Рішення № 86623018, 17.12.2019, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/1007/18

Провадження № 2/361/212/19

17.12.2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2019 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

судді - Сердинського В.С.

при секретарях - Латенко Л.П., Мищенко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Броварська районна державна адміністрація Київської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно,

установив:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Броварська районна державна адміністрація Київської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.

Позивач зазначала, що після смерті її чоловіка ОСОБА_3 відкрилася спадщина, залишилося спадкове майно, що складається з садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 18,9 кв.м., загальною площею 31,4 кв.м., та іншого майна.

24 травня 2018 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на ј частину майна, на яку в указаних частках видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 0,0500 га, кадастровий номер 3221287201:01:066:0033. Номер запису про право власності: 2056010.

Свекру позивача ОСОБА_4 була виділена Міністерством вищої і середньої спеціальної освіти Української PCP ділянка в СТ «Мінвуз» в с. Рожни, Броварського району, Київської області лише від МКС/7 №15.11.1982.

Зі слів покійного чоловіка, садовий будинок був збудований в 1984 році, тобто в 1983 році збудували тільки сарай.

Позивач звернулася до державного нотаріуса Другої київської державної нотаріальної контори для оформлення свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке складається з садового будинку АДРЕСА_1 .

Однак, державний нотаріус постановив відмовити у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю права власності на садовий будинок встановленого зразка на період діючого законодавства, необхідних для вчинення нотаріальної дії.

До її покійного чоловіка перейшло право власності на садовий будинок житловою площею 18,9 кв.м., загальною площею 31,4 кв.м. АДРЕСА_1 у порядку спадкування на підставі заповіту його матері ОСОБА_5 серії ААО №057893 та рішення виконавчого комітету від 31 липня 2008 року за №181.

Відповідно до технічного паспорту, власником зазначеного садового будинку є її покійний чоловік ОСОБА_3 .

Тривалий час, саме з 2005 року, позивач доглядала за будинком, сплачувала за водокористування, електричну енергію та інші необхідні платежі, що передбачені Законом, сплачувала членські внески.

Позивачем ще за життя покійного чоловіка за власні кошти було здійснено капітальний ремонт садового будинку, вартість якого істотно збільшилася. У 2007 році вона продала свій будинок за для капітального ремонту садового будинку.

Були проведені покрівельні роботи, зроблені прибудови (євронавіс, балкон, кімната на другом поверсі та інше), євромощення подвір`я, проведена заміна дев`яти вікон пластиковими склопакетами, проведені санітарно-технічні роботи, зроблена свердловина та інше.

Все це було подаровано її чоловіку на його день народження (ювілей).

Її чоловік ніколи не приймав участь в капітальному ремонті садового будинку. Він дуже багато працював в університеті, а вона доглядала стареньку матір (93роки). І лише після смерті її свекрухи ІНФОРМАЦІЯ_1 . вони з чоловіком проживали все літо в своєму садовому будинку.

Відповідач ОСОБА_2 в капітальному ремонті участі не приймав. З травня 2014 року перебуває в Канаді.

Посилаючись на викладене, позивач просила суд визнати за нею право власності у порядку спадкування на ѕ частки садового будинку АДРЕСА_1 , який залишився після смерті чоловіка ОСОБА_3 .

Заперечуючи проти позову відповідач ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим відділом реєстрації смерті у м. Києві управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, актовий запис №7891.

26 квітня 2013 року померлий батько склав заповіт, яким заповів своєму сину належну на праві власності земельну ділянку площею 0,0500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений заповіт посвідчений державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Ткач О.А., зареєстрований у реєстрі за №3-141. Земельна ділянка належала померлому ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №426127, виданий Управлінням земельних ресурсів у Броварському районі Київської області 07 серпня 2008 року, цільове призначення - ведення садівництва, кадастровий номер земельної ділянки 3221287201:01:066:0033.

Незважаючи на волю померлого, його дружина ОСОБА_1 подала заяву про отримання обов`язкової частки у спадщині та отримала свідоцтво про право на спадщину, згідно до якого їй належить ј частина земельної ділянки, що є спадковим майном.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 24 травня 2017 року, виданого державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Кучер І.С., зареєстрованого за №9-166 позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_2 належить на праві приватної власності ѕ частини земельної ділянки від площі 0,0500 га.

На земельній ділянці розташований садовий будинок. Зазначений садовий будинок був побудований у 1982 році його дідом та бабусею, яким раніше належала зазначена земельна ділянка.

Документами, що надала суду позивач за первинним позовом, підтверджується факт побудови цього садового будинку саме його бабусею, а саме, згідно заповіту бабусі ОСОБА_5 від 04.09.1998 р., складеного на користь його батька та згідно договору дарування від 14.11.2005 р., укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , на земельній ділянці є садовий будинок. При цьому, по п.4.5. цього договору, бабуся зобов`язується відчужити садовий будинок на користь батька після виготовлення правовстановлюючих документів на нього, але за життя ані дарувателя, ані обдарованого такі дії виконані не були. Підставою набуття права власності його батьком на земельну ділянку є саме договір дарування від 14.11.2005 р., а не заповіт.

Технічний паспорт, складений у 2006 році, також підтверджує той факт, що на земельній ділянці є садовий будинок, але у технічному паспорті не встановлена дата будівництва цього будинку.

Копія рішення Рожнівської сільської ради №181 від 31 липня 2008 року вказує на те, що сільрада вирішила оформити право власності на садовий будинок за померлим батьком та зобов`язала його звернутися до Броварського БТІ за отриманням свідоцтва про право власності, але батько не скористався своїм правом на реєстрацію права власності на цей садовий будинок, не звернувся до БТІ за реєстрацією права власності, яке на той час проводила державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Таким чином, у зв`язку з тим, що його батько не зареєстрував право власності на зазначений садовий будинок, цей садовий будинок не може вважатися нерухомим майном.

На момент відкриття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 та на цей момент садовий будиночок не має статусу нерухомого майна. Зазначений факт підтверджується матеріалами спадкової справи, про що наведені доводи вище. Також той факт, що садовий будиночок не є нерухомим майном та речові права на нього у будь-кого не зареєстровані підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №115082044 від 23.02.2018 р.

Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24.12.2015 р., прийнята державним нотаріусом Другої київської нотаріальної контори Шершун Н.К. про відмову позивачу за первісним позовом у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті його батька на вищевказаний садовий будинок, а також безпосередньо той факт, що ОСОБА_1 у встановлений законом строк не оскаржила цю постанову, ще раз доводить той факт, що садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , не є спадковим майном.

Разом з тим, до нього, як до правонаступника батька за заповітом, як невід`ємна частина земельної ділянки, перейшло право власності на самозбудований садовий будинок, що підлягає державній реєстрації.

Крім викладеного вище, зазначав, що ним було здійснено значну кількість заходів щодо добудови та поліпшення майна (садового будинку). Протягом довготривалого часу у літні періоди він проживав у садовому будинку, доглядав за ним, здійснював разом з батьком необхідний косметичний та капітальний ремонт (у 2014 році), а також сплачував членські внески садовому товариству, оплачував електроенергію, воду, утримував, переобладнував та поліпшував будинок та прилеглу (прибудинкову) територію. Підтвердженням даних фактів слугують квитанції про сплачені суми витрат. Факт його довготривалого проживання у будинку можуть підтвердити свідки.

Посилаючись на викладене, просив суд визнати за ним одноосібне право власності на майно (садовий будинок), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_6 і ОСОБА_7 позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні позовній заяві, просили про задоволення позову в повному обсязі. Проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечували.

В судовому засіданні представники відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_8 та ОСОБА_9 первісний позов не визнали, заперечували проти його задоволення, зустрічні позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні зустрічній позовній заяві, просили про їх задоволення в повному обсязі.

