Рішення № 86586138, 24.12.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.006054

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 1. 380.2019.006054 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання призначити пенсію за віком ,-

В С Т А Н О В И В:

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду у Львівської області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016), у якому позивач просить:

-Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 09.09.2019 № 9790/03-07 про відмову у призначенні їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;

-Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити їй пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723 «Про держану службу», п.п. 10,12 Закону України від 10.12.2015 №889 № «Про державну службу» з часу звернення та призначенням такої пенсії, тобто з 02.09.2019 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.09.2019 року позивач звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівської області про призначення пенсії за віком відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889 – VIII «Про державну службу», як державному службовцю, яка на день набуття чинності даного Закону має стаж державної служби понад 20 років. За результатами розгляду її заяви, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області було прийнято рішення № 9790/03-07 від 09.09.2019 року, яким відмовив у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю у позивача стажу державної служби. Позивач вважає відмову управління пенсійного фонду протиправною та такою, що порушує її права і законні інтереси.

Ухвалою суду від 21 листопада 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 16 грудня 2019 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін - відмовлено.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що позивач не має права на призначення пенсії за віком згідно із Законом України «Про державну службу», оскільки в період роботи в органах місцевого самоврядування позивач обіймала посади, за якими після 04.07.2001 присвоювалися ранги посадової особи місцевого самоврядування, а не ранги державного службовця, відтак періоди роботи з 04.07.2001 по 31.07.2011 не зараховуються до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

02.09.2019 ОСОБА_1 звернулася до Галицького відділу обслуговування громадян із заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком у відповідності до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723. (а.с.17).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 9790/03-07 від 09.09.2019 про розгляд заяви ОСОБА_1 відмовлено в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889. Підставою відмови у призначенні пенсії держаного службовця є те, що у заявниці відсутній стаж державної служби, передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889 (посади, на яких працює гр. ОСОБА_1 , з 04.07.2001 не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців), а на посадових осіб органів місцевого самоврядування, яким присвоєно ранги посадової особи органу місцевого самоврядування дія Закону № 889 не поширюється, підстав для призначення пенсії за нормами Закону № 3723 немає.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з позовом до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 вказано, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) від 03 травня 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Статтею 90 Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ.

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №889-VІІІ з 01.05.2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" № 3723-XII крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно із пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Згідно із частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-XII (далі - Закон України № 3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз вказаної норми вказує на те, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до зазначеної статті є досягнення такими особами пенсійного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому зазначений вік визначається статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до частини 1 статті 26 зазначеного Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними зокрема віку 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.

Таким чином обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону України № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Отже, після 1 травня 2016 року (дати набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VІІІ та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у зразковому рішенні Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 676/4235/17.

За приписами частини другої Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283, цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби зараховується зокрема, робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до Постанови КМУ від 12.08.1993 № 637 із змінами і доповненнями основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно трудової книжки позивача, вбачається що з 10.06.1991 по 30.09.1992 позивач працювала на посаді спеціаліста ІІ категорії виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів, з 01.10.1992 по 31.12.2002 – на посаді завідуючої відділом соціального захисту населення Франківської райдержадміністрації м. Львова, начальника Франківського відділу соціального захисту управління захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, начальника Сихівського відділу соціального управління захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, з 01.02.2016 по сьогоднішній день працює на посаді заступника начальника Галицького відділу соціального захисту.

Таким чином, як вбачається з наведеного, посади, які ОСОБА_1 , займала у оспорюваний період роботи, відносяться до посад в органах місцевого самоврядування. А отже, відповідно до п. 8 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 899-VIII мають бути зараховані до стажу державної служби за періоди роботи до набрання чинності Законом України «Про державну службу» №899-VIII від 10.12.2015.

У рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від № 9790/03-07 від 09.09.2019 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” зазначено, що з 1 травня 2016 року набув чинності Закон України “Про державну службу” №899-VIII, яким передбачені певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців. Статтею 3 вказаного Закону № 899-VIII визначено органи, на які поширюється дія цього Закону та посади, на які його дія не поширюється. Також відповідачем у рішенні було зазначено, що період роботи в органах місцевого самоврядування позивач обіймала посади, за якими після 04.07.2001 присвоювалися ранги посадової особи місцевого самоврядування, а не ранги державного службовця, відтак періоди роботи з 04.07.2001 по 31.07.2011 не зараховуються до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723.

Суд не може погодитись з доводами відповідача про те, що період роботи ОСОБА_1 , з 04.07.2001 по 31.07.2011 року не може бути зараховано до стажу, що дає право на пенсію державного службовця, оскільки з 04.07.2001 ця посада є посадою органу місцевого самоврядування, виходячи з наступного.

Згідно пункту 8 Прикінцевих та перехідних положеннями Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Абзацом 13 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ № 229 (229-2016-п) від 25.03.2016) передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Згідно п .4 Порядку обчислення стажу державної служби до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Посади, які обіймала позивач за час роботи в органах місцевого самоврядування, відносяться до посад, визначених ст. 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", про що, зокрема, свідчить і той факт, що позивачу присвоєно ранг посадової особи місцевого самоврядування.

Таким чином, посилання відповідача на те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування зараховувався до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця, лише до 04.07.2001 р. є необґрунтованими. Суд приходить до висновку про те, що позивач має право на зарахуванням періоду роботи з 04.07.2001 по 31.07.2001 р. до стажу, що дає право на призначення пенсії державного службовця.

Тобто, на час звернення до відповідача позивач досягла визначеного віку, набула 39 років страхового стажу, а стаж роботи на посадах державного службовця станом на 01.05.2016 року становив понад 20 років.

Суд приходить до висновку, що на момент звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у неї були наявні всі умови, які необхідні для призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723 «Про держану службу», п.п. 10,12 Закону України від 10.12.2015 №889 № «Про державну службу».

Таким чином, відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у зарахуванні стажу роботи та в призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII є неправомірною.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

У випадку, коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи утриматись від вчинення певних дій суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права. При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

У зв`язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку, що належного захисту прав позивача та уникнення повторного звернення до суду зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723 «Про держану службу», п.п. 10,12 Закону України від 10.12.2015 №889 № «Про державну службу» з часу звернення та призначенням такої пенсії, тобто з 02.09.2019 року. (дата звернення про призначення пенсії). Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, в силу положень ча.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За викладених обставин, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши доводи суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, які є належними та допустимими, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду у Львівської області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ - 13814885) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання призначити пенсію за віком ,- задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 09.09.2019 № 9790/03-07 про відмову у призначенні їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889 № «Про державну службу» .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ - 13814885) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723 «Про держану службу», п.п. 10,12 Закону України від 10.12.2015 №889 № «Про державну службу» з часу звернення та призначенням такої пенсії, тобто з 02.09.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ - 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24 грудня 2019 року.

Суддя Кухар Н.А.