Рішення № 86621159, 19.12.2019, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/5361/19

Провадження № 2/484/1834/19

Рішення

іменем України

19.12.2019 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі

головуючого судді Максютенко О.А.

секретар судового засідання Завірюха В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайська в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

без участі сторін

встановив

У листопаді 2019 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідності до укладеної Генеральної угоди про реконструкцію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 24.12.2016 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 5654.56 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання не виконував належним чином, внаслідок чого станом на 05.11.2019 року в нього виникла заборгованість у загальному розмірі 10545.87 грн. яка складається з: 4414.10 грн заборгованість за кредитом, 2309.40 грн заборгованість по процентам за користування кредитом, 3822.37 грн - за пенею.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 24.12.2016 року в розмірі 10545.87 грн. та судові витрати в сумі 1921 грн.

03.12.2019 року ухвалою суду відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В позовній заяві позивач просив слухати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач до суду надав заяву про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги визнає частково лише на суму тіла кредитної заборгованості 4414.10 грн.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 28.02.2011 року відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанк. 24.12.2016 року між позивачем та відповідачем було підписано Генеральну угоду про реконструкцію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до укладеного договору № б/н від 24.12.2016 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5654.56 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Із наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач користувався грошовими коштами позивача.

До заяви позивачем додано Витяг з з Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідачем отримано кредит у розмірі 5654.56 грн.

За розрахунком банку станом на 05.11.2019 року в нього виникла заборгованість у загальному розмірі 10545.87 грн яка складається з: 4414.10 грн заборгованість за кредитом, 2309.40 грн заборгованість по процентам за користування кредитом, 3822.37 грн - за пенею.

Згідно п. 2.1 Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт банк надає позичальнику терміновий кредит у розмірі 5654.57 грн. терміном на 36 місяці з 24.12.2016 року по 31.12.2019 року шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 2.0 % в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом у вказані в заяві Умовах та правилах строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з 1 по 25 число кожного місяця позичальник надає банку кошти (щомісячний платіж) в сумі 221.85 грн для погашення заборгованості за кредитом, що складається із з заборгованості по кредиту, процентів, а також інших розходів у відповідності з Умовами та правилами. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 31.12.2019 року.

Відповідно до п. 2.2. Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт при порушенні позичальником строків погашення заборгованості, вказаних у Генеральній угоді, Умовах та правилах, більш ніж на 31 день по зобов`язанням термін яких не настав, сторони погодили, що термін повернення кредиту враховується 32 день з моменту виникнення порушення. Заборгованість за кредитом починаючи з 32 дня порушення вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф у розмірі 716.48 грн.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За вимогами ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.3 ст.12ЦПК Україникожна сторонаповинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.526, ч.1 ст.527, ч.1 ст.530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За користування чужими грошовими коштами боржникзобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановленодоговором між фізичними особами; розмір процентів за користуваннячужими грошовими коштами встановлюється договором, законом, або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.626,ч.1 ст.634 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, при цьому друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання (ч.2 ст.615 ЦК України).

За ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір кваліфікується як двосторонній, консенсуальний та оплатний. Предметом кредитного договору є лише грошові кошти. Гроші, як предмет кредитного договору, відносяться до категорії речей, визначених родовими ознаками, які можуть вільно відчужуватись чи переходити від однієї особи до іншої в порядку універсального правонаступництвачи іншим способом.

Чинність кредитних договорів визначається, як ЦК України (статті 1048 - 1052, 1054), так і Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Ознаками чинності кредитних договорів є: - досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору: мета, сума і строк кредиту; умови і порядок його видачі та погашення; види (способи) забезпечення зобов`язань позичальника; відсоткові ставки; порядок плати за кредит; порядок зміни та припинення дії договору; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; - кредитний договір має укладатись обов`язково у письмовій формі, причому недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює ніяких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його нікчемністю; - сторони кредитного договору повинні мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; - волевиявлення сторін має бути вільним і відповідати їхній внутрішній волі.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийнятої 09 квітня 1985 року за № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Умови та правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна застосовувати щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Обґрунтовуючи позовні ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначав, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, підписавши Генеральну угоду про реструктуризацію боргу від 24.12.2016 року, Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку.

Проте, суд зазначає, що позивачем не підтверджено, що саме Витяг з Умов надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання кредитних карт, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування

Відсутність підпису боржника в Умовах та Правилах вказує про його не обізнаність з вказаними Умовами та Правилами кредитного договору, про непроінформованість з умовами кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, а тому наведені обставини не можуть свідчити, що сторони погодили усі істотні умови договору в Генеральній угоді.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Як вбачається зі змісту Генеральній угоди, зазначено що дана Угода укладається з метою створення умов для виконання боржником(відповідачем) зобов`язання по кредитному договору № SAMDN55000116891477 від 01.11.2013 року, натомість в матеріалах справи міститься лише заява-анкета відповідача ОСОБА_1 про відкриття кредитного рахунку від 28.02.2011 року, яка не може вважатися кредитним договором, для якого з метою реструктуризації боргу укладено Генеральну угоду (а.с.8).

Таким чином, суд приходить до висновку, що стороною позивача не доведено та не підтверджено того, які саме умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і які саме тарифи і умови кредитування мала на увазі відповідач , підписуючи Генеральну угоду, та відповідно, які він брав на себе зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитними коштами, винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами таіншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 2309.40 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом та 3822.37 грн. заборгованості за пенею є безпідставними, оскільки це узгоджується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.07.2019 року справа №342/180/17, оскільки у Генеральній угоді не передбачено сплати позичальником процентів за користування кредитними коштами у розмірі 18% річних, які просить стягнути позивач з відповідача , посилаючись на Умови та правила надання продукту кредитних карт, які не підписані відповідачем, відсутність розміру пені та комісій.

З огляду на викладене позовні вимоги слід задовольнити частково на суму 4414.10 грн., що є заборгованістю по кредиту.

Оскільки позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають частковому задоволенню, то понесені судові витрати за подання позовної заяви, відповідно до частини першої статті 141ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 10, 12, 13, 137, 141, 206, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив

позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (місцезнаходження: вул. Грушевського, 1 Д м.Київ, код ЄДРПОУ – 14360570) до ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт серії НОМЕР_2 виданий Первомайським МВ УМВС України в Миколаївській області 03.01.2010 року, місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приват Банк" заборгованість за Генеральною угодою від 24.12.2016 року в розмірі - 4414 грн. 10 коп. та судовий збір в розмірі 1921 грн., а всього 6335 грн. 10 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 26.12.2019 року

Суддя