Вирок № 86598619, 23.12.2019, Дружківський міський суд Донецької області

ЄУН 229/1642/16-к

1-кп/229/40/2019

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року Дружківський міський суд Донецької області

у складі:

головуючого - судді Лебеженка В.О.

за участю секретаря судового засідання Слободкіної Т.І.

прокурора Прончакова А.В., Петрикіна Д.А.

захисника Штукіна В.А., Риндіна І.В.

потерпілого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дружківка Донецької області кримінальне провадження №1-кп/229/40/2019 за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Дружківка, Донецької області, громадянин України, освіта середньо-технічна, не працює, є особою з інвалідністю, не одружений, не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.122 ч.1, 119 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Вранці, 23 березня 2016 року (точний час судом не встановлено) обвинувачений ОСОБА_2 , перебуваючи біля магазину «Радуга», який розташований по вул.Соборна в м.Дружківка Донецької області, зустрів раніше знайомого потерпілого ОСОБА_3 , якого запросив до себе в гості за місцем свого мешкання в квартиру АДРЕСА_3 . В цей же день, 23 березня 2016 року близько 11 години обвинувачений ОСОБА_2 разом з потерпілим ОСОБА_3 прийшли до вищевказаної квартири, де разом почали вживати спиртні напої. Під час вживання спиртних напоїв між потерпілим ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виникла сварка, яка переросла у бійку, в ході якої обвинувачений ОСОБА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, з метою заподіяння потерпілому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, діючи умисно, наніс йому не менше восьми ударів кулаками рук по різним частинам тіла, від яких останній декілька разів падав на підлогу, спричинивши потерпілому ОСОБА_3 наступні тілесні ушкодження: синець тулуба і надпліччя, синці тулуба, синці лівої руки, садно правого передпліччя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також множинні прямі і не прямі переломи ребер по багатьох анатомічних лініях, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як такі, що викликають тривалий розлад здоров`я. Після цього, обвинувачений ОСОБА_2 та потерпілий ОСОБА_3 продовжили вживати спиртні напої, а потім лягли спати.

Прокинувшись вранці 24 березня 2016 року, обвинувачений ОСОБА_2 пішов в магазин, де придбав дві пляшки горілки та, перебуваючи за місцем свого мешкання в квартирі АДРЕСА_3 , продовжив вживати спиртні напої разом з потерпілим ОСОБА_3 . В той же день, під час вживання спиртних напоїв, обвинувачений ОСОБА_2 виявив пропажу належного йому мобільного телефону марки «Nokia» та збільшувальну лупу, яку він через деякий час знайшов у кишені брюк, яка належали потерпілому ОСОБА_3 такими протиправними діями потерпілого ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_2 , діючи необережно, внаслідок злочинної недбалості, не передбачаючи можливості настання смерті потерпілого від вчинених ним дій, але повинен був і міг її передбачити, діючи з більшою обачністю, почав штовхати потерпілого ОСОБА_3 руками, внаслідок чого той впав і, вдарившись головою о підлогу, отримав наступні тілесні ушкодження: субарахноїдальний крововилив в лобно-скроневій області справа і скронево-потиличній області зліва, крапкові крововиливи в кору мозку, набряк головного мозку, які мають ознаки (небезпека для життя) та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

25 березня 2016 року приблизно о 2 годині ночі обвинувачений ОСОБА_2 виявив у своєї квартирі АДРЕСА_3 тіло потерпілого ОСОБА_3 без ознак життя. Смерть потерпілого ОСОБА_3 стоїть у прямому причинному зв`язку з наявними ушкодженнями і настала від тупої травми голови (обличчя), що супроводжувалися субарахноїдальними крововиливами в тканину і шлуночки головного мозку, що ускладнилися набряком головного мозку і обумовили припинення функції центральної нервової системи, зупинку серцевої діяльності і дихання.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні свою винуватість у пред`явленому обвинуваченні визнав частково та пояснив, що з потерпілим ОСОБА_3 він знайомий давно, відносини між ними були нормальні. В молодості вони дружили, однак, в подальшому, життя у ОСОБА_3 не склалося, він став зловживати спиртними напоями, залишився один без родини та без роботи. Він періодично допомагав потерпілому ОСОБА_3 , однак останнім часом вони бачилися рідко.

Вранці 23 березня 2016 року він пішов у торгівельний кіоск, який розташований біля магазину «Радуга» в м.Дружківка, де випадково зустрів ОСОБА_3 . Він запросив його до себе в гості і придбав дві пляшки горілки. Вони прийшли до нього додому, сіли в кухні і стали вживати спиртні напої. Під час вживання алкоголю, потерпілий ОСОБА_3 почав висловлюватися на його адресу нецензурною лайкою, зв`язку з чим в між ними виник словесний конфлікт, який згодом переріс у бійку. ОСОБА_3 почав махати руками, намагаючись його вдарити, він вдарив його кулаком в грудь, той впав зі стулки на підлогу. Потім він ще раз вдарив ОСОБА_3 , той знову впав на підлогу. Всього він наніс потерпілому ОСОБА_3 приблизно 7-10 ударів кулаками в область грудної клітини. Далі, ОСОБА_3 вибачився за свою поведінку і вони продовжили вживати спиртні напої. ОСОБА_3 залишився у нього в квартирі на ніч.

Коли він прокинувся 24 березня 2016 року, то пішов в магазин, щоб придбати ще спиртні напої. Він придбав в магазині 2 пляшки горілки. Він та потерпілий ОСОБА_3 продовжили разом вживати спиртні напої у нього в квартирі. Під час вживання алкоголю він виявив, що у нього зникла лупа та мобільний телефон. Він почав шукати свої речі, просив потерпілого йому допомогти. В подальшому він знайшов свій мобільний телефон та лупу у ОСОБА_3 в лівій кишені брюк. Це його сильно обурило, тому між ними знову виник конфлікт. Він намагався вигнати ОСОБА_3 з квартири, штовхав його до дверей, той падав на підлогу, не хотів уходити, казав, що йому нікуди йти, просив його пробачити. Він не зміг вигнати потерпілого ОСОБА_3 з квартири, тому пішов спати, а ОСОБА_3 залишився в залі. Через деякий час він прокинувся, ОСОБА_3 в квартирі не було. Він знов заснув. Коли він прокинувся другий раз, приблизно о 2 годині ночі, то побачив ОСОБА_3 який сидів на підлозі біля крісла. Він почав його звати, но ОСОБА_3 не відповідав, тоді він викликав карету швидкої допомоги.

Штовхаючи потерпілого ОСОБА_3 він не мав умислу заподіяти йому тяжкі тілесні ушкодження, а хотів лише вигнати його з квартири, так як той намагався вкрасти його речі. Обставини, які відбувалися у нього в квартирі з 23 березня по 25 березня 2016 року він пам`ятає погано, так як перебував у стані алкогольного сп`яніння. Більш того, він є інвалідом 1 групи по зору і майже нічого не бачить.

Незважаючи на заняту обвинуваченим ОСОБА_2 позицію, направлену на часткове визнання своєї винуватості у пред`явленому обвинуваченні, суд, після аналізу та оцінки всіх доказів, що містяться у кримінальному провадженні та досліджених безпосередньо у судовому засіданні, з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи у їх сукупності, дійшов до наступних висновків.

Подія кримінального правопорушення та винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні даних кримінальних правопорушень відносно потерпілого ОСОБА_4 при обставинах, вказаних у вироку, у повному обсязі підтверджена дослідженими у судовому засіданні доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що померлий ОСОБА_3 це його рідний брат. Обвинуваченого ОСОБА_2 він знає давно, раніше жили в одному районі. Його брат та ОСОБА_2 були приятелями, підтримували дружні відносини. Останні роки його брат ніде не працював, зловживав спиртними напоями, мешкав один. Він був схильний до вчинення дрібних крадіжок. Йому відомо, що напередодні його брат та обвинувачений ОСОБА_2 вживали спиртні напої на протязі двох днів. Під час вживання алкоголю, між ними виник конфлікт із-за мобільного телефону. Все відбулося на ґрунті п`янства. В подальшому йому відшкодували витрати на похорони, жодних претензій до обвинуваченого ОСОБА_2 він не має. Покарання обвинуваченому ОСОБА_2 просить визначити на розсуд суду.

Показання потерпілого ОСОБА_5 узгоджуються з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно якого 25.03.2016 року були внесені відомості за ст.121 ч.2 КК України.

Підставою внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стало повідомлення від СШМД м.Дружківки про те, що за адресою: АДРЕСА_2 помер громадянин на ім`я ОСОБА_6 , 1960 р.н. Особу, якій повідомлено про підозру: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.161).

Показання потерпілого ОСОБА_5 підтвердила свідок ОСОБА_7 яка у судовому засіданні пояснила, що мешкала з померлим ОСОБА_3 по сусідству. ОСОБА_3 зловживав спиртними напоями, ніде не працював, мешкав в квартирі один.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що мешкає по сусідству з обвинуваченим ОСОБА_2 . Навесні 2016 року він повертався з роботи додому. Працівники поліції запросили його та його дружину бути понятими при огляді місця події в квартирі АДРЕСА_4 , де мешкає ОСОБА_2 ОСОБА_2 розповів, що він разом з ОСОБА_3 спільно вживали спиртні напої в зальній кімнаті. Потерпілий сидів у кріслі. Потім між ними виник словесний конфлікт. Потерпілий впав вниз головою, оскільки перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння. ОСОБА_2 підняв його і вони пішли на кухню, де продовжили вживати спиртні напої. На кухні потерпілий знову впав на підлогу. Потім потерпілий ходив за горілкою.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що вона мешкає разом зі своїм чоловіком по сусідству з обвинуваченим ОСОБА_2 В березні 2016 року працівники поліції запросили їх в якості понятих при проведенні огляду місця події в квартирі ОСОБА_2 . Зі слів ОСОБА_2 він разом з потерпілим вживали спиртні напої в залі. Потерпілий сидів у кріслі. Потім між ними виник конфлікт. ОСОБА_2 показав, як він наносив удари потерпілому. Потім потерпілий виходив з квартири, щоб придбати ще горілки. Після чого вони продовжили вживати спиртні напої в кухні. В кухні ОСОБА_2 штовхнув потерпілого в грудь, від чого останній впав на підлогу. В кухні стояв стіл з залишками їжі. На столі стояли порожні пляшки.

Показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтверджуються протоколом огляду місця події від 25.03.2016 року, згідно якого місцем огляду є приміщення квартири АДРЕСА_3 . Під час огляду була зафіксована обстановка в середині квартири. В ході огляду в зальній кімнаті паралельно шафної стінки на підлозі знаходиться труп ОСОБА_10 . Труп знаходиться в положенні лежачі. Голова трупу знаходиться на кріслі, тіло на підлозі. Руки розташовані вздовж тулуба, ноги витягнуті прямо. На обличчі трупа маються синці, садини, гематома правого ока, гематома правого плеча, ребра на дотик цілі (т.1 а.с.169-176).

Під час проведення додаткового огляду місця події 25.03.2016 року в приміщенні квартири АДРЕСА_3 були виявлені та вилучені сліди папілярних узорів на 8-ми відрізках технічної стрічки (пакет №1), прядь волос чорного кольору (конверт №2), газова запальничка (конверт №3), фрагмент з розчіски (конверт №4), порожня скляна пляшка 0,5л з-під горілки на підлозі (пакет №5), порожня пляшка 0,5л на підлозі під столом (пакет №6), шкіряна чоловіча куртка та кепка (пакет №7), два вирізи з паласу на підлозі в залі (пакет №8), футболка червоного кольору, джинсові брюки синього кольору (пакет №9), чоловічі спортивні бруки темно-синього кольору (пакет №10) (т.1 а.с.196-227).

Згідно довідки №59 ОСОБА_6 , 1960 р.н. помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Причина смерті: травматичний субарахноїдальний крововилив (т.1 а.с.177).

Згідно протоколу огляду трупу від 25.03.2016 року у приміщенні Дружківського відділення судово-медичної експертизи був оглянутий труп ОСОБА_10 . Під час огляду трупу були виявлені тілесні ушкодження та вилучено для можливих досліджень шматочки внутрішніх органів, рідка кров, кров на марлі, ліва потилична доля мозку, волосся з п`яти ділянок, нігті з пальців кистей (т.1 а.с.184-194).

Згідно висновку судово-медичної експертизи №55 від 27.04. 2016 року, встановлено, що при експертизі трупа ОСОБА_3 були виявлені наступні ушкодження: масивні припухлості і синці обличчя з саднами, субарахноїдальний крововилив в лобно-скроневій області справа і скронево-потиличній області зліва, крапкові крововиливи в кору мозку, набряк головного мозку, синець тулуба і надпліччя, синці тулуба, множинні прямі і не прямі переломи ребер по багатьох анатомічних лініях, синці лівої руки, садно правого передпліччя;

Ці ушкодження прижиттєві та утворилися від дії тупих предметів;

Усі ушкодження голови (обличчя) розцінюються у сукупності і утворилися від неодноразових дій тупих предметів, і мають ознаки (небезпека для життя) тяжких тілесних ушкоджень.

Перелом ребер з крововиливами і синцями над ними мають ознаки ушкодження середньої тяжкості (як такі, що викликають тривалий розлад здоров`я).

Садна і синці мають ознаки легких тілесних ушкоджень;

Смерть ОСОБА_3 стоїть в прямому причинному зв`язку з наявними ушкодженнями і настала від тупої травми голови, що супроводжувалася субарахноїдальним крововиливом з крововиливами в кору мозку, набряком головного мозку і обумовили припинення функції центральної нервової системи, зупинку серцевої діяльності і дихання;

При судово-токсилогічному дослідженні крові з трупа ОСОБА_3 , виявлений етиловий спирт у концентрації 2,57 % і не виявлені інші спирти.

Вказана концентрація етилового спирту в крові трупа ОСОБА_3 за життя могла відповідати сильному алкогольному сп`янінню.

Сильне алкогольне сп`яніння потерпілого могло бути провокуючим моментом в отриманні травми (падіння) і, поза сумнівом, сприяло настанню смерті і прискорило її;

Судячи з розвитку трупних змін на момент дослідження в морзі, можно вважати, що з моменту смерті ОСОБА_3 до моменту дослідження пройшло не менше 6-8 і не більше 10-12 годин (т.1а.с.178-180).

Згідно висновку судово-медичної експертизи №55/6 від 14.05.2016 року встановлено, що при експертизі трупа ОСОБА_3 були виявлені наступні ушкодження: масивні припухлості і синці обличчя з саднами, субарахноїдальний крововилив в лобно-скроневій області справа і скронево-потиличній області зліва, крапкові крововиливи в кору мозку, набряк головного мозку, синець тулуба і надпліччя, синці тулуба, множинні прямі і не прямі переломи ребер по багатьох анатомічних лініях, синці лівої руки, садно правого передпліччя;

Ці ушкодження прижиттєві та утворилися від множинних дій тупих предметів, незадовго до настання смерті, з силою, достатньою для здолання супротиву тканин, які були пошкодженні;

Ушкодження могли утворитись, як від множинних ударах руками та ногами (як взутою, так і босою ногою), так і від неодноразових падіннях з положення стоячи та ударах о якійсь тупі предмети;

Ушкодження могли утворитись, як в один якийсь короткий проміжок часу, так і на протязі деякого часу. Встановити в якій послідовності, та від якої кількості дій тупими предметами були причиненні ушкодження, встановити неможливо. Можно, тільки сказати, що ці дії були множинні;

Смерть ОСОБА_3 стоїть в прямому причинному зв`язку з наявними ушкодженнями і настала від тупої травми голови (обличчя), що супроводжувалося субарахноїдальним крововиливом з крововиливами в тканину і шлуночки головного мозку, що ускладнилось набряком головного мозку і обумовили припинення функції центральної нервової системи, зупинку серцевої діяльності і дихання;

Після отримання черепно-мозкової травми та множинних переломів ребер, потерпілий міг жити якийсь час, виразить який в числах не представляється можливим;

До теперішнього часу не існує обґрунтованих критеріїв, що дозволяють в категорічній формі висловлюватися про здатність поранених до цілеспрямованих дій, особливо при тяжких черепно-мозкових травмах.

Однак, у потерпілих з черепно-мозковими травмами спостерігається так званий «світлий проміжок» ( в який може вимірюватися 2-3 – 6-10 годин), у цей проміжок часу, до втрати свідомості, потерпілий може здійснювати будь-які дії (кричати, пересуватися, чинити опір).

З наявними переломами ребер, потерпілий також міг здійснювати вищезазначені дії;

Судячи з локалізації ушкоджень голови (обличчя) і тулубу найймовірніше потерпілий знаходився обличчям і передньою поверхнею грудної клітки до травмуючи предметів. Це могло бути, як у вертикальному, так і в горизонтальному його положенні. Ушкодження не могли бути заподіяні в положенні лежачі на груді, обличчям вниз;

При судово-токсилогічному дослідженні крові з трупа ОСОБА_3 , виявлений етиловий спирт у концентрації 2,57 % і не виявлені інші спирти.

Вказана концентрація етилового спирту в крові трупа ОСОБА_3 за життя могла відповідати сильному алкогольному сп`янінню.

Сильне алкогольне сп`яніння потерпілого могло бути провокуючим моментом в отриманні травми (падіння) і, поза сумнівом, сприяло настанню смерті і прискорило її;

Судячи з розвитку трупних змін на момент дослідження в морзі, можно вважати, що з моменту смерті ОСОБА_3 до моменту дослідження пройшло не менше 6-8 і не більше 10-12 годин (т.2 а.с.17-18).

Відповідно до висновку судово-імунологічної експертизи №727 від 20.04.2016 року, кров ОСОБА_2 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за системою АВ0 (т.1 а.с.241-242).

Згідно висновку судово-цитологічної експертизи №457 від 06.05.2016 року, встановлено, що відповідно «Акту судово-медичного дослідження» №503 від 11.04.2016 року судово-медичної експертизи, виконаної у відділенні судово-медичної імунології КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської ОДА, при серологічному дослідженні зразка крові трупа ОСОБА_3 встановлена група А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерогічної системи АВ0. При послідуючому дослідженні зразка його крові, виявлений супутній антиген А тієї ж системи;

Згідно «Висновку експерта» №727 за 2016 рік судово-медичної експертизи, виконаної у відділенні судово-медичної імунології КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської ОДА, при серологічному дослідженні зразка крові підозрюваного ОСОБА_2 встановлена група А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВ0. При послідуючому дослідженні зразка його крові, виявлений супутній антиген ОСОБА_11 тієї ж системи;

В піднігтьовому вмісті правої руки трупа ОСОБА_3 (об`єкт №1), що був наданий на дослідження, наявності крові не встановлена, знайдені клітини середніх шарів епідермісу та виявлений білок людини.

В піднігтьовому вмісті лівої руки трупа ОСОБА_3 (об`єкт №2) встановлена наявність крові, знайдені клітини середніх шарів епідермісу та виявлений білок людини;

Статева належність крові в об`єкті №2 та клітини середніх шарів епідермісу в об`єктах №№1,2 не встановлена через виражені деструктивні зміни формених елементів крові та ядер епітеліальних клітин.

При серологічному досліджені крові та клітин середніх шарів епідермісу в об`єктах №№1, 2 виявлені антиген А та Н ізосерологічної системи АВ0;

Результати серологічного і цитологічного досліджень дають можливість припустити, що крові в піднігтьовому вмісті лівої руки трупа ОСОБА_3 та клітини середніх шарів епідермісу в піднігтьовому вмісті обох його рук могли походити від особи (осіб) з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В із вмістом супутнього антигену Н ізосерологічної системи АВ0, в тому числі, які від самого потерпілого ОСОБА_3 , так і від підозрюваного ОСОБА_2 , враховуючи групові характеристики їх крові (т.1 а.с.244-247).

Згідно висновку судово-цитологічної експертизи №458 від 06.05.2016 року, встановлено, що відповідно «Акту судово-медичного дослідження» №503 від 11.04.2016 року судово-медичної експертизи, виконаної у відділенні судово-медичної імунології КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської ОДА, при серологічному дослідженні зразка крові трупа ОСОБА_3 встановлена група А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерогічної системи АВ0. При послідуючому дослідженні зразка йог окрові, виявлений супутній антиген А тієї ж системи;

Згідно «Висновку експерта» №727 за 2016 рік судово-медичної експертизи, виконаної у відділенні судово-медичної імунології КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської ОДА, при серологічному дослідженні зразка крові підозрюваного ОСОБА_2 встановлена група А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВ0. При послідуючому дослідженні зразка його крові, виявлений супутній антиген ОСОБА_11 тієї ж системи;

В піднігтьовому вмісті обох рук підозрюваного ОСОБА_2 (об`єкти №№1,2), що був наданий на дослідження, наявність крові не встановлена, знайдені клітини середніх шарів епідермісу та виявлений білок людини;

Статева належність клітин середніх шарів епідермісу в об`єктах №№1,2 не встановлена через недостатню кількість придатних для дослідження ядер епітеліальних клітин; при їх серологічному дослідженні виявлені антиген А та Н ізосерологічної системи АВ0;

Результати серологічного і цитологічного досліджень дають можливість припустити, що клітини середніх шарів епідермісу в піднігтьовому вмісті обох рук підозрюваного ОСОБА_2 могли походити від особи (осіб) з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В із вмістом супутнього антигену Н ізосерологічної системи АВ0, в тому числі, як від нього самого, так і від потерпілого ОСОБА_3 , враховуючи групові характеристики їх крові (т.1а.с.249-252).

Згідно висновку судово-медичної імунологічної експертизи №731 від 05 травня 2016 року, встановлено, що згідно «Акту судово-медичного дослідження» №503 від 11.04.2016 року кров ОСОБА_3 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за системою АВ0. При подальшому дослідженні був виявлений і супутній антиген ОСОБА_12 ;

Згідно «висновку експерта» №727 за 2016 рік кров ОСОБА_2 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за системою АВ0. При подальшому дослідженні був виявлений і супутній антиген Н;

На представлених для дослідження джинсових штанях (об`єкти №№1-5) встановлена наявність крові людини. На спортивних штанях, футболці та двох фрагментах килимів (об`єкти відповідно №№6,7; 8,9; 10-15) наявність крові не встановлена;

В усіх слідах крові (об`єкти №1-5) були виявлені антиген А і Н, що не виключає можливості утворення їх за рахунок крові групи А з ізогемаглютиніном анти-В з вмістом супутнього антигену Н або за рахунок змішування в цих слідах крові кількох осіб, груповій характеристиці крові яких властиві антиген А та (або) Н;

Отриманий результат не виключає можливості походження усіх слідів крові (об`єкти №№1-5) як від потерпілого ОСОБА_3 , так і від підозрюваного ОСОБА_2 груповій характеристиці крові, яких властиві виявлені в цих слідах, антиген А і Н, або від іншої особи (осіб) з аналогічними груповими властивостями (а.с.2-4 т.2).

Висновком судово-медичної імунологічної експертизи №730 від 05 травня 2016 року, встановлено, що згідно «Акту судово-медичного дослідження» №503 від 11.04.2016 року кров ОСОБА_3 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за системою АВ0. При подальшому дослідженні був виявлений і супутній антиген ОСОБА_12 ;

Згідно «висновку експерта» №727 за 2016 рік кров ОСОБА_2 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за системою АВ0. При подальшому дослідженні був виявлений і супутній антиген Н;

На представлених для дослідження жилеті (об`єкти №№1-6) та джинсовій куртці (об`єкти №№7-18) встановлена наявність крові;

В усіх слідах крові (об`єкти №№1-18) був виявлені антигени ОСОБА_13 , що виключає можливості утворення їх за рахунок крові групи А з ізогемаглютиніном анти-В з вмістом супутнього антигену Н або за рахунок змішування в цих слідах крові кількох осіб, груповій характеристиці крові яких властиві антигені А та (або) Н;

Отриманий результат не виключає можливості походження на усіх слідах крові (об`єкти №№1-18) як від потерпілого ОСОБА_14 , так і від підозрюваного ОСОБА_2 груповій характеристиці крові яких, властиві виявлені в цих слідах, антиген А і Н, або від іншої особи (осіб) з аналогічними груповими властивостями (т.2 а.с.6-8).

Згідно висновку судової дактилоскопічної експертизи №982 від 17 травня 2016 року, встановлено, що слід розмірами 12х18 мм на відрізку технічної стрічки «2» знятий з пляшки 0,5 л. з –під горілки «Артемівська» поруч з батареєю, залишений безіменним пальцем правої руки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

Слід розміром 17х20 мм на відрізку технічної стрічки «2» знятий з пляшки 0,5 л. з –під горілки «Артемівська» поруч з батареєю, та слід розмірами 14х14 мм на відрізку технічної стрічки «3» знятий з пляшки 0,5 л. з-під горілки «Артемівська) на полу під столом, залишений середнім пальцем правої руки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

Слід розмірами 20х25 мм на відрізку технічної стрічки «6» знятий з чарки на столі в кухні, залишений великим пальцем лівої руки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

Слід розмірами 17х20 мм на відрізку технічної стрічки «7» знятий з чарки на столі в кухні, залишений середнім пальцем лівої руки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.2 а.с.21-35).

Висновком судово-медичної експертизи №55 від 25 березня 2016 року, встановлено, що при освідуванні ОСОБА_2 були виявлені наступні ушкодження: припухлість і синець правої кисті;

Ці ушкодження утворились від не менш, чим одної дії тупого предмету, можливо, у строк ним вказаний і відноситься до легких тілесних ушкоджень (т.1а.с.230).

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснила, що знайома з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 1984 року, мешкали в одному районі, підтримували дружні відносини. ОСОБА_3 останні роки вів антигромадський образ життя, зловживав спиртними напоями, ніде не працював. ОСОБА_2 мешкав один, у нього проблеми із зором, він майже нічого не бачить, є інвалідом 1 групи. Їй відомо, що перед смертю ОСОБА_3 був у гостях у ОСОБА_2 , однак, що там трапилося між ними, їй не відомо. Вона не вірить, що ОСОБА_2 міг вбити ОСОБА_3 , так як він був дуже спокійний за характером.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснила, що вона мешкає по сусідству з обвинуваченим ОСОБА_2 на протязі 9 років. ОСОБА_2 мешкає один. Що трапилось 24.03.2016 року в квартирі ОСОБА_2 їй не відомо.

Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні пояснив, що знайомий з обвинуваченим ОСОБА_2 з 1969 року, може його охарактеризувати як спокійного, витриманого чоловіка. З ОСОБА_3 він знайомий візуально, часто його бачив у дворі на лавочці. У ОСОБА_3 завжди з собою була пляшка самогону, він зловживав спиртними напоями. В той день, коли він повертався з роботи, приблизно о 17 годині 15 хвилин, він побачив, що ОСОБА_3 лежить біля лавочці, а біля нього пляшка горілки. Він штовхнув його, ОСОБА_3 підвівся і кудись пішов в сторону виконкому Дружківської міської ради. Наступного дня, його знайомий ОСОБА_18 телефоном повідомив йому, що в квартирі у ОСОБА_2 знайшли труп ОСОБА_3 . Вважає, що ОСОБА_2 не міг вбити ОСОБА_3 , можливо труп йому підкинули, оскільки ОСОБА_2 втратив зір в 2015 році і майже нічого не бачить.

Показання свідка ОСОБА_17 підтвердила свідок ОСОБА_19 , яка у судовому засіданні пояснила, що з обвинуваченим ОСОБА_2 тривалий час мешкала по сусідству, може охарактеризувати його з позитивної сторони. З померлим ОСОБА_3 вона знайома з дитинства. Останнім часом ОСОБА_3 зловживав спиртними напоями, кожного дня сидів на лавочці перед її вікнами. За день до смерті ОСОБА_3 приблизно о 14-15 годині вона бачила його на лавочці у дворі. ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп`яніння, тому впав на землю. Її чоловік, повертаючись з роботи, побачив ОСОБА_3 на землі, підняв його і посадив на лавочку. Наступного дня їй зателефонував її знайомий ОСОБА_18 і повідомив, що ОСОБА_3 знайшли мертвим в квартирі ОСОБА_2 . Вона зразу зателефонувала ОСОБА_2 , який сказав, що дійсно виявив в квартирі труп ОСОБА_3 але він його не вбивав. Що між ними трапилося, він не пам`ятав. ОСОБА_2 майже сліпий, він нічого не бачить, тому він не міг цього зробити.

Показання свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_19 підтвердив свідок ОСОБА_20 , який у судовому засіданні пояснив, що з обвинуваченим ОСОБА_2 та померлим ОСОБА_3 знайомий з дитинства, мешкали в одному дворі, підтримував з ними дружні відносини. Між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 конфліктів ніколи не було. Останнім часом ОСОБА_3 вів анти суспільний образ життя, зловживав алкогольними напоями, ніде не працював. За день до смерті ОСОБА_3 у вечірній час доби він бачив його у стані алкогольного сп`яніння в районі виконкому Дружківської міської ради з тілесними ушкодженнями на обличчі.

Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні пояснив, що він працює головним лікарем в лікарні №1 в м.Дружківка. Обвинувачений ОСОБА_2 має 1 групу інвалідності по зору, що вказує на тяжку ступень його захворювання, періодично проходить лікування, однак покращення зору в його випадку не можливо. Перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння значно погіршує його здатність бачити. Фігуру чоловіка він, можливо, бачить, але риси обличчя бачити не може, а тому нанесення точних, цілеспрямованих ударів з його боку не можливо.

Стаття 8 Конституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За правилами ч.1 ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

За правилами ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;

6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;

7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Згідно ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно ст.94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Суд, на виконання вимог ст.22 КПК України, забезпечив сторонам змагальність процесу та свободу в поданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, створив їм відповідні умови для реалізації своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов`язків. Проте, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Після аналізу кожного з наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для правильного встановлення всіх обставин, що входять у предмет доказування по даному кримінальному провадженню, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Капо проти Бельгії» від 13.01.2005 року зазначив, що у кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом у світлі пункту 2 статті 6 Конвенції, і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.

Також, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року наголошує, що при оцінки доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумнім сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

На думку суду, сторона обвинувачення не надала переконливих та достатніх доказів наявності в діях обвинуваченого ОСОБА_2 умислу спрямованого на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого та винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.2 КК України, з наступних підстав.

Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст.121 КК України характеризується умисною виною. Умисел при цьому може бути як прямим, так і непрямим. Винний повинен усвідомлювати, що може заподіяти тяжку шкоду здоров`ю потерпілого і бажає або свідомо припускає її настання.

Склад злочину, передбачений частиною другою статті 121 КК України, належить до особливих (складних) злочинів і виділений законодавцем в окремий вид необережного заподіяння смерті, тому що за своєю суттю, природою речей заподіяння смерті відбувається єдиним засобом - завданням тілесних ушкоджень.

Умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121 КК України) є злочином із матеріальним складом і змішаною формою вини.

Як вбачається із змісту роз`яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», в якій зазначено, що для відмежовування умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, від убивства через необережність суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного.

Згідно п.26 вказаної постанови Пленуму ВСУ не можна, зокрема, розглядати як умисне вбивство випадки, коли смерть потерпілого настала від ушкодження, одержаного при падінні від поштовху, чи удару, якщо винний не бажав або свідомо не припускав настання таких наслідків. Такі дії, залежно від змісту суб`єктивної сторони злочину, мажуть кваліфікуватися як вбивство через необережність.

Питання про спрямованість умислу суд вирішує, враховуючи сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема показання обвинуваченого, потерпілого, свідків, експерта, висновки експертиз, кількість, характер і локалізацію поранень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного та потерпілого, його відносини з потерпілим, ситуацію, що передувала події.

Так, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що 24 березня 2016 року під час вживання алкогольних напоїв, він виявив, що у нього зникла лупа та мобільний телефон. Він почав шукати свої речі, просив потерпілого йому допомогти. В подальшому він знайшов свій мобільний телефон та лупу у ОСОБА_3 в лівій кишені брюк. Це його сильно обурило, тому між ними знову виник конфлікт. Він намагався вигнати ОСОБА_3 з квартири, штовхав його до дверей, той падав на підлогу, не хотів уходити, казав, що йому нікуди йти, просив його пробачити. Він не зміг вигнати потерпілого ОСОБА_3 з квартири, тому пішов спати, а ОСОБА_3 залишився в залі. Через деякий час він прокинувся, ОСОБА_3 в квартирі не було. Він знов заснув. Коли він прокинувся другий раз, приблизно о 2 годині ночі, то побачив ОСОБА_3 який сидів на підлозі біля крісла. Він почав його звати, но ОСОБА_3 не відповідав, тоді він викликав карету швидкої допомоги. Штовхаючи потерпілого ОСОБА_3 він не мав умислу заподіяти йому тяжкі тілесні ушкодження, а хотів лише вигнати його з квартири, так як той намагався вкрасти його речі.

Ці показання обвинуваченого ОСОБА_2 не тільки не спростовані стороною обвинувачення, а й підтверджені наявними у справі доказами, які були досліджені судом.

Так, показання обвинуваченого ОСОБА_2 підтвердили свідки ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_20 , які у судовому засіданні стверджували, що за день до смерті потерпілого ОСОБА_3 вони бачили його у другій половині дня в м.Дружківка у стані алкогольного сп`яніння з пляшкою горілки, зі слідами тілесних ушкоджень на обличчі.

Показання свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_17 та ОСОБА_20 підтверджуються висновком судово-медичної експертизи №55 від 27.04.2016 року, згідно якої при судово-токсилогічному дослідженні крові з трупа ОСОБА_3 , виявлений етиловий спирт у концентрації 2,57 % і не виявлені інші спирти. Вказана концентрація етилового спирту в крові трупа ОСОБА_3 за життя могла відповідати сильному алкогольному сп`янінню (т.1 а.с.178-180).

Показання обвинуваченого ОСОБА_2 підтвердив судово-медичний експерт ОСОБА_24 , який у судовому засіданні пояснив, що смерть потерпілого ОСОБА_3 настала в результаті травми голови, яку він міг отримати при падінні з положення стоячи та ударі о якісь тупий предмет, в тому числі і о підлогу.

Ці показання експерта ОСОБА_24 не суперечать висновку судово-медичної експертизи №55/6 від 14.05.2016 року, згідно якої ушкодження у ОСОБА_3 могли утворитись, як від множинних ударах руками та ногами (як взутою, так і босою ногою), так і від неодноразових падіннях з положення стоячи та ударах о якійсь тупі предмети; Ушкодження могли утворитись, як в один якийсь короткий проміжок часу, так і на протязі деякого часу. У потерпілих з черепно-мозковими травмами спостерігається так званий «світлий проміжок» ( в який може вимірюватися 2-3 – 6-10 годин), у цей проміжок часу, до втрати свідомості, потерпілий може здійснювати будь-які дії (кричати, пересуватися, чинити опір).

З наявними переломами ребер, потерпілий також міг здійснювати вищезазначені дії;

Сильне алкогольне сп`яніння потерпілого могло бути провокуючим моментом в отриманні травми (падіння) і, поза сумнівом, сприяло настанню смерті і прискорило її; (т.2 а.с.17-18).

Показання обвинуваченого ОСОБА_2 підтвердив свідок ОСОБА_21 , який у судовому засіданні пояснив, що обвинувачений ОСОБА_2 за станом свого здоров`я (інвалід 1 групи по зору) не міг наносити цілеспрямовані удари потерпілому по голові та обличчю, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, оскільки майже нічого не бачить. А перебування його у стані алкогольного сп`яніння негативно впливає на його здатність бачити.

Таким чином, аналізуючи показання обвинуваченого ОСОБА_2 , суд приходить до висновку, що вони є логічними, послідовними та такими, що не суперечать показанням свідків, експерта, висновкам експертиз та іншим доказам, які були досліджені у судовому засіданні, а тому суд вважає їх правдивими.

Згідно із ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст.62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення.

Про недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини зазначив, зокрема у справах "Тельфнер проти Австрії" від 20 березня 2001 року, "Джон Мюррей проти Сполученого Королівства" від 08 лютого 1996 року, "Капо проти Бельгії" від 13.01.2005 року.

У справі "Барбера, Мєсєгуе і Джабардо проти Іспанії" від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства" від 25 січня 1996 року).

Також Європейський суд з прав людини в своїй практиці встановив порушення презумпції невинуватості у зв`язку з неврахуванням конкретних, суттєвих і важливих аргументів, наведених захистом, у вироку, на підставі якого засуджено особу (рішення у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року).

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.62 Конституції України, ст.17 КПК України, кожна людина має право на справедливий розгляд справи. Не може піддаватися кримінальному покаранню доки не буде визнана винною в законному порядку, обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах або припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Всі сумніви щодо доведеності вини трактуються на користь обвинуваченого.

Оцінюючи всі вищезазначені докази в їх сукупності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, дотримуючись загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, рівності перед законом і судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд дійшов висновку про те, що сторона обвинувачення не довела наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_2 умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого та винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України а саме: умисне тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, поза розумним сумнівом, а докази дослідженні у судовому засіданні, є недостатньо переконливими для обґрунтування його винуватості в пред`явленому обвинуваченні.

Пункт 22 Постанови Пленуму ВСУ «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду справ при винесенні вироків» №5 від 29.06.1990 року, вказує судам на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність достатніх доказів, які б вказували на те, що штовхаючи потерпілого ОСОБА_3 з метою вигнати його з квартири, обвинувачений ОСОБА_2 мав умисел на заподіяння останньому тяжких тілесних ушкоджень.

Оскільки умислом обвинуваченого ОСОБА_3 не охоплювалося заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а щодо смерті потерпілого в його діях є необережна вина, вчинене ним суспільно небезпечне винне діяння слід кваліфікувати як вбивство через необережність, оскільки, на думку суду, обвинувачений ОСОБА_2 штовхаючи потерпілого ОСОБА_3 , який перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння, повинен був і міг передбачити можливість його падіння і отримання від цього травми голови, яка стала причиною настання суспільно небезпечних наслідків у виді смерті потерпілого.

У відповідності до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного, суд дослідивши всі вищевказані докази у їх сукупності, з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні даних кримінальних правопорушень при обставинах вказаних у вироку доведена, однак його дії необхідно перекваліфікувати зі ст.121 ч.2 КК України на ч.1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, та на ч.1 ст.119 КК України, як вбивство, вчинене через необережність.

Відповідно до положень ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно абзацу 2 пункту 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року (в ред. Постанови Верховного Суду №8 від 12.06.2009 року) призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які згідно зі ст.12 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості, особу винного, той факт, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, є інвалідом 1 групи, за місцем мешкання характеризується добре.

В якості обставини, яка пом`якшуює покарання, суд визнає щире каяття.

В якості обставини, яка обтяжує покарання, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, обставин що пом`якшують та обтяжують покарання, даних про особу винного, суд вважає необхідним обвинуваченому ОСОБА_2 призначити покарання у виді позбавлення волі, звільнивши його від відбуття покарання з випробуванням.

На думку суду, такий вид покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №486: від 29.04.2016 року:

1. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є психічно здоровим, виявляє акцентуацію особистості по збудливому типу, ускладнену психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю. В період здійснення інкримінованого діяння перебував у стані простого алкогольного сп`яніння, змінені форми, експлозивний варіант (що не є патологічним станом), за психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

2 в період здійснення інкримінованого діяння ОСОБА_25 не знаходилася в тимчасово-хворобливому стані (патологічний афект, патологічне сп`яніння, реакція «короткого замикання», сутінковий розлад свідомості і т.д.), за психічним станом він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

3. В даний час ОСОБА_25 повністю усвідомлює свої дії і керує ними.

4. У застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребує.

5. За своїм психічним станом ОСОБА_2 може брати участь в досудовому розслідуванні і судовому засіданні (т.2 а.с.12-16).

Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_2 був затриманий 25.03.2016 року (т.1 а.с.232-233).

Згідно ухвали слідчого судді Дружківського міського суду Донецької області від 28.03.2016 року до ОСОБА_2 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави (т.1 а.с.234-236).

28.03.2016 року згідно квитанції №20 від 28.03.2016 року ОСОБА_26 була внесена застава у розмірі 35000,00 грн. відносно підозрюваного ОСОБА_2 (т.1а.с.237).

Відповідно до ч.11 ст.182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_2 належним чином виконував покладені на нього обов`язки в межах дії запобіжного заходу, суд вважає за необхідне повернути заставу заставодавцю ОСОБА_27 .

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дружківського міського суду Донецької області від 28.03.2016 року, на майно, а саме: два вирізи з палацу з зальної кімнати з плямами, футболка поло червоного кольору «AUTHEIJTIK», джинсові брюки «DEWIM CUKTURE», чоловічі брюки темно-синього кольору «ADADAS», мобільний телефон «NOKIA», які належать ОСОБА_2 (т.1, а.с.229) – суд вважає необхідним скасувати.

