Рішення № 86585670, 10.12.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 грудня 2019 року Справа № 280/5552/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни (02094, м. Київ, вул. Ю. Поправки, буд. 6, оф. 15)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (03126, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 6)

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

12.11.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни (далі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (далі – третя особа), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 19.10.2019 №59983687.

В обґрунтування позовних вимог зазначає протиправність постанови відповідача про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 19.10.2019 №59983687. Посилаючись на норми Закону України «Про виконавче провадження», вказує, що приватний виконавець уповноважений приймати до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Натомість, позивач проживає та зареєстрований у м. Запоріжжі, у межах нотаріального округу відповідача (м. Київ) не працює, майна не має. Таким чином вважає винесення відповідачем спірної постанови перевищенням меж його повноважень. За таких обставин, просить задовольнити позов та скасувати спірну постанову.

Ухвалою суду від 15.11.2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. В межах встановленого строку позивачем недоліки усунуто.

Ухвалою суду від 02.12.2019 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі №280/5552/19, призначене судове засідання на 10.12.2019.

На підставі ч. 3 ст. 194 КАС України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.

Відповідач позов не визнав, у відзиві (вх. від 10.12.2019 №51867) зазначено, що ОСОБА_1 є власником карткового рахунку № НОМЕР_1 та наявних на цьому рахунку грошових коштів, що підтверджено довідкою ТОВ «Росвен Інвест Україна». Постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 19.10.2019 №59983687 винесена на підставі заяви стягувача ТОВ «Росвен Інвест Україна», в якій зазначено про місцезнаходження майна боржника у межах виконавчого округу м. Києва. Вказано, що нормами Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку наявності грошових коштів або майна до вікриття виконавчого провадження. Виконавець відкриває виконавче провадження на підставі заяви стягувача, в якій стягувач має право зазначити будь-які відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення. Надання стягувачем доказів на підтвердження зазначеної в заяві інформації не вимагається. Відтак, дії щодо винесення спірної постанови вважає вчиненими правомірно та законно з дотриманням норм чинного законодавства. У задоволенні позову просить відмовити.

Відзив або пояснення по справі від третьої особи до суду не надходили.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “Росвен інвест Україна” звернулось із заявою від 28.08.2019 вих. № б/н до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. щодо примусового виконання рішення, а саме виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного НОКО Гамзатової А.А. за № 2216 від 16.08.2019 про стягнення з ОСОБА_1 коштів в сумі 28622,09 грн. (а.с.32-33).

06.09.2019 приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Вольф Т.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 59983687 (а.с.51-52).

19.10.2019 приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Вольф Т.Л. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП №59983687 (а.с.9).

Не погоджуючись з постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 19.10.2019 №59983687, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

05.10.2016 набрав чинності Закон України №1404-VIII від 02.06.2016 “Про виконавче провадження” (далі- Закон України №1404-VIII), відповідно до ст.1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 5 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України “Про виконавче провадження”.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов`язково зазначаються зокрема виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 23 вказаного Закону, у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України від 02.06.2016 року № 1403-VIII “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ (ч. 2 цієї ж статті).

Наявні в матеріалах справи відомості свідчать про те, що виконавчим округом приватного виконавця Вольф Т.Л. визначено місто Київ.

За приписами ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Як зазначає позивач та підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки про реєстрацію місця проживання, останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.8). У виконавчому документі значиться фактична адреса проживання позивача: АДРЕСА_3 (а.с. 9).

Також, в матеріалах адміністративної справи містяться запити, які робились приватним виконавцем в ході проведення виконавчих дій для з`ясування джерел доходу позивача, з яких вбачається, що наявності у позивача доходів та майна на території міста Києва не встановлено (а.с.53-56).

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для прийняття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва виконавчого документа про стягнення коштів з фізичної особи та звернення стягнення на доходи, яка має місце проживання у місті Запоріжжі.

Щодо посилання у відзиві на позовну заяву на те, що приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження, відповідач керувався тим, що кошти позивача, які знаходяться на картковому рахунку НОМЕР_2 , відкритого у AT “ОТП Банк”, є майном, фактичним місцезнаходженням якого є адреса фінансової установи (м. Київ, вул. Жилянська,буд.43), а тому під час прийняття виконавчого документа до виконання про стягнення з ОСОБА_1 коштів, приватним виконавцем не було порушено вимог статті 24 Закону України “Про виконавче провадження”, слід зазначити наступне (а.с.49).

