Рішення № 86586174, 24.12.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004972

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2019 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сакалоша В.М.,

секретаря судового засідання Гулкевича В.О.,

за участю: позивача Гірник Т.А.,

представника відповідача Полуліх Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, в якій позивач просить суд:

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, котра полягає у не проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 за період з 04.12.2018 по 31.12.2018 на підставі рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р з врахуванням даних довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці №07.20/457 від 26.12.2018 та у не проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді за період з 01.01.2019 по 31.01.2019 з врахуванням даних довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №07.20/24/2019 від 29.01.2019 та у не врахуванні при перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2019 року суми матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу судді на відповідній посаді, згідно даних довідки №07.20/24/2019 від 29.01.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області:

- провести нарахування та виплату ОСОБА_1 суму, що становить різницю між виплаченою та належною до виплати суму довічного грошового утримання за період з 04.12.2018 по 31.12.2018 на підставі рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р з врахуванням даних довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці №07.20/457 від 26.12.2018;

- провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоплачену суму довічного грошового утримання судді за період з 01.01.2019 по 31.01.2019 з врахуванням даних довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №07.20/24/2019 від 29.01.2019;

- провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 суму довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2019 з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу судді на відповідній посаді, згідно даних довідки №07.20/24/2019 від 29.01.2019.

Ухвалою від 01.10.2019 суд відкрив провадження в адміністративній справі.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач на підставі постанови Верховної Ради України №1515-УІІІ «Про звільнення суддів» наказом голови Апеляційного суду Львівської області від 22.09.2016 виведена із штату суду. З 23.09.2016 ОСОБА_1 проводиться нарахування та виплата довічного грошового утримання, розмір якого перераховувався з 05.01.2017 по причині підвищення посадових окладів суддям на відповідній посаді з 01.03.2016 та з 01.08.2018. У зв`язку з прийняття Конституційним Судом України рішення №1-р/2018 від 27.02.2018 з 01.03.2018 довічне утримання виплачується без оподаткування. Враховуючи даний факт ОСОБА_1 разом із довідкою про розмір суддівської винагороди судді з посиланням на зазначене рішення було подано заяву до Пенсійного фонду про здійснення відповідного перерахунку. По причині збільшення розрахункової величини з 01.01.2019 і відповідно збільшення суддівської винагороди судді на відповідній посаді з 01.01.2019, позивач двічі зверталася до Львівського апеляційного суду для видачі відповідної довідки і одразу після її отримання – 29.01.2019 ОСОБА_1 теж було подано заяву до відповідача про здійснення перерахунку.

Враховуючи зміни у законодавстві, а також зміни, що обумовили проведення донарахування довічного грошового утримання виплачуваного за 2018 рік та з урахуванням вищезгаданого рішення Конституційного Суду України – суми виплачуваного довічного грошового утримання з грудня 2018 та до червня 2019 були різними, що унеможливило визначення місячного його розміру без додаткових нарахувань, доплат, а отже і правильність розрахунку відповідачем суми місячного утримання.

Окрім іншого вказано, що позивач зверталася до відповідача щодо причин зволікань з відповіддю на попередню заяву від 26.07.2018 та з приводу інших обставин, що стосуються перерахунку довічного грошового утримання на підставі також і довідки поданої до рішення Конституційного Суду України. З отриманої відповіді позивач була повідомлена, що на підставі раніше поданих нею довідок перерахунок їй призначено з 01.01.2019 та перераховано з 01.02.2019. ОСОБА_1 зазначає, що не зволікала із зверненнями про видачу довідок та про перерахунок. Враховуючи це, та той факт, що довічне грошове утримання виплачується стабільно з червня 2019 ОСОБА_1 у липні 2019 звернулася до Пенсійного фонду із заявою про донарахування сум довічного грошового утримання з часу виникнення права на такий перерахунок згідно поданих за увесь попередній період довідок. Проте, листом відповідач повторно повідомив ОСОБА_1 . що перерахунок здійснено з 01.01.2019 та 01.02.2019.

ОСОБА_1 вказану позицію ГУ ПФУ у Львівській області вважає протиправною бездіяльністю. Зазначає, що перерахунок їй має буде проведено з часу виникнення права на такий перерахунок, а щодо неврахування даних останньої довідки в частині суми матеріальної допомоги на оздоровлення, то право на включення 90% цієї суми визнано за ОСОБА_1 рішеннями судів.