Постановою слідчого СВ Дружківського ВП Аретемівського ВП ГУНП в Донецькій області від 13.05.2016 року: вилучені 25.03.2016 року в ході ОМП за адресою: АДРЕСА_2 речі, а саме: джинсова куртка, светр в яких ОСОБА_3 знаходився на момент скоєння відносно нього злочину, чоловічі спортивні штани, чоловічі джинсові брюки, футболка червоного кольору, які належать ОСОБА_2 , два вирізи з палацу; вилучені 25.03.2016 року змиви з правої руки, змиви з лівої руки, зрізи з нігтьових пластин, у потерпілого ОСОБА_3 , зрізи з нігтьових пластин правої руки, зрізи нігтьових пластин з лівої руки підозрюваного ОСОБА_2 , зрізи нігтьових пластин у потепрілого ОСОБА_3 визнано речовими доказами по кримінальному провадженню №120160502600000320 та поміщено в камеру схову речових доказів Дружківського ВП (квитанція №2-1048) (т.2 а.с.36-37).

Постановою слідчого СВ Дружківського ВП Артемівського ВП ГУНП в Донецькій області від 06.04.2016 року: вилучені 25.03.2016 року в ході додаткового ОМП за адресою: АДРЕСА_2 речі, а саме газова запальничка «Big» жовтого кольору, чоловіча зимова куртка чорного кольору, чоловічий зимовий капелюх, дві пляшки з під горілки «Артемівська»; вилучені 25.03.2016 року в приміщенні Дружківського відділення СМЕ м.Дружківка в ході огляду трупу ОСОБА_3 , зразки волосся з п`яти областей голови, джинсові чорні брюки, 2 коричневі безрукавки, джемпер, майка, спортивні брюки, пара шкарпеток, вилучений 25.03.2016 року в ході затримання особи підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення у ОСОБА_2 мобільний телефон «Nokia» визнано речовими доказами по кримінальному провадженню №120160502600000320 та поміщено в камеру схову речових доказів Дружківського ВП (квитанція №2-1029) (т.2 а.с.9-11)

Суд вважає необхідним на підставі ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів вирішити у такому порядку:

- речові докази: джинсова куртка, светр, в яких ОСОБА_3 знаходився на момент скоєння відносно нього злочину, два вирізи з палацу, змиви з правої руки, змиви з лівої руки, зрізи з нігтьових пластин, у потерпілого ОСОБА_3 , зрізи з нігтьових пластин правої руки, зрізи нігтьових пластин з лівої руки підозрюваного ОСОБА_2 , зрізи нігтьових пластин у потепрілого ОСОБА_3 (квитанція №2-1048); дві пляшки з під горілки «Артемівська», зразки волосся з п`яти областей голови (квитанція №2-1048) – знищити;

- чоловічі спортивні штани, чоловічі джинсові брюки, футболка червоного кольору, які належать ОСОБА_2 (квитанція №2-1048); газова запальничка «Big» жовтого кольору, чоловіча зимова куртка чорного кольору, чоловічий зимовий капелюх, джинсові чорні брюки, 2 коричневі безрукавки, джемпер, майка, спортивні брюки, пара шкарпеток, мобільний телефон «Nokia» (квитанція №2-1029) – повернути ОСОБА_2 .

В ході досудового розслідування були понесені витрати, пов`язані з залученням експерта для проведення судової дактилоскопічної експертизи №982 від 17.05.2016 року вартість якої, складає 879,60 грн. (т.2 а.с.20).

Суд вважає, що ці витрати відносяться до процесуальних витрат і на підставі ч.2 ст.124 КПК України повинні бути стягнуті з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 368, 373-376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.122 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на два роки.

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.119 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України покарання за сукупністю злочинів визначити шляхом поглинення менш сурового покарання більш суворим, призначивши ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 від відбуття покарання звільнити, якщо він протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов`язки.

На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_2 покласти такі обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу пробації, повідомляти орган пробації про зміну місця проживання, роботи, періодично з`являтися для реєстрації в орган пробації.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі НДЕКЦ при МВС України в Донецькій області документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судової дактилоскопічної експертизи №982 від 17.05.2016 року вартість якої складає 879 (вісімсот сімдесят дев`ять) грн. 60 коп.

Речові докази:

- джинсова куртка, светр в яких ОСОБА_3 знаходився на момент скоєння відносно нього злочину, два вирізи з палацу, змиви з правої руки, змиви з лівої руки, зрізи з нігтьових пластин, у потерпілого ОСОБА_3 , зрізи з нігтьових пластин правої руки, зрізи нігтьових пластин з лівої руки підозрюваного ОСОБА_2 , зрізи нігтьових пластин у потепрілого ОСОБА_3 (квитанція №2-1048); дві пляшки з під горілки «Артемівська», зразки волосся з п`яти областей голови (квитанція №2-1029) – знищити;

- чоловічі спортивні штани, чоловічі джинсові брюки, футболка червоного кольору, які належать ОСОБА_2 (квитанція №2-1048); газова запальничка «Big» жовтого кольору, чоловіча зимова куртка чорного кольору, чоловічий зимовий капелюх, джинсові чорні брюки, 2 коричневі безрукавки, джемпер, майка, спортивні брюки, пара шкарпеток, мобільний телефон «Nokia» (квитанція №2-1029) – повернути ОСОБА_2 .

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Дружківського міського суду Донецької області від 28.03.2016 року – скасувати

Повернути заставодавцю ОСОБА_26 заставу у розмірі 35000 (тридцять п`ять тисяч) грн. 00 коп., застосовану ухвалою слідчого судді Дружківського міського суду Донецької області від 28.03.2016 року та внесену згідно квитанції №20 від 28.03.2016 року: платник ОСОБА_26 , код платника НОМЕР_1 , банк платника Відділення №207 АТ «УКРСИББАНК», отримувач ТУ ДСА України в Донецькій області, код отримувача 26288796, банк отримувача Держказначейська служба, код банку отримувача 820172, призначення платежу: застава за ОСОБА_2 .

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту проголошення вироку в суді.

Суддя: В.О.Лебеженко