Рішення № 86612772, 24.12.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2019 р. № 400/3590/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі – позивач, ОСОБА_1 ) до Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації (надалі – відповідач) про зобов`язання Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації надати ОСОБА_1 інформацію щодо потреби в наданні грошової компенсації, подану департаментом соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації до Мінсоцполітики станом на 1 березня 2019 року за формою згідно із додатком до Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року № 280.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що 18.06.2019 року він звернувся до Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації з запитом про надання доступу до публічної інформації, а саме просив надати інформацію щодо потреби в наданні грошової компенсації, подану департаментом соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації до Мінсоцполітики станом на 1 березня 2019 року за формою згідно із додатком до Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року № 280. 24.06.2019 року відповідач надав відповідь на вказаний запит позивача, якою повідомлено загальну суму потреби у грошовій компенсації, що на думку позивача є неповним наданням інформації, оскільки створену відповідачем інформацію у вигляді заповненої таблиці згідно з додатком до Постанови КМУ №280 не надано. Позивач не погоджується з вказаними діями відповідача, оскільки не може бути обмежено доступ до публічної інформації, що і стало підставою для звернення позивача з вказаним позовом до суду.

Ухвалою від 25.10.2019 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/3590/19 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

20.11.2019 року за вх. № 19309 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов лист, в якому просив в задоволенні позову відмовити. В обгрунтування зазхначеного листа вказав, що 18 червня 2019 року до нього звернувся ОСОБА_1 із запитом на отримання публічної інформації, а саме: надати інформацію щодо потреби в наданні грошової компенсації, подану департаментом соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації до Мінсоцполітики станом на 1 березня 2019 року. На вказаний запит 24.06.2019 року відповідач надав відповідь, якою проінформував позивача, що листом департаменту від 12.03.2019 № 3057-01-24 надано інформацію до Міністерства соціальної політики України, щодо потреби в коштах для надання грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період проведення, та визнані інвалідами внаслідок війний ІІІ групи відповідно до пунктів 11-14 частини другої статті 7 або учасникам бойових дій відповідно до пунктів 19 і 20 частини 1 статті 6 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та які потребують поліпшення житлових умов (постанова КМУ від 18.04.2018 року № 280), станом на 1 березня поточного року, на загальну суму 54370,20 грн. На думку відповідача, останнім надана інформація, яка в повній мірі відображає запитувану інформацію.

Позивач в судове засідання, призначене на 20.11.2019 року, не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив. Заяв чи клопотань від позивача до суду не надходило.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 20.11.2019 року, не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Суд клопотання представника відповідача задовольнив та на підставі частини 9 статті 205 КАС України, суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18.06.2019 року позивач звернувся до Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації з запитом про надання доступу до публічної інформації, а саме просив надати інформацію щодо потреби в наданні грошової компенсації, подану департаментом соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації до Мінсоцполітики станом на 1 березня 2019 року за формою згідно із додатком до Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року № 280.

24.06.2019 Департаментом соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністраціїт позивачу була надіслана відповідь, якою відповідач проінформував позивача, що листом департаменту від 12.03.2019 № 3057-01-24 надано інформацію до Міністерства соціальної політики України, щодо потреби в коштах для надання грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період проведення, та визнані інвалідами внаслідок війний ІІІ групи відповідно до пунктів 11-14 частини другої статті 7 або учасникам бойових дій відповідно до пунктів 19 і 20 частини 1 статті 6 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та які потребують поліпшення житлових умов (постанова КМУ від 18.04.2018 року № 280), станом на 1 березня поточного року, на загальну суму 54370,20 грн.

Вважаючи відповідь Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації неповною, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Преамбулою Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 №2657-XII (далі - Закону №2657-XII) визначено, що цей закон регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

Статтею 5 Закону №2657-XII передбачено, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Під інформацією Закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Порядок здійснення та забезпечення прав кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначається Законом України від 13.01.2011 року №2939-VІ "Про доступ до публічної інформації" (надалі - Закон №2939).

Згідно зі ст.1 Закону №2939 визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інформацію" інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно ст. 5 вказаного Закону, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначений Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п.2 ч.1 ст.5 цього Закону доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації відповідно до ст.12 вказаного Закону є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до ст.13 цього Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, що інформація щодо потреби структурних підрозділів з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської держадміністрацій в наданні грошової компенсації, що є додатком до Порядку та Умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затверджених постанова Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року № 280, формується виключно з метою інформування Міністерства соціальної політики України, та містить персональні дані осіб, що не надавали свою згоду на поширення таких даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних", та законом не визначено вимоги, щодо обов`язку розпорядників інформації, з надання інформації запитувачам в тій ж самій формі, в якій її було утворено, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з запитом про надання доступу до публічної інформації, а саме просив надати інформацію щодо потреби в наданні грошової компенсації, подану департаментом соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації до Мінсоцполітики станом на 1 березня 2019 року за формою згідно із додатком до Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року № 280.

