Рішення № 86605631, 20.12.2019, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

20.12.2019 ЄУН № 337/1691/18

Провадження №2/337/92/2019

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.12.2019 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя

у складі: головуючого судді – Салтан Л.Г.

за участю секретаря – Шаповалової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 до акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», ЄДРПОУ 14282829, м.Київ, вул.Андріївська, 4, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), Приватний виконавець виконавчого округу м.Київа Клітченко Оксана Анатоліївна (місцезнаходження : м.Київ, вул.Окіпної Раїси, 4а оф.35А ), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

15.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуваний виконавчий напис було вчинено з порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, оскільки вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував пропуск строків позовної давності. Крім того, виконавчий напис не було вчинено на документі, щодо якого такий напис може вчинятись (можливість вчинення виконавчого напису на кредитному договору була визнана незаконною та нечинною згідно постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р.

Ухвалою суду від 15.10.2019 року відкрито провадження по справі, призначено підготовче судове засідання, витребувані матеріали нотаріальної справи з вчинення виконавчого надпису.

Представник відповідача ПАТ «ПУМБ» відзив на позовну заяву у встановлений строк суду не надав, в судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про розгляд справи сповіщений у встановленому порядку.

Ухвалою суду від 16.11.2019 року закрито підготовче провадження по справі, справа призначена до судового розгляду.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явились, звернулись до суду з заявами про розгляд справи за їх відсутністю.

У судове засідання третя особі приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. та приватний виконавець виконавчого округу м.Київа Клітченко О.А. не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в матеріалах провадження наявні заяви щодо розгляду справи у їх відсутність.

Вивчивши матеріали справи, з`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Судом встановлено, що 28.10.2011 року між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №GP-2725474, згідно з яким позивач отримала кредит у сумі 19 999,35 грн. на строк 36 місяців до 28.10.2014 року із сплатою відсотків за користування кредитом.

27.09.2019 року позивачу стало відомо, що 25.07.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною вчинено виконавчий напис №16826 щодо звернення стягнення з ОСОБА_1 як боржника, на користь відповідача заборгованості за кредитним договором №GP-2725474 від 28.10.2011р., укладеним ним із АТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ», на користь ПАТ «ПУМБ», який є правонаступником за період з 27.11.2013р. по 27.08.2018р. в сумі 14196,70 грн.

У виконавчому надписі вказується, що суму заборгованості складає:

- прострочена заборгованість за сумою кредиту – 5635,35 грн.;

- прострочена заборгованість за комісією – 3199,92 грн.;

- прострочена заборгованість за процентами – 4565,57 грн.;

- плата за вчинення виконавчого напису – 500 грн.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на документах, що встановлюють заборгованість.

За текстом оскаржуваного виконавчого напису вбачається, що приватний нотаріус Хара Н.С. Київського міського нотаріального округу пропонує звернення стягнення з громадянки Україна ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №GP-72725474 від 28.10.2011р, укладеним ним із АТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» правонаступником усіх прав та обов`язків якого є Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» за період з 23.07.2018 року по 23.07.2019 року.

Крім того, правовою підставою для стягнення заборгованості у безспірному порядку приватний нотаріус Хара Н.С. Київського міського нотаріального округу при вчиненні оспорюваного виконавчого напису від 24.11.2017р. вказує ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункт 2 Переліку за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172.

Порядок та умови вчинення виконавчого напису нотаріусом передбачений, зокрема, главою 14 Закону України «Про нотаріат» № 3425-ХІІ від 02.09.1993 року, Постановою КМУ від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Наказом МЮУ від 03.03.2004 року № 20/5 «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року.

П. п. 3.1 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, зазначає, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного Суду від 22.02.2017 року по справі №826/20084/14залишеною без змін з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині "а після слів "заставлене майно" доповнити словами "(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)"; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: "11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості;г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу",та п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: "Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору;б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості."

У відповідності до п. 3.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року N 1172.

Тобто, нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку № 1172, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов`язання, чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.

У постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15 зазначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком № 1172, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. У постанові Верховного Суду України від 04 березня 2015 року у справі № 6-27цс15 зазначено, що наявність спору про розмір заборгованості у суді на час вчинення виконавчого напису спростовує висновок суду про безспірність заборгованості боржника. Аналогічні правові висновки містяться й у постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14 та від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Так, у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 міститься правовий висновок про те, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком № 1172. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. У цій постанові також зазначено, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Згідно із ст. 253 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється строком в три роки ( ст. 257 ЦК України), ст. 258 ЦКУ встановлює спеціальну позовну давність в один рік щодо вимог про стягнення неустойки, штрафу, пені.

Згідно із ч. 6. ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.05.2016 року, «Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права».

Згідно із ч. 4. ст. 263 ЦПК України, «При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду».

З огляду на вищезазначене, просимо звернути увагу на Постанову Великої палати Верховного суду від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12.

У зазначеній Постанові суд дійшов висновку, що в разі, якщо повернення кредиту передбачено частинами, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за кредитним договором.

Окрім того, строк дії кредиту згідно п. 2.3. Договору складає 36 місяців, до 28.10.2014 року, тобто виконавчий напис вчинено нотаріусом понад трирічний строк з дня виникнення права вимоги.

Крім того, враховуючи, що відповідач звернувся за вчиненням виконавчого напису нотаріусом із запізненням більше ніж на один рік та дев`ять місяців, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 до акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», ЄДРПОУ 14282829, м.Київ, вул.Андріївська, 4, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), Приватний виконавець виконавчого округу м.Київа Клітченко Оксана Анатоліївна (місцезнаходження : м.Київ, вул.Окіпної Раїси, 4а оф.35А ), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити в повному обсязі.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №16826 від 25.07.2019 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, яким звернено стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (місцезнаходження: 04070 м. Київ, вул. Андріївська буд.4, ідентифікаційний код юридичної особи 14282829) 14196,70 гривень .

Стягнути зПАТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (місцезнаходження: 04070 м. Київ, вул. Андріївська буд.4, ідентифікаційний код юридичної особи 14282829) на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн.

Повний тест виготовлений 24 грудня 2019 року.

Повний текст рішення надіслати учасникам справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги з дня виготовлення повного тексту рішення.

Суддя: Л.Г. Салтан