Відповідно до пункту 1.27 статті 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Згідно зі статтею 3 даного Закону кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Статтею 7 вказаного Закону передбачено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

Так, п.7.1.2 ст.7 Закону №2346-ІІІ визначено, що поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Отже за змістом чинного законодавства, картковий рахунок - це банківський поточний картковий рахунок Клієнта, який відкривається на договірній основі для обліку грошових коштів Клієнта та здійснення розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України. По картковому рахунку проводиться облік операцій за платіжними картками Клієнта.

Суд вважає, що у даному випадку місцезнаходженням майна є не місце розташування самого банку, де відкритий рахунок, а самі банківські рахунки чи електронні гаманці, на яких обліковуються кошти та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою відповідних платіжних інструментів, однак такі рахунки або електронні гаманці не є майном у розумінні положень ст. 190 ЦК України, оскільки вони не є окремими речами чи їх сукупністю, а фактично вони є засобом обліку руху грошових коштів та призначені для виконання клієнтами платіжних систем певних операцій.

Статтею 190 Цивільного кодексу України передбачено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (ст.179 цього ж Кодексу).

Пунктами 3.1, 3.2 ст. 3 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 05.04.2001 №2346-ІІІ (зі змінами) встановлено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Грошові знаки випускаються у формі банкнот і монет, що мають зазначену на них номінальну вартість.

Поняття “картковий рахунок” було передбачено Постановою Національного банку України від 19.10.2005 “Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням” №137, яке втратило чинність на підставі Постанови НБУ від 30.04.2010 №223.

При цьому жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що “картковий рахунок” є майном в розумінні ст. 190 ЦК України. Так само, не передбачено й визначення місцезнаходження “карткового рахунку” за місцем знаходження будь-якого банку.

Суд наголошує на тому, що підставою для відкриття виконавчого провадження за відповідним територіальним округом має бути, зокрема, наявність майна на вказаній території. Кошти, в розумінні чинного законодавства, вважаються майном особи.

Аналогічний висновок міститься і в листі Міністерства юстиції України від 11.06.2018 вих. № 23123/16620-33-18/20.5.1, в останньому абзаці якого зазначено наступне: “Виходячи з наведеного, приватний виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах”.

Зазначена у відзиві довідка ТОВ “Росвен інвест Україна”, копія якої наявна в матеріалах справи, не містить інформацію щодо наявності на картковому рахунку НОМЕР_2 , відкритого у AT “ОТП Банк” коштів, які належать ОСОБА_1 (а.с.49).

Більш того, аналіз матеріалів справи дає підстави вважати, що вказаний рахунок не є поточним, на якому акумулюються кошти вкладника, а є рахунком ТОВ “Росвен інвест Україна”.

В копіях матеріалів виконавчого провадження, долученого відповідачем до матеріалів справи, рахунок НОМЕР_2 зазначений в реквізитах ТОВ “Росвен інвест Україна” як власний.

Відтак, суд приходить до висновку, що вказаний рахунок є рахунком ТОВ “Росвен інвест Україна”, на який мають надходити кошти для погашення кредитної заборгованості, тобто такі кошти не можуть вважатися майном особи.

Посилання відповідача на постанову ВС у складі Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 905/3542/15 суд дослідивши відхиляє, оскільки правовідносини у справах не є подібними. Так, у справі № 905/3542/15 йшла мова про правомірність дій приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали суду про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що належать відповідачу та підлягають до сплати позивачу і знаходяться на будь-яких рахунках відкритих у будь-яких фінансових установах, в тому числі, на поточному рахунку № НОМЕР_3 у позивача (місцезнаходження Банку: 01004, м. Київ, бульвар Т.Шевченко/вул. Пушкінська, 8/26), та які будуть виявлені в ході виконавчого провадження при виконанні ухвали суду про забезпечення позову в межах розміру позовних вимог у сумі 3757486,60 доларів США, за виключенням грошових коштів, що призначені на виплату заробітної плати та здійснення нарахувань на заробітну плату працівникам відповідача. У справі що розглядається обставини є зовсім іншими. А відтак, суд не може застосувати висновки Верховного Суду, бо вони не стосуються спірних правовідносин.

Враховуючи встановлені обставини, суд зазначає, що відповідач протиправно, всупереч чинного законодавства України прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної межі діяльності приватних виконавців за наявності достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності винесення оскаржуваної постанови, з огляду на що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни від 19.10.2019 ВП №59983687 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

3. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, оф. 15, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено та підписано 10.12.2019.

Суддя Ю.П. Бойченко