Рішення № 86586945, 23.12.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2320/19

23 грудня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чепенюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,

представника позивача Чудопалова Ю.Ю.,

представника третьої особи Кукурудзи А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника – адвоката Чудопалова Юрія Юрійовича звернулася до суду з позовом до Тернопільської міської ради, ОСОБА_2 , у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської міської ради № 7/36/22 від 24.07.2019 «Про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0157 га за адресою: АДРЕСА_1 ».

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 позовну заяву ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення залишено без руху, вказано недоліки поданої позовної заяви, спосіб та строк для їх усунення.

Позивач у встановлений судом строк усунула недоліки позову та 23.10.2019 подала до суду нову редакцію позовної заяви, у якій ОСОБА_1 через представника – адвоката Чудопалова Юрія Юрійовича звернулася до суду з позовом до Тернопільської міської ради, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської міської ради № 7/36/22 від 24.07.2019 «Про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0157 га за адресою: АДРЕСА_1 » (а.с.29-32).

Позов обґрунтовано протиправністю рішення відповідача, у зв`язку із тим, що при його прийнятті порушено вимоги діючого законодавства, оскільки ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0157 га за адресою: АДРЕСА_1 , без згоди усіх співвласників будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 Тернополі, незважаючи на те, що ОСОБА_2 не є одноосібним власником вказаного будинковолодіння, а є лише співвласником 21/50 його частин.

Ухвалою суду від 28.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 та призначено судове засідання у справі на 26.11.2019 о 14.30 год.

08.11.2019 до суду від представника третьої особи ОСОБА_2 адвоката Берегуляка Володимира Федоровича надійшли письмові пояснення (а.с.44-45), у яких він зазначає, що доводи позивача про перебування будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , у спільній частковій власності та відповідно обов`язковість надання дозволу співвласників такого будинковолодіння на приватизацію земельної ділянки іншому співвласнику, не відповідають дійсності, оскільки земельна ділянка, на яку було надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою не є об`єктом права спільної часткової власності, вказана земельна ділянка є комунальною власністю та знаходиться окремо від земельної ділянки ОСОБА_1 , на вказаній земельній ділянці не знаходиться жодна будівля, на підтвердження чого надано суду копії плану земельної ділянки (а.с.46) та викопіювання з чергового плану міста (а.с.47). Представник третьої особи у поданих поясненнях вказує, що при прийнятті оскаржуваного рішення Тернопільською міською радою дотримано вимог чинного законодавства, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

14.11.2019 за вх.№ 15532/19 від представника Тернопільської міської ради до суду надійшов відзив на позов (а.с.54-55), у якому представник відповідача зазначила, що ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 19.06.2002 належить на праві власності земельна ділянка площею 228 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1 та 21/50 частини будинковолодіння, житловий будинок під літерою «Б» і вбиральня під літерою « АДРЕСА_2 », АДРЕСА_3 знаходиться по вулиці АДРЕСА_1 .

Відповідно до розпорядження заступника міського голови начальника управління містобудування та архітектури від 17.09.2002 №42, ОСОБА_2 дозволено будівництво гаража, перепланування житлового будинку з добудовою веранди та санвузла на приватизованій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому ОСОБА_2 звернувся із заявою про присвоєння адресного номеру до Управління містобудування та архітектури Тернопільської міської ради. Розпорядженням заступника міського голови начальника управління містобудування та архітектури від 23.04.2003 №41, присвоєно будинковолодінню, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , адресний номер: АДРЕСА_1 . З приводу законності вищевказаних розпоряджень існував спір. За результатами розгляду справи № 607/20886/18 за позовом ОСОБА_1 про скасування розпоряджень винесено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

З наведених вище підстав, представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

20.12.2019 новим представником третьої особи ОСОБА_3 подано до суду додаткові пояснення (а.с.68-70), у яких вказано, що земельна ділянка площею 0,0157 га, щодо якої відповідач прийняв оспорюване рішення, відноситься до земель комунальної власності та є вільною від жодних забудов. Представник третьої особи звернув увагу на те, що в оскаржуваному рішенні йдеться про земельну ділянку по АДРЕСА_4 , де розташовані земельні ділянки та житлові будинки позивача та третьої особи ОСОБА_2 , тобто йдеться про абсолютно іншу земельну ділянку комунальної власності, незважаючи на те, що вона межує із земельною ділянкою третьої особи.

Щодо доводів ОСОБА_1 про порушення оскаржуваним рішенням її майнових прав, то представник третьої особи вказує, що на даний час у позивача відсутні будь-які майнові права на земельну ділянку площею 0,0157 га по вулиці Я.Стецька, про яку йдеться в рішенні Тернопільської міської ради № 7/36/22 від 24.07.2019, а тому вони не можуть бути порушені вказаним рішенням. На даний час ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 228 кв.м. та окремого житлового будинку згідно договору дарування від 19.06.2002, який на момент дарування складав 21/50 частину домоволодіння належного ОСОБА_4 . Розпорядженням заступника міського голови – начальника управління містобудування та архітектури №41 від 23.04.2003 будинковолодінню, що належить ОСОБА_2 , було присвоєно адресний номер по АДРЕСА_1 тому, Гончаровський є власником окремого будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

У поданих поясненнях представник третьої особи просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відсутні будь-які фактичні обставини, які б могли вказати на порушення майнових прав позивачки при прийнятті відповідачем оскаржуваного рішення.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Ухвалою суду від 26.11.2019, постановленою у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, розгляд справи було відкладено на 16.12.2019 о 14:30 год за клопотанням представника позивача. У судовому засіданні 16.12.2019 було оголошено перерву до 11.00 год 23.12.2019 у зв`язку з необхідністю витребувати в учасників справи додаткові докази.

У судових засіданнях представник позивачки підтримав позовні вимоги, з мотивів, наведених у позовній заяві, вказав на протиправність оскаржуваного рішення у зв`язку із відсутністю згоди усіх співвласників будинковолодіння за адресою: вулиця Я.Стецька, АДРЕСА_1 в місті Тернополі, яка необхідна для прийняття такого рішення.

Представник відповідача у судових засіданнях, у яких брав участь, проти задоволення позову заперечила з мотивів, наведених у відзиві на позов.

У судових засіданнях представник третьої особи заперечив проти задоволення позовних вимог з мотивів, наведених у поданих до суду письмових поясненнях.

У судове засідання, призначене на 23.12.2019, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином (а.с.66).

Відповідно до частини першої, пункту першого частини третьої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, якщо учасник справи (його представник) не прибули до суду без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведені положення процесуального закону неявка представникка відповідача у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Враховуючи наведене, розгляд справи у судовому засіданні 23.12.2019 проведено за відсутності представника Тернопільської міської ради.

Розгляд справи здійснювався відповідно до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_2 є власником 21/50 частини будинковолодіння, що знаходиться по вулиці АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 19.06.2002, на праві приватної власності йому належить земельна ділянка площею 228 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1 (а.с.11-14, 78-81).

Розпорядженням заступника міського голови - начальника управління містобудування та архітектури від 23.04.2003 №41, присвоєно будинковолодінню, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , адресний номер: АДРЕСА_1 (а.с.82).

З метою одержання у власність земельної ділянки площею 0,0157 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 27.05.2019 звернувся до Тернопільської міської ради із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0157 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.74).

До вказаної заяви ОСОБА_2 було додано ряд документів, зокрема, графічні матеріали: викопіювання з чергового плану міста 1:2000, план земельної ділянки 1:500 з описом меж, на яких позначено місце розташування та розмір земельної ділянки (а.с.74-зворот, 75); копія письмової згоди землекористувача, посвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки) (а.с.76-зворот); копія документу, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна (у разі наявності об`єкту нерухомого майна на земельній ділянці) (а.с.78-зворот); копія документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою попереднім землекористувачем (у разі наявності) (а.с.77); копія розрахунку потреби площі (а.с.76); копія технічного паспорта (у разі наявності будівлі чи споруди на з/д) (а.с.78-80); довідка про наявність (відсутність) земельної ділянки у власності (а.с.83).

За результатами розгляду поданої ОСОБА_2 заяви 24.07.2019 на тридцять шостій сесії сьомого скликання Тернопільської міської ради прийнято рішення № 7/36/22 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0157 га за адресою вул. Я. АДРЕСА_1 , громадянину ОСОБА_2 » (а.с.10, 85).

ОСОБА_1 вважає таке рішення протиправним, оскільки ОСОБА_2 є лише співвласником будинковолодіння та земельної ділянки площею 0,0228 га за адресою АДРЕСА_1 , які подаровані йому за життя покійним чоловіком позивачки – ОСОБА_4 (на підставі договорів дарування від 19.06.2002 (а.с.13, 12), решту ж майна успадкувала позивачка. Оскільки виділу часток у спільній власності не проводилося і не реєструвалося, то ОСОБА_1 вважає себе власницею будинковолодіння по АДРЕСА_1 та вказує, що без її згоди не могло вирішуватися питання про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0157 га за адресою вул. Я АДРЕСА_1 . Наведені обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину, виданого 23.03.2011 державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори, Федченко О.Є. успадкувала АДРЕСА_5 /200 часток будинковолодіння по АДРЕСА_1 , що належали померлому ОСОБА_4 (а.с.97 зворот).

Будинковолодіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходяться на земельній ділянці, загальною площею 0,0414 га, яка належала ОСОБА_4 , та з яких 0,0228 га на підставі договору дарування від 19.06.2002 року передано в дар ОСОБА_2 (а.с.12-13). Останнім оформлено право приватної власності на цю земельну ділянку, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії Р1 №665812, виданого головою Тернопільської міської ради 23.10.2002 (а.с.81).

Предметом судового розгляду у цій справі є перевірка судом правомірності рішення Тернопільської міської ради про надання третій особі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Суд зазначає, що відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Приписами статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Пункт 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

За змістом статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі їх із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до змісту статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, вказаною нормою передбачено два варіанти поведінки державного органу за результатами розгляду клопотання особи про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а саме: 1) надати дозвіл або 2) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

При цьому підставами відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є невідповідність бажаного місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Наведений у частині сьомій статті 118 ЗК України перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширенню не підлягає.

Згідно з пункту «г» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 гектара, в селищах – не більше 0,15 гектара, в містах – не більше 0,10 гектара.

У відповідності до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність. Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, підставою для його прийняття та надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0157 га за адресою: вулиця Я.Стецька в місті Тернополі були відповідна заява ОСОБА_2 та додані до неї документи.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на момент прийняття оскаржуваного рішення не використав свого права на набуття безоплатно у власність, передбаченого статтею 121 ЗК України (а.с.83).

Відповідно до містобудівної документації, зокрема викопіювання з генерального плану міста Тернополя (а.с.75-зворот), викопіювання з чергового плану міста (а.с.74-зворот), земельна ділянка площею 0,0157 га, щодо якої прийнято оскаржуване рішення, відноситься до земель комунальної власності та є вільною від жодних забудов, відноситься до категорії земель для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Суд зазначає, що оскаржуване рішення прийняте щодо земельної ділянки по вулиці Я.Стецька, без зазначення номеру будинку, тобто рішення Тернопільської міської ради №7/36/22 від 24.07.2019 «Про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0157 га за адресою: АДРЕСА_1 » прийняте щодо земельної ділянки комунальної власності, яка межує із земельною ділянкою, яка вже перебуває у власності ОСОБА_2 .

Також суд враховує, що позивачка раніше зверталась до відповідача із відповідною заявою та пакетом документів для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0231 га за адресою вулиця АДРЕСА_1 , тобто на ту ж земельну ділянку, на яку оскаржуваним рішенням надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою, за результатами розгляду якої Тернопільською міською радою було прийнято рішення від 16.06.2016 № 7/9/45 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0230 га за адресою вулиця АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_1 » (а.с.86).

Позивачка не скористалась своїм правом на отримання безоплатно у власність земельної ділянки на розроблення проекту землеустрою щодо відведення якої було надано дозвіл рішенням від 16.06.2016 № 7/9/45, у зв`язку з чим на тридцять третій сесії сьомого скликання Тернопільською міською радою було прийнято рішення від 05.04.2019 № 7/33/110 «Про втрату чинності рішення міської ради» (а.с.88). Таке рішення є предметом оскарження позивачкою в іншій судовій справі.

Враховуючи вказане вище, суд приходить до висновку про відсутність реєстрації будь-якого речового права на спірну земельної ділянки, у тому числі володіння та користування чи-то за позивачкою, чи-то за третьою особою. Відтак, з огляду на те, що це була вільна земельна ділянка із земель комунальної власності, то у відповідача були всі підстави для розгляду заяви ОСОБА_2 та вирішення питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на таку земельну ділянку.

Суд зазначає, що прийняття позитивного рішення відповідачем та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не передбачає безумовну передачу «бажаної» земельної ділянки особі у власність, що виключає приватно-правові відносини. Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є тільки певним етапом, оскільки після надання дозволу, розроблення проекту, погодження у відповідних інстанціях необхідне затвердження проекту землеустрою органом місцевого самоврядування, і тільки у випадку прийняття позитивного рішення органом місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою, відбувається передача у власність земельної ділянки та реєстрація права власності на цю земельну ділянку, і тільки у випадку оформлення права власності на земельну ділянку особа може стати суб`єктом приватно-правових відносин та реалізовувати свої цивільні права та обов`язки відносно об`єкта цивільних прав.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства України, суд вважає, що законодавцем наведено вичерпний перелік обставин, за яких земельна ділянка не може бути передана громадянам із земель комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та відповідно не може бути надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У даному випадку у відповідача були відсутні підстави для відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0157 га за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак Тернопільською міською радою правомірно, з дотриманням встановленої процедури прийнято рішення №7/36/22 від 24.07.2019 «Про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0157 га за адресою: АДРЕСА_1 ». Відтак, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

При цьому будь-яких порушень майнових прав позивачки, як власниці майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , судом не встановлено.

Щодо мотивації представника позивачки про те, що ОСОБА_1 є власницею будинковолодіння АДРЕСА_1 , а тому без її згоди не може бути надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0157 га за адресою: АДРЕСА_1 , то суд її не бере до уваги, оскільки наведене обгрунтування не впливає на правомірність прийняття оскаржуваного рішення відповідачем з огляду на встановлені обставини у цій справі: вказана земельна ділянка є вільною та відсутнє речове право у позивачки чи інших осіб та цю земельну ділянку.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У цій справі, заперечуючи проти позову, відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскаржуване рішення прийняте з дотриманням інших вимог частини другої статті 2 КАС України, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Тернопільської міської ради № 7/36/22 від 24.07.2019 «Про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0157 га за адресою: АДРЕСА_1 » належить відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Тернопільська міська рада (вулиця Листопадова, 5, місто Тернопіль, Тернопільська область, ідентифікаційний код юридичної особи 34334305);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повний текст рішення складено та підписано 24.12.2019.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.

Згідно з оригіналом:

Суддя Чепенюк О.В.