ГУ ПФУ у Львівській області надало відзив на позовну заяву (від 28.10.2019 вх. №39284). На заперечення позовних вимог, зазначено, що при здійсненні перерахунку та виплати довічного грошового утримання судді Гірник ОСОБА_2 органи Пенсійного фонду діяли та діють в межах наданих повноважень та чинних нормативно-правових актів з питань пенсійного забезпечення. Щодо проведення перерахунку з врахуванням матеріальної допомоги на підставі рішень судів, то вони не стосуються наступних перерахунків і крім того позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено за інші періоди.

Позивач 05.11.2019 за вх. №40791, долучила до матеріалів справи відповідь на відзив. Зазначає, що посилання відповідача у відзиві на п.4 розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного грошового утримання судді у відставці органами ПФУ є безпідставними, оскільки відповідно до Постанови Правління ПФУ від 07.06.2019 його викладено у новій редакції, згідно з якою перерахунок проводиться з дня виникнення права на такий перерахунок. Вказує, що спеціальним законом, який регулює дані правовідносини є Закон України «Про судоустрій і статус суддів», який встановлює, що у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Щодо позиції висловленої Верховним судом висловленої по певній справі уже після вирішення судом спору з приводу включення ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення до місячної відпустки, яка виплачувалася із фонду заробітної плати і вказувалася у щорічних деклараціях як частина заробітної плати – не може, на переконання позивача, впливати на вирішення даного спору.

ГУ ПФУ у Львівській області подало заперечення на відповідь на відзив (вх. №41972 від 12.11.2019). Вказує, що зміни у законодавстві на які посилається позивач були внесені уже після звернення ОСОБА_1 за здійсненням перерахунку. А відповідно до закону України «Про судоустрій та статус суддів», який діяв на момент виходу позивача у відставку, то до доплат з яких складалася суддівська винагорода не входила матеріальна допомога на оздоровлення.

ОСОБА_1 23.12.2019 за вх. №49606 надала пояснення до позову, зазначила що факт оподаткування складової суддівської винагороди – матеріальної допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки виплачуваної із фонду заробітної плати в час здійснення позивачем трудової діяльності на посаді судді вже встановлено в судовому порядку.

У судовому засіданні по розгляду справи позивач свої вимоги підтримала, просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечила з підстав викладених у відзиві та запереченнях, просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Всебічно та ґрунтовно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши доводи сторін та з`ясувавши обставини виникнення спірних правовідносин, при вирішенні даного спору суд виходив з наступного.

ОСОБА_1 - суддя у відставці, що підтверджується посвідченням №01980. З штату Апеляційного суду Львівської області її було виведено наказом голови суду від 22.09.2016 №48-к.

Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання діючого судді становить 29 років 3 місяці 1 день

Нарахування та виплата довічного грошового утримання судді, проводиться ОСОБА_1 з 23.09.2016 на умовах Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р визнано неконституційними положення ч. 3 ст.133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 №2454-УІ в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-УІІ та регламентовано застосування цієї норми в первинній редакції.

27.12.2018 ОСОБА_1 зверталася із заявою про проведення їй перерахунку суми довічного грошового утримання до ГУ ПФУ у Львівській області на підставі довідки №07.20/457 від 26.12.2018 виданої Апеляційним судом Львівської області, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді станом на 04.12.2018 з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018.

29.01.2019 ОСОБА_1 зверталася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про проведення їй перерахунку суми грошового утримання судді на підставі довідки №07.20/24/2019 від 29.01.2019 виданої Львівським апеляційним судом, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2019.

20.03.2019 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою у якій просила надати їй інформацію про причини не надання відповіді на звернення у формі заяви від 26.07.2018 за вх. №35921-20; повідомити про те, які дані враховані при проведенні перерахунку та з якого часу такий проведено.

Листом від 18.04.2019 №1534/Г-20/07.05-06 ГУ ПФУ у Львівській області повідомило Гірник ОСОБА_3 ., що перерахунки було проведено з поміж іншого з 01.01.2019 на підставі довідки від 26.12.2018 №07.20/457 та з 01.02.2019 на підставі довідки від 29.01.2019 №07.20/24/2019. Щодо проведення перерахунку на підставі довідки від 09.07.2018 №07.20/185/2018, зазначено, що оскільки у ній означена сума суддівської винагороди з урахуванням розміру чинного щомісячного грошового утримання судді Апеляційного суду Львівської області на відповідній посаді, який пройшов кваліфікаційне оцінювання, проводити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до цієї довідки немає підстав.

