Рішення № 86599619, 28.11.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/19123/17

Провадження №2/521/357/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя – Плавич І.В.,

секретар судового засідання – Дукіна Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна, приватний виконавець Одеського виконавчого округу Гамбаль Олександр Євгенович,

УСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., приватний виконавець Одеського виконавчого округу Гамбаль О.Є.

У обґрунтування правової позиції та пояснюючи підстави звернення до суду сторона позивача посилалась на ті обставини, що 28 травня 2013 року між АТ «Банк Ренесанс Капітал» – з однієї сторони, та ОСОБА_1 – з іншої сторони, був укладений кредитний договір №GP-4565665, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 44699,51 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,99% річних та комісією за обслуговування кредиту в розмірі 2,20%.

23 травня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. за заявою правонаступника АТ «Банк Ренесанс Капітал» – ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» – було вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 73315,87 гривень.

Позивач вважає, що нотаріусом порушено вимоги закону при вчинені відповідного виконавчого напису, внаслідок чого порушено його права та законні інтереси. Ураховуючи викладене ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду, в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 23 травня 2017 року, реєстровий №1965, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. за заявою ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», який є правонаступником АТ «Банк Ренесанс Капітал», про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором №GP-4565665 від 28 травня 2017 року на суму 73315,87 гривень.

Відповідач – ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» – скористався наданим процесуальним правом, від товариства до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 . Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, що оспорюваний виконавчий напис є правомірним, нотаріус діяв у рамках чинного законодавства. Зважаючи на викладене відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Третя особа – нотаріус ОСОБА_2 І.М. – скористалась наданим процесуальним правом, від особи до суду надійшли письмові пояснення щодо позову ОСОБА_1 . Заперечуючи проти заявленого позову третя особа посилалась, що вчинення виконавчого напису було здійснене із дотриманням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Зважаючи на викладене третя особа просила суд у задоволенні позову відмовити.

Позивач – ОСОБА_1 – у відкрите судове засідання не з`явився, але від представника особи надійшла заява про підтримання заявлених вимог та розгляд справи за відсутності сторони в порядку частини 3 статті 211 ЦПК України.

Представник відповідача – ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» – у відкрите судове засідання не з`явилась, але від особи надійшла заява про заперечення проти заявлених вимог та розгляд справи за відсутності сторони в порядку частини 3 статті 211 ЦПК України.

Третя особа – нотаріус Гамаль І.М. – у відкрите судове засідання не з`явилась, але від особи надійшла заява про заперечення проти заявлених вимог та розгляд справи за відсутності учасника справи в порядку частини 3 статті 211 ЦПК України.

Третя особа – виконавець ОСОБА_3 – у відкрите судове засідання не з`явився, але від особи надійшла заява про розгляд справи за відсутності учасника справи в порядку частини 3 статті 211 ЦПК України.

Вивчивши наявні матеріали справи, установивши фактичні обставини спору, дослідивши зібрані докази в їх сукупності, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами у справі належну правову оцінку, суд доходить наступного висновку.

Під час розгляду справи суд установив, що 28 травня 2013 року між АТ «Банк Ренесанс Капітал» – з однієї сторони, та ОСОБА_1 – з іншої сторони, був укладений кредитний договір №GP-4565665, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 44699,51 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,99% річних та комісією за обслуговування кредиту в розмірі 2,20%.

23 травня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. за заявою правонаступника АТ «Банк Ренесанс Капітал» – ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» – було вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 73315,87 гривень, який складається із: простроченої заборгованості за кредитом – 26003,99 гривень, простроченої заборгованості за комісією – 33817,57 гривень, простроченої заборгованості за процентами – 1417,58 гривень, строкової заборгованості за кредитом – 10830,51 гривень, строкової заборгованості за комісією – 634,40 гривень, строкової заборгованості за процентами – 11,82 гривень.

Надаючи виниклим між сторонами у справі належну правову оцінку суд звертає увагу на частини 1, 2 статті 509 ЦК України, за якими зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як регламентує стаття 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року, нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до пунктів 1.1., 3.1., 3.2. глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року.

Суд зазначає, що безспірність боргу визначається боржником та кредитором та у разі відсутності заперечень боржника вимога кредитора може вважатись безспірною. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з правовою позицією, сформульованою Верховним Судом України в постанові від 05 липня 2017 року в цивільній справі №6-887цс17, з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості, або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічний правовий висновок був наведений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 27 березня 2019 року у справі №137/1666/16-ц.

Однак стороною позивача не надано суду належних і достатніх доказів, що підтверджують належне виконання грошового зобов`язання та могли б свідчити про спірність грошової вимоги.

Зважаючи на викладене суд погоджується з правовою позицією сторони відповідача, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Як зобов`язує процесуальний закон, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до закону, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених процесуальним законом випадках (стаття 13 ЦПК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 16 ЦК України). Однак за загальним правилом, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (частина 3 стаття 12, частини 1, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).

У параграфі 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» («Seryavin and Others v. Ukraine», заява №4909/04), Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain»), заява №18390/91, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» («Suominen v. Finland», заява №37801/97, п. 36). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» («Hirvisaari v. Finland», заява №49684/99, п. 30).

Отже перевіривши факти і обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності та взаємозв`язку, установивши характер правовідносин, що виникли між сторонами, і надавши їм належну правову оцінку, – суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із відмовою в задоволенні позову суд покладає понесені судові витрати на позивача.

Керуючись статтями 10, 11, 12, 13, 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, пунктами 8, 15.5 розділу ХІІІ ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна, приватний виконавець Одеського виконавчого округу Гамбаль Олександр Євгенович – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду або через Малиновський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повні відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5 статті 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 – АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» – 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, 4, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14282829.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна – 01015, місто Київ, вулиця Московська, 43/11, номер свідоцтва 1081.

Третя особа: приватний виконавець Одеського виконавчого округу Гамбаль Олександр Євгенович – 65005, місто Одеса, вулиця Бугаївська, 35, офіс 901.

Суддя: І.В. Плавич