Рішення № 86612724, 24.12.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2019 р. № 400/3569/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3039 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Військової частини 3039 Національної гвардії України (надалі - відповідач) з позовними вимогами про:

- визнання дій Військової частини 3039 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 47745,66 грн. - протиправними;

- зобов`язання Військову частину 3039 Національної гвардії України внести зміни та доповнення до п.4 наказу командира військової частини 3039 Національної гвардії України від 18.04.2019 року № 93 (по стройовій частині), щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за час проходження служби ОСОБА_1 у розмірі - 47 745 гривень 66 копійки, відповідно до довідки №311 від 03.05.2019 року «Про вартість речового майна, що належить до видачі», без утримання із зазначеної суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору;

- зобов`язання Військової частини 3039 Національної гвардії України, виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в сумі 47745,66 грн., без утримання із зазначеної суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

Ухвалою від 25.10.2019 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/3569/19 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що наказом командира військової частини 3039 позивача звільнено у запас Збройних сил України, виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. При виключенні зі списків особового складу позивача 18.04.2019 року не розраховано за всіма видами забезпечення, а саме, не було видано грошову компенсацію замість належного позивачу до видачі речового майна за весь період служби. Позивач вважає, що бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно є протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

15.11.2019 року за вх. № 18934 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що на даний момент у військовій частині 3039 Національної гвардії України кошти для виплати компенсацій військовослужбовцям за неотримане речове майно відсутні.

21.11.2019 року за вх. № 19442 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від відповідача надійшли уточнення відзиву на позовну заяву, в яких він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що відповідно до пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно», довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держсгіецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком. Відповідно до довідки про вартість речового майна, що належить до видачі за період проходження служби ОСОБА_1 №311 від 03.05.2018 року складає 47745,66 грн. В свою чергу, 08.01.2019 року до військової частини 3039 Національної гвардії України від Головного управління Національної гвардії за № НР.118 (НР.27/27/3-118) надійшли закупівельні ціни речового майна станом на 01.01.2019 року, в якому зазначені ціни за неотримане речове майно, яке підлягає компенсації. Сума компенсації за не отримане речове майно позивача становить 27865,38 грн., відповідна сума зазначена в перерахованій довідці про вартість речового майна, що належить до видачі №1066 від 18.11.2019 року з урахуванням зазначеного Порядку та розрахунку цін речового майна Головним управлінням Національної гвардії. А також зазначив, що у військовій частині 3039 Національної гвардії України кошти для виплати компенсацій військовослужбовцям за не отримане речове майно відсутні.

27.11.2019 року за вх. № 19956 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що зміна номенклатурної назви предмету речового майна або зняття майна з норми забезпечення не звільняє відповідача від проведення розрахунку з позивачем, шляхом сплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно.

Представник позивача в судове засідання, призначене 27.11.2019 року не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання, призначене 27.11.2019 року не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив. Заяв чи клопотань до суду не надходило.

Суд клопотання представника позивача задовольнив та на підставі частини 9 статті 205 КАС України, суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у лавах Національної гвардії України на посаді старшого водія (автобуса, мікроавтобуса) автомобільного відділення автомобільного взводу стрілецького батальйону (з конвоювання, екстрадиції, охорони підсудних та охорони спеціального складу) військової частини 3039 Національної гвардії України.

Під час перебування на посаді начальника продовольчого складу господарчого взводу роти бойового та матеріального забезпечення військової частини 3039 Національної гвардії України, позивач подав рапорт на ім`я командира військової частини 3039 Національної гвардії України щодо виплати йому вартості недоотриманого за час проходження військової служби речового майна.

Наказом командира військової частини 3039 Національної гвардії України від 18.04.2019 року №93 прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас та виключено зі всіх видів забезпечення з 18.04.2019 року.

Рапорт ОСОБА_1 щодо виплати йому вартості недоотриманого за час проходження військової служби речового майна було задоволено та 03.05.2019 року було надано Довідку «Про вартість речового майна, що належить до видачі» від 03.05.2019 року № 311. Відповідно до вказаної довідки, вартість недоотриманого позивачем речового майна складає 47745,66 грн.

Компенсацію суми вартості недоотриманого позивачем речового майна відповідачем ОСОБА_1 не виплачено.

Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив йому грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зазначає на наступне.

Частиною 5 статті 17 Конституції України регламентовано, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

В силу прямої дії ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначаються Законом України № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 (далі Закон України № 2011-ХІІ).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі Закон № 2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Статтею 1-2 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Положеннями ст. 2 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює за кріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частина 4 даної статті визначає, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною першої статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, зокрема, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Положеннями п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Аналіз викладених правових норм свідчить про те, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, зокрема щодо належного матеріального та побутового забезпечення, враховуючи особливості військової служби, з метою стимулювання досягнення високих результатів у службовій діяльності. Звільнена особа з військової служби на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач зі списків особового складу військової частини виключений 18.04.2019 року. При цьому, грошову компенсацію за неотримане речове майно відповідач не виплатив.

Отже, станом на день виключення зі списків особового складу військової частини, з позивачем не проведено розрахунок у повному обсязі та не виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно.

Основним аргументом відповідача щодо несвоєчасної виплати грошової допомоги при звільненні є те, що відповідач не є головним розпорядником бюджетних коштів і здійснює виплати при наявності відповідних кошторисних асигнувань.

Суд критично оцінює такі покликання, оскільки вони не відповідають вимогам чинного законодавства щодо проведення розрахунку при звільненні.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3744-ІV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейським судом з прав людини у рішенні від 10.03.2011 (остаточне 10.06.2011) у справі «Сук проти України» (Заява № 10972/05) сформовано позицію, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним (див. рішення у справі «Кечко проти України» (Kechko v. Ukraine), згадане вище, пункт 23).

Згідно з позицією Європейського суду у справі «Yvonne van Duyn v. Home Office» (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

Також, Європейський суд з прав людини у справах "Кечко проти України", "Ромашов проти України", "Шевченко проти України" зауважив, що реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно- правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Таким чином, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов`язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.

З огляду на викладене, невиплата позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно є протиправною, а вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні позивачу в день виключення із списків частини підлягає задоволенню.

За змістом статті 9-1 зазначеного Закону порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до наведеної норми Кабінет Міністрів України постановою від 16.03.2016 №178 затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178).

Пунктами 2, 3 Порядку №178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, й звільнення з військової служби.

Відповідно до пункту 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

За приписами пункту 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна у разі звільнення з військової служби. Така компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації та виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.

З матеріалів справи вбачається, що наказом командира Військової частини 3039 Національної гвардії України від 18.04.2019 року №93 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Військової частини 3039 та всіх видів забезпечення, при цьому питання щодо виплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно вирішено не було.

Позивач подав рапорт на ім`я командира військової частини 3039 Національної гвардії України щодо виплати йому вартості недоотриманого за час проходження військової служби речового майна.

Рапорт позивача було задоволено та позивачу видано Довідку № 311 "Про вартість речового майна, що належить до видачі". Відповідно до вказаної Довідки, вартість недоотриманого позивачем речового майна складає 47745,66 грн., про що не вказано в Наказі про виключення позивача особового складу військової частини.

Таким чином, позивачем виконано вимоги пункту 4 Порядку №178 щодо подачі відповідної заяви на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно та довідки про його вартість, відтак у відповідача не було правових підстав для відмови у виплаті такої компенсації.

Разом з тим, відповідачем не забезпечено позивачу реалізацію його прав, гарантованих Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядком №178, а тому позовні вимоги щодо зобов`язання Військової частини 3039 Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо тверджень відповідача, викладених в уточненому відзиві на позов, з приводу того, що сума компенсації за неотримане речове майно позивача становить 27865,38 грн., яка зазначена в перерахованій довідці про вартість речового майна, що належить до видачі №1066 від 18.11.2019 року з урахуванням розрахунку цін речового майна Головним управлінням Національної гвардії, а не 47745,66 грн., як було зазначено у первинній довідці, суд зазначає наступне.

Як було встановлено в процесі розгляду справи, під час перебування на посаді стрільця відділення охорони та обслуговування стрільбища роти бойового та матеріального забезпечення військової частини 3039 Національної гвардії України, позивач подав рапорт на ім`я командира військової частини 3039 Національної гвардії України щодо виплати йому вартості недоотриманого за час проходження військової служби речового майна.

Рапорт ОСОБА_1 було задоволено та у було надано Довідку «Про вартість речового майна, що належить до видачі» від 03.05.2019 року № 311. Відповідно до вказаної довідки, вартість недоотриманого позивачем речового майна складає 47745,66 грн.

Відповідно до пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно» довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держсгіецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.01.2019 року до військової частини 3039 Національної гвардії України від Головного управління Національної гвардії за № НР.118 (НР.27/27/3-118) надійшла телеграма із закупівельними цінами речового майна станом на 01.01.2019 року, в якому зазначені ціни за неотримане речове майно, яке підлягає компенсації.

Як вбачається з наданої відповідачем копії телеграми щодо вартості речового майна станом на 01.01.2019 року, остання не містить вартості майна, яке було належне Позивачу за старими цінами (1991-2014 років) та яке відрізняється за своїм номенклатурним найменуванням від нової норми та найменувань яких немає у телеграмі по цінам станом на 01.01.2019 року.

Виходячи з розрахунку Головного управління Національної гвардії закупівельної вартості речового майна, що належить до видачі, відповідач зменшив суму компенсації за неотримане речове майно Позивача шляхом складання перерахованої довідки про вартість речового майна, що належить до видачі №1066 від 18.11.2019, яка становить 27865,38 грн.

Аналізуючи нову довідку та телеграму із закупівельними цінами речового майна станом на 01.01.2019 року, можна дійти висноку, що відповідач зменшив кількість одиниць майна, а в інших випадках взагалі вилучив найменування майна, яке підлягало компенсації позивачу, посилаючись на відсутність у телеграмі найменувань такого майна та його вартості.

Таким чином, відповідачем у новій довідці було виключено з переліку речового майна, що належить компенсувати позивачу, найменування майна, яке відсутнє у телеграмі із закупівельними цінами речового майна.

Однак, суд вважає, що зміна номенклатурної назви предмету речового майна або зняття майна з норми забезпечення не звільняє відповідача від проведення розрахунку з позивачем, шляхом сплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно у повному обсязі.

Крім того, відповідачем не доведено, що речове майно, яке повинен був отримати позивач за старими нормами, за своїм функціоналом не є ідентичним новим найменуванням майна.

Слід також зазначити, що первинна довідка № 311 про вартість речового майна була видана прапорщику ОСОБА_1 03.05.2019 року, тобто після отримання відповідачем телеграми Національної гвардії України від Головного управління Національної гвардії за № НР.118 (НР.27/27/3-118) із закупівельними цінами речового майна станом на 01.01.2019 року, в якому зазначені ціни за неотримане речове майно, яке підлягає компенсації.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Військової частини 3039 Національної гвардії України, виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в сумі 47745,66 грн.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Військову частину 3039 Національної гвардії України внести зміни та доповнення до п.4 наказу командира військової частини 3039 Національної гвардії України від 18.04.2019 року № 93 (по стройовій частині), щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за час проходження служби ОСОБА_1 у розмірі - 47 745,66 гривень, відповідно до довідки №311 від 03.05.2019 року «Про вартість речового майна, що належить до видачі» суд зазначає наступне.

Відповідно до Порядку № 178 вбачається, що грошова компенсація вартості за неотримане речове майно виплачується військовослужбовцю з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби (пункт 3), за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини (пункт 4) та довідки про вартість речового майна (пункт 5).

Матеріали справи містять Довідку №311 від 03.05.2019 року «Про вартість речового майна, що належить до видачі», видану військовою частиною А3039, якою визначено суму грошової компенсації за неотримане речове майно ОСОБА_1 .

Підставою для видання вказаної довідки є рапорт позивача.

Отже, на час підписання наказу про звільнення та про виключення позивача з особового складу військової частини А3039, відповідач мав вказати пункт щодо виплати позивачу грошової компенсації вартості речового майна, яку він не отримав в період проходження військової служби, що відповідачем зроблено не було.

Оскільки позивачем дотримано порядок звернення за грошовою компенсацією вартості неотриманого речового майна, у суб`єкта владних повноважень відсутні підстави для відмови.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що на час підписання наказу №93 від 18.04.2019 року про звільнення ОСОБА_1 , останній мав право на грошову компенсацію вартості речового майна, яку він не отримав в період проходження військової служби.

Перевіряючи наявність підстав щодо оподаткування суми компенсації, судом встановлено наступне.

Статтею 9-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011) передбачено, зокрема, що порядок виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок).

Згідно з п. 3 Порядку грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, зокрема, у разі звільнення з військової служби.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом.

Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом його походження з України - це будь-який дохід, отриманий, зокрема, резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України.

Оподаткування доходів фізичних осіб визначено розділом IV Кодексу, п. 163.1 ст. 163 якого установлено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу передбачено ст. 165 Кодексу, згідно з пп. 165.1.10 п. 165.1 якої до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума грошового або майнового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби (у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу), передбачена законом, яка виплачується з бюджету чи бюджетною установою.

Водночас п. 164.2 ст. 164 Кодексу визначено доходи, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Статтею 165 Кодексу встановлено вичерпний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Так, до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи у вигляді: суми грошової компенсації, що виплачується військовослужбовцям за належне їм для отримання жиле приміщення (пп. "ж" пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Кодексу); суми грошового або майнового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби (у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу), передбаченої законом, яка виплачується з бюджету чи бюджетною установою (пп. 165.1.10 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Отже, суми грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби (крім доходів, передбачених пп. "ж" пп. 165.1.1 та пп. 165.1.10 п. 165.1 ст. 165 Кодексу), у переліку, визначеному ст. 165 Кодексу, не вказані, а отже, оподатковуються відповідно до пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу на загальних підставах.

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу), зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

Враховуючи наведене, дохід, отриманий особами, звільненими з військової служби, у вигляді грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах.

Водночас, відповідно до п. 168.5 ст. 168 Кодексу суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2017 року № 375) затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, п. 2 якого передбачено, що грошова компенсація виплачується, зокрема, особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби , що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (пункт 3 Порядку № 44).

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (пункту 5 Порядку № 44).

Таким чином, аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що дохід, отриманий особами, звільненими з військової служби, у вигляді грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах, однак в подальшому сума податку з доходів фізичних осіб, що була утримана, підлягає компенсації.

Водночас Кодексом не передбачено виплату грошової компенсації військового збору, який утримується із вказаного вище доходу, як це визначено для податку на доходи фізичних осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що сума компенсації вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно при звільненні з військової служби підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб та військовим збором, однак сума податку з доходів фізичних осіб, що була утримана, підлягає в подальшому компенсації відповідачем.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що відповідач не довів правомірність своїх дій, а позивач навів законні й обґрунтовані підстави для виплати йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 47745,66 грн., а тому наявні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Військової частини 3039 Національної гвардії України (вул. 1 - ша Госпітальна, 2, м. Миколаїв, 54039, ідентифікаційний код 23313925) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати дій Військової частини 3039 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 47 745, 66 грн. протиправними.

Зобов`язати Військову частину 3039 Національної гвардії України внести зміни та доповнення до п.4 наказу командира військової частини 3039 Національної гвардії України від 18.04.2019 року № 93 (по стройовій частині), щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за час проходження служби ОСОБА_1 у розмірі - 47 745, 66 грн.

Зобов`язати Військову частину 3039 Національної гвардії України, виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в сумі 47 745, 66 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 24.12.2019 року.

Суддя Г.В. Лебедєва