Рішення № 86584908, 09.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 року Справа № 160/4969/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНеклеса О.М. за участі секретаря судового засіданняКолесника І.О. за участі: представника позивача представника відповідача Войтенко К.В. Синявського І.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Експрес" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю “Спектр-15” про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй-Експрес» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення від 17.05.2019 року №0014791411.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної перевірки підприємства позивача, податковим органом було складено акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Строй-Експрес» (код ЄДРПОУ 32228350) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «СПЕКТР-15» (код ЄДРПОУ 40075490) за період з 01.05.2018 року по 31.10.2018 року» від 15 квітня 2019 року № 21501/04-36-14-11/32228350. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області встановлено порушення п.44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 8704624,00 грн., у т. ч. за травень 2018 року в сумі 800 000,00 грн.; за червень 2018 року в сумі 962 933,00 грн.; за липень 2018 року в сумі 1 554 001,00 грн.; за серпень 2018 року в сумі 1 083 333,00 грн.; за вересень 2018 року в сумі 2 950 000,00 грн.; за жовтень 2018 року в сумі 1 354 357,00 грн. На підставі складеного акту перевірки від 15 квітня 2019 року № 21501/04-36-14-11/32228350 прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.05.2019 року № 0014791411, яким ТОВ «Строй-Експрес» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) на загальну суму 10 880 780,00 грн. (основний платіж 8 704 624,00 грн., штрафні санкції 2 176 156,00 грн.). Позивач зазначив, що реальність господарських операцій між ТОВ «Строй-Експрес» та ТОВ «СПЕКТР-15» підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, що знаходяться в матеріалах справи. Вищевказані документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності. Висновки ж про нереальність господарських операцій ґрунтуються лише на відсутності у контрагентів трудових ресурсів, що жодним чином не впливає на дійсність господарських операцій та спростовується наданими документами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Експрес" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25 червня 2019 року о 14:00.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Експрес" про залучення третьої особи задоволено та залучено до справи № 160/4969/18 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектр-15»

26.06.2019 року від відповідача надійшов відзив, в якому представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував та зазначив, що на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 01.04.2019 №1988-п, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ-ЕКСПРЕС» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "СПЕКТР-15" за період з 01.05.2018 по 31.10.2018 року. Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ "СПЕКТР-15" та дослідження оформлених первинних документів у сукупності з даними щодо наявності у зазначених контрагентів ознак фіктивності стали підставою для висновків під час проведення перевірки ТОВ «СТРОЙ-ЕКСПРЕС» стосовно нереальності проведених господарських операцій та, як слідство, встановлення порушень податкового законодавства в частині заниження ПДВ. Сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єкта господарювання задіяних в ланцюгу, свідчить про те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди. Таким чином встановлено відсутність справжнього джерела первинного походження товарів, робіт (послуг) реалізованих ТОВ "СПЕКТР-15" на адресу ТОВ «СТРОЙ-ЕКСПРЕС». Відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, що фактично відбулась, а не та, зміст якої лише документально оформлений в первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат інших підприємств. Досліджені операції спрямовані на документальне оформлення введення в обіг ідентифікованого активу, за відсутності його законного джерела формування, таким чином не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Метою їх оформлення є мінімізація податкових зобов`язань всіх учасників «паперово-транзитного» переміщення товарів по ланцюгу до ТОВ «СТРОЙ-ЕКСПРЕС». Згідно баз даних ДФС України по ланцюгу постачання не встановлено придбання контрагентами позивача робіт та послуг, які були йому поставлені. Крім того, первинні документи містять певні недоліки, а отже не можуть враховуватись в даних податкового обліку.

02 липня 2019 року від позивача на адресу суд надійшла відповідь на відзив, в якій останній не погоджується з твердженнями відповідача, викладеними у відзиві.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року провадження в адміністративній справі №160/4969/19 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду адміністративної справи № 160/2897/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-15» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у зв`язку з дослідженням у вищевказаних справах аналогічних договірних відносин між одними й тими ж контрагентами, по одним і тим же договорам підряду, майже за один досліджуваний період.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року провадження у справі поновлено у зв`язку з набранням законної сили рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/2897/19. Підготовче засідання призначено на 07 листопада 2019 року 10:00.

В судовому засіданні 07.11.2019 р. було оголошено перерву до 28.11.2019 року.

27.11.2019 року від ТОВ «Строй-Експрес» надійшли додаткові пояснення разом із доказами по справі.

В судовому засіданні 28.11.2019 р. було оголошено перерву до 09.12.2019 року.

09.12.2019 року від сторін надійшли додаткові докази по справі.

09.12.2019 року підготовче судове засідання було закрито, суд перейшов до розгляду справи по суті в цьому судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала доводи, викладені в позовній заяві та письмових поясненнях, просила задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на доводи викладені у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй-Експрес», зареєстровано 04.11.2002 року, юридична адреса:49000, місто Дніпро, вулиця Виконкомівська, будинок 24А-2. Директор ТОВ «Строй-Експрес» - ОСОБА_1 .

Основний вид діяльності позивача за є 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області на підставі наказу № 1988-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Строй-Експрес» та направлення від 01.04.2019 №2327 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй-Експрес» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «СПЕКТР-15» (код ЄДРПОУ 40075490) за період з 01.05.2018 року по 31.10.2018 року» з 02.04.2019 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом було складено акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Строй-Експрес» (код ЄДРПОУ 32228350) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «СПЕКТР-15» (код ЄДРПОУ 40075490) за період з 01.05.2018 року по 31.10.2018 року» від 15 квітня 2019 року № 21501/04-36-14-11/32228350.

Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області встановлено порушення п.44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 8 704 624,00 грн., що призвело до:

- заниження податку на додану вартість за травень 2018 року в сумі 800 000,00 грн.;

- заниження податку на додану вартість за червень 2018 року в сумі 962 933,00 грн.;

- заниження податку на додану вартість за липень 2018 року в сумі 1 554 001,00 грн.;

- заниження податку на додану вартість за серпень 2018 року в сумі 1 083 333,00 грн.;

- заниження податку на додану вартість за вересень 2018 року в сумі 2 950 000,00 грн.;

- заниження податку на додану вартість за жовтень 2018 року в сумі 1 354 357,00 грн..

На підставі складеного акту перевірки від 15 квітня 2019 року № 21501/04-36-14-11/32228350 винесено податкове повідомлення-рішення від 17.05.2019 року № 0014791411, яким ТОВ «Строй-Експрес» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) на загальну суму 10 880 780,00 грн. (основний платіж 8 704 624,00 грн., штрафні санкції 2 176 156,00 грн.).

Не погоджуючись з наведеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Приписами п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (редакція закону на момент виникнення спірних правовідносин), для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У пункті 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (редакція закону на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (далі - Закон №996), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Пунктом 2 ст.3 вищевказаного закону (далі - Закон №996) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.2 ст.9 даного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 р. № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, або інших документів, передбачених п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні валових витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № К/9901/3443/18.

Отже, суд зазначає, що Податковим кодексом України чітко визначені первинні документи, на підставі яких формується податковий кредит та, відповідно, показники податкової звітності з ПДВ.

Щодо реальності господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «СПЕКТР-15» (код ЄДРПОУ 40075490)

