло. Ніхто не може бути позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Частиною першою статті 156 ЖК Української РСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК Української РСР до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені у частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу (частина четверта статті 156 ЖК Української РСР).
За змістом зазначених норм матеріального права, правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Таким чином, положення статті 156 ЖК Української РСР передбачають збереження права користування житлом для членів сім`ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку (квартири), за умови збереження права власності на будинок цього ж власника, тобто при незмінності власника майна.
Аналогічна правова позиція міститься у Постанові КЦС ВС по справі 638/13520/15
За таких обставин, суд приходить до переконання, що припинення шлюбних відносин між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_4 не припиняє право останньої на користування належним ОСОБА_1 житловим будинком № АДРЕСА_1 , що належить йому на праві приватної власності і розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
При цьому, під час судового розгляду судом не було встановлено достатніх доказів, які б давали суду підстави стверджувати, що відповідачем ОСОБА_4 дійсно чинились об`єктивні перешкоди у вільному володінні, користуванні та розпорядженні позивачем ОСОБА_1 належним йому житловим будинком.
Що ж до позовних вимог, які заявлені до дітей позивача – ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЖК України якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 дійсно чинять перешкоди позивачу ОСОБА_1 у вільному володінні, користуванні та розпорядженні ним належним йому житловим будинком, а тому визнає обґрунтованими позовні вимоги до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про вселення позивача ОСОБА_1 до належного йому житлового будинку.
При цьому, з матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 дійсно доглядають за хворою матір`ю інвалідом І групи ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою Степанівської сільської ради №622 від 21.06.2019 року (а.с. 146), а також поясненнями самих відповідачів і відеозаписом (а.с. 154), на якому зображена прикута до ліжка ОСОБА_4 .
З цих підстав суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його цивільного позову до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про їх виселення з подальшим зняттям з реєстрації, оскільки у такому випадку буде поставлено під загрозу життя та здоров`я ОСОБА_4 , яка є інвалідом І групи “А” та потребує стороннього догляду, про що свідчить довідка МСЕК Серії 12 ААБ № 051691 від 17.09.2018 року.
Разом із тим, відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
На підставі викладеного суд вважає за необхідне захистити право позивача шляхом зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкод у вільному володінні, користуванні та розпорядженні належним йому житловим будинком АДРЕСА_2 .
Керуючись ст. 265 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ
Цивільний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Горбач Людмила Іванівна, до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про виселення з жилого приміщення і зняття з реєстрації та вселення в жиле приміщення – задовольнити частково.
Вселити ОСОБА_1 до житлового будинку АДРЕСА_2 .
Зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкод у вільному володінні, користуванні та розпорядженні належним йому житловим будинком АДРЕСА_2 .
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп. в рівних частинах.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23.12.2019 року.
Реквізити учасників справи:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_2 )
Головуючий суддя А.М. Левченко
17.12.2019
Судове рішення № 86630439, Добропільський міськрайонний суд Донецької області було прийнято 17.12.2019. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 240/378/19. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: