Рішення № 86612624, 19.12.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 грудня 2019 року м. Ужгород№ 260/1360/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гебеш С.А.

при секретарі судових засідань - Жирош С.Ю.

та осіб, що беруть участь у справі:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Марканич В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить:

визнати протиправним та скасування рішення, яке викладене в листі Хустського об`єднання управління пенсійного фонду України Закарпатської області від 26 березня 2018 року за № 1993/21-06-01;

зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугою років ОСОБА_1 , мешканці с.Білки вул. АДРЕСА_1 відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», виходячи із заробітку, зазначеного у довідках прокуратури Закарпатської області про заробітну плату та її окремі складові прокурора Іршавського відділу Хустської місцевої прокуратури за №18-21вих.-19 від 06 березня 2019р., за №18-22 вих.-19 від 06 березня 2019 року та за №18-26вих.-19 від 14 березня 2019 про отриману заробітну плату з 1 січня 2017 року по 31 січня 2019 року у розмірі 60% від суми заробітку, без обмеження граничного розміру пенсії.

Позовні вимоги мотивує тим, що особи, які отримують пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про прокуратуру» мають право на її перерахунок органами Пенсійного фонду України на підставі поданих документів, зокрема довідок про розмір посадового окладу за відповідною посадою, на якій особа пропрацювала після призначення їй пенсії, станом на час здійснення перерахунку. Вказує на те, що відповідачем відмовлено у здійсненні такого перерахунку, посилаючись на відсутність затвердженого механізму проведення перерахунку Постановою Кабінету Міністрів України, про що свідчить лист Хустського об`єднання управління пенсійного фонду України Закарпатської області від 26 березня 2019 року за № 1993/21-06-01. Вказане рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії вважає протиправним та таким, що порушує гарантовані конституційні соціальні права на пенсійне забезпечення.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві та просила суд даний адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, при цьому додатково пояснивши, що згідно з ч.18 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ та ч.20 ст.86 Закону № 1697-VII в редакції 1991 року та 2014 років було врегульовано питання проведення перерахунку пенсій прокурорсько-слідчим працівникам та визначено умови їх перерахунку. Водночас, після прийняття Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VІІІ, з 01 січня 2015 року умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури має визначатись Кабінетом Міністрів України. Проте, положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, Кабінетом Міністрів України прийнято не було. Вказує на те, що відповідно до п.20 ст.86 та пп.1 п.13 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1697-VII Кабінет Міністрів України був зобов`язаний до 25 січня 2015 року (тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування Закону №1697-VII) прийняти постанову якою затвердити умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури. Однак, Кабінетом Міністрів України, як у встановлений Законом строк, так і станом на день розгляду справи в суді, порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не затверджено, а отже в даному випадку відповідач діяв в межах та спосіб встановлений чинним законодавством, а тому правових підстав для задоволення даного адміністративного позову немає.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши думку представників сторін з приводу даного позову, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

В ході розгляду даної справи встановлено, що ОСОБА_1 (далі – Позивач) перебуває на обліку у Хустському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Закарпатської області.

Так, 29 вересня 2016 року відповідно до розпорядження № 198792 від 27 грудня 2017 року Хустського об`єднаного управління пенсійного фонду України Закарпатської області, яке реорганізовано в Головне управління пенсійного фонду України в Закарпатській області, позивачу призначено пенсію за вислугою років, відповідно до ст. 87 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 60 % заробітної плати, що становить 5638,26 грн. З 01 жовтня 2017 року позивачці виплачується пенсія в розмірі 2289,38 грн., а з 01 квітня 2019 року – 2510,16 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 15 березня 2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії в розмірі 60% від суми заробітку без обмеження граничного розміру пенсії відповідно до вимог ст.86 Закону України «Про прокуратуру», довідок прокуратури Закарпатської області від 06.03.2019р. за №18-21вих.-19, №18-22 вих.-19, №18-26вих.-19 про отриману заробітну плату протягом 2017-2019 року.

Однак, відповідачем відмовлено позивачу у здійсненні такого перерахунку, посилаючись на відсутність затвердженого механізму проведення перерахунку Постановою Кабінету Міністрів України, про що свідчить лист Хустського об`єднання управління пенсійного фонду України Закарпатської області від 26.03.2019 за № 1993/21 -06-01 (а.с.15)., що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначає Закон України «Про прокуратуру».

Так, 15 липня 2015 року набув чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі – Закон № 1697-VII).

У відповідності до ч. 1 ст. 86 Закону № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років.

Відповідно до приписів ч. 2 вищевказаного Закону пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Згідно ч. 4 Закону № 1697-VII середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат на 60. Коригування зазначених виплат проводиться із застосуванням коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу та надбавок до нього. Посадовий оклад, надбавки за вислугу років під час призначення пенсії враховуються в розмірах за останньою займаною посадою прокурора, встановлених на момент виникнення права на перерахунок пенсії за вислугу років.

Пенсії за вислугу років призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами (ч. 13 Закону № 1697-VII).

Як вбачається із прописів ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Суд вказує на те, що саме на цю норму Закону посилався відповідач при прийнятті рішення про відмову у перерахунку пенсії позивачці, зокрема вказавши на те, що Кабінетом Міністрів України до сьогоднішнього дня не затверджено порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

У судовому засіданні встановлено, що 24 квітня 2019 року Верховний Суд України у справі № 826/8546/18 зробив висновок про те, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом № 1697-VII покладено саме на нього, що у свою чергу, призвело до неможливості пенсійними органами провести перерахунок пенсій працівникам прокуратури та численних звернень пенсіонерів до суду щодо оскарження таких дій територіальних управлінь пенсійного фонду України.

Так, визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішення законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури (Постанова ВСУ від 24 квітня 2019 року у справі 826/8546/18).

Разом з тим, незважаючи на наявність судового рішення у вищевказаній справі, яке набрало законної сили, умови і порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України на момент розгляду справу так і не визначено, а правова невизначеність для працівників прокуратури триває.

Однак, 13 грудня 2019 року Конституційним Судом України прийнято рішення у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697–VII.

Із змісту вказаного рішення Конституційного Суду України вбачається, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що «права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України) Основним Законом України не передбачено. Таке делегування порушує вимоги Конституції України, згідно з якими органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19 Основного Закону України). До аналогічних висновків Конституційний Суд України дійшов у рішеннях від 9 жовтня 2008 року № 22-рп/2008, від 23 червня 2009 року № 15-рп/2009“ (абзац другий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 травня 2010 року № 14-рп/2010).

Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що оспорюване положення Закону порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу і судову, призводить до порушення регулювання основ соціального захисту прокурорів, оскільки за його змістом регулювання порядку перерахунку призначеної пенсії працівникам прокуратури має здійснюватися актом Кабінету Міністрів України, а не законом України. Отже, положення частини двадцятої статті 86 Закону суперечить статті 6, пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України.

Разом з тим, Конституційний Суд України вказав такий порядок виконання цього Рішення до врегулювання ВРУ вказаного питання на законодавчому рівні: частина 20 статті 86 Закону не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, натомість застосуванню підлягає частина 20 статті 86 Закону в первинній редакції: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Отже, даним рішенням Конституційний Суд України встановив чіткий порядок перерахунку пенсії працівникам прокуратури.

Крім того, суд констатує, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані із реалізацією права на соціальний захист, і сформував правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п. 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

З урахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також в силу покладеного на нього обов`язку ч. 2 ст. 77 КАС України не довів правомірність свого рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород,Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ - 20453063) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення викладене у формі листа Хустського об`єднання управління пенсійного фонду України Закарпатської області від 26.03.2018 року за № 1993/21 -06-01.

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ - 20453063) здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугою років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) відповідно до ст.86 Закону України “Про прокуратуру”, виходячи із заробітку, зазначеного у довідках прокуратури Закарпатської області про заробітну плату та її окремі складові прокурора Іршавського відділу Хустської місцевої прокуратури за №18-21вих.-19 від 06.03.2019р., за №18-22 вих.-19 від 06.03.2019 року та за №18-26вих.-19 від 14.03.2019 про отриману нею заробітну плату з 1 січня 2017 року по 31 січня 2019 року у розмірі 60% від суми заробітку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл.Народна, буд.4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 768,40 грн.. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) згідно квитанції №143 від 17.09.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

В разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано судом 24.12.2019 року.

СуддяС.А. Гебеш