Дослідивши інформаційний запит позивача, беручи до уваги характер запитуваної інформації, її походження та зміст, суд зазначає, що позивач звернувся до відповідача із проханням надати йому саме публічну інформацію.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Такі випадки встановлені частиною першою статті 6 цього Закону, згідно з якою публічною інформацією з обмеженим доступом, є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

В мотивування ненадання повної інформації на запит позивача зазначено, що інформація щодо потреби структурних підрозділів з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської держадміністрацій в наданні грошової компенсації, що є додатком до Порядку та Умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затверджених постанова Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року № 280, формується виключно з метою інформування Міністерства соціальної політики України, та містить персональні дані осіб, що не надавали свою згоду на поширення таких даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних".

Відповідно до статті 12 Закону України № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

За правилами статті 14 Закону України № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; 6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації.

В силу положень статті 16 Закону України № 2939-VI, розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань запитів на інформацію розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію та надання консультацій під час оформлення запиту. Запит, що пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань запитів на інформацію.

Відповідно до ст. 13 Закону України № 2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. До розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією). На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Суд, виходячи з системного аналізу вищезазначених норм національного законодавства зазначає, що у спірних правовідносинах відповідач - Департамент соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації є розпорядником інформації у розумінні Закону України № 2939-VI, та відповідно, зобов`язаний надати запитувану відкриту публічну інформацію, крім випадків, коли доступ до такої інформації обмежений законом.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» зазначено види інформації з обмеженим доступом, до якої належать:1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Належність запитуваної інформації до конфіденційної, таємної або до службової відповідно до ст.7, 8, 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" не є єдиною достатньою підставою для обмеження доступу до неї. Обмеження доступу до конкретної інформації допускається у разі, якщо за визначенням вона є конфіденційною або таємною або для службового користування та за умови застосування сукупності вимог пунктів 1-3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації.

Згідно з ч.2 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Як встановлено судом, відповідач не надав усю інформацію на запит позивача з огляду на те, що відповідна інформація містить персональні дані осіб, що не надавали свою згоду на поширення таких даних.

Разом з тим, суд не приймає доводи відповідача до уваги, як на підставу для відмови у наданні інформації, з огляду на наступне.

Відмова у доступі до публічної інформації, надана відповідачем не містить: 1) якому з перелічених у п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інтересів відповідає обмеження, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу; 2) у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий зв`язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації (п.2 ч.2 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»); 3) чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (п.3 ч.2 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Не містить відповідь відповідача і обґрунтувань підстав обмеження у доступі позивача до запитуваної інформації враховуючи положення Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Таким чином, відповідачем не було надано інформацію щодо потреби в наданні грошової компенсації, подану департаментом соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації до Мінсоцполітики станом на 1 березня 2019 року за формою згідно із додатком до Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року № 280, а лише повідомлено, що листом департаменту від 12.03.2019 № 3057-01-24 надано інформацію до Міністерства соціальної політики України, щодо потреби в коштах для надання грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період проведення, та визнані інвалідами внаслідок війний ІІІ групи відповідно до пунктів 11-14 частини другої статті 7 або учасникам бойових дій відповідно до пунктів 19 і 20 частини 1 статті 6 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та які потребують поліпшення житлових умов (постанова КМУ від 18.04.2018 року № 280), станом на 1 березня поточного року, на загальну суму 54370,20 грн.

Однак, відповідач у листі від 20.11.2019 року не зазначає, чому повна інформація не була надана позивачу.

Водночас, в частині 5 статті 6 Закону України № 2939-VI встановлено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном.

Проте, як вбачається із запиту, позивач запитував інформацію про потребу в одержанні державних коштів з метою їх розпорядження.

За таких обставин, суд дійшов дисновку, що відповідачем не було дотримано вимоги частини другої статті 6 Закону № 2939, оскільки запитувана інформація була надана позивачу не в повному обсязі.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд вважає, що відсутність у висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї зі згаданих трьох підстав означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає, а відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою, тому суд доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо не надання повної інформації на запит.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч.1 та ч.2 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пп.2-4 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про: - визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; - визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; - визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи те, що в досліджуваних правовідносинах встановлено, що відповідач на звернення позивача позивача надав запитувану інформацію не в повному обсязі, та приймаючи до уваги необхідність ефективного захисту прав та інтересів позивача, що ґрунтується на чинному законодавстві України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача на підставі ч.2 ст.9 КАС України та встановити позивачу належний спосіб захисту порушених прав та інтересів шляхом: визнання протиправною бездіяльності Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації щодо ненадання повної публічної інформації за запитом позивача від 18.06.2019 року та зобов`язання Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації надати ОСОБА_1 інформацію щодо потреби в наданні грошової компенсації, подану департаментом соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації до Мінсоцполітики станом на 1 березня 2019 року за формою згідно із додатком до Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року № 280.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

При цьому, за приписами частини другої статті 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх дій, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 77, 78, 159, 162, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Департамент соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації (вул. Фалєєвська, 14,Миколаїв,54001 03194683) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Департамент соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації щодо ненадання повної публічної інформації за запитом позивача від 18.06.2019 року.

Зобов`язати Департамент соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації надати ОСОБА_1 інформацію щодо потреби в наданні грошової компенсації, подану департаментом соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації до Мінсоцполітики станом на 1 березня 2019 року за формою згідно із додатком до Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року № 280.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 24.12.2019 року.

Суддя Г.В. Лебедєва