09.07.2019 ОСОБА_1 звернулася із заявою до ГУ ПФУ у Львівській області у якій просила провести донарахування та виплату довічного грошового утримання згідно наданих довідок про грошове утримання судді за відповідні періоди, відповідно з днів виникнення права на такий перерахунок, а саме з 04.12.2018 та 01.01.2019.

10.07.2019 ОСОБА_1 звернулася із заявою до ГУ ПФУ у Львівській області у якій просила здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання за період з 01.01.2018 по 31.07.2018 з врахуванням судового рішення від 15.02.2019 Львівського окружного адміністративного суду, яке залишене в силі судом апеляційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 залишеним в силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019 у справі № 1.380.2019.000169 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Львівській області, зокрема було зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області провести нарахування та виплату суми, що становить різницю між виплаченою та належною до виплати суми довічного грошового утримання ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по 31.07.2018, обраховану з врахуванням складових суддівської винагороди станом на 01.01.2018 судді на відповідній посаді згідно довідки від 09.08.2018 № 07.20/342: посадового окладу, надбавки за вислугу років, матеріальної допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки, з врахуванням якої провести перерахунок довічного грошового утримання з 01.08.2018.

Листом від 18.07.2019 №3253/3494/г-20/11.06.06 ГУ ПФУ у Львівській області повідомило Гірник Т.А., що органи Пенсійного фонду діють в межах своїх повноважень та чинних нормативно правових актів, у відповідності до яких перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці здійснюється з 1 січня 2019 року та з 1 лютого 2019 року.

Вважаючи бездіяльність відповідача виражену у відмові здійснити перерахунок протиправною, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини щодо виходу судді у відставку та статус суддів у відставці регулює Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).

Згідно статті 142 Закону №1402-VIII визначено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання (ч.1 ст. 142- Закону №1402-VIII).

Водночас, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання (ч.2 ст. 142 Закону №1402-VIII).

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (ч.3 ст. 142 Закону №1402-VIII).

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (ч.4 ст. 142 Закону №1402-VIII).

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Отже, Законом №1402-VIII виділено окрему категорію суддів - судді, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання, внаслідок чого на сьогоднішній день питання розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання регулюється двома законами: Законом №1402-VIII - для суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI (далі - Закон №2453-VI) - для суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання.

Позивач вийшла у відставку після набрання чинності Законом №1402-VIII, однак права на отримання щомісячного довічного грошового утримання за таким Законом так і не набула, отже розмір її щомісячного довічного грошового утримання має обчислюватися відповідно до положень Закону №2453-VI.

Так, статтею 133 Закону №2453-VI (в редакції до набрання чинності Законом №1402-VIII) визначено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат (ч.3). Посадові оклади інших суддів встановлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом, зокрема, судді апеляційного суду - 1,1 (ч.4). Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років за наявності стажу роботи, зокрема, більше 25 років - у розмірі 60 відсотків посадового окладу (ч.5).

Закон №2453-VI передбачає, що посадовий оклад судді визначається залежно від розміру мінімальної зарплати. Натомість Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІІІ (Закон №1774-VІІІ) установлює замість неї «розрахункову величину».

Слід зазначити, що метою прийняття Закону №1774-VІІІ є внесення змін до десятків законів, а не лише щодо регулювання питання судоустрою та статусу суддів.

Норми Законів №1402-VIII та №2453-VI при визначенні розміру суддівської винагороди не оперують таким поняттям, як «розрахункова величина», а тому воно не може застосовуватись при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Останнє, в свою чергу, є гарантією держави на соціальний захист судді у відставці на рівні Конституції України.

Так, у рішенні від 11.10.2005 №8-рп/2005 Конституційний Суд України підкреслює, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. В цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правові позиції щодо гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення, зокрема у рішеннях від 24.06.1999 №6-рп/99 (справа про фінансування суддів), від 20.03.2002 №5рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 01.12.2004 №19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 11.10.2005 №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18.06.2007 №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), від 03.06.2013 №3рп/2013, від 08.06.2016 №4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне утримання суддів у відставці).

У рішенні від 14.12.2011 №18-рп/20П Конституційний Суд України вказує на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів та, відповідно, їх матеріального та соціального забезпечення.

Конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку із досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання) (рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013).

Право на щомісячне довічне грошове утримання не може бути звужене встановленням обмеження в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що знижує досягнутий рівень гарантій незалежності суддів, суперечить вимогам ч.1 ст. 126 Конституції України (рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013).

Конституційний Суд України в рішенні від 08.06.2016 №4-рп/2016 визначив, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016, щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії «Про статус суддів» (Лісабон 08-10.07.1998), за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки від 17.11.2010 №(2010)12 зазначено, що оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці (пункт 54).

Основні принципи незалежності судових органів, схвалені також резолюціями №40/32 та №40/146 Генеральної асамблеї ООН від 29.11.1985 та від 13.12.1985, які передбачають, що термін повноважень суддів, їхня незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, розмір пенсії і вік виходу на пенсію повинні гарантуватися законом.

Монреальська універсальна декларація про незалежність правосуддя (Перша світова конференція з незалежності правосуддя, Монреаль, 1983 рік) також установлює, що строк перебування суддів на посаді, їхня незалежність, соціальні гарантії, адекватна оплата і умови праці гарантуються законом і не можуть скорочуватися.

Відтак, система правового захисту суддів, в тому числі їх матеріального забезпечення, яка встановлена нормами міжнародного та національного законодавства, спрямована на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, що реалізується, зокрема, у належному рівні щомісячного довічного грошового забезпечення судді у відставці, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод, які не може бути скасованою чи зниженою іншими нормативними актами. Викладене узгоджується з вимогами статті 130 Конституції України.

З приводу цього Конституційний Суд України в рішенні від 04.12.2018 №11-р/2018 зазначає, що встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм, вона пов`язана з набуттям статусу судді, має юридичне призначення, спрямоване на захист прав і свобод людини і громадянина через здійснення правосуддя незалежним і безстороннім судом (суддею). Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Водночас, положення Закону №2453-VI гарантують, що суддівська винагорода регулюється виключно цим законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (ст.135), яка встановлена в розмірі 10 мінімальних заробітних плат (ст.133).

Законами про державний бюджет на відповідні роки встановлювалося наступні розміри мінімальної зарплати: з 01.12.2016 - 1600 грн, з 01.01.2017 - 3200 грн, з 01.01.2018 - 3723грн, а з 01.01.2019 - 4173 грн.

Тобто починаючи з 01.01.2017 розрахункова величина у розмірі 1600 грн явно знизила рівень гарантій незалежності суддів, оскільки посадовий оклад обчислюється не з огляду на правомірні очікування (виходячи з розміру мінімальної зарплати), а з розрахункової величини у розмірі 1600 грн.

Ця розрахункова величина встановлена лише розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VІІІ і стосується будь-яких посадових окладів і заробітних плат працівників та інших виплат. Тобто, норми Закону №1774-VІІІ, відносно суддів які вийшли у відставку до проходження кваліфікаційного оцінювання суддів, є загальними, а Закону №2453-VI - спеціальними.

Правова система в Україні базується на кількох засадах, які покладені в основу правозастосування і правореалізації, до яких, зокрема, відноситься конкуренція правових норм (колізія).

При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Зазначене узгоджується з роз`ясненнями Міністерства юстиції України, наданих у листах від 26.12.2008 за №758-0-2-08-19 та від 30.01.2009 №Н-35267-18.

З наведеного вбачається, норма Закону №1774-VІІІ не може бути застосована як така, що прийнята пізніше, оскільки знижує рівень гарантій незалежності суддів, та суперечить Конституції України. Також вона не зупиняє дію Законів №1402-VIII та №2453-VI в частині визначення посадового окладу судді. Тому спірні питання стосовно визначення розміру посадового окладу судді повинні регулюватися виключно нормами спеціального законодавства, які, в даному випадку, викладені у Законі №2453-VI.

Враховуючи викладене, розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача повинен визначатися виходячи з посадового окладу судді місцевого суду, обрахованого від розміру саме мінімальної зарплати, встановленої на відповідний рік.

Відповідно до положень статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-VIII, розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2018 у місячному розмірі становить 3723 гривні.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 №2629-VIII, розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2019 у місячному розмірі становить 4173 гривні.

Крім цього, заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначає, що при здійсненні призначення та послідуючих перерахунках щомісячного довічного грошового утримання позивача, орган Пенсійного Фонду України діяв в межах чинного законодавства та відповідно до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Пенсійного Фонду України від 25.01.2008 №3-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за №200/14891 (далі - Порядок №3-1).

Суд зауважує, що рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат".

Згідно з положеннями Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені (ст.151-2).

Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку (ст.152).

Отже, відповідно до вищевказаного рішення Конституційного Суду України зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою та не пройшов кваліфікаційного оцінювання, мала місце саме 04.12.2018, а тому саме з цієї дати настає необхідність у проведенні перерахунку (виходячи з розміру грошового забезпечення судді - 15 мінімальних заробітних плат) раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (виходячи з розміру грошового забезпечення судді - 10 мінімальних заробітних плат).

Трактування відповідачем пункту 4 Розділу ІІ Порядку № 3-1, та, як наслідок, визначення періоду, за який підлягає перерахунку раніше призначене щомісячне довічне грошове утримання, згідно з яким перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою, суд вважає помилковими.

Тобто, положення вказаного нормативного акту визначають період, в якому має бути здійснено відповідний перерахунок органом Пенсійного фонду, що помилково ототожнюється відповідачем з періодом, за який може бути здійснений такий перерахунок.

Суд звертає увагу на те, що дата, з якої у відповідача виник обов`язок здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача в даному випадку, не є тотожним поняттям з датою, з якої позивач набула права на такий перерахунок.

При цьому, Порядок №3-1 не містить будь-яких приписів, відповідно до яких Пенсійний фонд уповноважений на власний розсуд визначати порядок та розміри виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, вищевказаний Законом №1402-VIII чи Законом №2453-VI.

Таким чином, у відповідача виник обов`язок перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача з 04.12.2018 у зв`язку із прийняттям Конституційним Судом України рішення від 04.12.2018 року №11-р/2018, а з 01.01.2019 у зв`язку із збільшенням розміру мінімальної заробітної плати.

Також, суд бере до уваги посилання позивача на положення п.2 розділу ІІІ Порядку №3-1. Зазначає, що підстави для перерахунку зазначеного грошового утримання виникли на законодавчому рівні, а тому у позивача відсутній обов`язок звернення до органу Пенсійного фонду із будь-якими заявами чи довідками для здійснення такого перерахунку. Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово зверталася із відповідними заявами та надавала належним чином оформлені довідки про розміри грошового забезпечення.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про перерахунок з 01.01.2019 з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, суд зазначає наступне. Дії відповідача в частині неврахування при перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці суми матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу судді на відповідній посаді, визнавалися протиправними в судовому порядку, а у відповідності до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Факт оподаткування матеріальної допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки крім іншого, підтверджують довідки про доходи позивача за означений період.

З огляду на наведене, згідно поданої ОСОБА_1 довідки №07.20/24/2019 від 29.01.2019, відповідач мав би врахувати з 01.01.2019 складову матеріальної допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки, крім того з моменту призначення грошового утримання, а саме з 23.09.2016 така складова враховувалася ГУ ПФУ у Львівській області.

При цьому, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в ч.2 ст. 2 КАС України.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

ГУ ПФУ у Львівській області не наведено суду достатніх та ґрунтовних обставин на спростування позовних вимог. Відповідачем не доведено правомірності здійснення перерахунку грошового утримання ОСОБА_1 з 01.01.2019 та з 01.02.2019 при цьому не враховуючи усіх належних складових такого утримання, належними та допустимими доказами.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень вказаного Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст. ст. 2, 72-77,139, 242-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України при перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 суми, що становить різницю між виплаченою та належною до виплати сумою довічного грошового утримання за період з 04.12.2018 по 31.12.2018 на підставі рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р з врахуванням даних довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці №07.20/457 від 26.12.2018.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоплаченої суми довічного грошового утримання судді за період з 01.01.2019 по 31.01.2019 з врахуванням даних довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №07.20/24/2019 від 29.01.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 суму довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2019 з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу судді на відповідній посаді, згідно даних довідки №07.20/24/2019 від 29.01.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 24.12.2019.

Суддя В.М. Сакалош