Рішення № 86584858, 05.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року Справа № 160/3618/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить :

- визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про незаконне припинення виплати пенсії та відмову у поновленні пенсії від 18.10.2018 року, 10.01.2019 року та 08.02.2018 року, та визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виплати та не поновлення пенсії, а також зобов`язати останнього поновити позивачу виплату пенсії з 02.09.2016 року у розмірі не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсації частини доходів, та виплачувати на визначений банківський рахунок.

Позовна заява обґрунтована протиправною бездіяльністю відповідача, яка ну думку позивача, полягає у протиправному припиненні виплати пенсії та відмові у її поновленні за відсутності передбачених на те законодавством України підстав. Представник позивача зазначає, що Пенсійному органу було відомо про постійне місце проживання ОСОБА_1 за межами України, у зв`язку з чим, дії відповідача щодо виплати пенсії на поштове відділення та у подальшому з її припинення вважає безпідставними, а відповідні рішення про незаконне припинення виплати пенсії та відмову у поновленні пенсії від 18.10.2018 року, 10.01.2019 року та 08.02.2018 року з підстав недотримання особистої форми звернення протиправними та такими, що підлягають скасуванню. З підстав викладеного просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу у 15 денний строк з дня отримання ухвали надати суду відзив на позовну заяву та всі докази на підтвердження, які наявні у відповідача. Тією ж ухвалою суду позивачу роз`яснено право на подання відповіді на відзив.

Відповідач у визначений судом строк надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на їх необґрунтованість. Відповідач зазначає, що на виконання рішення суду призначив позивачу виплату пенсії з 02.09.2016 року. При цьому вказує, що постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.06.2017 року у справі № 182/1283/17 не зобов`язано здійснювати виплату пенсії через банківський рахунок, а також підкреслює, що законний представник позивача звертався до Пенсійного органу із заявою про виплату пенсії через банківську установу, в якій зазначив, що банківські реквізити будуть надані додатково, проте такі відомості надані не були, у зв`язку з чим виплата пенсії проводилась через поштове відділення – 53200. Також відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позивача про неповідомлення його щодо виконання постанови суду від 08.06.2017 року з огляду на те, що судовий акт вимогу про надання звіту щодо виконання рішення суду не містив. Крім того вказує, що заява на поновлення виплати пенсії або надання банківського рахунку подається особисто пенсіонером та надання таких документів відповідним представником не регламентовано законодавством України. З підстав викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач виїхав на постійне місце проживання до держави Ізраїль, та перебуває на консульському обліку посольства України в Державі Ізраїль.

01.09.2016 року представник позивача особисто звернувся до Пенсійного органу із заявою про призначення позивачу пенсії за віком, разом з нотаріально посвідченою апостильованою копією паспорта та оригіналами усіх необхідних документів, які були надані для огляду та засвідчення копій, що підтверджується штампом з вхідним номером про прийняття документів.

Листом № Є-167-1 від 06.09.2016 року Пенсійний орган відмовив позивачу у призначенні такої пенсії.

Вказані обставини підтверджені постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.06.2017 року у справі № 182/1283/17 (набрало законної сили), якою зобов`язано Нікопольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області призначити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 02.09.2016 року у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

На виконання вказаного рішення суду відповідачем призначено позивачу пенсію за віком з 02.09.2016 року, виплата якої проводилась через поштове відділення.

Судом також встановлено, що виплата пенсії ОСОБА_1 припинена з 01.07.2018 року у зв`язку з неотриманням пенсії протягом 6 місяців (з грудня 2017 року по червень 2018 року).

У жовтні 2018 року представник позивача звернувся до відповідача із заявами про добровільне виконання рішення суду та надання банківських реквізитів для перерахування пенсії, на що отримав відповідь з викладеними обставинами припинення виплати пенсії та роз`ясненням особистої форми звернення пенсіонера із заявою про поновлення її виплати.

28.12.2018 року та 31.01.2019 року позивач через представника звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії на банківський рахунок, проте листами останнього від 10.01.2019 року та 08.02.2019 року позивача повідомлено про особисту форму звернення із заявою про поновлення виплати пенсії.

Не погоджуючись з відмовами відповідача у поновленні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні справи суд виходить з того, що спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення».

Стаття 25 Конституції України гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (стаття 33 Конституції України).

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Право на пенсію в Україні є конституційним правом громадянина України.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 ч. I). Ратифікувавши вказану Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині I Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати. Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Отже, законом передбачено, що пенсія це саме виплата, яку отримує особа, а знаходження пенсіонера на обліку передбачає здійснення пенсійних виплат.

У силу вимог ч.1 статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» закріплено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Так, статтею 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням ПФУ за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Частиною п`ятою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Суд відзначає, що з 07.10.2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного суду України щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» (від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009).

Після прийняття вищевказаного рішення Конституційного суду України і на теперішній час інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, не прийнято.

Згідно ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

За правилами з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

При цьому, Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначений Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1).

У силу вимог пункту 1.5 Порядку №22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Наведена норма вже була предметом розгляду Верховного Суду, зокрема: у постановах від 17.07.2018 (справа № 211/1789/17(2-а/211/116/17)) та від 31.01.2019 (справа № 520/9721/16-а) Верховний Суд зазначив, що цією нормою передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу Пенсійного фонду України особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.

Згідно із п. 2.8. Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Відповідно до п.4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

У той же час, пунктом 4.10 вказаного Порядку №22-1 визначено, що заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (зі змінами).

При прийманні документів щодо виплати пенсії орган, що призначає пенсії, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, знімає копії з відповідних документів.

Не пізніше 10 днів після надходження всіх необхідних документів для виплати пенсії орган, що призначає пенсію, повинен їх розглянути та прийняти відповідне рішення, яке оформлюється розпорядженням. Надані документи та заява зберігаються в пенсійній справі.

Отже, після отримання відповідної заяви від позивача про призначення, перерахунку або поновлення виплати пенсії за віком орган, що поновлює пенсію, повинен був розглянути цю заяву, та, у разі відмови в її задоволенні, прийняти мотивоване рішення.

Як вже зазначалося судом та не заперечується відповідачем, на виконання постанови Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.06.2017 року у справі № 182/1283/17 (набрало законної сили), якою зобов`язано Нікопольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області призначити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 02.09.2016 року у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів, відповідачем призначено позивачу пенсію за віком з 02.09.2016 року.

При цьому, відповідач зазначає, що виплата позивачу пенсії до моменту її припинення (01.07.2018 року) у зв`язку з неотриманням протягом 6 місяців (з грудня 2017 року по червень 2018 року), проводилась через поштове відділення, оскільки представник позивача звертався до Пенсійного органу із заявою про виплату пенсії через банківську установу, в якій зазначив, що банківські реквізити будуть надані додатково, проте такі відомості надані так і не були.

Так, дійсно Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачена можливість для припинення виплати пенсії у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.

У той же час, п.1.9 Інструкції про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового зв`язку, затвердженої наказом Міністерством транспорту та зв`язку України від 28.04.2009 року № 464/156 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.07.2009 р. за № 592/16608) визначено, що дата виплати пенсій повідомляється одержувачу органом Пенсійного фонду, який здійснював нарахування, а також працівниками поштового зв`язку при першій виплаті.

Тобто, вищенаведеною нормою за органом Пенсійного фонду закріплено обов`язок щодо повідомлення одержувача про початок нарахування пенсії при її першій виплаті.

Судом за відсутності доказів протилежного встановлено, що вказаний обов`язок відповідачем виконано не було. Останній був проінформований, що одержувач пенсії знаходиться поза межами України та не враховуючи факти неповідомлення представника позивача про банківські реквізити все одно був зобов`язаний проінформувати його про виплату першої пенсії на почтове відділення.

Вказані дії мали наслідком того, що одержувач пенсії, знаходячись поза межами України не був обізнаний про перше нарахування пенсії та крім того, був обмежений можливості звернутися до органу Пенсійного фонду із відповідної заявою про визначення способу/місця одержання нарахувань. Відповідно, дії відповідача щодо припинення нарахування та виплати пенсії позивачу є протиправними.

Щодо доводів Пенсійного органу, що позивачем не дотримано особистої форми звернення із заявою про поновлення виплати пенсії суд зазначає, що чинним законодавством України передбачено можливість подачі заяви, у тому числі про поновлення пенсії, як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.

Розглядаючи найефективніший спосіб відновлення порушених прав позивача, суд зазначає статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, у тому числі, про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів, людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Отже, суд не обмежений вимогами адміністративного позову, виходячи з предмету судового захисту, на який він направлений. Нечіткість прохальної частини позовної заяви не є та не може бути підставою для відмови у її задоволенні, оскільки це суперечить принципам адміністративного судочинства і судового захисту у цілому.

Згідно із статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументами учасників справи.

Згідно ч. 2 т. 46 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

А відтак, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача поновити позивачу виплату пенсії саме з 02.09.2016 року, оскільки саме з цієї дати мала місце бездіяльність органу ПФУ щодо нарахування та виплати позивачу пенсії за віком.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.

За нормами ст. 7 цього ж Закону пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з врахуванням зазначених сум.

Згідно з абзацом 3 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому ч. 1, 2 ст. 42 цього Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 42 Закону №1058-ІV тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму / мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність / мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.

Виходячи з вимог Конституції України і вищенаведених положень законів пенсія позивача не може бути меншою встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Щодо позовних вимог про проведення індексації пенсії.

Згідно частини першої статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів у тому числі пенсій. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

У разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації (абзац 1 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення).

Відповідно до абзацу 6 пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, сума індексації грошових доходів, визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Отже, у разі відсутності перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 101%, підстав для проведення індексації грошових доходів населення немає.

Тобто, в місяцях, коли величина приросту індексу споживчих цін не подолала поріг індексації, сума індексації грошових доходів залишається фіксованою.

При цьому, при підвищенні грошового доходу (пенсії) позивача необхідно керуватись нормами статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та зразком нарахування індексу споживчих цін для проведення індексації приведеному у Додатку № 1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, згідно з яким не проводиться індексація в місяці, в якому здійснено підвищення грошових доходів громадян.

Частиною 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Отже, вимоги позивача щодо проведення індексації пенсії не підлягають задоволенню, оскільки питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 101%, у взаємозв`язку з розміром пенсії, що має виплачуватись позивачу, належить до компетенції пенсійного органу при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум. При цьому, у разі незгоди з діями відповідача щодо проведення індексації та її розмірів, позивач не позбавлений права звернутися за захистом своїх прав до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 липня 2018 року справа №404/6317/16-а.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Дія зазначених положень Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі, і заробітна плата (грошове забезпечення).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати/грошового забезпечення). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону № 2050-ІІІ компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені. Первинною умовою нарахування компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати є наявність вини відповідача, яка в даному випадку є доведеною.

Щодо вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок, то суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

При цьому у п.6 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.99 № 1596 передбачено, що одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка. Одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.

Тобто, одержувачі пенсії самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка, а відтак органи ПФУ не мають права нав`язувати пенсіонеру певну банківську установу.

У той же час, пунктом 2 цього ж Порядку визначено, що уповноваженими банками є банки, визначені переможцями конкурсу на право виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ через поточні рахунки відповідно до Порядку проведення конкурсного відбору банків, через які здійснюється виплата пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1231 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 р. № 662).

Виплата і доставка пенсій та грошової допомоги здійснюється уповноваженими банками на умовах, визначених цим Порядком, та на підставі договорів, що укладаються:

між уповноваженими банками та органами соціального захисту населення або центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат;

між уповноваженими банками та органами Пенсійного фонду, а у разі централізованого нарахування пенсій - між уповноваженими банками та головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та органами Пенсійного фонду, у разі централізованого фінансування пенсій - між уповноваженими банками та головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві (пункт 3 Порядку).

Згідно із переліку банків, уповноважених на виплату пенсії, банк «Укрсоцбанк» відсутній, відповідно вказаний банк, у силу приписів наведених норм не може вважатися уповноваженим, оскільки відповідних договорів між таким банком та органом Пенсійного фонду укладено не було. Відповідно, виплата пенсії має бути здійснена через іншу банківську установу. А тому, суд не може визначити порядок виконання рішення через вказану позивачем банківську установу.

Підсумовуючи вищевикладене, використовуючи право суду, визначене ч.2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою належного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести поновлення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 02.09.2016 року відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з проведенням компенсації частини доходів.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України всі понесені позивачем судові витрати зі сплату судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, оскільки позов не задоволено у частині .

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непоновлення ОСОБА_1 виплати пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, 49094) провести поновлення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 02.09.2016 року відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням компенсації частини доходів.

Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, 49004) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна