Рішення № 86569554, 19.12.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року Справа № 915/1961/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Ржепецького В.О.,

за участю секретаря судового засідання Матвєєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АСС”, (53070, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Широке, вул. Молодіжна, 1-А, ідентифікаційний код 30260000)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТК “Прок-М” (54001, м. Миколаїв, вул. Садова, 1-А, ідентифікаційний код 40029947)

про: стягнення заборгованості і штрафних санкцій, -

за участі представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

встановив:

06.09.2019 позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 163 від 03.09.2019 до відповідача про стягнення 51025,00 грн, з яких: 40160,00 грн – прострочена заборгованість, 10040,00 грн – пеня, 825,00 грн. – 3 % річних та 1921,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2019, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1961/19 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 11.09.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви.

30.09.2019 позивач, на виконання вимог ухвали суду від 11.09.2019, подав до суду уточнену позовну заяву № 192 від 26.09.2019 про стягнення 43283,80 грн, з яких: 30000,00 грн. – прострочена заборгованість, 12242,56 грн. – пеня, 1041,24 грн. – 3 % річних та 1921,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у ст. 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач скористався своїм правом зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання, судом розглядаються позовні вимоги викладені в уточненій позовній заяві № 192 від 26.09.2019.

Ухвалою суду від 07.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.11.2019.

30.10.2019 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву від 29.10.2019 б/н, яким просить суд відмовити у задоволенні позову в частині безпідставно нарахованих штрафних санкцій, посилаючись на те, що позивачем неправильно визначено період прострочення та невірно розраховано розмір пені та 3 % річних.

07.11.2019 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву №221 від 05.11.2019, якою позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

11.11.2019 судом постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання, про відкладення розгляду справи на 03.12.2019, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 13.11.2019.

14.11.2019 від позивача на адресу суду надійшло клопотання № 225 від 11.11.2019 про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

03.12.2019 судом постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання, про відмову в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в спрощеному провадженні, закриття підготовчого провадження та призначення розгляд справи по суті на 19.12.2019, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 04.12.2019.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Згідно ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

Таким чином, суд, враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи, вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази (ч.3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Дослідивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд встановив наступні обставини.

22.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю “АСС” (далі – ТОВ “АСС”, постачальник, заявник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТК “Прок-М” (далі – ТОВ “ТК “Прок-М”, покупець, відповідач) укладено Договір поставки №13/П/18 (надалі – Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених даним Договором, передати у власність покупцеві продукцію (далі – Товар), а покупець – прийняти та оплатити поставлений товар. (п.1.1. Договору).

Згідно п. 2.1 Договору постачальник поставляє покупцеві продукцію власних торгових марок та торгових марок, що використовуються ним на законних підставах, в кількості, в асортименті та за цінами, що вказані в накладній, яка складається на підставі узгодженої постачальником заявки, що надається покупцем в письмовому вигляді, а також за допомогою електронної пошти, факсимільним зв`язком або іншим способом, який забезпечує фіксування тексту та дати замовлення. Направлення заявки за допомогою електронної пошти або факсимільного зв`язку проводиться за реквізитами, зазначеними в розділі 11даного договору. Накладні оформлюються на кожну партію продукції, що поставляється, мають юридичну силу специфікації та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору загальна кількість продукції, що підлягає поставці по цьому Договору, визначається наростаючим підсумком по усім поставкам, що здійснені у відповідності до оформлених належним чином накладних.

Згідно п. 4.1.4 Договору зобов`язання постачальника передати продукцію покупцеві вважається виконаним після підписання супроводжувальних документів вповноваженими на то представниками сторін.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що асортимент та ціна одиниці продукції, що є предметом поставки за цим Договором, зазначається у накладних, які є невід`ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 5.4 Договору оплата за поставлену продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника за кожну партію продукції згідно виставленого рахунку-фактури на умовах 100 % передоплати.

Згідно п. 9.1 Договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2018. У будь-якому випадку в частині невиконання сторонами своїх обов`язків, термін дії договору продовжується до повного виконання сторонами обов`язків. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

На виконання умов договору, за замовленням покупця № 3408 від 21.12.2018, постачальником було поставлено покупцю товар, а саме: ТП « 33 Помідора» 460 гр. ТМ Помідора 1/6 шт. пастеризована в кількості 3600 шт. на загальну суму 56160,00 грн, піддон дерев`яний в кількості 3 шт. на загальну суму 300,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №2825 від 26.12.2018, яка була підписана обома сторонами.

Заявник свої зобов`язання по Договору виконав в повному обсязі, товар був поставлений, претензій до якості товару не надходило, але відповідачем оплату за отриманий товар проведено частково на загальну суму 26160,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 83 від 01.03.2019 на суму 10000,00 грн, № 471 від 01.07.2019 на суму 6000,00 грн, № 793 від 18.09.2019 на суму 10160,00 грн (а.с. 29-31).

Оскільки, відповідач оплату за отриманий ним товар по Договору в розмірі 30000,00 грн не здійснив, позивач звернувся до суду з позовом.

Відповідач у відзиві стверджує, що рахунок № 145 від 21.12.2018 на загальну суму 56160,00 грн отримав лише 01.03.2019 та в той же день здійснив часткову оплату в сумі 10000,00 грн. Також відповідач зазначає, що в період з грудня 2018 по березень 2019 позивач не направляв відповідачеві щомісячну інформацію про суми фінансових санкцій, передбачену пунктом 4.3.3 Договору, що свідчить про відсутність нарахованої пені у цей період.

Тому відповідач вважає початок періоду нарахування пені та 3 % річних з 02.03.2019.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки, пунктом 5.4 Договору передбачено, що оплата за поставлену продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника за кожну партію продукції згідно виставленого рахунку-фактури на умовах 100 % передоплати, натомість ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а тому суд приходить до висновку, що відповідач повинен був розрахуватися за поставлений по видатковій накладній № 2825 від 26.12.2018 товар 26.12.2018, тобто, 27.12.2018 є першим днем прострочення оплати за поставлений товар.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач належним чином зобов`язання за спірним договором не виконав, вартість поставленого товару своєчасно та в повному обсязі не оплатив.

Отже, позовні вимоги, в частині стягнення 30000,00 грн основного боргу, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Окрім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню та 3% річних.

Частиною 1 ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.3. Договору у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 1% від суми простроченого зобов`язання за кожен день протермінування.

Згідно ст. 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня. Сума зменшення розміру пені відноситься на результати фінансово-господарської діяльності одержувача грошових коштів, а щодо державних установ та організацій, що фінансуються за рахунок бюджету, - на зменшення їх фінансування.

Згідно наведеного в позовній заяві розрахунку (а.с. 27), за період з 27.12.2018 по 26.09.2019 включно позивачем нараховано 12242,56 грн пені з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем при нарахуванні пені не враховано обмеження встановленні ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, іншого укладеним сторонами договором не встановлено.

Оскільки, судом встановлено, що днем прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за поставлений товар є 27.12.2018, то позивач мав право нараховувати пеню за період з 27.12.2018 по 27.06.2019, сума якої за розрахунком суду становить 8883,15 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, нарахованої за період з 28.06.2019 по 26.09.2019 позивачу слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 27.12.2018 по 26.09.2019 у сумі 1041,24 грн.

Перевіривши розрахунки 3% річних суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 30000,00 грн. основного боргу, 8883,15 грн. пені та 1041,24 грн. – 3 % річних.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позову було сплачено до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1921,0 грн. Розмір позовних вимог при поданні позову складав 43283,80 грн.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1771,90 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТК “Прок-М” (54001, м.Миколаїв, вул.Садова, 1-А, ідентифікаційний код 40029947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АСС”, (53070, Дніпропетровська область, Криворізький район, с.Широке, вул.Молодіжна, 1-А, ідентифікаційний код 30260000) 30000,00 грн - основного боргу, 8883,15 грн – пені, 1041,24 грн. - 3% річних та 1771,90 грн судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

6. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “АСС”, (53070, Дніпропетровська область, Криворізький район, с.Широке, вул.Молодіжна, 1-А, ідентифікаційний код 30260000),

відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТК “Прок-М” (54001, м.Миколаїв, вул. Садова, 1-А, ідентифікаційний код 40029947).

Повний текст судового рішення складено та підписано 24.12.2019.

Суддя В.О. Ржепецький