Рішення № 86612471, 10.12.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року Справа № 915/1954/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Ковальжи А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОСФЕРА ЛТД”, вул. Собінова, 1, кімната 516, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49083 (код ЄДРПОУ 37213747)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма “ІЛЬНИЦЬКИХ”, вул. Степова, 1, с. Токарівка, Кривоозерський район, Миколаївська обл., 55131 (код ЄДРПОУ 32093798)

про стягнення коштів в сумі 2 724 163, 25 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Гоменюк Ю.В., адвокат (ордер серія ДП № 353/003 від 30.08.2019);

від відповідача: представник не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “АГРОСФЕРА ЛТД” з позовною заявою про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма “ІЛЬНИЦЬКИХ” (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог вх. № 16945/19 від 04.11.2019 року) 358 160, 48 грн. - боргу по товарному кредиту по договору купівлі-продажу № 2376 від 21.12.2016 року; 2 152 565, 02 грн. - процентів за користування товарним кредитом по договору купівлі-продажу № 2376 від 21.12.2016 року та 213 437, 75 грн. - пені по договору купівлі-продажу № 2376 від 21.12.2016 року.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі на 10.10.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.10.2019 року задоволено клопотання позивача ТзОВ “АГРОСФЕРА ЛТД” про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.10.2019 року відкладено підготовче засідання по справі на 05.11.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.11.2019 року закрито підготовче провадження у справі № 915/1954/19 та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 26.11.2019 року

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.11.2019 року залишено без розгляду відзив на позовну заяву (вх. № 18124/19 від 26.11.2019) та клопотання (вх. № 18125/19 від 26.11.2019).

В судовому засіданні 26.11.2019 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, якою оголошено перерву у судовому засіданні до 04.12.2019.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.11.2019 року доручено господарському суду Дніпропетровської області організувати в приміщенні цього суду участь представника ТзОВ “АГРОСФЕРА ЛТД” в режимі відеоконференції в судовому засіданні.

В судовому засіданні 04.12.2019 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, якою оголошено перерву у судовому засіданні до 10.12.2019.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04.12.2019 року доручено господарському суду Дніпропетровської області організувати в приміщенні цього суду участь представника ТзОВ “АГРОСФЕРА ЛТД” в режимі відеоконференції в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04.12.2019 року повідомлено відповідача про розгляд справи.

Додатково відповідача повідомлено про розгляд справи телефонограмою від 05.12.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04.12.2019 року повернуто позивачу судовий збір у розмірі 39 427, 59 грн., що був перерахований згідно платіжного доручення № 6939 від 23.10.2019 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 915/1954/19, у зв`язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання 04.12.2019 року та 10.12.2019 року не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень та телефонограмою від 05.12.2019 року (том 1, арк. 272; том 2, арк. 39).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.12.2019 року закрито провадження у справі № 915/1954/19 в частині стягнення 358 160, 48 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

В судовому засіданні 10.12.2019 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 2376 від 21.12.2016 року, а саме зобов`язань щодо в повному обсязі оплати за отриманий товар, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі (суму основного боргу, на яку нараховано проценти за користування товарним кредитом та пеню).

Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. 549, 692, 694 ЦК України та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

У додаткових поясненнях (вх. № 18508/19 від 03.12.2019 року), які прийнято судом до розгляду, відповідач зазначає, що не погоджується з позовними вимогами щодо розміру основного боргу, із нарахованою сумою процентів за користування товарним кредитом та пені з огляду на наступне:

- загальна сума за договором № 2376 від 21.12.2016 року становить 904 947, 83 грн., а не 915 515, 14 грн.;

- заборгованість відповідача перед позивачем станом на момент подачі в суд заяви про збільшення позовних вимог відсутня, оскільки відповідачем здійснено оплату на загальну суму 909 190, 30 грн., що підтверджується платіжними дорученнями;

- нарахування процентів за користування кредитом, здійснених позивачем, є некоректним, оскільки позивачем не взято до уваги факт здійснення відповідачем повного розрахунку по договору. Посилаючись на ч. 2 ст. 625 ГПК України, відповідач зазначає, що у межах строку кредитування боржник має сплачувати проценти, розмір яких встановлено договором, а в разі подальшого неправомірного користування поза межами строку кредитування – 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом;

- посилаючись на положення ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", директиву Ради Європейського Союзу "Про несправедливі умови в договорах із споживачами" № 93/13/ЄЕС від 05.04.1993 року відповідач зазначає, що проценти в розмірі 300 % є кабальними, такими, що ставлять сільгоспвиробника в жорсткі фінансові рамки;

- розрахунок пені здійснено позивачем з перевищенням терміну, обумовленого ст. 232 ГК України (по специфікації №7-10 за 528 днів, по специфікаціям 12-13 за 365 днів).

