Рішення № 86625212, 11.12.2019, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

ЄУН 174/250/19

н/п 2/174/183/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2019 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Борцової А.А.,

за участю секретаря - Килинчук Л.Л.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в заочному порядку в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Вільногірська центральна міська лікарня» Дніпропетровської обласної ради» до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, третя особа – Комунальне підприємство «Вільногірський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області,-

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Вільногірська центральна міська лікарня» Дніпропетровської обласної ради» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди спричиненої ДТП, який уточнено 02.12.2019 року, вказуючи, що 01.10.2018 року між позивачем та третьою особою Комунальним підприємством «Вільногірський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, був укладений договір про оренду транспортного засобу № 1.10.2008, згідно якого, сторона позивача отримала в тимчасове користування належний третьої особі автомобіль марки ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2002, для використання у господарській діяльності підприємства, на строк до 31.12.2018 року. Відповідно до розділу 4 вищевказаного договору оренди, у разі пошкодження отриманого в оренду транспортного засобу, їхня сторона повинна за власні кошти провести відновлювальний ремонт цього транспортного засобу.

Також, 01.10.2018 року на підставі наказу № 247-к «Про прийом на роботу» з 02.10.2018 року на роботу в їх заклад в якості водія автотранспортних (санітарних) засобів зі строком випробування два місяці, був прийнятий відповідач, ОСОБА_2 , за яким був закріплений отриманий в оренду автомобіль марки ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , для виконання ним своїх обов`язків передбачених трудовим договором.

04.10.2018 року об 11.30 год., відповідач в м. Вільногірську, Дніпропетровської області по вул. Устенка, 15 в порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, керував автомобілем ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння та в порушення вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України, при керуванні вказаним автомобілем, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху, не впорався з керування та здійснив наїзд на перешкоду - електроопору, внаслідок чого автомобіль ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження, вина відповідача у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок якого був пошкоджений транспортний засіб, і відповідно спричинена майнова шкода їхній стороні (як володільцю вказаного вище автомобіля), підтверджується постановою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 19.10.2018 року у справі № 174/844/18, яка набрала законної сили 30.10.2018 року.

Відповідач був звільнений з роботи з їхнього підприємства, і відмовився відшкодовувати спричинену їхній стороні майнову шкоду внаслідок пошкодження ним вищевказаного автомобіля.

Керуючись ст.ст.11, 16, 23, 1166, 1192 ЦК України, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на їх користь 19531,55 грн. в рахунок вартості відновлювального ремонту необхідного для відновлення автомобіля марки ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 та 14558,70 грн. в рахунок відшкодування матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля вказаним ДТП, та стягнути судові витрати пов`язані з розглядом цього позову.

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 05.04.2019 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, сторонам роз`яснені їх процесуальні права та обов`язки.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовну заяву з врахуванням внесених уточнень в частині розміру завданих збитків, підтримав у повному обсязі посилаючись на вищевказані обставини, просить позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився вдруге, про дату, місце і час розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 43, 140) у відповідності до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав, тому суд, відповідно до ч.8 ст.178, ст.ст. 280-281 ЦПК України, вирішує справу у заочному порядку за наявними матеріалами.

Вислухавши представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що позивач на підставі укладеного договору про оренду транспортного засобу № 1.10.2018 від 01.10.2018 року та додаткової угоди № 1 від 18.01.2019 року до вказаного договору, отримав у тимчасове користування належний Комунальному підприємству «Вільногірський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області автомобіль марки ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2002 (а.с. 15-16,17)

Факт перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з позивачем, підтверджено копією наказу № 247-к від 01.10.2018 року, згідно якого ОСОБА_2 з 02.10.2018 року прийнятий на роботу в КЗ «Вільногірська центральна міська лікарня» Дніпропетровської обласної ради», на посаду водія автотранспортних (санітарних) засобів. (а.с. 19)

04.10.2018 року об 11.30 год., водій ОСОБА_2 в м.Вільногірську Дніпропетровської області по АДРЕСА_1 , в порушення вимог п.2.5 ПДР України, керував автомобілем ВАЗ 2107 днз 11846 АЕ з ознаками алкогольного сп`яніння та в порушення вимог п.12.1 ПДР України при керуванні вказаним автомобілем, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням та здійснив наїзд на перешкоду – електроопору, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Постановою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 19.10.2018 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.124 Кодексу України про адміністративне правопорушення і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, постанова набрала законної сили 30.10.2018 року. (а.с. 20-21)

Згідно висновку № 3065-19 по результатам проведення судової автотоварознавчої експертизи від 12.09.2019 року (а.с. 87-132), вартість відновлювального ремонту необхідного для відновлення автомобіля марки ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 04.10.2018 року, за цінами, що діють на час проведення експертизи складає 19531,55 грн., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля за цінами, що діють на час проведення експертизи складає 14558,70 грн.