Так, між ТОВ «СТРОЙ-ЕКСПРЕС» та ТОВ «СПЕКТР-15» було укладено за договір підряду від 20.04.2018 року № 20-04/18. Фактичне здійснення господарських операцій за договором від 20.04.2018 року № 20-04/18 підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: договором підряду від 20.04.2018 року № 20-04/18 з додатковою угодою № 1 від 17.09.2018 року та додатками до нього; копією листа № 59 від 23 квітня 2018 року з повідомленням про залучення ТОВ «Забудовник СВ» для виконання робіт; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат № 1 за липень 2018 року; актами приймання виконаних будівельних робіт № 1, № 2, № 3 за липень 2018 року; підсумковими відомостями ресурсів за липень 2018 року; розрахунками загальновиробничих витрат до акту за липень 2018 року; довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати № 1, № 2 за серпень 2018 року; актами приймання виконаних будівельних робіт № 4-19 за серпень 2018 року з підсумковими відомостями ресурсів за серпень 2018 року та розрахунками загальновиробничих витрат; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати № 1 за вересень 2018 року; акти приймання виконаних будівельних робіт № 20-28 за вересень 2018 року з підсумковими відомостями ресурсів за вересень 2018 року та розрахунками загальновиробничих витрат; акти приймання виконаних будівельних робіт № 29-36 за жовтень 2018 року з підсумковими відомостями ресурсів за жовтень 2018 року та розрахунками загальновиробничих витрат; ліцензією ДАБІ України щодо господарської діяльності з будівництва об`єктів IV та V категорії складності, видану ТОВ «СПЕКТР 15». Розрахунки за договором проведені в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками. на виконання вимог статей 187, 201 ПК України за даними господарськими відносинами були виписані та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні.

Також, на підтвердження реалізації придбаних товарів та послуг, позивачем було надано до суду вичерпний перелік документів на підтвердження подальшої реалізації товарів, послуг.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченко, Т.335, перебуває у власності ТОВ «АТБ-ІНВЕСТ» з 25.10.2017 року. 16 квітня 2018 року між ТОВ «АТБ-ІНВЕСТ» та ТОВ «СТРОЙ-ЕКСПРЕС» було укладено договір підряду № 16-04/1 від 16.04.2018 року. Виконання вищевказаних робіт підтверджено довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2018 року; актами приймання виконаних будівельних робіт № 1-5 за липень 2018 року; підсумковими відомостями ресурсів за липень 2018 року; розрахунками загальновиробничих витрат до акту за липень 2018 року; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат № 1-3 за серпень 2018 року; актами приймання виконаних будівельних робіт № 6-22 за серпень 2018 року з підсумковими відомостями ресурсів за серпень 2018 року та розрахунками загальновиробничих витрат; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати № 1, 2 за вересень 2018 року; актами приймання виконаних будівельних робіт № 24-36 за вересень 2018 року з підсумковими відомостями ресурсів за вересень 2018 року та розрахунками загальновиробничих витрат; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2018 року; актами приймання виконаних будівельних робіт № 37-46 за жовтень 2018 року з підсумковими відомостями ресурсів за жовтень 2018 року та розрахунками загальновиробничих витрат; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопада 2018 року; актами приймання виконаних будівельних робіт № 47-58 за листопад 2018 року з підсумковими відомостями ресурсів за листопад 2018 року та розрахунками загальновиробничих витрат. Розрахунки за договором проведені в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками.

Суд зазначає, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.

Позивачем були надані всі належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції з поставки товарів (робіт, послуг) мали реальний характер.

Позивач має первинні документи, які не дають підстав вважати, що господарські операції з його контрагентами є нереальними. До того ж, податковим органом в акті не було наведено жодних фактів, які свідчать про неправильність та невідповідність вказаних первинних документів фактичним обставинам укладених правочинів.

У зв`язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

В даному випадку, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття своїх рішень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20 лютого 2018 року у справі №817/149/17 та від 29 березня 2018 року у справі №813/2758/16.

У той же час, податковий орган не надав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочинів (укладення договорів), на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем не доведено, що на момент вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні не були зареєстровані у встановленому законом порядку та не мали свідоцтв платника податків на додану вартість.

Суд також виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № К/9901/25587/18.

У рамках даної справи податковим органом не подано безумовних та достовірних доказів здійснення позивачем та його контрагентами узгоджених дій, спрямованих на створення штучних умов для отримання незаконної податкової вигоди.

Можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Така ж правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Також, Верховний Суд в постанові від 23 жовтня 2018 року по справі №815/2946/13-а (№К/9901/4496/18) зазначив, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Верховний Суд у Постанові від 07 серпня 2018 року у справі №808/760/16 зазначив, що відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Судом враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), які відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України», оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд зазначає, що встановивши за даними власних інформаційних систем факт обриву ланцюга постачання товарів, контролюючий орган не здійснив будь-яких дій, направлених на отримання документального підтвердження відповідних обставин.

Так, пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Відповідно до пункту 73.5 статті73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків та даних щодо неприбуткових організацій, визначених пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, у тому числі між платником податку та неприбутковими організаціями, визначеними пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Отже, висновки контролюючого органу щодо обсягу і якості операцій та розрахунків між платниками податків не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб, інформації АІС «Податковий блок», а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Посилання відповідача на припущення є неприйнятними у якості доказів конкретних податкових правопорушень щодо підстав та порядку формування податкового кредиту, оскільки в основі формування податкового кредиту лежить факт здійснення конкретної господарської операції, який потребує доведення або спростування обставин саме здійснення цієї господарської операції. Будь-які припущення можуть мати місце виключно на підставі встановлення, дослідження та підтвердження обставин здійснення господарської операції (позиція Верховного Суду, викладена у Постанові від 12.04.2018 р. справа №804/698/26).

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії". У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Наявні у справі докази не містять жодних посилань на наявність між позивачем та контрагентами позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Суд акцентує увагу на тому, що частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що "адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, угоди, які укладені між ТОВ «Строй-Експрес» та ТОВ «СПЕКТР-15», оформлені належним чином, підписані уповноваженими особами, які на час підписання договорів та їх виконання мали необхідний обсяг правосуб`єктності; спірні правочини не визнано судом недійсним і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв`язку з чим існує презумпція правомірності правочинів.

Крім того, суд звертає увагу, що у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 року, яке набрало законної сили 13.09.2019 року було задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Спектр-15” до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та надано оцінку договірним відносинам ТОВ “Спектр-15” із ТОВ “Забудовник СВ”, а саме договіру підряду № 17/04/18 від 13.04.2018 року, згідно якого ТОВ “Спектр-15” доручає, а ТОВ “Забудовник СВ” бере на себе зобов`язання виконати роботи з реконструкції розподільчого центру, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Шевченко Т., 335. Саме укладання договору підряду № 17/04/18 від 13.04.2018 року із субпідрядником ТОВ “Забудовник СВ” було погоджено ТОВ “Спектр-15” із позивачем листом № 59 від 23.04.2018 р. на виконання приписів п. 6.2 “Договору підряду № 20-04/18 на виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції об`єктів будівництва в м. Львів, вул. Шевченко Т. 335 від. 20.04.2018 р.”. Отже у даній справі та справі №160/2897/19 досліджуються аналогічні договірні відносини між одними й тими ж контрагентами, по одним і тим же договорам підряду. Рішенням від 19.06.2019 року встановлено, що первинними документами підтверджено надання послуг, рух активів, використання придбаних товарів у господарській діяльності платника податків, недоліки складення окремих документів, актів, не можуть бути самостійною підставою для виключення права платника на податковий кредит, контролюючий орган із сукупністю доказів, якими володів на дату винесення податкових-повідомлень рішень, не довів нереальність операцій.

Частиною 4 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, на підставі вищевикладеного, судом встановлено, що на момент здійснення спірних правовідносин, позивач та його контрагентами були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Згідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів та показань свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарською операцією з придбання товарів сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Вказаний висновок відповідає позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 року по справі № 816/809/17, який відповідно до вимог ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховується судом при вирішенні даної справи.

З урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності підприємства, та враховуючи висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, надані сторонами докази, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність проведених операцій, отже, збільшення відповідачем сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість є безпідставним.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй-Експрес», суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 72, 77, 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Експрес" (код ЄДРПОУ 32228350, вул. Виконкомівська, б. 24А-2, м. Дніпро, 49000) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49000), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю “Спектр-15” (код ЄДРПОУ40075490, вул. Промислова, буд. 1А, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51413) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати прийняте Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення від 17.05.2019 року №0014791411.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Експрес" (код ЄДРПОУ 32228350) судовий збір в розмірі 19210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текс рішення складено та підписано 19 грудня 2019 року.

Суддя О.М. Неклеса