Заперечення обґрунтовані приписами ст. 549 ЦК України, ст. 232 ГК України.

Крім того, в додаткових поясненнях відповідач, посилаючись на ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, просить суд зменшити розмір пені, яка нарахована у відповідності до умов договору, до рівня 10 %.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

21.12.2016 року між ТзОВ «АГРОСФЕРА ЛТД» (продавець) та ТзОВ "Агрофірма «ІЛЬНИЦЬКИХ» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 2376 (арк. 19-23).

Відповідно до п. 13.1 Договору договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2018 р.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, мікродобрив іменованих у подальшому товар, відповідно до умов даного договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Відповідно до п. 4.1 договору умовиоплати товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікації (ях) до договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору товарний кредит з відстроченням або з розстроченням платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,01 % річних за користування товарним кредитом. Товарний кредит наданий продавцем покупцю в межах строків визначених умовами оплати товару у специфікації - є строком правомірного користування товарним кредитом. Користування товарним кредитом за межами строків встановлених умовами оплати товару - є неправомірне користування покупцем товарним кредитом. Якщо покупець прострочив оплату товару, він продовжує користуватись товарним кредитом (неправомірне користування) по ставці згідно п. 7.2. (протягом 10-ти календарних днів), а далі по ставці згідно п. 7.3. Договору.

Відповідно до п. 4.3 Договору нарахування процентів по договору здійснюється на суму товарного кредиту, тобто на суму вартості товару, що передавався на умовах товарного кредиту, за період: з моменту фактичного відвантаження товару до дня фактичної оплати покупцем суми вартості товару отриманого на умовах товарного кредиту. Момент фактичного відвантаження товару - дата вказана у видатковій накладній. Якщо буде мати місце факт, що передбачений п. 4.7. 4.8. даного договору, то відповідно і нарахування процентів за користування товарним кредитом здійснюється на уже проіндексовану згідно п. 4.7. чи п 4.8. суму вартості товару (боргу) по договору, тобто на ПСП.

Відповідно до п. 4.4 Договору при розрахунку процентів день надання товару у кредит та оплата вартості товару проданого у кредит вважається як один день, при цьому день надання товару у кредит не включається до розрахунку, а день оплати - включається. При розрахунку процентів кількість днів в місяці приймається за фактичну кількість днів, а в році – 365. Якщо покупець прострочив оплату товару проданого в кредит, проценти нараховуються на суму заборгованості по товарному кредиту і за весь період прострочення, до дати його фактичної оплати. Дата фактичної оплати це - дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до п. 4.5 Договору сплата процентів за користування товарним кредитом здійснюється покупцем у термін, який визначається:

- датою, яка вказана в умовах оплати у специфікації, як останній день строку оплати вартості товару проданого в кредит, а якщо покупець прострочив оплату товару (неправомірне користування), оплата процентів здійснюється покупцем щоденно і по дату фактичної оплати вартості товару проданого в кредит;

- датою фактичної оплати вартості товару проданого в кредит, у випадку дострокової оплати товару.

Товар вважається оплаченим покупцем у момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до п. 4.6 Договору оплата вартості товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях. Сторони домовились та узгодили зміну ціни на товар в межах періоду часу, що вказаний у п. 4.7. та згідно способів, викладених у пунктах 4.7., 4,8., договору.

Відповідно до п. 4.7 Договору зміна ціни на товар:

Якщо у періоди часу: з моменту підписання специфікації до відвантаження (поставки товару) та протягом всього строку користування покупцем товарним кредитом (як правомірне користування так і неправомірне), офіційний курс гривні до іноземної валюти - (Долар США) зміниться в більшу або меншу сторону від офіційного курсу гривні до іноземної валюти - (Долар США), що визначений у специфікації до договору на момент її підписання, Покупець зобов`язаний сплатити продавцю проіндексовану суму вартості товару у гривні по договору.

Проіндексована сума вартості товару у гривні встановлюється як (А1:А0) х СП=ПСП, де

- А1 – офіційний курс гривні до долара США на дату, коли мало місце його зміна в більшу або меншу сторону по відношенню до А0;

- А0 – це

(при першій індексації суми вартості товару (боргу) – офіційний курс гривні до іноземної валюти – долара США визначений у специфікації до договору;

(при кожній черговій індексації) – це офіційний курс гривні до іноземної валюти – долара США, який при попередній індексації суми вартості товару (боргу), був на місці показника А1.

- СП – сума вартості товару (боргу), який підлягає індексації (перший чи черговій) стонам на:

дату, коли грошові кошти від покупця (оплата по договору) зараховані на розрахунковий рахунок продавця;

дату, вказану в умовах оплати у специфікації, як останній день строку оплати вартості товару проданого в кредит;

дату будь-яку послідуючу, яка йде після дати вказаної в умовах оплати у Специфікацій як останній день строку оплати вартості Товару проданого в кредит,

- ПСП - проіндексована сума вартості товару (боргу).

Відповідно до п. 4.8 Договору якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти - (Долар США) А1 існуючий на певну дату у періодах, про які йдеться мова у п. 4.7 Договору, буде величиною меншою, ніж існуюча на ту ж дату ставка міжбанківського валютного курсу гривні до долара США (курс продажу), підтвердженого довідкою банку, то продавець має право на індексацію суми вартості товару у гривні, а покупець зобов`язаний сплатити продавцю уже проіндексовану суму вартості товару у гривні, з врахуванням ставки міжбанківського валютного курсу гривні до долара США (курс продажу), згідно наступної формули:

Проіндексована сума вартості товару у гривні встановлюється як (М1:А0) х СП = ПСП, де

- МІ - міжбанківський курс гривні до долара США (курс продажу) на дату, коли мала місце його зміна в більшу або меншу сторону по відношенню до А0:

- А0 - це

(при першій індексації суми вартості товару (боргу)) - офіційний курс гривні до іноземної валюти - Долара США визначений у Специфікації до Договору:

(при кожній черговій індексації) - це курс гривні до іноземної валюти - Долара США, який при попередній індексації суми вартості товару (боргу), був на місці показника М1.

- СП - сума вартості Товару (боргу), яка підлягає індексації (першій чи черговій) станом на

дату, коли грошові кошти від покупця (оплата по Договору) зараховані на розрахунковий рахунок Продавця;

дату, вказану в умовах оплати у Специфікації, як останній день строку оплати вартості товару проданого в кредит;

дату будь-яку послідуючу, яка йде після дати вказаної в умовах оплати Специфікації, як останній день строку оплати вартості товару проданого в кредит.

- ПСП - проіндексована сума вартості Товару (боргу).

Міжбанківський курс гривні до Долара США (курс продажу) підтверджується довідкою банку: ПАТ «ПУМБ», а якщо діяльність ПАТ «ПУМБ» припинено чи/або відсутня Інформація щодо ставки валютного курсу на певну дату, то ставка міжбанківського валютного курсу гривні до долара США (курс продажу) підтверджується довідкою ПАТ «СБЕРБАНК»

Кількість разів при яких може бути задіяна індексація суми вартості Товару у гривні (боргу) є необмеженою і прямо пропорційно залежить від кількості разів зміни курсу гривні до Долара США, згідно пунктів 4.7., 4.8. Договору, у періоди: починаючи з моменту підписання Специфікації до відвантаження (поставки товару покупцю), та протягом всього періоду користування покупцем товарним кредитом (як правомірного користування так і неправомірного).

Відповідно до п. 4.9 Договору сторони договору домовились про те, що грошовий еквівалент суми вартості товару (зобов`язання) у іноземній валюті визначається у Специфікації по офіційному курсу гривні до долара США. Зміна ціни на товар при підписанні видаткової накладної (відвантаження товару) здійснюється у спосіб передбачений пунктом 4.7. Договору, а у подальшому ціна на товар коригується до міжбанківського валютного курсу гривні до долара США (курсу продажу) – М1, і здійснюється у спосіб передбачений пунктом 4.8., якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти – А1 на дату відвантаження товару буде величиною меншою ніж міжбанківський валютний курс – М1 на ту ж дату.

Відповідно до п. 13.6 Договору сторони підтверджують, що даний договір підписаний при повному розумінні всіх його положень та були погоджені всі істотні умови договору. Договір не суперечить чинному законодавству України, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення покупця є вільним і відповідають його внутрішній волі, а отже сторони договору усвідомлюють і погоджуються з тим, що немає підстав для визнання договору недійсним в цілому та окремих його частин.

На виконання умов договору між сторонами складено та підписано 17 специфікацій (том 1, арк. 163-168, 27-37).

Специфікаціями сторони узгодили конкретний вид товару, його асортимент, кількість ціну, строк поставки та строк оплати товару.

На виконання умов договору та специфікацій № 7-17 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 905 515, 14 грн., що підтверджується видатковими накладними (том 1, арк. 24-26, 38-47).

З урахуванням проведеної індексації відповідно до п. 4.7 - п. 4.9 договору загальна вартість отриманого відповідачем за вищевказаними видатковими накладними товару з урахуванням індексації становить 915 515, 14 грн. (арк. 158).

Товар отримано представником відповідача на підставі довіреностей (арк. 48-50).

Позивачем частково проведено оплату за отриманий товар в сумі 531 705, 09 грн., що підтверджується банківськими довідками ПАТ «Банк Восток» від 30.08.2019 року № 05/8532 та від 18.10.2019 року № 05/10302 (том 1, арк. 51, 183).

Відповідачем на підтвердження здійснення оплати за поставлений товар надано банківські виписки та платіжні доручення. Дослідивши подані докази, судом встановлено, що згідно банківської виписки від 18.05.2018 року відповідачем проведено оплату за навігатор в розмірі 3 600 грн. (том 2, арк. 13), а згідно платіжного доручення № 44 від 22.03.2019 року відповідачем проведено оплату згідно іншого договору № 2375-П від 21.12.2016 року на суму 19 318, 28 грн. (том 2, арк. 17). Суд не вправі самостійно змінювати призначення платежу. Відтак, подані документи не є належним доказом проведення оплат за договором № 2376 від 21.12.2016 року.

Отже, станом на день подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становила 358 160, 48 грн. Наявність заборгованості відповідачем не спростовано.

Після відкриття провадження у справі 18.10.2019 року та 23.10.2019 року відповідачем проведено оплату на суму 100 000 грн. та 258 166, 93 грн. відповідно. Всього 358 166, 93 грн., що підтверджується банківською довідкою № 05/10801 від 04.11.2019 року (том 1, арк. 236).

Отже, відповідачем ТзОВ “ІЛЬНИЦЬКИХ” в повному обсязі проведено оплату за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.12.2019 року закрито провадження у справі № 915/1954/19 в частині стягнення 358 160, 48 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Судом встановлено, що відповідачем оплата за поставлений товар проведена з порушенням строку, встановленого умовами договору з урахуванням специфікацій, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

1. Щодо вимоги про стягнення процентів за користування товарним кредитом.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 694 ЦК України товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

В свою чергу відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проценти річних, про які йдеться у ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених ст. 536 названого Кодексу. Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у ст. 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (ст. 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін ст. 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, ст. 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж ч. 2 ст. 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (ст. 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Законом, зокрема ч. 5 ст. 694 ЦК України, яка є спеціальною нормою, прямо передбачено обов`язок покупця сплачувати проценти, починаючи від дня передання товару, а також проценти за прострочку оплати за товар від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Відповідно до п. 4.2 Договору товарний кредит з відстроченням або з розстроченням платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,01 % річних за користування товарним кредитом. Товарний кредит наданий продавцем покупцю в межах строків визначених умовами оплати товару у специфікації - є строком правомірного користування товарним кредитом. Користування товарним кредитом за межами строків встановлених умовами оплати товару - є неправомірне користування покупцем товарним кредитом. Якщо покупець прострочив оплату товару, він продовжує користуватись товарним кредитом (неправомірне користування) по ставці згідно п. 7.2. (протягом 10-ти календарних днів), а далі по ставці згідно п. 7.3. Договору.

Відповідно до п. 7.2 Договору якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, на прострочену суму нараховується 35 процентів річних за користування товарним кредитом від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, та протягом 10-ти календарних днів, тобто до моменту, коли починає діяти інша процентна ставка, визначена у п. 7.3 цього договору.

Відповідно до п. 7.3 Договору якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, через 10 календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, на прострочену суму нараховуються 350 процентів річних за користування товарним кредитом.

Таким чином, передбачені пунктом 7.2 та 7.3 Договору купівлі-продажу проценти за користування товарним кредитом за своєю правовою природою є процентами (платою) за користування чужими грошовими коштами.

Позивачем нараховано відповідачу 2 152 565, 02 грн. – процентів за користування товарним кредитом, по кожній специфікації окремо. Перевіривши нарахування процентів за користування товарним кредитом, судом встановлено, що позивачем нарахування здійснено арифметично правильно відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, з урахуванням здійснених відповідачем оплат, детальний розрахунок наявний в матеріалах справи (том 1, арк. 152-153).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про помилковість тверджень відповідача щодо необхідності застосування да спірних правовідносин положень ст. 625 ЦК України, оскільки питання плати за користування грошовими коштами за договором купівлі-продажу на умовах товарного кредиту регулюється спеціальними нормами ст. 692, 694 ЦК України.

В договорі сторони самостійно на власний розсуд погодили розмір процентів за користування грошовими коштами, тобто відповідач погодився на вказані умови, що підтверджено також п. 13.6 договору.

Положення Закону України "Про захист прав споживачів" суд не застосовує до даних правовідносин, оскільки останній регулює правовідносини між споживачами (виключно фізичні особи) товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності. Отже, даний закон не може бути застосований до даних правовідносин, оскільки відповідач не є споживачем в розумінні положень Закону.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення процентів за користування товарним кредитом в розмірі 2 152 565, 02 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

2. Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до п. 7.1 Договору у випадку порушення строків оплати, обмовлених у специфікації (ях) до договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати. Сторони прийшли до взаємної згоди, що нарахування пені припиняється через рік (365 календарних днів) від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за прострочення виконання грошового на суму 213 437, 75 грн. Нарахування пені здійснено позивачем по кожній специфікації окремо. Розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Період нарахування визначено позивачем правильно. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (том 1, арк. 153-155).

Щодо посилання відповідача на те, що термін, за який позивачем здійснено розрахунок пені, значно перевищує термін, обумовлений ст. 232 ГК України, а саме: по специфікаціям № 7-10 нарахування пені здійснено за 528 днів, а по специфікаціям № 12-13 нарахування пені здійснено за 365 дні, то суд зазначає наступне.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку пені (том 1, арк. 153-155) вбачається, що в графі по специфікаціям № 7-10 кількість днів порушення термінів оплати дійсно зазначено 523 дні, проте сума пені за вказаний період позивачем не нараховувалась та становить 0,00 грн.

Умовами п. 7.1 договору сторони погодили нарахування пені 365 днів.

Отже, нарахування пені в сумі 213 437, 75 грн. є обґрунтованим та підставним. В цій частині позов підлягає задоволенню.

3. Щодо зменшення розміру пені.

У додаткових поясненнях (вх. № 18508/19 від 03.12.2019 року) відповідач просить суд зменшити розмір пені до 10 %. Клопотання мотивоване погашенням відповідачем заборгованості по основному боргу, неодноразовими зверненнями відповідача до позивача щодо погодження відстрочок оплати, важким фінансовим станом, високими нарахуваннями процентів за користування кредитом.

Розглянувши подане клопотання, дослідивши та оцінивши подані у справу докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17 та у постанові від 15.05.2018 року справі 905/2009/17.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідачем не подано жодного доказу на підтвердження майнового стану, що унеможливлює оцінку судом майнових інтересів сторін. Проценти є платою за користування кредитом, на які погодився відповідач при підписанні договору, та не є застосуванням відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Враховуючи вищевикладене, судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підтвердженими належними та допустимими доказами у справі, відповідають вимогам чинного законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту. Позов підлягає задоволенню в частині стягнення процентів за користування товарним кредитом та пені.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Судовий збір в розмірі 35 490, 04 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 191, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма “ІЛЬНИЦЬКИХ”, вул. Степова, 1, с. Токарівка, Кривоозерський район, Миколаївська обл., 55131 (код ЄДРПОУ 32093798) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОСФЕРА ЛТД”, вул. Собінова, 1, кімната 516, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49083 (код ЄДРПОУ 37213747):

- 2 152 565, 02 грн. (два мільйони сто п`ятдесят дві тисячі п`ятсот шістдесят п`ять грн. 02 коп.) – процентів за користування товарним кредитом;

- 213 437, 75 грн. (двісті тринадцять тисяч чотириста тридцять сім грн. 75 коп.) - пені;

- 35 490, 04 грн. (тридцять п`ять тисяч чотириста дев`яносто грн. 04 коп.) – витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 20.12.2019 року.

Суддя Е.М. Олейняш