Рішення № 86588710, 23.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 грудня 2019 року № 640/7914/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві про скасування податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В :

Обставини справи:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС в місті Києві), в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.12.2018 року № Ф-265418-17.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він сплачує податки і збори як фізична особа-підприємець, однак контролюючим органом безпідставно, всупереч вимогам податкового законодавства пред`явлено вимогу про сплату боргу (недоїмки), якою зобов`язано сплатити заборгованість по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як для платника, який провадить незалежну професійну діяльність, що призвело до подвійного оподаткування його діяльності.

Ухвалою суду від 28.05.2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач скористався своїм правом, передбаченим статтею 162 КАС України, та подав 20.06.2019 року до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов наступних висновків.

Обставини встановлені судом:

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ФОП ОСОБА_1 , починаючи з 21.10.2002, зареєстрований фізичною особою-підприємцем. Зазначене підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 № 283197, яка міститься в матеріалах справи (а.с.10).

Позивач, перебуває на спрощеній системі оподаткування, починаючи з 01.01.2012 року, 3 група, ставка 5% до доходу без реєстрації ПДВ, види діяльності не зазначаються, взятий на облік як платник єдиного внеску, що підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві № 7732/К/26-59-17-04-31 від 17.11.2014 року (а.с.15).

Відповідно до реєстраційних та облікових даних, ОСОБА_1 здійснює діяльність, як фізична особа-підприємець ( КВЕД 70.22 – консультування з питань комерційної діяльності й керування) та як особа, яка проводе незалежну професійну діяльність (арбітражний керуючий).

Починаючи з 2010 року ОСОБА_1 є пенсіонером за віком.

Вказані обставини визнаються та не заперечуються сторонами.

28.12.2018 року ГУ ДФС в місті Києві винесено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-265418-17 у розмірі 18 207,60 грн. (далі по тексту - оскаржувана вимога) (а.с.9).

Вважаючи оскаржувану вимогу протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до пункту 65.1, 65.2 статті 65 ПК України, взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа (підпункт 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 ПК України).

Отже, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі по тексту - Закон № 2464-VI).

Пунктом 2 ч. 1 статті 1 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є також особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Тобто, законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

За змістом п.3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно ч.5 ст. 8 Закону №2464, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, тобто для осіб, що провадять незалежну професійну діяльність встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно ч.8 ст.9 Закону №2464-VІ, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Отже, законодавством розмежовується поняття «фізична особа-підприємець» та «особи, які провадять незалежну професійну діяльність».

При цьому, положеннями Закону № 2464, який є спеціальним у сфері забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не визначеного такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, а тому порядок обліку та сплати єдиного внеску таким платником положеннями Закону №2464 не передбачений.

Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.

Як зазначено в листі ГУ ДФС в місті Києві №26-15-13-13-10 від 15.03.2019 року, в інтегрованій картці позивача, обліковується нарахування єдиного внеску як само зайнятій особі - арбітражному керуючому у розмірі 8 448,00 грн. за 2017 рік, а також щоквартальні нарахування єдиного внеску на загальну суму 9828,72 грн. (а.с.22-24).

Відтак, суд зазначає, що податковим органом безпідставно здійснено подвійне нарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави суду для висновку, що оскаржувана вимога є протиправно, що дає законні правові підстави для її скасування та задоволення позовних вимог.

Зазначені висновки відповідають правовій позиції висловленій в рішенні Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №П3/9901/10/19 від 02.09.2019 року.

Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позовних вимог, згідно з вимогами статті 139 КАС України, судові витрати понесені позивачем підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Разом з тим, під час подання даної позовної заяви позивачем не було сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн., у зв`язку з тим, що останній звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, наявні законні підстави для стягнення судового збору в розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві про скасування податкової вимоги.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 28.12.2018 року № Ф-265418-17.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) шляхом їх безспірного списання судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва (отримувач коштів - УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 34310206084021, код класифікації доходів бюджету 22030101).

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда