Рішення № 86585793, 13.12.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2019 року справа № 320/5071/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

за участю:

- представників позивача: Сидоренко В.А., ордер серія КВ №793506, Григоренко А.О., довіреність від 29.06.2017 р.№1343;

- представник відповідача: не з`явився

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області, в якому позивач з урахуванням уточнених позовних вимог від 10.10.2019 просить суд:

- визнати протиправними дії Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області щодо порушення порядку розгляду клопотання ОСОБА_1 про виділення та передачу їй у власність земельної ділянки з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства, яка не надана у власність (користування) орієнтовною площею 0,1382 га, і знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Сухолуччя, масив “Язвинки” (ділянка №3), зазначена на графічних матеріалах;

- зобов`язати Сухолуцьку сільську раду Вишгородського району Київської області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства, яка не надана у власність (користування) орієнтовною площею 0,1382 га, і знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Сухолуччя, масив “Язвинки” (ділянка №3), зазначена на графічних матеріалах;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення Сухолуцькою сільською радою Вишгородського району Київської області шляхом зобов`язання Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив про те, що 24.02.2017 ОСОБА_1 звернулась до Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області з клопотанням про виділення їй земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка не надана у власність (користування), орієнтовною площею 0,1382 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Сухолуччя, масив «Язвинки», та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність, до якої позивачем були додані графічні матеріали.

Позивач зазначила, що листами від 10.03.2017 та від 13.04.2017 відповідач повідомив їй про те, що за результатами поіменного голосування на черговій сесії Сухолуцької сільської ради 09.03.2017 та 12.04.2017 за заявою позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства депутатами сільської ради рішення не прийнято з тих підстав, що позивач не є мешканкою села.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулась до Голосіївського районного суду Київської області з адміністративним позовом, який постановою від 14.12.2017 зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1382 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства в приватну власність, розташовану за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, с АДРЕСА_1 , масив «Язвинки» (ділянка № 3) та прийняти відповідне рішення, передбачене ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Позивач вказує, що на виконання постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 14.12.2017, відповідачем повторно розглянуто клопотання позивача від 03.08.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, депутатами Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області 06.09.2018 протокольними рішеннями відмовлено у наданні такого дозволу у зв`язку з перебуванням ділянки у користуванні мешканців села.

Також, 15.03.2019 позивачем повторно надіслано вимогу відповідача про належний розгляд клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки від 24.02.2017, за результатами розгляду якої позивачу було надіслано листа від 20.03.2019 №03-10/150, в якому зазначено, що земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, с. Сухолуччя, масив «Язвинки» (ділянка № 3), орієнтовною площею 0,1382 га, не є вільною.

На думку позивача, при розгляді відповідачем її клопотання мали місце наступні порушення: депутатами сільської ради клопотання розглянуто з порушенням місячного строку; прийняте рішення відсутнє; дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки не надано у зв`язку з небажанням депутатів сільської ради надати такий дозвіл не мешканцю села; рішення депутатів є невмотивованим; порушені конституційні права позивача, закріплені ст.24 Конституції України.

Крім того, позивач зауважила на тому, що відповідачем жодного рішення за результатами розгляду звернення позивача із заявою-клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність прийнято не було, що на думку позивача, свідчить про протиправні дії з боку відповідача щодо неналежного розгляду клопотання позивача та порушення порядку розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

На думку позивача, такі дії Сухолуцької сільської ради є протиправними, оскільки відповідач порушив порядок розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та безпідставно відмовив у його задоволенні.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, у відзиві на позовну заяву зазначив, що Сухолуцька сільська рада Вишгородського району Київської області при розгляді клопотання позивача діяла у спосіб і в межах повноважень, передбачених чинним законодавством України. Відповідач вказав, що позивачу відмовлено протокольним рішенням в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою позивачу. Відмова в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою позивачу була викликана необхідністю уникнення порушень прав інших осіб, дозвіл яким на розробку проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки був наданий рішенням Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області іншій особі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 відкрито провадження в адміністративній справі. Постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано докази по справі від сторін та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 14.11.2019.

Протокольними ухвалами суду від 14.11.2019 та від 03.12.2019 судові засідання відкладено у зв`язку з неявкою представника відповідача.

У судове засідання, призначене на 13.12.2019 з`явились представники позивача.

Представники позивача в судовому засіданні 13.12.2019 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 13.12.2019, не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином та своєчасно.

У той же час, 09.12.2019 на офіційну електронну адресу суду від представника відповідача надійшла заява від 09.12.2019 за вих.№03-10/506 про розгляд справи за відсутності представника Сухолуцької сільської ради.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Голосіївським РВ ГУДМС України в місті Києві 28.12.2013 (т.1, а.с.36-37).

З матеріалів справи вбачається, що позивач 24.02.2017 звернулась до Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області із клопотанням (вх.№02-09/26 від 03.03.2017), в якому просила у порядку реалізації гарантованого права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки виділити їй земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,1382 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Сухолуччя, масив «Язвинки» (ділянка № 3) (т.1, а.с.34-35).

До вказаного клопотання позивачем додані графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки (т.1, а.с.103).

Судом встановлено, що при зазначенні бажаного місця розташування земельної ділянки, позивачем враховано інформацію, надану Сухолуцькою сільською радою Вишгородського району Київської області у листі від 16.02.2017 №02-06/61 на запит Громадської організації «Центр журналістських розслідувань» (т.1, а.с.31-33).

Так, з листа Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області від 16.02.2017 (вих. 02-06/61), наданого Громадській організації «Центр журналістських розслідувань», вбачається, що на території с. Сухолуччя Вишгородського району Київської області є наявні вільні земельні ділянки, що можуть бути використані для ведення особистого селянського господарства для реалізації громадянами права на безоплатне отримання у власність, а саме: масив «Язвинки», ділянка № 3, орієнтовною площею 0,1382 га».

Сухолуцька сільська рада Вишгородського району Київської області листом від 10.03.2017 №02-06/106 повідомила позивачу про те, що заяву позивача «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» від 24.02.2017 розглянуто на черговій сесії Сухолуцької сільської ради 09.03.2017 відповідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», за результатами поіменного голосування рішення не прийнято (т.1, а.с.98).

З протоколу пленарного засідання 14 сесії Сухолуцька сільська рада Вишгородського району Київської області VІІ скликання від 09.03.2017 вбачається, що у прийнятті рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 брали участь 8 депутатів, та за результатами поіменного голосування рішення не прийнято: за – 0, проти – 7, утримались – 1 (т.1, а.с.99-101).

03.03.2017 позивач повторно звернулась до відповідача (вх.№ 02-09/28 від 07.03.2017) (а.с.104) із заявою-проханням розглянути клопотання позивача в порядку, визначеному Законом України «Про місцеве самоврядування» та Земельним кодексом України, та надіслати на адресу позивача копію викопіювання земельної ділянки (т.1, а.с.104).

Листом від 09.03.2017 №02-06/92 Сухолуцька сільська рада повідомила позивача про те, що заяву від 07.03.2017 вх.№ 02-09/28 буде розглянуто на черговій сесії Сухолуцької сільської ради, про результати розгляду позивача буде повідомлено додатково (т.1, а.с.105).

Судом встановлено, що 27.03.2017 (вх.№02-09/38 від 31.03.2017) позивач звернулась до Сухолуцької сільської ради з вимогою, в якій ОСОБА_1 вимагала повторно розглянути її клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки на підставі раніше поданих документів відповідно до ст.118 Земельного кодексу України, ст.26, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ч. 2 ст. 19 Конституції України (т.1, а.с.106-107).

Листом від 13.04.2017 №02-06/176 Сухолуцькою сільською радою надано відповідь на вимогу позивача від 27.03.2017 (вх.№02-09/38 від 31.03.2017) про те, що за результатами розгляду заяви позивача про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на черговій сесії сільської ради 11.04.2017 рішення не прийнято, у зв`язку з чим підстави для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відсутні (т.1, а.с.108).

Згідно з протоколом пленарного засідання 15 сесії Сухолуцька сільська рада Вишгородського району Київської області VІІ скликання від 11.04.2017, у прийнятті рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 брали участь 9 депутатів, та за результатами поіменного голосування рішення не прийнято: за – 0, проти – 9, утримались – 0 (т.1, а.с.109-111).

27.04.2017 позивач повторно звернулась до Сухолуцької сільської ради з вимогою (вх.№02-05/152 від 27.04.2017), в якій ОСОБА_1 вимагала повторно розглянути її клопотання від 24.02.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки на підставі раніше поданих документів у зв`язку з порушенням порядку розгляду клопотання, у відповідь на яку листом від 05.05.2017 №02-06/209 Сухолуцька сільська рада повідомила ОСОБА_1 про те, що в контексті статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прийняття рішень щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у приватну власність, не є обов`язком органу місцевого самоврядування (т.1, а.с.113).

Також 27.04.2017 позивач звернулась до Сухолуцької сільської ради із запитом електронної форми звернення на отримання публічної інформації (вх.№02-05/153 від 27.04.2017), в якому ОСОБА_1 просила відповідача надати належним чином засвідчені копії проектів рішень Сухолуцької сільської ради за результатами розгляду її клопотання сесіями сільської ради від 09.03.2017 та 11.04.2017, на який відповідачем надано відповідь від 05.05.2017 №02-06/212 про те, що прийняття рішень не може вважатись обов`язком органу місцевого самоврядування (т.1, а.с.114,115).

Судом встановлено, що не погоджуючись з діями відповідача, 07.07.2017 ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Cухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області про визнання протиправними дій відповідача щодо порушення порядку розгляду клопотання позивача про виділення та передачу їй у власність земельної ділянки з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства, яка не надана у власність (користуванн) орієнтовною площею 0,1382 га, і знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Сухолуччя, масив «Язвинки» (ділянка №3, зазначена на графічних матеріалах), та надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки; зобов`язання відповідача на черговій сесії повторно розглянути клопотання позивача про виділення та передачу їй у власність вказаної земельної ділянки, а також надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки (т.1, а.с.123-126).

За результатами розгляду Голосіївським районним судом м. Києва адміністративної справи №752/13704/17 за позовом ОСОБА_1 до Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити певні дії, ухвалено постанову від 14.12.2017, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області, викладену в листі №02-06/176 від 13.04.2017 «Про розгляд заяви".

Зобов`язано Сухолуцьку сільську раду Вишгородського району Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1382 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства в приватну власність, розташовану за адресою: Київська, обл., Вишгородський р-н, с АДРЕСА_1 , масив «Язвинки» (ділянка № 3), зазначена на графічних матеріалах, та прийняти відповідне рішення, передбачене ч.7 ст.118 Земельного кодексу України. В решті позову відмовлено (т.2, а.с.4-7).

Згідно з відміткою Голосіївського районного суду м. Києва, зазначена постанова суду від 14.12.2017 набрала законної сили 26.12.2017 (т.2, а.с.8).

Судом встановлено, що на виконання постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 14.12.2017 Сухолуцька сільська рада Вишгородського району Київської області VІІ скликання 25.01.2018 на пленарном засіданні 25 сесії повторно розглянула клопотання позивача від 24.02.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з протоколом пленарного засідання 25 сесії Сухолуцька сільська рада Вишгородського району Київської області VІІ скликання від 25.01.2018, у прийнятті рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 брали участь 9 депутатів, та за результатами поіменного голосування рішення не прийнято: за – 1, проти – 5, утрималось – 3 (т.1, а.с.137-140).

03.08.2018 позивач звернулась до Сухолуцької сільської ради з вимогою (вх.№02-09/70 від 07.08.2018), в якій ОСОБА_1 вимагала повторно розглянути її клопотання від 24.02.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки на підставі раніше поданих документів у зв`язку з порушенням порядку розгляду клопотання, у відповідь на яку листом від 22.08.2018 №02-06/410 Сухолуцька сільська рада повідомила ОСОБА_1 про те, що дане питання винесено на пленарне засідання чергової сесії сільської ради на 06.09.2018 (т.1, а.с.151-152,148).

На пленарному засіданні 32 сесії Сухолуцька сільська рада Вишгородського району Київської області VІІ скликання від 06.09.2018, було розглянуто вимогу позивача від 03.08.2018 (вх.№02-09/70 від 07.08.2018), за результатами якого складено протокол від 06.09.2018, з якого вбачається, що у прийнятті рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 брали участь 8 депутатів, та за результатами поіменного голосування рішення не прийнято: за – 0, проти – 8, утрималось – 0 (т.1, а.с.149-150).

Крім того, судом встановлено, що на пленарне засідання 33 сесії Сухолуцькою сільською радою Вишгородського району Київської області VІІ скликання від 11.10.2018 було винесено питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,1382 га, з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства, за адресою: Київська, обл., Вишгородський р-н, с. АДРЕСА_1 , масив «Язвинки» (ділянка № 3).

За результатами проведення 33 сесії Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області VІІ скликання винесено рішення від 11.10.2018 №344-33-VІІ, яким гр. ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,1382 га в межах Сухолуцької сільської ради, в с. Сухолуччя, урочище «Язвинки», ділянка №3, Вишгородського району Київської області, за рахунок земель запасу сільської ради (т.1 а.с.157159).

14.03.2019 позивач звернулась до Сухолуцької сільської ради з вимогою (вх. №03-09/117 від 18.03.2019), в якій ОСОБА_1 вимагала повторно розглянути її клопотання від 24.02.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки на підставі раніше поданих документів, у відповідь на яку листом від 20.03.2019 №03-10/150 Сухолуцька сільська рада повідомила ОСОБА_1 про те, що зазначена позивачем земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Сухолуччя, масив «Язвинки» (ділянка №3), орієнтовною площею 0,1382 га, не є вільною (т.1 а.с.153,154,170-171).

Також 02.04.2019 позивач звернулась до Сухолуцької сільської ради з вимогою (вх.№03-09/148 від 15.04.2019) про надання доказів перебування ділянки з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства в приватну власність орієнтовною площею 0,1382 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Сухолуччя, масив «Язвинки» (ділянка №3), у відповідь на яку відповідачем було надано ОСОБА_1 копію рішення Сухолуцької сільської ради від 11.10.2018 №344-33- VІІ та виписку з протоколу пленарного засідання сесії сільської ради від 11.10.2018 (т.1, а.с.155).

Не погоджуючись з протиправними діями відповідача щодо порушення порядку розгляду клопотання позивача про виділення та передачу їй у власність земельної ділянки, позивач звернулась з даним позовом до суду про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями статті 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до статті 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 вказаної статті).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина 3 вказаної статті).

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина 4 вказаної статті).

Частиною 1 статті 121 Земельного Кодексу України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (частина 7 статті 118 Земельного Кодексу України).

Відповідно до положень частини 7 статті 118 Земельного Кодексу України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відтак частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачений вичерпний перелік матеріалів та документів, які додаються особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності, до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою такої ділянки, а саме: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Даною нормою також зазначено, що забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. Разом з цим, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 у справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17.

З аналізу наведених норм діючого законодавста вбачається, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок не означає, що земельна ділянка виділяється конкретній особі, та не є тотожним поняттю передачі земельної ділянки у власність, а є лише початковою стадією процедури безоплатного одержання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Позивач у позовній заяві просить суд, зокрема, визнати протиправними дії Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області щодо порушення порядку розгляду клопотання ОСОБА_1 про виділення та передачу їй у власність земельної ділянки з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства, яка не надана у власність (користування) орієнтовною площею 0,1382 га, і знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Сухолуччя, масив “Язвинки” (ділянка №3), зазначена на графічних матеріалах, з приводу чого суд зазначає таке.

Суд звертає увагу позивача на те, що дія - це активна поведінка суб`єкта владних повноважень (органу чи посадової особи). Об`єктом оскарження може бути як одноразова, так і триваюча дія, яка порушує права чи інтереси позивача.

Так, під діями органу місцевого самоврядування слід розуміти певну форму поведінки, яка передбачає вчинення активних дій з боку органу місцевого самоврядування, вчинення яких покладено на нього в силу вимог чинного законодавства.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Оскільки наслідком розв`язання публічно-правового спору, по суті, має бути захист порушеного суб`єктивного права позивача, то у разі незгоди з рішенням суб`єкта владних повноважень, вимога про визнання протиправними дій відповідача по винесенню такого рішення не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом пред`явлення позову про оскарження відповідного рішення суб`єкта владних повноважень.

Позивач у своєму позові, обґрунтовуючи протиправність дій відповідача, посилається на те, що при розгляді відповідачем клопотання позивача від 24.02.2017 мали місце наступні порушення: депутатами сільської ради клопотання розглянуто з порушенням місячного строку; прийняте вмотивоване рішення відсутнє; порушені конституційні права позивача, закріплені статтею 24 Конституції України, оскільки дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки позивачу не надано у зв`язку з небажанням депутатів сільської ради надати такий дозвіл не мешканцю села.

Тобто, обґрунтування позивачем протиправності дій відповідача у позовній заяві зводиться до порушення процедури розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства від 24.02.2017.

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту права шляхом оскарження дій не відповідає його змісту, з огляду на що у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

У той же час, дослідивши дотримання Сухолуцькою сільською радою Вишгородського району Київської області процедури розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства від 24.02.2017, суд зазначає наступне.

В силу положень статті 118 Земельного кодексу, відповідач був зобов`язаний розглянути зазначене клопотання у місячний строк і надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні з підстав невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому суд критично ставиться до тверджень відповідача про те, що депутатами сільської ради не було розглянуто в законний спосіб та у встановлений строк клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки протягом місячного строку, виходячи з наступного.

Так, як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Сухолуцька сільська рада Вишгородського району Київської області розглянула заяву позивача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства від 24.02.2017 вперше на черговій сесії Сухолуцької сільської ради 09.03.2017, тобто у місячний строк, передбачений частиною 6 статті 118 Земельного Кодексу України.

Крім того, враховуючи, що постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 14.12.2017, якою відповідача було зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та прийняти відповідне рішення, передбачене ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, набрала законної сили 26.12.2017, Сухолуцька сільська рада на виконання судового рішення повторно розглянула клопотання позивача від 24.02.2017 на пленарному засіданні 25 сесії 25.01.2018, тобто в межах строку, встановленого чинним законодавством України.

Отже відповідачем встановлений чинним законодавством України місячний строк розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства від 24.02.2017 порушено не було.

Крім того, позивач зверталась із клопотанням від 03.08.2018 (вхід.№02-09/70 від 07.08.2018) про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, у відповідь на яке отримано лист відповідача від 07.09.2018 №02-06/442, яким повідомлено, що спірне питання винесено на розгляд 32-ї сесії сільської ради і прийнято протокольне рішення про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою у зв`язку із перебуванням ділянки у користуванні мешканців села (т.1, а.с.147).

Отже, враховуючи, що клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою від 03.08.2018 отримано відповідачем 07.08.2018, відповідач у передбачений законом місячний строк розглянув його на 32-й сесії Сухолуцької сільської ради, яка відбулась 06.09.2018.

У той же час, суд погоджується з доводами позивача про те, що у порушення вимог статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 118 Земельного Кодексу України, відповідачем за результатами розгляду клопотання позивача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку, не прийнято вмотивоване рішення, з приводу чого суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що відповідачем за результатами розгляду клопотання позивача від 24.02.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки на 25 сесії VІІ скликання Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області від 25.01.2018 та 32 сесії VІІ скликання Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області від 06.09.2018 прийняті протокольні рішення, якими відмовлено у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства, яка не надана у власність (користування) орієнтовною площею 0,1382 га, і знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Сухолуччя, масив “Язвинки” (ділянка №3).

Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначені у Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі – Закон №280/97-ВР, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до статті 2 Закону №280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частинами 1-2 статті 59 Закону №280/97-ВР визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради (частина 3 статті 59 Закону №280/97-ВР).

Виходячи з наведених правових норм в контексті спірних правовідносин вбачається, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про надання її у власність належить до виключних повноважень Сухолуцької сільської ради шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні; при цьому рішення, дії або бездіяльність Сухолуцької сільської ради щодо надання земельних ділянок можуть бути оскаржені до суду.

Тобто, приписами чинного законодавства встановлено, що розгляд клопотання заінтересованої особи у вирішенні зазначеного питання повинно прийматись у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14.01.2019 (справа №826/8870/16).

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Результат розгляду сільською радою клопотання заінтересованої особи про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність оформлюється у формі рішення, яке приймається виключно на пленарному засіданні сільської ради.

Таким чином, не прийняття відповідачем вмотивованого рішення за наслідками розгляду поданого позивачем клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 24.02.2017 на пленарному засіданні сільської ради є порушенням встановленої законом процедури розгляду такого клопотання.

Крім того, суд погоджується з доводами позивача про те, що наявність рішення від 11.10.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки, іншій особі, зокрема, ОСОБА_2 , не може бути підставою для не розгляду клопотання позивача, що є порушенням конституційних прав позивача, закріплених у статті 24 Конституції України.

Так, відповідачем на підтвердження обґрунтованості відмови позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність надано рішення Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області від 11.10.2018 №344-33-VII щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянці ОСОБА_2 (орієнтовною площею 0,1382 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: с. Сухолуччя, АДРЕСА_2 (т.1 а.с.157).

Також зі змісту листа відповідача від 07.09.2018 №02-06/442 вбачається, що підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, яка оформлена у вигляді протокольного рішення 32 сесії сільської ради слугувало те, що земельна ділянка перебуває у користуванні мешканців села (а.с. 147).

Однак, такі обставини, на які посилається відповідач у вказаному листі, не передбачені статтею 118 Земельного Кодексу України в якості підстави для відмови в задоволенні клопотання про наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

З даного приводу суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено право, зокрема, сільської ради відступати від положень статті 118 Земельного Кодексу України, в тому числі відмовляти у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв`язку з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі.

В даному випадку, як позивач, так і інші особи мають рівне право розробляти проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності на земельну ділянку.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 10.12.2013 № 21-358а13, від 07.06.2016 № 21-1391а16 та постановах Верховного Суду від 27.03.2018 № 463/3375/15-а та від 05.03.2019 у справі № 806/602/18.

Отже, Сухолуцькою сільською радою Вишгородського району Київської області порушено встановлену законом процедуру розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства від 24.02.2017.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що протокольні рішення, прийняті на 25 сесії VІІ скликання Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області від 25.01.2018, 32 сесії VІІ скликання Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області від 06.09.2018, щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки, не ґрунтуються на вимогах закону та підлягають скасуванню.

Суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд звертає увагу позивача на те, що в даному випадку належним, достатнім та ефективним способом захисту порушених прав та інтересів позивача є саме визнання протиправними та скасування протокольних рішень, прийнятих на 25 сесії VІІ скликання Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області від 25.01.2018 та 32 сесії VІІ скликання Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області від 06.09.2018, на яких було розглянуто клопотання позивача від 24.02.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства

За таких обставин, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними та скасувати протокольні рішення, прийняті на 25 сесії VІІ скликання Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області від 25.01.2018, 32 сесії VІІ скликання Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області від 06.09.2018, щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства, яка не надана у власність (користування) орієнтовною площею 0,1382 га, і знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Сухолуччя, масив “Язвинки” (ділянка №3).

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства, яка не надана у власність (користування) орієнтовною площею 0,1382 га, і знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Сухолуччя, масив “Язвинки” (ділянка №3), згідно з графічним матеріалом, суд зазначає таке.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 у справі №826/4418/14 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З урахуванням тієї обставини, що протокольні рішення відповідача, прийняті на 25 сесії VІІ скликання Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області від 25.01.2018, 32 сесії VІІ скликання Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області від 06.09.2018, в розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,1382 га, і знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Сухолуччя, масив “Язвинки АДРЕСА_3 (ділянка №3).

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача, не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що стаття 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини 5 статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “Ботацці проти Італії”, заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05.07.2012 №5076-VI (далі – Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 (Замовник) та адвокатським об`єднанням «Євстигнєєв, Сидоренко і партнери» (Об`єднання) було укладено договір про надання правової допомоги від 16.09.2019 №47-С, за яким Об`єднання зобов`язалось своєчасно у встановленому обсязі і у визначені цим Договором строки надавати правову допомогу (т.1, а.с.213-224).

Відповідно до п.5.1 даного договору вартість послуг визначається за додатковою угодою сторін, що є невід`ємною частиною договору, та складає суму коштів, сплачених за цим договором Замовником Об`єднанню. Визначення суми вартості правової допомоги за певний строк чи конкретну дію або справу здійснюється Об`єднанням та відображається в акті приймання-передачі послуг, що складається у двох екземплярах, які направляються Об`єднанням Замовнику. Також Об`єднання надає Замовнику Звіт з розшифруванням (переліком) правової допомоги.

В матеріалах справи наявний Звіт з розшифруванням (переліком) правової допомоги (т.1, а.с.225), а також Рахунок-фактура від 20.11.2019 №1/47-С (т.1, а.с.226).

Так, АО «Євстигнєєв, ОСОБА_3 і партнери» виставлено ОСОБА_1 Рахунок-фактуру від 20.11.2019 №1/47-С, відповідно до якого оплата гонорару згідно з договором про надання правової допомоги від 16.09.2019 №47-С складає 35000,00 грн., авансування (попередня оплата) за забезпечення судового представництва адвокатом Сидоренко В.А. – 2500,00 грн., авансування (попередня оплата) за забезпечення судового представництва юристом ОСОБА_4 2500,00 грн., всього на суму 40000,00 грн.

Позивачем на підтвердження заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн. додано копії квитанцій, а саме: від 21.11.2019 №46171157 на суму 14000,00 грн., від 21.11.2019 №702110002 на суму 14000,00 грн., від 21.11.2019 №N1EVN4485M на суму 12000,00 грн., а всього на суму 40000,00 грн. (т.1, а.с.227-228).

Відповідно до квитанцій від 21.11.2019 №46171157 на суму 14000,00 грн., від 21.11.2019 №702110002 на суму 14000,00 грн., від 21.11.2019 №N1EVN4485M на суму 12000,00 грн., позивач здійснив сплату 40000,00 грн. за отриману правничу допомогу.

Крім того, відповідно до квитанцій від 21.11.2019 №46171158 на суму 140,00 грн., від 21.11.2019 б/н на суму 105,00 грн., від 21.11.2019 № N1EVN4485K на суму 144,00 грн., позивач сплатив комісію банку на суму 389,00 грн. за проведення платежів з оплати гонорару за отриману правничу допомогу (т.1, а.с.227-229).

У клопотанні від 21.11.2019 представник позивача просить включити до судових витрат витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40000,00 грн. та витрати, пов`язані із розглядом справи у розмірі 389,00 грн.

Відповідач заперечує проти заявлених представником судових витрат, вважаючи їх надмірними, про що зазначив у запереченні в задоволенні клопотання представника позивача.

Дослідивши вищевказані документи, суд дійшов висновку про те, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги в даному випадку не є співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами.

Так, суд звертає увагу на те, що дана справа є справою незначної складності, а вартість наданих позивачу відповідно до Рахунку-фактури від 20.11.2019 №1/47-С послуг є завищеною.

У зв`язку з цим, враховуючи незначну складність адміністративної справи, приймаючи до уваги обсяг та зміст позовної заяви з доданими до неї документами, часткове задоволення позу суд вважає, що позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області на рахунок позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Щодо витрат позивача у розмірі 389,00 грн., понесених у зв`язку з оплатою комісії банку за проведення платежів з оплати послуг на професійну правничу допомогу адвоката, суд не вважає такі витрати такими, що пов`язані із розглядом справи, адже згідно з приписами частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: ) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Відтак на думку суду до жодного з перелічених видів витрат сплата комісійних банку за проведення платежів не відноситься. Тому підстав для стягнення 389,00 грн. з відповідача за понесені позивачем витрати, пов`язані із оплатою комісії банку, суд не вбачає.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час звернення до суду було сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн., що підтверджується квитанціями від 16.09.2019 №87340 на суму 63,60 грн. та від 04.10.2018 №6751 на суму 704,80 грн. (т.1, а.с.3,4).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачений судовий збір у сумі 768,40 грн.

Отже, загальна сума судових витрат позивача по даній справі, яка підлягає стягненню на його користь за рахунок відповідача складає 5768,40 грн.

Суд зазначає, що з метою захисту своїх прав, позивач у прохальній частині позову просив суд зобов`язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приймаючи до уваги обставини справи, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача, який є суб`єктом владних повноважень, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, з таким розрахунком, щоб суб`єкт владних повноважень мав реальну можливість виконати судове рішення у визначений законом і цим рішенням спосіб з урахуванням об`єктивних обставин.

У судовому засіданні 13.12.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст судового рішення складено 23.12.2019 р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати протокольні рішення, прийняті на 25 сесії VІІ скликання Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області від 25.01.2018 року, 32 сесії VІІ скликання Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області від 06.09.2018 року, щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства, яка не надана у власність (користування) орієнтовною площею 0,1382 га, і знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Сухолуччя, масив “Язвинки” (ділянка №3).

3. Зобов`язати Сухолуцьку сільську раду Вишгородського району Київської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства, яка не надана у власність (користування) орієнтовною площею 0,1382 га, і знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 область АДРЕСА_2 район, с. АДРЕСА_1 , масив “ АДРЕСА_2 ” (ділянка №3).

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області (ідентифікаційний код: 04359703; місцезнаходження: 07320, Київська область, Вишгородський район, с.Сухолуччя, вул. Миру, 3) судові витрати в сумі 5768,40 грн. (п`ять тисяч сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

6. Зобов`язати Сухолуцьку сільську раду Вишгородського району Київської області подати звіт про виконання рішення суду у місячний строк з дня набрання ним законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складання повного тексту рішення – 23.12.2019.

Суддя Кушнова А.О.