В судове засідання представник третьої особи за первісним позовом Броварської районної державної адміністрації Київської області Стащук Т.П. не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Направила до суду клопотання про розгляд справи у відсутність представника.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що була знайомою померлого ОСОБА_3 , в 2014 році було здійснено капітальний ремонт садового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , допомагала прибирати, Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 проживала в будинку, а позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 свідок не бачила.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала, що була добровільним прорабом при виконанні капітального ремонту спірного садового будинку, виконувала певні роботи та приймала роботу інших працівників, будинок був у жахливому стані. Роботи розпочали проводити в кінці 2013 року, таємно, оскільки це був подарунок чоловікові позивача за первісним позовом на 75-річчя. Він був здивований.

Судом встановлено, що 18 серпня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с.21 том І).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 травня 2017 року серії НВІ №532579, та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №87880474 від 24.05.2017 р., позивачу за первісним позовом ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить ј частина земельної ділянки площею 0,0500 гектарів, кадастровий номер 3221287201:01:066:0033, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7,8 том І).

Вищевказана земельна ділянка належала на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯЖ №426127, виданого 07 серпня 2008 року Управлінням земельних ресурсів у Броварському районі Київської області на підставі договору дарування земельної ділянки від 14.11.2005 р. №9957 (ВСЕ №502915), зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010832500634, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим відділом реєстрації смерті у м. Києві управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, актовий запис №7891 (а.с.18,20,65 том І).

Згідно технічного паспорта на садовий будинок АДРЕСА_1 , знаходиться садовий будинок, позначений на плані «А-1», загальною площею 31,4 кв.м., житловою площею 18,9 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами: вбиральня - «Б», літня кухня - «В», колодязь - «К», огорожа - «N» (а.с.11-15 том І).

Рішенням виконавчого комітету Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області №181 від 31 липня 2008 року, вирішено оформити право власності на садовий будинок, житловою площею 18,9 кв.м., загальною площею 31,4 кв.м., збудований в 2006 році, з надвірними будівлями: вбиральня, літня кухня, колодязь, огорожа, що знаходиться в АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 (а.с.19 том І).

Постановою від 24.12.2015 р., прийнятою державним нотаріусом Другої київської нотаріальної контори Шершун Н.К., відмовлено позивачу за первісним позовом ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 на вищевказаний садовий будинок, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих на спадкове майно (а.с.16 том І).

Матеріалами спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_3 підтверджується, що, відповідно до довідки №ф-911091001 від 27 серпня 2015 року Комунальним підприємством Київської обласної ради «Лівобережне бюро технічної інвентаризації», інформація про реєстрацію права власності на вищевказаний садовий будинок за ОСОБА_3 - відсутня. Згідно із Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, виданого Другою київською державною нотаріальною конторою 24.12.2015 р. за №50681741, відомості про реєстрацію прав власності на вказаний садовий буд - відсутні.

Згідно довідки КП КОР «Лівобережне бюро технічної інвентаризації» №176 від 06 листопада 2019 року, згідно матеріалів інвентаризаційної справи, роком побудови садового будинку АДРЕСА_1 , значиться 1981 рік (а.с.243 том І).

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент відкриття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спірний садовий будинок не має статусу нерухомого майна та право власності на нього не зареєстровано (не проведена державна реєстрація права власності).

За життя, а саме 26 квітня 2013 року, ОСОБА_3 було складено заповіт, згідно якого все майно він заповів своєму сину позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.64 том І).

За змістом ст.ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на ново строєне нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а і об`єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Згідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами ст.376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Це майно не є об`єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку. Такий же висновок зроблено у п 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у спорах про спадкування».

Як роз`яснено у п.7, п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (ч.1 ст. 376 ЦК), то до спадкоємців переходить право власності лише на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Якщо право власності на самочинно зведену будівлю визнано судом за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій вона розміщена, то до складу спадщини входить право на відшкодування витрат на будівництво (частина шоста статті 376 ЦК).

Згідно ч.3 ст. 375 ЦК України, право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Пунктом 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» №6 від 30.03.2012 р. вказано, що вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти не є об`єктами права власності (ч. 2 ст. 376 ЦК України).

Вищезазначені правові позиції викладені в постанові №6-130 цс13 від 04.12.2013 р.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до Інформаційного листа Вищого Спеціалізованого Суду від 16.05.2013 р. №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у разі відсутності документів, що підтверджують право власності спадкодавця на житловий будинок, або відсутності державної реєстрації права власності необхідно з`ясувати причини відсутності правовстановлюючих документів, державної реєстрації права власності або документів на забудову. У разі недотримання спадкодавцем вимог законодавства щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно судами може визнаватись у порядку спадкування право на забудову, право на будівельні матеріали та інше у відповідності зі встановленим судом правовим режимом спірного майна.

Умови і порядок переобладнання, перебудови, перепланування будинків, жилих і нежилих приміщень у житлових будинках встановлені Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76.

Згідно з пунктом 1.4.1 цього наказу, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих приміщень у будинках дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої ради. Цими ж правилами надається визначення таких понять, як переобладнання і перепланування.

При цьому судам слід враховувати наявність технічного висновку про відповідність виконаних робіт будівельним нормам і правилам, висновку про відповідність перепланування санітарно-епідеміологічним вимогам, правилам пожежної безпеки, наявність даних про не порушення прав власників інших квартир та правил експлуатації будинку.

У судовій практиці поширеними є випадки звернень до суду громадян, яким у встановленому законом порядку надано земельні ділянки для будівництва житлових будинків. Фактично збудувавши їх до 1992 року, громадяни своєчасно не оформили право власності на них. Постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року «Про затвердження Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт» було передбачено, що підставою для оформлення права власності на приватні житлові будинки, дачні та садові будинки, споруджені до 05 серпня 1992 року, є складений БТІ висновок про технічний стан будівлі та документ, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій вона розміщена. Зазначена постанова втратила чинність 02 червня 2011 року. Законом України від 17 лютого 2011 року «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що прийняття в експлуатацію зведених до 31 грудня 2009 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж таких об`єктів за наявності документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані.

Згідно до абзацу 3 п.9 Розділу 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 р. №3038-VI, орган державного архітектурно-будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками земельних ділянок, на яких розміщені об`єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію збудовані до 12 березня 2011 року будівлі і споруди сільськогосподарського призначення.

На прибудови, побудовані після 12 березня 2011 року, поширюється загальний порядок будівництва, для якого потрібно максимальну кількість документів (вихідні дані, проект, подача декларації про початок будівництва, декларація про готовність).

Замість отримання вихідних даних і проекту дозволяється будівництво і введення в експлуатацію на підставі будівельного паспорта.

У матеріалах справи відсутні докази прийняття до експлуатації спірного об`єкту нерухомості та державної реєстрації прав на нього. Питання введення об`єкту до експлуатації, узаконення самочинно збудованої перебудови, реконструкції будинку не входить до компетенції суду.

Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ №24-150/0/4-13 від 28.01.2013 р. «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» де зазначено, що суд не повинен заміняти органи, які зобов`язані видавати дозволи на будівництво й узгоджувати забудови; визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку має залишатися винятковим способом захисту права. Тому судам необхідно з`ясовувати, чи звертався позивач до компетентних органів із питання узаконення самочинного будівництва, чи було відмовлено компетентними органами у вирішенні зазначеного питання.

Дослідивши письмові матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та покази свідків в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що сторони обрали неналежний спосіб захисту своїх прав, доказів їх звернення до належних органів з метою реєстрації своїх прав, як спадкоємців після смерті ОСОБА_3 не надано, а судом не здобуто.

Також, оскільки позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 було самочинно здійснено капітальний ремонт садового будинку без відповідних не то дозволів, технічного висновку про відповідність даного перепланування санітарно-епідеміологічним вимогам, правилам пожежної безпеки суду не надано, клопотань про призначення експертизи не заявлено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки суд не може взяти на себе функції органів, на які покладено обов`язок оцінити готовність перебудованого (реконструйованого) об`єкта будівництва до експлуатації.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, як за первісним, так і за зустрічним позовами.

Керуючись ст.ст. 182, 328, 331, 375, 376, 1216, 1218 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Броварська районна державна адміністрація Київської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В. С. Сердинський