Згідно платіжного доручення № 46 від 11.03.2019 року позивач при подачі позову судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (а.с. 1)

Згідно платіжного доручення № 899 від 19.09.2019 року позивач сплатив за проведення судової автотоварознавчої експертизи за рахунком № 514 від 12.09.2019 року 6028,80 грн. (а.с. 143)

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (з наступними змінами) від 27.03.1992 року № 6 шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

В п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року № 4 роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Таким чином, в даних правовідносинах відшкодування шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки під час ДТП, цивільна відповідальність покладається на заподіювача шкоди незалежно від вини, тобто діє презумпція вини особи, яка завдала шкоду.

Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, щодо винуватості відповідача водія транспортного засобу ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не потребують доказування, оскільки вони встановлені постановою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 19.10.2018 року, яка набрала законної сили 30.10.2018 року.

Стаття 22 ЦК України надає право особі, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.12 ЦПК України, судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Також в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).

Таким чином, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу, наданого позивачем окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем поза розумним сумнівом, доведено факт завдання йому відповідачем ОСОБА_2 майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортною пригоди, яка сталася 04.10.2018 року, тому позов підлягає задоволенню, а шкода, завдана позивачу відповідачем стягненню з останнього.

Вирішуючи питання про розмір завданої позивачу майнової шкоди, суд виходить з наступного.

Так, згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/20, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Отже, за змістом вказаних положень законодавства, розмір шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу його пошкодженням внаслідок ДТП визначається як сума вартості відновлювального ремонту цього засобу з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Згідно висновку по результатам проведення судової автотоварознавчої експертизи № 3065-19 від 12.09.2019 року, вартість відновлювального ремонту, завданого власнику автомобіля становить 19531,55 грн., і складається з вартості необхідних для ремонту матеріалів у розмірі 2381,48 грн., вартості ремонтно-відновлювальних робіт у розмірі 10046 грн. та вартості складових від сумарних пошкоджень, яка ставить 7104,07грн., однак з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу даного транспортного засобу, який експертом прийнято у розмірі 0,7 (для КТЗ зі строком експлуатації понад 12 р.), вартість відновлювального ремонту даного автомобіля становить 14558,70 грн. (п.2.9 висновку).

Оскільки величина втрати товарної вартості КТЗ у даному випадку дорівнює 0 (п.2.8 висновку), то вартість матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок ДТП також становить 14558,70 грн., які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а позов в цій частині задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача в рахунок вартості відновлювального ремонту 19531,55 грн. задоволенню не підлягають, оскільки матеріальна шкода, завдана позивачу внаслідок ДТП у даному випадку полягає у вартості відновлювального ремонту, який йому необхідно провести для приведення автомобіля у належний технічний стан, що становить, як зазначено вище, 14558,70 грн.

Виходячи з положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати у загальному розмірі 7949,80 грн., із них: 1921,00 грн. (а.с. 1) сплачений при подачі позову позивачем судовий збір та 6028,80 грн. (а.с. 143) сплачені позивачем витрати з оплати вартості експертизи.

Керуючись ст.ст. 22, 1166, 1192 ЦК України, ст.ст. 4,12, 13, 81, 133, 141, 263- 265, 268, 274-279, 280-284 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Комунального підприємства «Вільногірська центральна міська лікарня» Дніпропетровської обласної ради» до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, третя особа – Комунальне підприємство «Вільногірський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Вільногірська центральна міська лікарня» Дніпропетровської обласної ради» (51700, м.Вільногірськ Дніпропетровська область, вул. ім. Ю.М.Устенка, буд. 72, код ЄДРПОУ 01987907) – 14558,70 грн. (чотирнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім гривень 70 копійок) в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Вільногірська центральна міська лікарня» Дніпропетровської обласної ради» 7949,80 грн. судових витрат, з них 1921,00 грн. - в рахунок відшкодування сплаченого судового збору та 6028,80 грн. в рахунок відшкодування витрат за проведення автотоварозначої експертизи.

В решті заявлених вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.12.2019 року.

Головуючий - суддя: підпис А.А.Борцова